Розділ 73: Тиждень
Можна сказати, що інтерпретація персонажів є дуже важливою під час виконання роботи.
Оскільки я перечитав оригінальний комікс десятки разів, я активно використовую ці знання, бо чудово знаю характери всіх дійових осіб.
Наприклад, у випадку з Хан Со Ін я зміг вдало використати її прагнення помститися корпорації «Хан Ін», аби завербувати її. Для Лі Ха Юль я використав той факт, що вона понад усе на світі цінує свого молодшого брата.
Те саме і зі Стардаст. Щиро кажучи, я вчинив багато підозрілих речей щодо Стардаст. Я влаштовував терор, я наказував Стардаст рятувати людей і я прийняв удар ножем замість неї.
Якби я зробив подібне з Бурулькою, для такої дівчини, як Лі Соль А, існувала б величезна ймовірність того, що мене б викрили одразу ж.
…Ні? Думаю, Лі Соль А вже й так знає, хто я такий. Давайте підійдемо до неї пізніше, зараз головне не це.
Стардаст — це постать, яка втілює в собі саме правосуддя, тому вона не йде на компроміси зі злом. Наприклад, коли на ранніх етапах я вбивав інших лиходіїв, громадськості це подобалося. Але вона, безперечно, мене ненавиділа. Я вбивця, який позбавляє людей життя на власний розсуд. Як наслідок, вона має свій чіткий і непохитний погляд на справедливість.
Я маю на увазі, що їй має бути байдуже, що я роблю. Звісно, минулого разу вона виявила певні сумніви щодо моїх намірів, але, гадаю, це була лише миттєва цікавість. Мені здається, що її це більше не сильно хвилює. Можливо, вона вже забуває про Егостика? Хоча, щиро кажучи, я б хотів, аби вона пам'ятала мене. Так сумно, коли тебе забувають.
Хай там як, суть у тому, що я маю певне розуміння людей цього світу. І на основі цього здійснюється кожна моя дія. Коли я вербую союзників чи коли стикаюся зі своїми ворогами. Знаючи їхні характери, я можу майже безпомилково передбачити, як вони поводитимуться в будь-якій ситуації.
І саме в такий спосіб цього разу я вербую нового колегу.
— …..
Чхве Се Хі.
Усвідомивши свої здібності ще з дитинства, вона виросла під суворим тиском батьків, які змушували її ніколи не ставати героєм і взагалі не розкривати свою силу.
Вона стримувала свої здібності протягом усього життя, але таку силу неможливо утримати під замком назавжди.
Наче в перевантаженому акумуляторі, всередині неї почав накопичуватися стрес, бо вона не могла випустити свої 100 000 вольт.
Через те, що її так сильно пригнічували, у ній прокинувся інстинкт руйнування. Коли вона бачила дерева на вулицях, їй хотілося вистрілити електрикою й рознести їх ущент, і після того, як вона прожила в такому стані так довго, контроль почав вислизати з її рук.
Оскільки вона щодня жила в постійному стресі, її характер почав ставати дедалі гострішим.
Люди, які не знають її близько, дивляться на неї збоку й вважають звичайною хуліганкою. Насправді ж це просто роздратування, викликане пригніченим внутрішнім бажанням використовувати свою силу.
Ледь стримуючи це в собі, після того, як вона стала дорослою, вона жила тим, що потайки від людських очей потроху випускала електрику, яка накопичувалася в її тілі.
Перший раз, коли вона використала свої сили абсолютно вільно й без жодного почуття провини, стався, мабуть, саме під час зустрічі зі мною. Вона напевно відчула неймовірну свободу. Це мало принести їй колосальне полегшення.
Взагалі-то, навіть ніяково казати, що вона контролювала свою силу так, як їй заманеться, адже вона просто кілька разів вистрілила електрикою по вікнах.
Але історія буде зовсім іншою, якщо це виявилося не просто першим разом за довгі роки, а першим ковтком свободи за ціле десятиліття.
Скуштувавши це один раз, вона вже ніколи не зможе забути таке відчуття.
Я знаю, що зі мною вона отримає набагато більше задоволення.
Пізнавши солодкий смак свободи, чи зможе вона справді відхилити мою пропозицію?
— Хе-хе-хе-хе-хе…
— Кім Даїн, чого ти так дивно смієшся?
Поглянувши на Хан Со Ін, яка дивилася на мене як на якогось божевільного, я подумав про себе:
"Просто зачекай, Хан Со Ін. Скоро я приведу тобі справжню старшу сестру."
— У вас є бонуси. Так, будь ласка, зачекайте.
Кафе в Сеулі.
Чхве Се Хі, яка підробляла в кафе, сьогодні ніяк не могла зосередитися на роботі.
Ні. Якщо бути точним, усе почалося рівно три дні тому.
"Чи не хочеш ти влаштовувати теракти разом із тобою?"
— Божевільний покидьок.
Був момент, коли інший працівник поруч із нею здригнувся від її мимовільного бурмотіння, але їй було байдуже.
"Яким ще, в біса, терористом? Чого я тільки не натерпілася у своєму житті."
Вона презирливо пирхнула, але…
Проте з того самого дня з нею почало коїтися щось дивне.
Це відчуття абсолютної свободи, коли вона вистрілила в нього електрикою.
Тоді вона сама цього не усвідомлювала, але це точно була чиста насолода.
Свіжість та неймовірне піднесення, коли вона використала свою силу прямо перед кимось іншим, не приховуючи здібностей.
І якщо це відчувалося так круто, коли вона задіяла лише крихту сили проти однієї людини, то що буде, якщо перед сотнями й тисячами людей вона використає її на повну, аби перевірити власні ліміти… Наскільки ж чудово вона почуватиметься?
"…Дідько. Я що, з розуму сходжу?"
Вона мимоволі насупилася.
Маячня. Стати терористкою? Як вона взагалі може довіряти цьому божевільному хлопцю?
"Так, я ніколи не стану терористкою."
Тієї ночі.
Повернувшись із роботи додому, вона почала шукати інформацію про Егостика.
"Мені просто цікаво, що він взагалі за людина."
Егостик, якого вона намагалася раціоналізувати й зрозуміти за допомогою інтернету.
Він виявився набагато масштабнішою постаттю, ніж вона думала.
Вона мало що знала, оскільки лише зрідка працювала в магазині й чула новини по телевізору чи в мережі, коли він влаштовував теракти, але він був неймовірно відомим.
Наразі він є найвпливовішим лиходієм у Кореї, єдиним лиходієм, який має власне фан-кафе, і лиходієм, який користується більшою популярністю, ніж більшість героїв…
Щойно вона вводила його ім'я в пошуковик, вискакувала така величезна кількість статей та дописів, що їх неможливо було навіть порахувати.
— …Він справді такий крутий?
Чому цей хлопець підійшов саме до неї?
Ні, перед цим — звідки він узагалі дізнався, що вона має таку здібність?
З цими запитаннями вона продовжувала вивчати інформацію про нього.
І ось що вона зрозуміла завдяки цьому.
Він має купу грошей, володіє видатними хакерськими навичками… І
в усіх терактах, які він скоїв досі, жодна людина не загинула за жодних обставин.
"…Ну, у такому разі… Думаю, все має бути нормально, хіба ні?"
Її погляд злегка затремтів.
Насправді, з того самого дня й дотепер, скуштувавши один раз смак вільного використання своєї сили, їй ставало дедалі важче стримуватися.
Вона відчувала, як усе її тіло буквально свербить від бажання випустити електричні розряди.
Навіть коли вона просто сиділа нерухомо, по її шкірі пробігали іскри.
— Хаа… Забирайся з голови…
Вона важко зітхнула.
"Подумай як слід. Хіба ти не відчуваєш величезного болю через те, що не можеш продемонструвати свої здібності? Якщо ти будеш зі мною… тобі більше не доведеться пригнічувати свої інстинкти…"
Його слова знову й знову виринали в її пам'яті.
Ну так, вона без поняття, звідки він дізнався її секрет, але вона просто виснажена. Вона не може жити й терпіти це все життя.
Вона впевнена, що він абсолютно ненадійна людина, але все ж.
Наступного разу, коли він прийде, вона принаймні вислухає те, що він скаже.
Який саме теракт він збирається влаштувати й які умови хоче їй запропонувати?
Давайте спочатку послухаємо, а вже потім будемо думати.
Стримувати це палке бажання ставало дедалі важче.
— Минуло вже близько трьох днів… Він сказав, що скоро повернеться.
Чи повернеться він завтра?
Це було єдине, про що вона могла думати.
Наступного дня.
Він так і не прийшов до неї.
— ……
Внутрішній імпульс ставав дедалі потужнішим.
Вона відчувала, що готова випустити електрику прямо там, де стоїть.
Було б чудово, якби вона могла зняти стрес, піднявшись на гору й вивільнивши свою силу, але якщо інші люди не бачитимуть цього, її стрес не зникне.
Саме в присутності інших з'являється це неймовірне відчуття насолоди, коли ти демонструєш свої здібності.
Приховуючи свою силу занадто довго, вона стала схильною до руйнування та більш демонстративною, і сама того не усвідомлюючи, впевнено крокувала шляхом справжнього лиходія.
"Завтра, завтра він точно прийде."
Наступного дня.
Він знову не з'явився.
Вона почала думати, що щось пішло не так.
Імпульс, який прокинувся після того дня, розрісся до неймовірних, нестерпних розмірів.
Тепер вона дійшла до межі, коли її тіло починало іскритися навіть тоді, коли вона просто перебувала в місцях скупчення людей.
Коли вона думала про те, що навколишні предмети руйнуються саме через неї, вона відчувала мимовільне тремтіння від захвату.
"…Так далі не піде."
Егостик. Він чітко сказав, що повернеться незабаром.
І коли це «незабаром» встигло затягнутися на 5 днів? Чому він не йде?
…Не може бути, невже він просто здався через те, що вона відмовила йому занадто різко?
Ну так. Вона пошукала інформацію й з'ясувала, що цей Егостик — справді серйозна постать.
Тільки поглянувши на теракт із мостом, вона навіть уявити не могла, скільки грошей стоїть за цим хлопцем.
…Можливо, він просто плюнув на неї й пішов шукати інших лиходіїв? Якщо подумати, є безліч інших людей, які приховують свої здібності. Можливо, він вирішив завербувати когось іншого.
…Чи було помилкою стріляти в нього електрикою під час першої зустрічі? Ну, це несправедливо. Якщо будь-хто опиниться наодинці в темному провулку, а потім хтось підійде й заведе розмову, вони вчинять точно так само.
— …Ха-ха.
Зараз вона вже мало про що думала.
Вона зробить усе, що він скаже, і вона нікому не завдасть шкоди… Якщо це допоможе їй позбутися цього нестерпного розчарування, здається правильним піти за ним.
Через таку кількість руйнівних імпульсів та стресу її мозок повільно втрачав здатність до раціонального мислення, і вона дійшла до межі, коли вже не могла тверезо оцінювати ситуацію.
Наступного дня.
Кафе.
— Се Хі, ти захворіла? Ти сьогодні маєш геть поганий вигляд.
— ……
— …Оу. Тоді… Т-Тримайся!
Наступного дня.
Вночі.
Поки вона тихо йшла додому, перед нею раптово з'явився чоловік.
— Вітаю, Се Хі. Чи обмірковувала ти мою пропозицію?
— Я згодна…
— Що?
— Я зроблю це. Тероризм чи що там у тебе.
……Я маю на увазі. Я був упевнений, що зможу спокусити її за тиждень, але невже вона зламалася так легко?
Дивлячись на Чхве Се Хі з її помаранчевим волоссям, яка дивилася на мене з якимось жалібним виразом обличчя прямо перед моїми очима, я мимоволі задумався.
Що з нею сталося всього за один тиждень?
Члени Союзу Манго зазвичай трималися по 2-3 місяці, хіба ні?
Хай там як, потрібно хапатися за можливість, коли вона сама йде до рук.
— Я не знаю, що саме змусило тебе змінити думку, але… Гаразд, ходімо.
Я протягнув їй руку.
Вона без жодних вагань міцно стиснула мою долоню.
Усього за тиждень мені вдалося успішно завербувати нову лиходійку.
Тепер, коли з цим покінчено, я зможу здійснити новий теракт набагато швидше, ніж очікувалося.
Стардаст, ми зустрінемося знову набагато раніше, ніж я планував.
Два місяці? Два місяці минуть непомітно.
"…Серйозно, ти ж не помер, правда?"
— Хару… Про що ти знову думаєш…?