Розділ 6: Усунення наслідувачів.
[Послідовники Егостика влаштовують вибухову атаку в центрі Інчхона. Вони вимагають ще більше вибухів за допомогою бомб, розміщених у будівлі. Зараз вони влаштували сидячий протест і діляться своїм бажанням померти без жодних конкретних умов. За оцінками, на цей момент загинуло щонайменше троє людей.]
Я нахмурився, коли Со-Ін показала мені новини.
Хто ці виродки? Чому вони продають мене, проголошуючи себе моїми послідовниками?
І що? Вони навіть спричинили жертви? Вони вбивали людей?
Щось перекрутилося всередині мене.
Вчора я так старався привернути увагу і створити свій публічний імідж.
І все розвалилося наступного ж дня.
Ви знаєте, що переходите межу, ви покидьки?
Як ви смієте використовувати моє ім’я і влаштовувати тероризм?
І в такий нецивілізований і жорстокий спосіб. Мілкий спосіб, який мені зовсім не личить!
— ……
І люди загинули.
Я заприсягся собі, що ніколи не спричиню жертв серед людей, ступивши на цей шлях лиходія.
Але троє людей загинули.
І тепер я той, кого звинувачують, бо це зробили мої послідовники.
Життя тих трьох.
З кам’яним обличчям я сказав Со-Ін, що сиділа на стільці:
— Со-Ін, допоможи мені ще раз. Мені потрібно розібратися з цими шибениками й зробити щось із наслідками.
— Я знала, що так буде, тому підготувала все заздалегідь.
Со-Ін порилася в шухляді й простягнула мені телефон.
Тримаючи його в руці, я попрямував до ліфта.
— Ха, ха-ха.
Я змусив себе засміятися.
Серйозно.
Працювати без зупинки два дні поспіль — це трохи занадто.
Асоціація супергероїв Кореї.
Втім, ніхто їх так не називає, Асоціація Героїв.
Зараз атмосфера в Асоціації Героїв напружена.
— Яка ситуація зараз?
Почувши запитання глибоким голосом президента, агент, що сидів попереду, швидко відповів:
— Злочинці досі влаштовують сидячий протест на місці події. Зараз, я вважаю, всередині будівлі ізольовано близько 300 заручників.
— Є додаткові жертви?
— Поки що ні.
— Гаразд, розумію. Герої в дорозі?
— У нас є герої С-класу та В-класу в режимі очікування. Але вони погрожують підірвати бомбу, тому наблизитися важко.
— Чорт, ці виродки. Це той Егостик привів їх сюди?
— Ми розслідуємо їхній зв’язок… але ми досі не знаємо.
— Гаразд, зрозумів. О, так. Де зараз Стардаст?
— Вона зараз спостерігає за ситуацією неподалік. Ймовірно, вона здійснить раптову атаку в разі надзвичайної ситуації.
Як він і сказав.
Шін Хару, Стардаст, уважно спостерігала за ситуацією з даху сусідньої будівлі.
«Чорт, що мені робити…»
Причина існування Асоціації Героїв проста.
Поліції, яка складається зі звичайних громадян, важко впіймати інших лиходіїв, які можуть використовувати суперздібності.
Технічно вони хочуть використовувати суперздібності, щоб ловити суперздібності.
Тероризм у цьому поколінні майже повністю спричинений людьми з суперздібностями.
Більшість терактів спричинені або тими, хто хоче хизуватися своєю силою, ненавидить світ, або тими, хто пробудився як лиходій.
Отже, це перший тероризм, спричинений звичайними людьми, які не використовують суперздібності.
Причина в тому…
«Егостик, цей панк».
Шін Хару стиснула зуби.
Чоловік явно не використовував багато суперздібностей, але він усе одно надихав інших тим, як чинив тиск на героя лише бомбами.
«Ні. Це через те, що сталося наступного дня після того, що він вчинив».
Так, ймовірність досить висока.
Або те, що він організував ще один масштабний тероризм за один день, що неможливо.
Плановий злочин — самоочевидний.
«Я мала вбити його вчора… Зачекайте, це?»
Як тільки вона щось знайшла, їй зателефонували в навушник.
[Стардаст, цей хлопець Егостик нарешті з’явився. Повторюю. Схоже, Егостик особисто з’явився на місці події. Прямо зараз злочинець веде пряму трансляцію на Youtube. Будь ласка, перевір це негайно.]
Навіть не почувши термінового виклику зі штабу, Шін Хару могла бачити його в цю мить.
Бо ось він, Егостик, стоїть перед будівлею, де злочинці взяли заручників.
— Youtube…?
Один із контактів зі штабу сказав, що він веде пряму трансляцію на Youtube.
Вона поспіхом увімкнула телефон і зайшла в додаток.
Відео зараз очолює чарт на головній сторінці.
[Egostic LIVE]
Вона натиснула на відео.
Будівля, наповнена холодною напругою.
Вулиця, яку ніхто не бачить.
З’явилося щось чорне.
Чорна мантія закриває все тіло.
Чорне волосся виглядає так само, як одяг.
І напівмаска ховає обличчя.
Так, це я, Егостик.
[«Що це?»]
[«Чорт, пряма трансляція лиходія»]
[«Здається, цей виродок Егостик зараз стримить тероризм».]
[«Найкращий лиходій цього покоління, Егостик. Ха-ха-ха»]
[«Мені сьогодні було нічого робити, але тепер буде цікаво».]
[«У чаті так багато божевільних виродків. Це місце злочину, ви покидьки».]
[«Звісно, поки це не я~~~~»]
[«Другий☆Рук?Авто?Фолькс%Ваген?×Зараз?Це□Останній☆Шанс%Продаж?×Геть?Будь ласка□Зв’яжіться☆З?Нами>>>0703461555<<<»]
[«Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У.»]
[«Чорт, цей чат поїхав дахом.»]
[«Youtube не збирається це видаляти?»]
[«З огляду на його вчорашнє викрадення, Youtube, можливо, не зможе це видалити.»]
…І видовище того, як я йду, транслювалося в прямому ефірі на Youtube.
Телефон для зйомки зафіксований моїм телекінезом.
У мене немає іншого вибору, оскільки я маю відновити свою репутацію, яка, здається, розвалюється на шматки.
Я зазирнув у чат і почав шкодувати про це.
У будь-якому разі, я продовжував іти.
У певний момент я опинився перед будівлею.
Коли я увійшов без будь-яких обмежень, темний інтер’єр впав мені в очі.
Всередині сиділо багато людей.
А люди, що стояли, були одягнені в чорний одяг і маски, так само як і я.
Не маску, що закриває половину обличчя, а таку, що закриває все обличчя.
Я увійшов через вхід у вестибюль великої будівлі.
Тримаючи в руках зброю, вони спочатку були здивовані, побачивши мене.
Незабаром після цього кілька людей закричали, коли впізнали мене за моєю чорною мантією і напівмаскою.
Потім пролунав голос одного з терористів.
Він подивився на мене і сказав кумедним голосом:
— Наш герой, Егостик, прийшов приєднатися до себе!
Ха… Що з цими виродками не так?
Чому саме я маю відчувати збентеження?
Починаючи з хлопця, який заговорив першим, послідовники почали скандувати разом:
— Егостик! Егостик!
— Він прийшов! Він справді прийшов!
— Ухуууууууу!
Бунтівники почали кричати на мене.
Заручники просто зщулилися посередині.
Навіть якщо я вирішив бути лиходієм.
Я також був звичайним корейським громадянином, поки не прийшов сюди.
Щось горіло всередині мене.
Гей, ви, невігласи.
Це просто бунт.
У ньому немає почуття інтенсивного тиску, оригінальних ідей чи психологічного стресу.
Мілкий тероризм, який використовує лише первісний страх і залякування.
Ви називаєте себе моїми послідовниками, але продаєте моє ім’я і створюєте цей безлад?
Я не промовив ні слова відтоді, як увійшов у будівлю.
Я просто повільно повернув голову і уважно прочитав їхні обличчя.
Чорні мантії та маски. Усі вони тримають зброю.
І один із цих хлопців десь тримає детонатор.
[Той, хто стоїть у напрямку на 3 годину, тримає детонатор.]
Пролунав голос із моїх навушників.
Як і очікувалося, Хан Со-Ін — справді геніальний хакер.
Вона точно знає, що мені потрібно.
…Хоча я не знаю, як вона це з’ясувала.
Між місцями, де вони стоять, було повно людей.
Я гадаю, близько 300 людей.
— …..
Тепер, що ми збираємося робити з цими шибениками?
Гм… Гаразд.
Спочатку давайте засміємося.
— Ха-ха, ха-ха-ха.
Я опустив голову, хіхікнув, а потім посміхнувся.
А потім я знову засміявся.
— Ха-ха-ха, ха-ха-ха-ха! Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!
Я сміявся як маніяк.
Усередині тихої будівлі лунав лише мій сміх.
Самопроголошені послідовники також мовчали, ніби помітили щось дивне.
Відсміявшись від душі, я зупинився і заговорив:
— Я чув дещо про «моїх послідовників»… тож я прийшов. Це, це…
Напруга пронеслася кімнатою, коли мої слова вирвалися назовні.
— Ви дуже, дуже добре справляєтеся! Відмінно!
Послідовники, здавалося, відразу полегшено зітхнули, почувши мене.
Так, розслабтеся.
Чоловік, який, здається, є лідером серед них, заговорив:
— Ха, ха-ха! Дякую, сер! Ми — палкі фанати Егостика —
— Такі відмінні…
Я холодно перебив його.
І засунув руку в пальто.
— …такі відмінні нісенітниці —
Поки я говорив, я схопив чоловіка, який виглядав як лідер, і чоловіка, який тримав детонатор, своїм телекінезом.
— …прямо зараз.
Потім я дістав пістолет із пальта і застрелив їх обох.
Бах, бах. Такий приємний звук.
Завдяки моєму телекінезу, двоє з них жалюгідно були застрелені й впали, стікаючи кров’ю.
— АААААААААХ!
Заручники почали кричати при вигляді звалених людей і звуку пострілу.
Стоячи серед самопроголошених послідовників, які ховали обличчя за масками, я прибрав пістолет.
Тепер настав час для «морального виховання».