Розділ 64: Підземний лабіринт
— Що ж, так. Я не думаю, що зможу увійти. Щось чорне на стіні заблокувало мені можливість використовувати темряву. Здається, у тінях важко пересуватися.
— Розумію. Це був доктор Кім Сун-У? Що, в біса, він створив…
— Пане голово, чи можу я теж піти? Для Хару занадто небезпечно йти туди самій!
— Бурулька. Хіба я тобі не казав? Там занадто небезпечно. Навіть якщо ти озброєна, хіба ти не вразлива до нападів? Лізти в стан слабкого самозахисту — це справжня авантюра.
Конференц-зал на верхньому поверсі асоціації.
У залі, де зібралися лише голова асоціації, троє героїв А-класу та вищі керівники, точилася палка дискусія.
— Бу-ху-ху… Ну ж бо! Хіба це розумно — дозволити Хару йти туди самій?
— Хаа… Я теж був проти цього. Але Стардаст залишалася непохитною. Бурулько, спробуй ти її зупинити.
— Хару! Чому ти раптово вирішила туди піти? Це місце вже надійно запечатане, тож немає потреби туди поспішати, правда?
Дивлячись на Бурульку, яка скиглила, не в силах знайти контраргументи, Хару на мить замислилася, що сказати.
Чому я взагалі маю туди йти?
На це є багато причин.
— Соль А. Ти ж не знаєш, коли запобіжники будуть вимкнені й монстри втечуть. Правильно буде подбати про це заздалегідь. До того ж у них може бути ще щось приховане, тож я збираюся зібрати трохи даних.
— Бу-ху-ху…
Дивлячись на те, як Соль А бурчить, не в змозі заперечити, Хару проковтнула слова, які вже збиралася вимовити.
Насправді вона не планувала йти так швидко.
Але
Її сила, яка стала міцнішою, ніж раніше, давала їй впевненість, що вона зможе повернутися неушкодженою, що б там не трапилося.
І
Вона також була трохи схвильована.
Насправді Шін Хару була дещо самовпевненою.
Вона впевнена, що може впоратися з усіма терористичними атаками більшості лиходіїв у Сеулі.
Насправді, всіх лиходіїв, окрім Егостика, було заарештовано й кинуто до в'язниці… Хіба терор, спричинений Егостиком, не вдалося в будь-якому разі відвернути?
Можливо, саме тому.
Вона була шокована, коли побачила катастрофу цього разу.
Просто жахливо, скільки тисяч жертв могло б бути, якби не Егостик.
Тому вона не мала іншого вибору, як визнати це.
Вона якимось чином виявилася марною… більше, ніж лиходій.
Лиходій фактично вирішив те, чого вона не змогла зробити як герой.
Якщо подумати, це не лише цього разу.
Минулого разу терор, спричинений лиходієм на ім'я Людина-Крокодил, завдав би більше збитків без Егостика.
"Я не можу залишити це так."
Чесно кажучи, вона теж трохи нервувала.
Герой, гірший за лиходія. Такого не може бути.
Якщо ти робиш пост-обробку належним чином, хіба тобі не буде соромно за ім'я «Герой»?
— Але чому ти не візьмеш трохи часу перед тим, як іти…?
Тіньовий Блукач, який був поруч із Бурулькою, вставив боязке слово.
— Я побачу це, коли зайду туди в будь-якому разі, якщо я зайду дуже глибоко, радіохвилі не працюватимуть, тому безглуздо затягувати час. Якщо я йду туди, думаю, краще йти швидше, поки не стало надто пізно.
Бурулька, яка зрештою відкинула останнє заперечення, подивилася на Стардаст, наче хвилювалася.
Стардаст лише посміхнулася Бурульці, сподіваючись, що та заспокоїться.
Гаразд. Підземелля.
Там корпорація «Хан Ін», що, в біса, вони зробили, вона точно з'ясує…
— Ну що ж, давайте складемо план.
Тож на верхньому поверсі Асоціації Героїв світло не згасало до пізньої ночі.
Скептично налаштовані щодо підземного нападу Стардаст на корпорацію «Хан Ін», який відбудеться вже завтра.
Конференц-зал Его-Стрім глибоко в Сеулі.
Під миготливими вогнями я закінчив пояснення.
— …Під ним є істота мрії під назвою Бегемот, яку вивчала корпорація «Хан Ін». Щоб перехопити це, завтра! Ми збираємося йти.
Щойно я закінчив, зал засідань раптово затих.
Що? Чому ви не реагуєте?
Коли я лише кліпав очима, Ха-юль, яка тільки слухала, відкрила рота.
— Гей, Даїн. Якщо відкинути те, як ти це знаєш, чи це небезпечно на даний момент?
Чи це небезпечно?
— Ух… це буде трохи небезпечно. Насправді я теж не знаю, що там всередині.
Насправді оригінал не описував підземелля корпорації «Хан Ін» детально.
Просто Кім Сун-У вкрав його, бо воно було повне химерних монстрів і в ньому був Бегемот.
Я трохи нервуюся, але Ха-юль вилікує мене.
Найважливіше — це.
"Ракетний удар…"
Я хочу спробувати Чорний Ракетний Удар.
Як довго ви збираєтеся використовувати телекінез як єдиний інструмент?
Людські істоти повинні грати в азартні ігри!
— …Тож ти знову збираєшся зробити щось небезпечне, Даїн?
У цей момент.
Раптом Хан Со Ін, яка схилила голову, сказала тихо.
Зачекайте, мені здається, у залі засідань трохи прохолодно.
— Ні, ну, я що, збираюся померти чи що? Ха-ха.
Коли я почухав потилицю й сказав це, рука Хан Со Ін, яка стискала кулак із опущеною головою, почала тремтіти.
Що це за зловісне відчуття?
— Я маю на увазі!!! Про що ти думаєш?! Чи має сенс для тебе так перекочуватися!!!
Хан Со Ін раптово вдарила кулаком по столу й розлютилася.
Боже, ця мала!
Я терміново подивився на Лі Су Бін по допомогу.
— …Даїн, ти минулого разу повернувся пораненим, і ти знову робиш те саме?
Дивлячись на мене тими ж холодними очима, вона почала співчувати Хан Со Ін.
О, боже мій, немає нікого, кому я можу довіряти!
Зрештою, мене так сильно відчитали.
Ну, людина може перекочуватися своїм тілом.
Ви не можете отримати великий прибуток, якщо йдете лише безпечним шляхом. Якщо ти чоловік, хіба ти не повинен спробувати зробити ставку?
Звісно, коли я так сказав, мене критикували ще більше.
Чому ніхто не погоджується зі мною?
Якщо я отримаю поранення, Ха-юль надасть мені лікування. Я вірю в це.
….Чи вилікує вона мене?
Хай там як, я зміг отримати дозвіл за умови, що візьму камеру знизу, відтворюватиму екран у реальному часі й продовжуватиму спілкуватися.
Ні, я лідер цієї організації, чи не так?
Чому я маю отримувати дозвіл?
Щось було не так, але я вирішив рухатися далі.
Хай там як, завтра цей день.
Наступний день, вдень.
Коли люди насолоджувалися обідом, я ховався на місці руйнування будівлі корпорації «Хан Ін».
Яма, яка виглядає як вирва, помітна серед уламків зруйнованої будівлі.
Можливо, це Бегемот стирчить. Він справді величезний.
…Звісно, асоціація швидко залила це цементом, щоб заблокувати. Або інакше монстри там вискочать, тож це добре, що вони це зробили.
У будь-якому разі, недалеко звідти був вхід до прихованого підвалу корпорації «Хан Ін».
Місце на дні порожньої землі, закрите шарами захисних дверей.
А перед ним люди асоціації суворо охороняли від того, щоб хтось увійшов.
Вони патрулювали перед ним із рушницями та в сонцезахисних окулярах. Вони виглядали як "Люди в чорному", одягнені в сонцезахисні окуляри та костюм. Але, ну.
Патрулювали вони чи ні. Це не моя справа.
Хіба телепортація не єдине рішення? Телепортація — це найкраще. Але я хотів би, щоб не було побічних ефектів.
Хай там як, після спостереження за ситуацією деякий час, я телепортувався прямо всередину, коли був готовий.
Тоді повітря змінюється вмить.
Я стояв під яскравим сонцем, але потім опинився під землею, коли розплющив очі.
Світло нагорі постійно вимикається та вмикається.
У такій похмурій атмосфері темний коридор простягався вперед. Можливо, там багато монстрів.
Гм. Темно, і є навіть монстри.
— ….
Ні, я не можу назвати себе професійним лиходієм, якщо я боюся цього.
Я головний ворог Стардаст. Звісно, це самопроголошене, але хай там як. Я не повинен лякатися цього.
Я побачив пакунок, який підготував. Я приніс рушниці, бомби, камери та закуски. Закуски важливі.
Одяг… Чорний капелюх чаклуна, чорна мантія та чорний плащ. Ідеальна повністю чорна мода. Навіть сіра маска, яка закриває половину мого обличчя як фінальний штрих. Добре. Ідеально.
Після всіх приготувань я ввімкнув камеру і ввімкнув трансляцію.
Краще надіслати це.
Це не був терористичний акт, тому я не викрав наземні радіохвилі, але я хотів зробити пряму трансляцію на YouTube.
Чат, попри раптову трансляцію, почав публікувати чат швидко.
[?????]
[Що це???]
[Мангостік! Мангостік! Мангостік! Мангостік! Мангостік! Мангостік! Мангостік! Мангостік!]
[Нове шоу, вуху! wwwww]
[Боже, це Манго? Боже, це Манго? Боже, це Манго? Боже, це Манго? Боже, це Манго? Боже, це Манго?]
[Це шоу Еппл Манго, героя S-класу, відомого як охоронець Сеула?]
[Дякую. Дякую. Дякую. Дякую]
[Здається, вчора, коли він пішов під воду на 4 місяці. Це реально? Справжній Мангостік — це легенда…]
[Ти розвалив це, бо знав, що це станеться? Будь ласка, поясни]
[Але де ти? Чому так темно?]
[Яку божевільну річ ти збираєшся зробити сьогодні?]
Стрімке зростання кількості глядачів.
Я привітав їх із розкритими обіймами.
— Вітаю всіх! Ласкаво просимо на мій Его-Стрім!
Члени корпорації «Хан Ін» повинні дивитися це, правда?
З'їжте трохи лайна.
Асоціація… Ну.
Вони ті, хто ніколи не відкривав щит, бо боялися цього місця. Але я вб'ю кілька монстрів по дорозі, тож, думаю, вони будуть щасливі, правда? Гадаю, так.
— Дідько! Можеш зв'язатися зі Стардаст зараз?
— Дзвонить, але вона не відповідає! Можливо, вона вже зайшла глибоко всередину, оскільки минуло вже багато часу.
— Ні, бляха! Чому він має заходити в цей час? Тепер, зустрінемося ми там чи ні. Я не знаю. Я такий злий, дай мені попкорн, секретарю!
— …Так, пане голово.
Голова асоціації дивився трансляцію Егостика, жуючи попкорн, принесений його секретарем.
Це була ситуація, коли люди сказали б: "Насолоджуйся, якщо не можеш уникнути".