Розділ 47: Ідеальний план
Цілитель.
Так називають людину, яка має здатність лікувати рани, що часто можна побачити в іграх.
У цьому коміксі «Стардаст!», у який я потрапив, також була жінка з цілющими силами.
Зцілення. Хоча це й звучить як навичка героя.
На жаль, вона була лиходійкою.
Не можу сказати, що наявність цілителя на нашому боці викликає неабияку впевненість, але коли вона на іншому боці — це просто безумство, яке змушує людей підстрибувати від люті.
Їх били до такої міри, що вони не могли ворухнутися щонайменше кілька місяців, але вони якось виповзали й утікали, відновлювалися за один день і поверталися з черговим терористичним актом.
Наша Стардаст дивувалася, як, у біса, вони так швидко повертаються, і, як з'ясувалося пізніше, усе це відбувалося через лиходійку на прізвисько Ікс-Свята, яка зцілювала лиходіїв.
Головна винуватиця в другій половині оригінального коміксу, яка підвищує складність вилову затятих лиходіїв.
Мені просто потрібно розібратися з нею, і тоді з тими, хто з'явиться в другій половині, можна буде легко впоратися.
Тому.
Я маю забрати її собі.
— Тож є дівчина, яка згодом стане лиходійкою, що лікує лиходіїв?
— Ага, хіба не було б чудово мати таку в команді?
— Ха… Ти реально не збираєшся розповідати мені, звідки ти про неї знаєш? Вона просто твій вигадка, чи ти реально заглядаєш у майбутнє?
— Хан Со Ін, ти ще дитина, тож дізнаєшся, коли станеш дорослою.
— Ну… Ех. Мені байдуже. Мені все одно. Тож де вона зараз і чим займається?
— Гм…
— Що вона робить?
— Я чув, що… вона займається кишеньковими крадіжками в якомусь провулку?
— Що?
Хан Со Ін раптово подивилася на мене так, наче почула щось абсолютно абсурдне. Гм… Як мені це пояснити?
— Я чув, що вона старшокласниця.
Хан Со Ін виглядала ще більш шокованою після моїх слів.
Гм… Як мені це пояснити?
Лі Ха Юль.
Вона жила як сирота з самого раннього віку.
З її молодшого брата та неї знущалися, коли вони були в притулку, і вони ледве зводили кінці з кінців.
Директор притулку дізнався про її здібність.
Її цілюща здібність найвищого рівня здатна повернути до життя майже померлих людей.
Зазвичай правильним кроком було б негайно повідомити про це асоціацію.
Але підлий директор притулку приховав її.
І вони намагалися продати Лі Ха Юль багатіям.
Він планував справжню торгівлю людьми.
Проте Лі Ха Юль, яка помітила це, втекла з притулку.
Ударивши ножем божевільного директора, який знав її таємницю.
Тож вона блукає провулками разом зі своїм братом.
Вони живуть напівголодним життям, крадучи або займаючись кишеньковими крадіжками.
А потім одного дня її брата забили до смерті терористи прямо на її очах.
Через цей шок вона зрештою стає на хибний шлях.
Усе через цей світ вона стала такою.
Через асоціацію, яка не розпізнала й не допомогла їм, і через уряд.
Проживши важке життя, вона зрештою приєдналася до Альянсу Лиходіїв і допомагала лиходіям брати участь у проєкті зі знищення Південної Кореї.
Вона дуже схожа на Хан Со Ін. Вона тримає образу на світ і зрештою намагається його зруйнувати.
Хай там як, суть у тому, що я збираюся забрати її й зробити частиною своєї команди.
Вона — правильний вибір як перший учасник Альянсу Лиходіїв Егостика.
Якщо я зберу їх разом один за одним, хіба я не зможу тримати майже всіх лиходіїв під своїм контролем у майбутньому?
Ну, насправді я так не думаю.
Мені насправді не потрібні вони всі, але забрати її потрібно терміново.
Звісно, проблема в тому, що дитина в принципі не довіряє людям через те, що вона пережила в притулку, тому вона не прийме мене легко.
Якщо я просто прийду до неї й скажу: "Я дам тобі грошей, дай мені свою вірність!", то я просто отримаю кілька ударів ножем.
Але хіба не можна прокрутити щось на кшталт ефекту підвісного мосту?
— Власне, я все зроблю сам, тож тобі нема про що хвилюватися.
— Мені стає ще більш тривожно, коли ти це кажеш…
Хан Со Ін кинула на мене несхвальний погляд.
Немає про що хвилюватися.
Я вже впевнений, що цей метод спрацює.
Хан Со Ін, тому що я використав цей метод, аби зблизитися з тобою.
Хай там як, саме так я й опинився тут зараз.
Увечері, десь у провулку, де немає камер спостереження.
Наскільки я пам'ятаю, вона мала бути активною в цей час.
Коли я блукав з місця на місце в провулку,
мені зателефонувала Хан Со Ін через навушники, які я вставив.
[— Даїн, на двадцять першу годину за тобою стежить дівчина, що ховається в провулку. Думаю, це вона.]
Бінго.
Мій теперішній одяг чорний, і на мені навіть немає маски.
Я йду в трохи дурнуватому, але заможному стилі. Я вдягнений як типовий лох.
Ну…
Я йду повільно.
Дівчина нарешті біжить звідти.
Вона побігла до мене і врізалася в мене, наче це була випадковість.
Мене штовхнула в плече дівчинка-підліток.
Хто б міг подумати, що гордий Егостик житиме ось так? Яка жалість.
Тож дівчина просто розвернулася і зникла в темряві.
Нарешті, коли дівчина зникла з очей, я запустив руку в кишеню.
Вона була порожньою. Мій гаманець зник.
— Як і очікувалося.
Добре.
Усе йде за планом.
У глибині темного провулка я підступно посміхнувся.
[— Що ти там робиш? Повертайся додому негайно.]
— Гаразд.
Оскільки я закинув наживку,
тепер їй залишається тільки клюнути.
— Хух, хух.
Лі Ха Юль, вона продовжувала бігти.
Вдала кишенькова крадіжка після довгої перерви.
Пробігши та біжучи, поки той чоловік не втратив можливість її знайти, вона незабаром пройшла довгий шлях до потрібного місця й перевела подих.
Діставшись безпечного місця, вона тремтячими руками дістала гаманець, який украла в чоловіка.
Гаманець, вишитий літерами «Е.С.» ззовні.
Вона обережно відкрила його, і там щось було.
— Сто доларів?
Це була стодоларова купюра.
Це великі гроші.
Люди в наші дні носять із собою картки, тому вони майже не мають при собі готівки.
— За ці гроші… Думаю, я зможу купити Лі Чха Юну щось інше, крім рамену.
Тихо пробурмотівши це собі під ніс, вона незабаром пішла додому з легкою посмішкою.
Звісно, їй було трохи шкода людину, яка втратила через неї гроші, але…
"У мене немає іншого вибору…"
У них немає ні грошей, ні здібностей, ні документів, тому вони не мають іншого вибору, окрім як жити ось так, і вони намагаються втішити себе.
Звісно, вона не могла не відчувати провини.
— Лі Ха Юль, ти вдома?
Коли вона увійшла до убогої халупи, брат зустрів її.
Пройшовши всередину з гіркою посмішкою, вона сказала братові:
— Я заробила трохи грошей сьогодні. Давай купимо щось смачненьке.
— Справді? Вау!!!
Він усе ще учень початкової школи, тому він досить незграбний у вираженні своїх емоцій.
Вона несвідомо посміхнулася йому.
Так, навіть якщо вона сама не зможе поїсти, я маю добре його нагодувати.
Погладивши брата по голові, вона зітхнула.
Вона може витерпіти це сьогодні й завтра, але що їй робити далі?
Наче темна ніч, її серце почорніло.
[Назва] Коли повернеться Мангостік?
Мені холодно…
= Коментарі =
[Знайдено користувача, який замерз до смерті.]
[Цей коментар було видалено.]
[?]
[???]
[Що це було? Я не зміг побачити, бо його видалили.]
[Якщо бути точним: "Вибачте, я зайнятий цими днями, тому просто почекайте ще кілька тижнів"]
[Чому пише, що аккаунт не існує, коли я клікаю на аккаунт коментатора? Це чортовськи лякає.]
[Цей коментар від Мангостіка?]
[Не може бути. Ха-ха-ха-ха]
Останнім часом я так розважаюся, бо мені нудно.
Я заходжу у своє фан-кафе, туди, де люди тусуються, і залишаю кілька коментарів.
Звісно, я видаляю їх одразу після цього, але… це веселіше, ніж я думав.
Якщо Хан Со Ін дізнається, чому я так розважаюся, думаю, вона подивиться на мене як на жалюгідну людину… Гм…
Я припинив гратися і задумався про свої майбутні плани.
Це називається «Змокнути під дощем».
Цього разу я дозволив їй забрати мій гаманець.
Наступного разу я перевдягнуся і знову дозволю їй забрати мій гаманець.
Але це також буде гаманець з ініціалами «Е.С.» на ньому.
Вкравши так ще кілька разів, вона зрозуміє, що краде гаманці в однієї й тієї самої людини.
Ось так вона зрозуміє цю дивну річ. Чому я стою смирно й дозволяю їй врізатися в мене, навіть коли мене стільки разів обкрадали?
І водночас, чому сума грошей збільшується зі 100 доларів спочатку до 200, 300 доларів наступного разу?
Ось так я з'явлюся перед її будинком, коли вона буде в сумнівах.
«Насправді я знав, що мене обікрали минулого разу, і я вистежив тебе, щоб упіймати.
Проте, коли я побачив, як ти живеш із братом, попри складну ситуацію, я був дуже вражений.
Я буду вашим опікуном, якщо ви не проти».
Але навіть якщо я так скажу, вона може не послухати мене через свою глибоко вкорінену недовіру до людства.
Вона скаже мені забратися звідти, а я піду тихо й самотньо.
Тоді, навіть хоча вона прогнала мене, чомусь я постійно спадатиму їй на думку.
Вона б подумала, що я полюю за її власною силою, але це було не так, і оскільки вона побачить, що я не повернувся відтоді, як мене прогнали.
«Чесно кажучи, чи був він насправді хорошим хлопцем…?»
Вона б так подумала про себе, і, гадаю, саме тоді станеться нещасний випадок.
Банда вбиває її брата.
Що, як я втручуся й урятую його прямо перед смертю?
І якщо я попрошу стати їхнім опікуном ще один раз?
Хіба вони не повірять мені повністю й не перейдуть під моє крило тоді?
— Вау… Ідеально…
Глибоко в підвалі я видав зловісний сміх.
Так, мій план ідеальний.
Немає жодного шансу, що щось піде не так.
Одного дня я планував наступний крок у своїй кімнаті, кладучи 200 доларів у гаманець.
Хан Со Ін раптово відкрила мої двері, увірвалася всередину й закричала:
— Даїн! Банда чи щось таке щойно з'явилася! Що нам робити?
Як, у біса, вони вже з'явилися?