Розділ 63: Це просто я
Я зітхнув, дивлячись на свій телефон.
Як… Ніхто не думає, що це збіг, що я зламав міст, щоб запобігти аварії, правда?
Ситуація, в якій усі впевнені, що я знав усе наперед і власноруч зруйнував міст. Це справжня проблема.
Я маю на увазі, раніше вони мене проклинали, але чому вони так раптово почали захоплюватися мною тепер?
…Насправді їхня здогадка була правильною: я вже знав усе й влаштував руйнування. Як вони можуть бути такими впевненими — досі загадка.
Це все через той інцидент з Еппл Манго. Якби ж я приховав свою особистість як слід.
Не думаю, що це було б опубліковано на моєму фан-кафе.
[З сьогоднішнього дня відкликаю свою підтримку Мангостіка]
З сьогоднішнього дня я відкликаю свою підтримку Мангостіка.
Давайте сьогодні закінчимо наші стосунки.
Я та Мангостік — єдине ціле.
Атака на Мангостіка вважається атакою на мене.
Якби у світі було 7 мільярдів манго, я був би одним із них.
Якби у світі було 100 мільйонів манго, я був би одним із них.
Якби у світі було десять мільйонів манго, я все одно був би одним із них.
Якби у світі було сто манго, я все одно був би одним із них.
Якщо у світі є хоч одна людина в Союзі Манго, то це, напевно, я.
Якщо у світі немає жодної людини в Союзі Манго, то мене не існує в цьому світі.
Мангостік, моє кохання.
Мангостік, моє світло.
Мангостік, моя темрява.
Мангостік, моє життя.
Мангостік, моя радість.
Мангостік, мій смуток.
Мангостік, мій біль.
Мангостік, мій спокій.
Мангостік, моя душа.
Мангостік, це я.
= Коментарі =
[Голова йде обертом]
[Прочитавши це, я пішов у місцевий фруктовий магазин і купив манго]
[Давайте виведемо це в популярне!]
[Манго в Національну асамблею]
[Ми підтримуємо тебе]
[Манго захищає Корею]
[Я не можу зрозуміти, чи це фан-кафе Егостика, чи група людей, які їдять манго]
[Це вірусний маркетинг манго! Дель Монте, ви покидьки!]
[Манг, ха-ха-ха-ха-ха]
*
Допис у фан-кафе, який показала мені Хан Со Ін, змусив мою голову йти обертом.
Навіть якщо це допис у фан-кафе, де зібралися лише ті, кому я подобаюся… Хіба це не трохи перебільшено?
Відчуття, наче вони поклоняються якомусь божеству псевдорелігії.
Ну, хай там як. Це мої прихильники, припустимо, що таке можливо, бо їм довелося нелегко.
Найгірше було з Хан Со Ін.
— Мангостік, моє світло. Мангостік, моя душа…
— А! Припини!
— Чому, це весело. Мангостік, «це я»!
— Будь ласка… Будь ласка, не кажи це своїм голосом…
День відпочинку.
Тихо качаючись у вітальні, я раптово почав отримувати ментальні атаки.
Чому ти взагалі заходиш у моє фан-кафе?
— Лі Су Бін, будь ласка, допоможи мені! Ця штука розміром із горошину продовжує мені докучати.
— Що? Горошина?
— Що? Ти сама горошина! Ай!
— Не використовуй телекінез. Навіть не смій його використовувати.
— Я навіть не можу назвати горошину «горошиною»… Гаразд, гаразд!
— Йди сюди.
Тікаючи від подушки, якою розмахувала Хан Со Ін, я побіг на кухню до Лі Су Бін, яка з посмішкою різала дині.
Вона стала агресивною. Здається, я виховав її неправильно…
Фух, як дорослий, я повинен це терпіти.
— Ха-ха, припиніть гратися. Ідіть з'їжте трохи фруктів. Хан Со Ін, хочеш фруктів?
— Так, Лі Су Бін.
Це була Хан Со Ін, та сама, яка влаштувала мені подвійний серцевий напад, але була такою ніжною до Лі Су Бін. Чому ти так зі мною поводишся…!!
— Вже майже час дітям повертатися додому…
Коли Лі Су Бін щось бурмотіла собі під ніс, діти якраз піднялися сходами.
— Я вдома~
Брат і сестра повернулися зі школи у шкільній формі.
Дивлячись на них, Хан Со Ін підняла руку.
— Гей, Лі Чха Юн. Ти вдома.
— Діти, помийте руки й їжте фрукти.
— Так.
Діти пішли мити руки.
Я тихо спостерігав за цією сценою й обережно запитав Хан Со Ін, яка жувала диню поруч зі мною:
— Хан Со Ін, ти справді не хочеш ходити до школи?
— Що?
Хан Со Ін дивиться вбік, ніби не їсть диню.
Хан Со Ін подивилася на мене й запитала, швидко прожувавши та проковтнувши диню в роті.
— Ти знову про це. Я не думаю про навчання в школі. Я і так знаю, що там викладають. Навіщо туди йти? Це марна трата часу.
— Ні, але ти не завжди ходиш до школи, щоб учитися. Ти можеш піти й знайти друзів…
На мої наступні слова Хан Со Ін похитала головою з боку в бік і відповіла:
— Цього достатньо. Якщо я піду, хто мені допоможе? Я займаюся хакінгом, управлінням фондами та розробкою конкретних заходів для здійснення тероризму.
Ну, це правда.
Все одно мені шкода, що ти не можеш ходити до школи й сидиш у приміщенні через мене.
Ти прочитала це на моєму обличчі?
Хан Со Ін пробурмотіла щось і сказала мені трохи нижчим голосом:
— …І мені все одно ніхто інший не потрібен. Достатньо того, що тут є ти та Лі Су Бін.
Хан Со Ін відвернула голову вбік, почервонівши після сказаного.
Ні.
Вона така… Вона така мила!
Я погладив Хан Со Ін по голові з щасливою посмішкою.
— О, наша Хан Со Ін, малеча. Тобі достатньо того, що є я та Лі Су Бін?
— Пане Кім, тихо! І не гладь мене.
Обличчя Хан Со Ін почервоніло після цих слів, і вона потайки повернула голову в бік, куди мені було зручно гладити.
Я маю на увазі, ти що, кішка?
Не можу повірити, що ця дитина тепер учениця старшої школи.
Хан Со Ін, ти краща, ніж старшокласниця.
Гладячи Хан Со Ін по голові деякий час, я на мить поринув у роздуми.
Ну, мій план — у будь-якому разі заповнити цей великий будинок, тож у майбутньому буде багато можливостей зустріти різних людей.
…Але всі люди, які прийдуть, будуть такими самими лиходіями. Це буде нормально?
Якщо подумати, Хан Со Ін теж була лиходійкою в оригіналі. Усе буде добре, правда?
Все ж таки, Хан Со Ін пощастило відчути полегшення після того, як корпорація «Хан Ін» збанкрутувала цього разу. Вираз обличчя Лі Су Бін був трохи ледь помітним… Ну, це в будь-якому разі добре. Тепер нам доведеться мати справу лише з керівниками підводного човна на чолі з Кім Сун-У. Але я подумаю про це пізніше.
Спочатку я збираюся з'їсти скарб корпорації «Хан Ін».
Проєкт «Бегемот» корпорації «Хан Ін».
Це амбітний проєкт зі створення біологічної зброї, істоти, яка може перевершити людство.
Новий план, який вони просували вперед, знищивши проєкт, який вони зробили в минулому, замінивши людей на біологічні експерименти, кажучи, що вони зроблять людей здатними до суперздібностей.
Замість того, щоб дати людям суперздібності, вони хочуть створити армію істот із суперздібностями.
Одним словом, вони намагалися створити армію монстрів. Думаю, вони хотіли підкорити Корею.
Хай там як, саме так вони створили цілу низку монстрів.
Просто тіло як ніж, телепортуючий монстр, монстр, що стріляє вогнем, монстр з 10 очима тощо.
Їхня проблема в тому, що, е-е… Оскільки я зробив це штучно, усе виглядає жахливо. Щось на кшталт горрору? Хай там як, це не живе відчуття, а трохи зроблений експеримент із пекла. Це змушує людину сказати: "Убий мене…".
Хай там як, те, що вони зробили, було Бегемотом. На відміну від інших довговічних експериментів, які можуть запобігти темряві Тіньового Блукача, найбільша проблема корейського завоювання, істота, що складається з дивовижних матеріалів, яка може витримати ядерні бомби.
Ці покидьки вигукнули "еврика", негайно скопіювали його й почали вирощувати. На відміну від оригіналу, який був таким маленьким, вони назвали великого чорного хробака, якого виростили шляхом розмноження, Бегемотом. Я не можу відрізнити "Гей" від "Він"…
Хай там як, результат після тримання їхніх амбіцій щодо корейського завоювання і важкої праці — це все добре, але його слабкість — вода. І це була справді серйозна проблема, той, хто має слабкість — це вода, що перебуває в країні, яка з трьох боків оточена морем і має довгий сезон дощів?
Тож вони пробували так багато різних речей, щоб подолати цю слабкість. Більше, більше! Вони робили те й се, роблячи його ігноруючим розмір, щоб він не дряпався від простої води.
Це самосвідомість цього хлопця.
Ось так він втік. Розтрощив усе.
На щастя, я застряг у річці.
Хай там як, висновок такий.
Підземелля корпорації «Хан Ін» тепер — це лігво дияволів. Бегемот, божевільний хробак-король, виліз, розбивши все, і пристрій, який блокував інших монстрів, був майже зламаний.
Тож усілякі монстри літають навколо. На щастя, остання система безпеки не пробита, тому вони ледь замкнені під землею зі щитом.
І я думаю про те, щоб піти в той лабіринт.
— Ти помив руки? Хочеш прийти й з'їсти трохи?
— Так, Лі Су Бін.
— Так, Лі Су Бін!
— Угу.
Поки я думав, гладячи Хан Со Ін по голові, Лі Ха Юль і Лі Чха Юн помили руки й прийшли сюди. Хан Со Ін, яка здивувалася і витерла мою руку, була бонусом. Вона легко соромиться.
— Дякую за їжу~
Коли я побачив, як Лі Ха Юль яскраво посміхається, бере виделкою диню і спочатку дає її своєму молодшому братові, я знову поринув у свої думки.
Підземелля корпорації «Хан Ін», повне монстрів.
Глибоко в лабіринті заховано скарб.
Бегемот, прототип гігантського хробака.
Маленький хлопець із маленькими чорними щупальцями, він усе ще застряг там.
Гм? Ви можете подумати, що він просто міні-версія Чорної катастрофи, але він зовсім інший!
Він просто створений, щоб підкорятися людям без самосвідомості, тож ви можете назвати це щупальцем, але це просто чорний нанокостюм.
Наче одягаєш його, і коли б'єшся, вони збираються з правого боку, щоб посилити твою праву руку, і ти можеш зробити з нього чорні крила й літати.
Це буквально частинковий костюм, що складається зі щупалець, які можуть вільно рухатися.
В оригіналі доктор Кім Сун-У, який таємно ховався через кілька місяців, знову краде його і пізніше б'ється зі Стардаст.
Коли під час бою він витягнув руку, чорний матеріал на його тілі розтягнувся у формі кулака, як чоловічий ракетний удар мрії.
…Звісно, це було більше схоже на те, коли ти кажеш: "У мене в правій руці чорний дракон…", але хай там як.
Так. Я хотів його мати.
Я навіть не можу захистити своє тіло телекінезом і телепортацією, тож чи не було б набагато краще мати його? Принаймні буде менше стрільби та вбивств.
Звісно, це просто бажання, і я не мав наміру пробувати це, бо це було занадто небезпечно. Іти в той лабіринт трохи…
Однак останнім часом Лі Ха Юль була завербована, і я змінив свою думку.
Навіть якщо я отримаю травму… Якщо вона не помре, вона може вилікувати мене, правда? Правда?
Тож, гм, чи не можу я просто повалятися?
Ось так я й вирішив.
Ходімо. Я піду в підземний лабіринт, повний монстрів, і вкраду чорний костюм.
Дозвольте мені теж посилитися!
Згідно з оригіналом, герої не спускаються туди, оскільки асоціація виступає проти цього, бо їхня безпека не була перевірена.
Це полегшення. Я досліджую там усе наодинці, це буде раптовий холод, якщо я раптом зустріну Стардаст.
Мій план ідеальний!
Чим швидше, тим краще, я піду завтра.
Нічого брудного не станеться, правда?
Наприклад, на відміну від оригіналу, Стардаст спустилася в підвал, тому я зіткнувся з нею там.
Ха-ха, я верзу дурниці. Цього не станеться, правда?
Світ не може стримати мене таким чином.
— Розумію. Стардаст, я схвалюю твоє підземне розслідування корпорації «Хан Ін». Коли ти збираєшся виїхати?
— Я поїду завтра.
— …Гаразд, я розумію.
— Кім Даїн, чому ти тремтиш своїм тілом?
— Га? О, нічого.
Поїдаючи диню з моїми дітьми за столом, я здригнувся від якогось зловісного настрою.
Що це таке? Це якось дивно…
Це тільки я, правда?