Розділ 84: Визнання
Це перший раз за довгий час, коли Стардаст зіткнулася з гігантською зброєю.
— …Хаа. Хаа.
Під час тривалого бою вона припинила атаку, щоб перевести подих, і трохи віддалилася.
На щастя, він не збирався давати їй перепочинок, або ж переслідував її й атакував.
Завдяки цьому вона змогла ось так на мить видихнути.
— …Боже.
Вигляд того, як вона витирала піт у повітрі, здавався дуже втомливим.
Костюм, який вона носила, був настільки тісним, що можна було розгледіти тіло під ним.
Її фірмове світле волосся також розвівалося на вітрі.
У такій ситуації вона об'єктивно оцінила свій стан.
Її стан у цей момент був далеким від ідеального, навіть якщо підбирати найм'якші слова.
За винятком цієї короткої перерви, вона витратила години на постійні польоти й боротьбу проти зброї, вага якої в рази перевищувала її власну… Насправді, це було дивовижно, що вона взагалі досі трималася.
Її тіло було вже занадто перевантажене, тому не було б нічого дивного, якби вона впала в будь-який момент.
В екстремальних ситуаціях, як ця, коли важко навіть зробити удар кулаком у польоті.
Парадоксально, але вона відчувала, як її сила зростає.
"……"
Для того, щоб видати результат у стані слабкості, перебуваючи не в найкращій формі.
Тому що вона намагалася використати всю свою силу.
Сама того не помічаючи, її здібність поступово долала ліміти.
Так само як спортсмени покращують свої навички, бігаючи з піском у кишенях.
Що більше вона зціплювала зуби й намагалася проявити свою силу, як зазвичай, у ситуації, де її штовхали до межі, то сильніше вона відчувала, як усередині неї щось ворушиться.
Її сила, яка деякий час перебувала в стагнації, відчувалася такою, що поступово знову зростає.
У неї з'явилося передчуття, що вона може вибухово зрости, якщо отримає ще трохи стимуляції.
Маючи це на думці, вона ще раз поглянула на кабіну керування гігантської зброї, у якій мав бути Егостик.
Чи зробив він це, знаючи, що її здібності можуть зростати таким чином?
…Можливо, саме заради цього?
"Ти впораєшся."
Вона похитала головою, згадуючи, як його голос звучав у її вухах.
Хоч як би ти не старався, воно не зайде так далеко.
Можливо…
Добре відпочивши, вона зробила ще один вдих і приготувалася відновити бій.
Так. Це чудова можливість розвинути силу, незалежно від того, чи задумував він це, чи ні. Чим сильнішою ти стаєш, тим більша ймовірність, що ти зможеш захистити своїх громадян від лиходіїв.
Наразі зосередимося на тому, щоб перемогти його.
Маючи таку рішучість, вона знову з’явилася в полі бою.
З навушників, які вона забула вийняти з вух, раптово пролунав голос.
[Стардаст. Стардаст, ти мене чуєш?]
— Сер…?
Прямуючи назад до того місця, де була зброя, вона мимоволі зупинилася.
Вона ж зараз зайнята битвою, чому він зв'язується з нею?
Ніби відповідаючи на її запитання, через навушники пролунав голос голови асоціації.
[Змінилися плани. Готуйся до відступу.]
— Що?
Вона не могла не схилити голову на слова президента. Вона ж зараз так добре б'ється, долаючи власні межі, відступ? Це зовсім не вигідно.
Голова асоціації продовжував низьким голосом, поки вона намагалася поставити запитання, сама того не усвідомлюючи.
[Президент запустив GOAB по цій локації. Вона от-от влучить у ту гігантську зброю, тому тікай у зручний момент.]
— …Що він запустив?
[…GOAB-3. Це керована ракета-невидимка. На цей час це найпотужніша ракета, яка майже знищує все навколо. Вона вже летить туди.]
У ту мить, коли вона це почула, її розум наче вимкнувся. Він запустив ракету? Тут?
Ні, але, стривайте.
— …І взагалі, хіба можна влучити в це ракетою?
[Так. Це секретна розробка. Вона настільки потужна, що якби це було посеред міста, місто було б зруйноване, тому ми не могли її запустити, але завдяки тому, що Егостик заліз на околиці, ми змогли це зробити.]
— Ви з глузду з'їхали? Як ви можете запускати щось подібне тут, незалежно від того, наскільки це складно!
[Що я міг вдіяти? Це рішення президента. Він сказав, що скористається цією можливістю, аби переконатися, що лихі лиходії, які псують країну, будуть усунуті. Також, щоб підвищити довіру до уряду.]
Стардаст, яка до того була збуджена, спробувала заспокоїтися й повернути собі розум.
Так. Лиходій А-класу. Виправдання цілком переконливе. Можливо, іншого такого шансу не буде. Особливо враховуючи те, що він застряг у тій зброї й не може стежити за оточенням.
"……"
Стардаст зціпила зуби від його слів.
І уряд, і Асоціація налаштовані серйозно.
Прямо зараз вони збираються підірвати ту гігантську зброю разом з Егостиком.
…Так. Насправді, вбити лиходія, якого неможливо перемогти — не рідкість.
Багато лиходіїв А-класу, включаючи Егостика, вже були в списку на позасудову страту.
Отже.
Зараз, тут, Егостик помре?
"……"
Ні, це не так.
Він помітить ракету, що летить.
Він завжди дивився на світ так, ніби знав усе на крок попереду, тому, звісно, він знає.
Так, тож, можливо, він одразу втече. Адже є телепортація.
Мабуть, так.
[Нарешті ти повернулася. Панночко Стардаст! Як довго ти збираєшся змушувати мене чекати?]
Коли вона мовчки повернулася, його гучний голос пролунав із гігантської зброї.
…Лиходій, який чекає, поки герой відпочине, замість того, щоб битися.
"….."
Знову відчувши складну й ледь вловиму вдячність до Егостика, вона подумала.
Гаразд.
Вона впевнена, що він у будь-якому разі втече. Звісно, вона в цьому впевнена.
До того ж, ще є час до падіння ракети. Він скоро тікатиме.
Подумавши про це, так, наче нічого не сталося, вона продовжила бій.
Водночас її думки були сповнені хаосу.
Він помітить і втече, чи не так?
Я впевнена, що ти вже знаєш.
[Чому ти не можеш зосередитися на битві? Будь уважною!]
І чи не тому, що вона продовжує літати, занурена в інші думки?
Він помітив, що вона в дивному стані, тому вигукнув, аби вона зосередилася.
…Це кумедно. Хіба ворогу не краще, якщо його супротивник не зосереджений?
[Стардаст. Ракета от-от впаде. Давай забиратися звідси.]
І скільки часу минуло? Голос президента асоціації знову пролунав у її вусі.
Коли вона почула, як він це сказав, вона знову подивилася на Егостика.
[Ха-ха-ха-ха-ха-ха!]
Його величезні руки розмахували навсібіч, він усе ще не виявляв жодного відчуття тривоги.
Здається, він не знає, що ракета падає прямо над його головою.
"……"
Тоді, якщо вона залишиться стояти зараз, він помре ось так.
Дивлячись на нього, вона знову на мить подумала про нього.
Егостик. Він однозначно лиходій. Терор, який він влаштував досі, повторювався багато разів.
Тож, навіть якщо уряд намагається його вбити, у цьому немає нічого поганого. Звісно. Вбивати небезпечних лиходіїв, коли є можливість.
Але.
Чи справді це правда, що він закінчить отак тут?
Вона задумалася.
Перед обличчям його смерті.
Вона сама не заперечує його існування.
Вперше, чесно кажучи.
Егостик, вона подумала про нього.
Егостик. Спочатку вона прийшла до висновку, що він, як і всі інші лиходії, був "поганим хлопцем", який залякував людей, відчував радість і вчиняв теракти заради власної розваги.
Але з якого моменту?
Коли він зрозумів, що кожного разу, коли він влаштовував теракт, це не призводило до смертей?
Коли вона дізналася, що всі лиходії, яких він убив, були небезпечними?
На фестивалі, коли він зупинив її від того, аби вийти на передній план, і вийшов сам?
Коли вона не вірить у себе, а він каже, що вірить?
На місці іншого терористичного нападу, коли він навіть збрехав собі, як герой?
Коли він зізнався, що причина, через яку він зруйнував міст, полягала в порятунку людей?
Вона не знає точно коли.
Проте, з певного моменту — вона…
Ось так, вона.
Вона має справу з гігантською зброєю, якою керує Егостик.
З її світлим волоссям, що розвівалося на вітрі.
Тільки тоді, коли його смерть була на горизонті, вона визнала це.
З якого часу вона.
Вона більше не вважала його поганим.
Вона не знає точно чому.
Коли вона дивилася на нього, вона не відчувала того зла, яке було притаманне іншим лиходіям.
Іноді причина, через яку він влаштовує тероризм, причина, через яку він протиставляє себе їй.
Часто спадало на думку, що існувала інша прихована причина, про яку вона не знала.
Егостик однозначно лиходій.
Це точно лиходій, чому.
Кожного разу, коли вона дивиться на нього, вона відчуває всередині дивне почуття однорідності.
З якого моменту вона навіть не вважає його лиходієм.
Ти думаєш, він діє так навмисно, всупереч тому, що він думає?
Вона тут усвідомила.
Вона хотіла вірити в Егостика. Ні. Насправді вона вже вірила в це, сама того не усвідомлюючи.
Він насправді хоче рятувати інших, так само як і вона.
Можливо, причина, через яку він вчиняє тероризм, полягає в тому, що існує неминуча причина, чому він повинен це робити.
У певний момент вона шукала причину, чому Егостик не був лиходієм.
Тож вона вирішила це в той самий момент, коли вперше визнала свої почуття до нього.
Егостик, ти не можеш померти ось так.
І.
"Цього разу… ти винен мені одну річ."
Хіба він не врятував її одного разу?
Вона винна йому, чи не так?
Так, він не повинен померти ось так.
Вона сама зупинить ту ракету.
Після миті мовчання вона тихо прошепотіла асоціації:
— …Мені шкода.
[Га? Стардаст? Стардаст? Що? Гей! Шін Хару!]
Вона вимкнула навушники, які були вставлені у вуха, і знову підключилася до асоціації.
І в той момент, коли її рішення було прийнято.
Дія була швидкою.
Вона відштовхнулася від свого місця і злетіла в небо.
Туди, звідки летять ракети.
[Стардаст, що ти робиш?]
[Що? Вони втікають?]
[Він не втікає. Він злітає вгору. Що він робить?]
[Наша Бьоль Мунджі збожеволіла!]
[Як ракета.]
"Що він робить?"
Вигукнула вона, сама не розуміючи, чому це звучить так безглуздо.
Чому всі раптом стрибають у небо замість того, щоб битися? Це якісь веселі приховані камери?
— Хіба це не тому, що ти завдала мені стільки стресу, що я збираюся вибухнути й полетіти?
— …Я так не думаю.
Вона підняла голову від золотистого предмета й подивилася на Стардаст, яка продовжувала летіти в небо.
Ні, серйозно.
Що, в біса, тут коїться?