Розділ 77: Церемонія запуску
— Союз Лиходіїв?
— Так.
Підземна база.
Я зібрав усіх учасників і детально пояснював свої грандіозні плани.
Якщо коротко сформулювати це в одне речення, це буде ще одна потужна організація, яка протистоятиме Асоціації Героїв.
Мій план полягає в тому, аби об'єднати лиходіїв із найрізноманітнішими здібностями та створити новий стовп сили в Кореї.
— …І що ми робитимемо з усім цим?
— Як це що? Влаштовуватимемо теракти та позбуватимемося інших лиходіїв.
— …Я маю на увазі, ти щойно сказав, що ми будемо Союзом Лиходіїв. Але що значить «позбуватися інших лиходіїв»?
— А що тут незрозумілого? З тими лиходіями, які «разом» із нами, ми укладемо союз, а з тими, хто виступить проти нас, ми розправимося.
Оскільки досі я ліквідував уже чимало лиходіїв, я збираюся продовжувати цю практику й надалі. Звісно, усе це відбуватиметься під моїм безпосереднім керівництвом, заснованим на знаннях оригіналу.
Для нових терактів також необхідно завербувати ще кількох людей, спираючись на оригінальну історію. Тільки найкращих із найкращих.
— Хай там як, саме тому нам потрібно дати назву нашій федерації. Як щодо Его-Сквад?
Я першим висловив свою думку. Его-Сквад. Его-Сквад. Хіба звучить непогано?
Проте Чхве Се Хі, вислухавши мене, відповіла зі складним виразом обличчя:
— Це той самий Его-Сквад, про який ти згадував минулого разу? Ну, загалом непогано.
Вона впевнено підперла підборіддя рукою.
Одразу після цього інші дівчата з максимально серйозними обличчями почали обговорювати майбутню назву. Ні, зачекайте. Чому ви так серйозно до цього поставилися? Я ж завжди все роблю на око.
— Гей? Дівчата? Чому б нам просто не зупинитися на назві Его-Сквад?
Коли я помахав їм руками й заговорив, Лі Ха Юль повернула голову й пильно подивилася мені прямо в очі:
— Кім Даїн, оппа. Цю назву ти використовуватимеш постійно, щойно затвердиш, тому до вибору потрібно підійти максимально відповідально.
Я мимоволі кивнув головою під натиском її серйозного тону та цієї дивної, нечуваної енергетики.
Гаразд, робіть, що хочете.
— …До того ж, твоє лиходійське ім'я… Якщо ми вже тут із самого початку… Це має бути як надо…
Дівчата продовжували про щось перешіптуватися між собою.
Після кількох годин палких дискусій назву для Союзу Лиходіїв було остаточно затверджено — «Его-Стрім».
Але яка взагалі різниця між цим та Его-Сквад?
І знову повернімося до теперішнього часу.
Прямо зараз я парив у повітрі, тримаючи на руках знепритомнілу Чхве Се Хі, наче принцесу.
І дивився прямо в очі Стардаст.
— Давно не бачилися. Це Егостик. Радий бачити тебе знову!
[Егостик! Егостик! Егостик! Егостик! Егостик! Егостик! Егостик! Егостик!]
[Оппа, я зараз помру, оппа, я зараз помру від щастя]
[Що це взагалі за ракурс? Ха-ха-ха.]
[Суцільне задоволення з перших же секунд шоу. Ха-ха-ха-ха-ха]
[Протистояння зі Стардаст прямо зараз ОНЛАЙН]
Чат буквально вибухнув вітаннями.
Я досі не можу повірити, що цей чат лиходійського шоу, де мене так шалено люблять, існує насправді. Це місце вже давно перетворилося на майданчик для розваг мого фан-кафе.
Хай там як, чат зараз не має жодного значення.
Давайте насамперед зосередимося на Стардаст, яка стоїть прямо переді мною.
— Як поживаєш, Стардаст?
Я підмигнув їй і привітався.
Для привабливого лиходія це чудовий спосіб спровокувати опонента — продемонструвати невимушений і дружній вигляд, наче він спілкується з героєм без жодних формальностей.
Власне, вона виглядала дещо спантеличеною, тож, схоже, моя стратегія спрацювала ідеально.
Навіть її погляд злегка затремтів. Що з нею таке? Хіба це привід для такого глибокого шоку?
Невдовзі, наче повернувшись до тями, вона запитала мене злегка тремтячим голосом:
— Егостик… Ти був живий?
Що це взагалі за запитання?
— Так, звісно. Я живий і почуваюся чудово, усе супер. На твій превеликий жаль!
Почувши мій жарт, вона тихо, з полегшенням видихнула.
Що означає це зітхання полегшення? Не може ж бути, що вона рада тому, що я вижив, тож, можливо, вона просто рада, що я досі поводжуся як божевільний? Я ніяк не можу розгадати хід її думок.
— …Так, це полегшення.
Га? Полегшення?
— Що? Слава богу? Ти настільки рада, що я живий? Оу, я й не підозрював, що панночка Стардаст так сильно про мене переживає. Мені варто було попередити тебе заздалегідь. Ха-ха-ха!
Від моїх слів та посмішки її обличчя злегка спалахнуло рум'янцем.
Зовні я продовжував сміятися й жартувати, але всередині мій мозок шалено прокручував варіанти.
"Що значить полегшення? Чому полегшення? О, невже вона рада, що я одужав після того, як минулого разу зник із діркою в грудях? Але з якого дива Шін Хару взагалі перейматися цим? Зазвичай її такі речі абсолютно не хвилюють."
Зачекайте, це ж іде в прямий ефір.
Я на мить скосив очі на екран із чатом. Як і очікувалося, там творилося суцільне безумство.
[Вона герой, який хвилюється за лиходія…]
["Ти живий?" "Це полегшення." Що це за романтичну мелодраму ви двоє тут знімаєте?]
[Автори фанфіків уже дістали свої ноутбуки й на повну пишуть другий сезон "Чуток про побачення", ха-ха-ха-ха.]
[Я без поняття, що коїться, але кліп уже зберіг, ха-ха-ха.]
[Стардаст сохне за Мангостіком… Республіці Корея настав кінець…]
Гаразд. Зараз я просто вимкну цей чат.
Хай там як, поки я продовжував так підступно посміхатися, Стардаст різко випалила у відповідь із усе ще почервонілим обличчям:
— Я рада лише тому, що зможу особисто запроторити тебе за ґрати. Ти той, хто повинен понести справедливе покарання. Я просто переживала, що ти міг померти, так і не отримавши законного вироку, і я не мала на увазі нічого іншого!
Ось воно що?
Ну так, вона ніяк не могла хвилюватися за мене особисто. Герой, який переживає за лиходія? Я про таке в житті не чув.
Це просто Стардаст хвилювалася, що я можу таємно померти десь у кутку, уникнувши суду та закону.
…Але попри це, її обличчя все одно залишалося червоним. Чому?
Хай там як, вона напевно остаточно повернулася до тями, поглянула на Чхве Се Хі, яку я тримав на руках, і запитала:
— …Тож навіщо ти з'явився саме зараз?
— Хіба не видно, коли дивишся на це? Я прийшов, аби врятувати свою колегу.
— …Колегу?
Стардаст здивовано подивилася на мене.
Ну так, саме з цього моменту починається найважливіше.
Настав час оголосити Стардаст і всій країні, яка зараз спостерігає за нами, про головне.
Мої прагнення, мої цілі.
Для початку давайте розіграємо все ось так.
Я продовжив говорити з незмінною посмішкою на обличчі:
— Так! Я кажу цілком серйозно — колегу. Якщо бути точнішим, вона є учасницею нашого союзу.
— Союзу?
Вона перепитала, пильно дивлячись на мене. Чудово, реакція саме така, як і треба.
І, усе правильно.
Давайте розпочнемо наше шоу прямо тут.
— Так, Союзу!
Голосно вигукнув я й стрімко злетів угору.
Стардаст на мить здригнулася, мабуть, подумавши, що я збираюся раптово напасти, але я просто піднявся трохи вище в небо.
І коли я опинився на такій висоті, з якої абсолютно чітко дивився на неї згори вниз,
я звернувся до неї та до камери, що знімала мене прямо по центру:
— Задумайтеся над цим. Що мають герої? Вони мають асоціацію. Вони мають підтримку, співпрацю та колосальну владу суто тому, що існує асоціація.
Я впевнено кивнув головою, промовляючи ці слова.
На відео з камери за моєю спиною вже з'явилося зображення будівлі Асоціації Героїв завдяки заздалегідь підготовленій комп'ютерній графіці.
— Проте.
Я вимовив це єдине слово й на мить замовк.
Тієї ж миті зображення асоціації за моєю спиною зникло, і тло стало абсолютно чорним. Одночасно з цим камера взяла мене крупним планом.
Поступово наближаючись до екрана, який демонстрував моє обличчя впритул, я тихо прошепотів:
— Що, в біса, є у лиходіїв?
Щойно я це сказав, навколо мене знову спалахнули спецефекти комп'ютерної графіки.
Кадри, на яких незліченна кількість лиходіїв зазнає поразок від рук героїв, маленькими вікнами закружляли довкола мене.
Посеред цих відео я знову відкрив рота:
— Історія лиходіїв завжди була історією поодиноких дій. Саме тому їх так легко долали, і не маючи змоги створити жодної реальної сили, вони піддавалися миттєвому імпульсу й безслідно зникали в підвалах таборів утримання.
Я розправив свій плащ і злетів ще вище в небо. І досі Чхве Се Хі нерухомо лежала на моїх руках, стримуючи подих.
Я поглянув на неї, трохи міцніше притиснув до себе й заговорив низьким, глибоким голосом:
— Доки лиходії мають волочити таке існування?
— Доки лиходії мають зазнавати поразок кожного божого разу?
— Доки лиходії змушені діяти самотужки?
Викрикнувши це, я знову підняв голову й подивився прямо на Стардаст, а потім в об'єктив камери:
— Я маю мрію.
— Лиходії Республіки Корея об'єднаються, аби разом протистояти героям та своїм ворогам.
— Я вирішив створити абсолютно новий світ.
— Дозвольте представити вам!
Сказавши це, я задіяв телекінез, аби утримати Чхве Се Хі в повітрі, і широко розвів руки в боки.
Тієї ж миті на екрані з'явився величезний напис:
[ЕГО-СТРІМ]
Тепер на тлі зазвучала навіть велична, пафосна музика.
Я повільно почав спускатися назад до землі, тихо декламуючи:
— Відсьогодні я житиму заради лиходіїв.
— Союз Лиходіїв Его-Стрім офіційно розпочинає свою роботу прямо сьогодні.
— Вам краще приготуватися й почати нервувати, Асоціаціє.
Промовивши це, я змахнув плащем і різко розвернувся спиною. Мій плащ шалено розвіювався на вітрі.
І тут ззаду донісся свист повітря. Ну звісно.
Я голосно вигукнув, навіть не озираючись назад:
— Електра! 1 мільйон вольт прямо зараз!
— …Хаа.
З цим тихим зітханням Чхве Се Хі на моїх руках, потужний потік електричних хвиль вирвався з моїх грудей і полетів назад.
Одночасно з цим пролунав різкий звук, наче хтось пролетів зовсім поруч зі мною.
— …Стардаст, тобі ще на п'ять років зарано намагатися мене впіймати. Тобі потрібно тренуватися набагато наполегливіше.
Скосивши очі назад, я побачив, як Стардаст ухиляється від електричних розрядів. Мабуть, вона вичікувала, поки я тут розпинався, і вирішила скористатися моєю удаваною безпечністю, аби влаштувати раптовий напад.
Непогана стратегія.
Якби тільки проти неї не стояв я, людина, яка наперед знає весь хід її думок.
— Що ж, тоді бувайте! Адіос.
— Гей!
Я стрімко рвонув уперед.
Вимкнувши трансляцію, у чаті якої коївся справжній дурдом, я спостерігав, як Стардаст намагається наблизитися, долаючи завісу електрики, яку випромінювала Електра.
Перед тим як остаточно зникнути, я вигукнув ще дещо:
— І Стардаст. Найближчим часом у нас з'явиться нова спільна справа. До зустрічі!
Легко посміхнувшись після цих слів, я миттєво телепортувався геть.
На тлі ще пролунав обурений голос Стардаст, але це вже були не мої клопоти.
Побачимося наступного разу.
= [Категорія: Суспільство] =
[Лиходійка Електра та Егостик. Що між ними за стосунки?]
[Оперативні новини) Лиходійка Електра — Асоціація визначила її як лиходійку А-класу.]
[Егостик оголосив про плани створення корейського Союзу Лиходіїв. Чи наближається Республіка Терору? — Колонка репортера Квон Сон Хьона]
[Ексклюзив) Корейська Асоціація Надздібностей розглядає можливість підвищення лиходійського рангу Егостика. «Ми вкрай занепокоєні систематичним згуртуванням інших лиходіїв для створення реальної сили».]
= [Категорія: Розваги] =
[Шоу-бізнес щотижня) Хто ця дівчина Егостика? Уся увага на Електру!]
[Егостик та Електра. Кадри, від яких серце починає калатати від одного погляду]
[Суспільний інтерес? Створення Союзу Лиходіїв Егостиком (23%) посіло друге місце. Любовний скандал Егостика (48%) став головною новиною.]
["Доки ми маю волочити таке існування?" Егостик обіймає Електру закоханим поглядом (Фото з місця подій).]
[Куди подівся той Егостик, який дивився суто на Стардаст?.]
[Стардаст, посунься! Егостик та Електра. Неймовірна хімія між двома людьми навіть за такий короткий проміжок часу.avi]
Хару, яка читала ці новини, сама того не усвідомлюючи, міцно стиснула телефон у руці, аж пластик затріщав.
— ……
Щось, чомусь…
Вона не знала чому.
Але всередині неї все палахкотіло від дикого роздратування.