Розділ 71: Її муки
Минув уже місяць відтоді, як вона досліджувала підземелля корпорації «Хан Ін».
З того самого дня час, який Шін Хару проводила, літаючи в хмарах і поринаючи в різноманітні роздуми посеред своєї повсякденності, значно збільшився.
— ……..
Під час навчання, виконання геройських обов'язків, відпочинку чи спроб заснути.
Ці думки продовжували виринати.
"……Чому він це зробив?"
Вона досі не була впевнена в тому, що сталося тоді під землею.
Що це, в біса, було?
Чому?
Це цілком природно — відчувати вдячність до людини, яка тебе врятувала.
І якщо хтось пожертвував собою, аби врятувати тебе.
Будь-хто цінуватиме це, ймовірно, до кінця життя.
Але вся проблема тут у тому,
що людина, яка врятувала її, була тією, хто не мав жодної причини її рятувати.
Які взагалі стосунки між Героєм та Лиходієм?
Якщо дати просте визначення, це суто ворожі стосунки.
Взаємна образа, оскільки вони бачать одне в одному опонентів.
Немає нікого, кого лиходій хотів би позбутися сильніше, ніж героя.
Герої ставлять усе під удар лише для того, аби судити лиходіїв.
Ну, це навіть на жарт не перетвориш, якщо лиходій рятує героя.
Але проблема в тому, що це насправді сталося з нею.
— ….
Під будівлею корпорації «Хан Ін».
Це те, про що вона нікому не розповідала.
Егостик урятував її, підставившись під удар.
Можливо… якби він не втрутився, її б тут не було.
Хіба лиходії не мають найбільше тішитися, коли герої зазнають краху?
Насправді, не буде перебільшенням сказати, що багато лиходіїв у Кореї прагнуть їхнього зникнення.
Існують десятки лиходіїв, які дійсно намагалися вбити їх.
Але чому?
Він урятував її, хіба ні?
Ні. Він урятував її, але чому він сам підставився під удар?
— ……
Шін Хару, яка працювала за столом, знову поринула в роздуми, навіть не усвідомлюючи цього.
Думки, які прокручувалися в її голові знову і знову. Так, вона відчуває щось підозріле. І цікавість, що з цього випливає.
Чому він урятував її?
Насправді, це стало фіналом для всіх сумнівів, які вона мала щодо Егостика.
Ну так, із самого початку все було якось неправильно.
Він розправлявся з іншими лиходіями.
Жоден із влаштованих ним терактів не призвів до смертей.
І факти, про які знає лише вона.
Він наказав їй не показувати своє обличчя.
Він наказав їй зупинити тероризм, повірити в себе.
Він підірвав міст, аби запобігти катастрофі, яку міг передбачити лише він сам.
І цього разу. Він урятував її, підставившись під удар.
Гаразд. Гаразд.
Тепер вона дійсно, дійсно має це визнати.
Егостик. Він не звичайний лиходій.
Ні, «не звичайний». Хіба це може дати йому визначення?
Насправді, вона зараз навіть не була впевнена, чи може називати його лиходієм.
Звісно, щойно ця думка з'явилася, вона одразу ж заперечила самій собі. Ні. Якщо того, хто затіяв тероризм, погрожував мирним жителям і вбивав інших лиходіїв на свій розсуд, не можна називати лиходієм, то хто тоді взагалі лиходій?
Але
він зробив набагато більше за лаштунками, ніж те, що продемонстрував.
Від його рук не загинув жодний мирний житель.
Проте, скільки людей було завдяки цьому врятовано.
Тероризм, влаштований його послідовниками, які захопили заручників. Він зупинив його.
Терор, коли Людина-Крокодил улаштував погром у центрі міста. Він зупинив його.
Терор, який улаштував Розвідний Ключ у готелі. Він зупинив його.
Катастрофа, спричинена монстром, якого створила корпорація «Хан Ін». Він зупинив її.
…І щодо неї. Він урятував її.
Власне, зважаючи на його попереднє досьє, він лиходій.
Але враховуючи його досягнення, цього недостатньо, аби називати його героєм.
Тоді чому він демонструє таке подвійне обличчя?
Якщо він погана людина, причина порятунку людей залишається незрозумілою.
Якщо він добра людина, немає жодного пояснення, чому він влаштовує теракти.
Насправді, перше можна пояснити.
Якщо він лиходій, чому він рятував людей? Це те, що він уже сам їй пояснював.
Терор, який влаштували його послідовники — вони заплямували його репутацію.
Терор Людини-Крокодила — бо той був тим, хто згадав його самого.
Причина, чому він наказав їй урятувати людей у літаку — аби посилити їхнє протистояння.
Терор Розвідного Ключа в готелі — він просто проходив повз і захопився процесом.
Катастрофа, спричинена монстром корпорації «Хан Ін» — про всяк випадок, аби у нього не забрали його агро.
Ну так. Для всього є причина.
Причини, які він сам їй і озвучив.
Якщо ці причини — лише виправдання, то чи не буде це перебільшенням?
Ну, припустімо, що це правда.
Усі добрі справи, які він зробив досі — саме такі, як він і пояснює, і він насправді лиходій.
Але навіть якщо так.
Як би він пояснив причину, чому врятував її, ризикуючи власним життям?
— Хаа…
Щиро кажучи, у глибині душі.
Вона схиляється до того, що просто вважати Егостика лиходієм уже занадто важко.
Ні, вона його боржниця, як він і сказав, незалежно від того, поганою він був людиною чи доброю. Він пожертвував собою, аби врятувати її від смертельної небезпеки.
Однак, сказати, що він зовсім не поганий хлопець — теракти та вбивства лиходіїв, які він скоїв досі, продовжують муляти око.
Але сказати, що він поганий хлопець…
— Угх…
Гаразд.
Це запитання без відповіді.
Власне, сама лише думка про Егостика змушує її голову й розум іти обертом, викликаючи запаморочення.
Він поганий хлопець. Але ж ти зробив купу добрих справ, правильно? Але чому він урятував її?
І що найважливіше.
Десь глибоко в її розумі, у царині інтуїції.
Чомусь вона продовжує схилятися до думки, що насправді він не є поганою людиною.
У її розумі немає жодної логіки чи підґрунтя.
Це просто продовжує відлунювати в її думках.
Насправді, вона не знає, чи не помиляється…
А раптом теракти, які Егостик влаштовував досі, мають глибший сенс? Щось на кшталт цього?…
— Я збожеволіла.
Вона відігнала ці думки й випила склянку води, що стояла поруч.
Тепер їй у голову лізуть такі божевільні речі.
— ….
І якщо вона думає про те і про се щодо Егостика.
Наприкінці все завжди завершується однією думкою.
Чи з ним зараз усе гаразд?
Власне, це безглуздо.
Герой хвилюється за лиходія. Якби ці чутки розійшлися, з цього сміявся б увесь світ.
…Ну, враховуючи популярність Егостика, це необов'язково було б саме так. Мені байдуже.
Результат постійних роздумів про Егостика завжди завершується тим, що вона починає за нього хвилюватися.
Він отримав серйозне поранення.
Якщо він не отримає належного лікування, це…
Ні. Перед цим, хіба таку рану взагалі можна вилікувати звичайним лікуванням?
Коли вона бачила його востаннє, це було майже так, наче в його грудях зяяла діра.
…Але ж якось, має бути якийсь спосіб, правда?
Він усе ще здається людиною, якій можна трохи довіряти, аби не чинити таких безрозсудних дій, правильно?
….Не може бути. Він же не помер отак просто, хіба ні?
Рятуючи її, так марно.
— …..
Ні.
Вона знову замислилася, аби не дозволити почуттю пригніченості поглинути себе, навіть не усвідомлюючи цього.
Егостик. Цей таємничий, підступний хлопець не міг померти так марно. Вона впевнена, що він десь відпочиває.
Навіть після самовиправдання вона подумала про себе: "Ти називаєш себе героєм, але хвилюєшся за лиходія?", і відчула, що робить щось не так.
…Це не її турбота про лиходія. Це те, що відбувається, коли хтось рятує твоє життя. О, так. Навіть лиходій не повинен помирати отак, його потрібно притягнути до відповідальності. Усе правильно.
— Хаа…
Вона хвилюється.
Але навіть ці хвилювання змушують її почуватися ніяково.
Ось так вона й продовжувала стогнати.
…Ну так. Він має бути живим, аби вона могла запитати. Перш за все, вона повинна переконатися, що цей хлопець живий.
Керуючись цією логікою, вона й сьогодні знову зайшла на фан-кафе Егостика.
Вона приходить сюди, аби дізнатися, чи він живий і чим займається… Вона намагається знайти тут бодай якусь підказку щодня.
[Обов'язково до ознайомлення] Я скиглив місяць? Ну так, минулого разу це тривало пів року, ха-ха-ха-ха-ха.]
[З'їдайте мангостік раз на день… 26-й день]
[Якщо впевнено чекати, він повернеться… Просто чекайте…]
[Найкращі моменти з версії шоу жахів 7]
[Зачекайте, кліп видалено. Що це таке?]
[Що нам тепер робити?]
[Сьогодні мені наснилося, що наш Егостик прийшов на фестиваль нашого університету.]
*
Вона тихо зітхнула, дивлячись на ці цілком марні дописи, які завжди тут з'являються.
Ну так. Про його життя чи смерть вона дізнається за новим терактом, який він влаштує.
Ось так, сьогодні. Якщо подумати про це.
Герої лише чекають на той день, коли лиходії розпочнуть новий терор.
— Найближчим часом ми не збираємося влаштовувати теракти особисто.
— Справді?
— Так, я якийсь час поживу тихо, тому, будь ласка… Будь ласка, припиніть питати!
— Ти прийняв правильне рішення. Ти так понівечив своє тіло, тож, звісно, тобі потрібно якийсь час подбати про себе.
— Ти маєш говорити неформально… Хай там як, я не збираюся сам розпочинати наступну терористичну атаку.
— Що? Що ти, на мою думку, збираєшся робити?
— Мені доведеться віддати це на аутсорсинг.
Я підступно посміхнувся після цих слів.
Ну так. Доки я маю сам бігати й влаштовувати теракти?
Я кажу людям, які чекають на мій терор:
Найближчим часом нічого не буде!
[Шін Хару, вас було підвищено до старанного члена "Офіційного фан-кафе Егостика". Вітаємо!]
— …Оу.