Розділ 437: Побічна історія - (Конвалія) (12)
Терористичний акт, здійснений корпорацією Хан Ін, викликав чимало соціальних наслідків.
По-перше, корпорація Хан Ін з'явилася на сцені з великою кількістю надлюдей.
Ця новина викликала значно більший резонанс за кордоном, ніж у самій Кореї. "У світі, де суперсили нібито повністю зникли, у них звідкись узялося так багато пробуджених, окрім двох уже відомих героїв? Яку взагалі таємницю приховує Корея?!" — приблизно так усі й міркували.
У результаті безліч колишніх героїв, лиходіїв, представників міжнародної асоціації та керівників корпорацій вишикувалися в чергу, аби відвідати Корею… але їхні спроби були заблоковані корейською Асоціацією, яка вчасно помітила цю аномальну активність.
А тим часом реакція корейських громадян…
Можливо, завдяки мені та Стардаст, вона виявилася не такою бурхливою, як я очікував.
Звісно, сам факт терору лякав, але це була країна, де теракти тривалий час вважалися звичайною буденністю. Трирічної перерви було недостатньо, аби повністю стерти відчуття тривоги, яке буквально закарбувалося в ДНК корейців по всьому світу.
…Навпаки, після довгого періоду нудьги раптовий терористичний акт викликав у людей хвилю дивного збудження.
І лише Асоціація Героїв, чий головний офіс підірвали, через що їм довелося поспіхом перебиратися в тимчасове притулок…
— Прокляті виродки з цієї мерзенної корпорації Хан Ін…!
Тимчасовий штаб Асоціації Героїв.
У самісінькому центрі підземного бомбосховища, підготовленого на випадок будь-яких надзвичайних ситуацій, голова Асоціації буквально трясся від люті:
— Ці вилупки виставили нас із нашої розкішної будівлі в найпрестижнішому районі, і тепер нам доводиться тулитися тут…!
— Заспокойтеся, пане голово. Там уже тривають ремонтні роботи…
Трохи випустивши пару, голова Асоціації витер лисину й звернувся до присутніх:
— Ха-ха, але тепер, коли ми повністю підготувалися… нехай спробують сунутися ще хоч раз. Лі Соль А, усе готово?
На запитання голови Лі Соль А, яка сиділа перед монітором комп'ютера й попивала вино, ствердно кивнула:
— Так. Усі камери відеоспостереження по всій країні зараз працюють безперебійно, і ми ведемо цілодобовий моніторинг на випадок будь-яких аномалій. Якщо зафіксуємо щось підозріле, система миттєво подасть сигнал тривоги.
— Чудово. Минулого разу вони застали нас зненацька, але тепер цього не буде. Тільки-но хтось із них висуне носа, я вистежу їх до самого лігва й повністю знищу їхню головну базу…
Промовляючи це, голова Асоціації зловісно розреготався.
…Він виглядав як якийсь третьосортний лиходійський бос, хоча насправді очолював Асоціацію Героїв — організацію, яка мала б уособлювати гордість та справедливість…
Хай там як, закінчивши сміятися, голова вказав пальцем на мене:
— …І ще. Згідно з тим, що розповів нам Егостик… корпорація Хан Ін, мабуть, знайшла спосіб штучно пробуджувати суперсили в теперішніх умовах. Якщо ця технологія колись потрапить до чужих рук…
При цих словах пальці голови Асоціації стислися в кулаки.
— Чому все це має відбуватися на старість років…? Чому саме перед моїм виходом на пенсію? — пробурмотів він. — Чому це коїться наприкінці мого життя? — і остаточно занурився у власні похмурі думки.
Стардаст узяла ініціативу у свої руки й продовжила замість нього:
— …Тож наразі нам залишається лише чекати на наступну появу корпорації Хан Ін. Вкрай імовірно, що їхній лідер, Кім Сун-У, намагається захопити владу в країні за допомогою створених ним штучних надлюдей, тому теракти точно продовжуватимуться.
Я кивнув на знак згоди.
Підсумовуючи все це, після того як я розповів Асоціації отриману від Со Ін інформацію… у мене з'явилося чітке розуміння щодо корпорації Хан Ін.
Вони здатні штучно створювати надлюдей. Їхня мета — захопити Корею (точнісінько як в оригінальній історії) за допомогою цих пробуджених бійців.
Перший пункт здавався абсолютно безсумнівним, зважаючи на всі обставини та слова Со Ін.
А щодо другого… Що ж, це було цілком очевидно. Навіщо ще їм влаштовувати теракти, намагатися вбити мене та Стардаст і силовими методами знищити Асоціацію разом із урядом?
…Хіба що вони прагнуть повного руйнування країни, але я щиро сподівався, що це не так. Сумніваюся, що вони настільки божевільні.
У будь-якому разі, оскільки ми не знали, де саме переховується корпорація Хан Ін, найкращим рішенням було просто чекати, поки вони знову заявлять про себе.
— Що ж, нам залишається лише чекати, поки вони знову вилізуть на світло.
І на цьому наша остання нарада щодо корпорації Хан Ін добігла кінця.
Можливо, наступного разу ми зустрінемося вже безпосередньо під час їхнього чергового нападу.
Після закінчення засідання я повернувся додому.
Я відразу спустився в підвал і попрямував до великої підземної зали, яку обладнав спеціально для тренувань.
— Хм…!
_Бах, бах, бах, бах_
Со Ін кружляла в повітрі у своєму костюмі, спритно ухиляючись від пострілів автоматичних кулеметів для тренувань.
Вона літала вкрай вільно, наче займалася цим усе життя, хоча насправді лише нещодавно розпочала свої тренування.
Закута в сріблясту сталеву броню, Со Ін помітила мою появу в залі й заговорила через динамік голосом, який, здавалося, лунав прямо з неба:
— Оппа…! Ти вже повернувся додому?
— Ага. Як просуваються тренування?
— Чудово!
З цими словами Со Ін плавно спустилася на підлогу.
Після того як розробку костюма було повністю завершено, вона щодня наполегливо тренувалася, твердо намірившись знищити корпорацію Хан Ін разом зі мною.
…і при цьому прогулювала школу.
"Чи правильно це взагалі?"
Як опікун Со Ін, я мав певні сумніви щодо цього, але…
З іншого боку, її життя було набагато важливішим, та й з погляду самооборони це була вкрай непогана ідея.
— Ти вже повністю освоїлася?
— Так! Чесно кажучи, оппа, я вже повністю готова до справжньої місії.
Со Ін відкинула назад шолом свого костюма, відкриваючи своє обличчя зі сріблястим волоссям, і впевнено промовила це до мене.
Те, як вона говорила з таким серйозним виразом обличчя, змушувало її буквально випромінювати впевненість.
І, чесно кажучи, це було цілком виправдано.
Вона власноруч створила цей тренувальний центр і займалася там самостійно. Спостерігаючи за нею, я збагнув, що у неї дійсно вкрай добре виходить. Вона абсолютно вільно керувала костюмом і кружляла в небі. Можна було подумати, що вона займається цим уже багато років.
…Хоча ні. Вона ж насправді неймовірно розумна дівчина, тож цілком природно, що вона так швидко все схоплює, правильно?
Проте мені все одно потрібно перевірити її навички в ділі.
Подумавши про це, я злегка посміхнувся й промовив:
— Тоді, Со Ін, мені доведеться особисто це перевірити. Чому б нам не провести тренувальний бій?
— Хе-хе. Чесно кажучи, тобі варто бути вкрай обережним прямо зараз. Ти можеш і програти~
Промовила Со Ін, грайливо знизавши плечима й поклавши руки на стегна.
Ого. Вона дійсно вкрай впевнена в собі.
Мені потрібно як слід перевірити її сили хоча б один раз.
З цими думками я повільно піднявся в повітря, тримаючи в руці незаряджений пістолет.
Давай поглянемо, на що насправді здатна Со Ін.
Хай там як, дні минали один за одним у такому темпі.
Со Ін наполегливо тренувалася як самостійно, так і разом зі мною, і щойно вона повністю опанувала костюм, то знову повернулася до занять у школі.
Я намагався вести якомога звичайніше повсякденне життя, водночас готуючись до протистояння з корпорацією Хан Ін, яка могла атакувати будь-якої миті.
Ось так наше життя й котилося своєю звичною колією.
…Проте була ще одна суттєва зміна.
— Оппа… Чи можу я сьогодні знову поспати з тобою…?
Со Ін тепер вкрай часто приходила до моєї спальні вночі, тримаючи в руках свою подушку.
Одного разу я затримався на пізній нараді в Асоціації, тож коли повернувся додому вже на світанку, вона спокійно лежала в моєму ліжку, заснувши зі своїм розпущеним волоссям.
…До речі, був навіть випадок, коли я без задньої думки увімкнув світло в кімнаті й мало не закричав від несподіванки, побачивши Со Ін, яка спала на моєму ліжку…
Причина такої поведінки Со Ін, що не викликало жодних сумнівів, полягала в появі корпорації Хан Ін.
…Що саме її турбує, які думки не дають їй спокійно спати наодинці? Со Ін ні разу не казала мені про це прямо й завжди намагалася уникнути відповіді, але…
— …Ні, я цього не робила, е-е, не кидайте мене… Ні…
Вона час від часу тихо бурмотіла щось подібне уві сні.
…І, спираючись на інформацію з оригінальної історії, я міг приблизно здогадатися, про що йдеться.
Тому, коли Со Ін так поводилася вночі, я просто тихо гладив її по спині й заспокійливо поплескував.
Це, здавалося, робило її сон менш тривожним, і вона знову занурювалася в глибокий спокійний сон.
Хай там як, оскільки ми зіткнулися з цією проблемою.
…З якого боку не поглянь, повне знищення корпорації Хан Ін було вкрай терміновою справою… Хоча б для того, аби назавжди позбавити Со Ін від її давньої психологічної травми.
І ось, зрештою, ми дійшли до моменту, коли почали безпосередньо чекати на атаку цієї організації.
Нарешті… цей день настав.
— Егостику! Корпорація Хан Ін нарешті напала! Прямо зараз вони атакують три телевізійні станції одночасно!!
— Так, сер, я вже вирушаю негайно.
Відповів я й поклав слухавку.
Со Ін, яка сиділа поруч і їла диню, миттєво підхопилася зі свого місця:
— Оппа, ми нарешті вирушаємо на місію?
— Так. Со Ін, бери свій костюм.
— …! Так!!
Со Ін з радісним вигуком швидко побігла до підвалу.
Я поглянув їй услід і лише гірко посміхнувся.
…Вона здається такою радісною просто тому, що зараз ще нічого не знає про реальний бій.
Цікаво, чи зможе вона залишатися такою ж безтурботною, коли безпосередньо зіткнеться з лиходіями в реальній сутичці.
З цією думкою я зібрав свою маску та зброю.
Проте мені в будь-якому разі доведеться пильно стежити за нею, аби переконатися, що з нею нічого не станеться.
"Уже вкрай давно я не запускав трансляцію, тож сьогодні саме той день."
Я посміхнувся, беручи до рук свою камеру.
Ми маємо представити світові наше нове обличчя.
[ТЕРМІНОВО: Мангостік повернувся в ефір через сто тисяч років]
[Нарешті Манго запустив трансляцію!]
[Що це за дивна постать у костюмі стоїть поруч із ним????]
Щойно розпочався терористичний акт корпорації Хан Ін, фан-кафе Егостика миттєво підірвалося від шаленого збудження, адже довгоочікувана трансляція нарешті знову вийшла в ефір.