Розділ 432: Побічна історія - (Конвалія) (7)
~Нарада в Асоціації Героїв~
Усі, хто мав стосунок до Асоціації, включно зі мною, зібралися тут через останню брудну пляму на тілі Кореї — корпорацію Хан Ін.
Проводилося загальне засідання Асоціації, метою якого було вистежити й знешкодити цю лиходійську організацію, що втекла разом зі своїми технологіями та доказами численних злочинів.
— Гаразд, оголошую нараду відкритою.
З цими словами Стардаст дала старт засіданню, і обговорення розпочалося в повну силу.
У величезній залі засідань Асоціації, оточеній незліченними моніторами, під пильними поглядами присутніх Стардаст спокійно заговорила:
— Нещодавно, за сприяння Егостика, ми вистежили та схопили Крокодила.
За цими словами на багатьох екранах навколо спалахнуло зображення Крокодила.
Цей лиходій, чия верхня половина тіла нагадувала крокодила, у коміксах піднімається до рівня S-класу.
Він з'явився внаслідок невдалого експерименту дослідника, який об'єднав гени людини й рептилії; через своє неоднорідне походження він зберіг сили навіть після того, як здібності від Бога Сонця зникли.
Щойно ми встановили його точне місцезнаходження, ми спробували схопити його… але йому якимось дивом вдалося втекти.
Після кількох місяців переслідувань Стардаст нарешті вдалося зловити його цього разу.
Насправді шкода, адже я б із задоволенням узяв участь у його захопленні заради трансляції.
— Хай там як, після його арешту під час допиту ми дізналися дещо вкрай важливе. Давайте поглянемо.
Після цих слів на екранах почали швидко змінюватися кадри, висвітлюючи невелику кімнату для допитів.
На відео один навпроти одного сиділи Крокодил та Стардаст.
[Тож… ти тікав не від нас?]
[Так! Я взагалі не знав, що ви переслідуєте мене, я тікав від корпорації Хан Ін!]
Щойно Крокодил на екрані закінчив говорити своїм хрипким голосом, у залі Асоціації миттєво піднявся гул.
І наче висловлюючи загальний сумнів, Стардаст на відео насупилася й запитала:
[…Хан Ін? Що ти маєш на увазі?]
[Усе правильно! Я продовжував свої дослідження в таємній підземній лабораторії вдома, як раптом ці виродки увірвалися до мене. Вони заявили, що представляють корпорацію Хан Ін та доктора Кім Сун-У, і зажадали, аби я з ними співпрацював… Що за маячня. Чому саме я?]
Крокодил, який досі говорив цілком спокійно, тепер буквально затрусився від люті:
[Я не збирався ні під кого прогинатися, але коли я відмовився, вони раптом почали щось шепотіти комусь у свої гарнітури, а потім підняли зброю й спробували мене вбити. Мені вдалося їх розкидати, але відтоді вони постійно нападали на мене.]
[Я тікав, рятуючи власне життя, і в підсумку мене схопили… Ха! Цього разу це були ви. Мабуть, так навіть краще. Це краще, ніж померти від їхніх рук.]
На цьому відеозапис закінчився.
— На цьому допит Крокодила завершено.
— Що ми можемо зрозуміти з цього допиту — так це те, що корпорація Хан Ін досі залишається силою, з якою доводиться рахуватися… і вони намагаються залучити на свій бік інших лиходіїв. Це все.
Промовивши це, Стардаст закінчила свою доповідь.
В Асоціації знову піднявся сильний галас.
— Хм. Що вони знову замислили?
— Ха-а. Вони чіпкі як п'явки. Їм якимось чином вдалося втекти першими…
Звучало безліч різних думок.
Я якийсь час мовчки сидів, спокійно впорядковуючи інформацію в голові.
— …Даїн.
Покликав мене чийсь голос.
Я підвів голову, дивуючись, хто це, і побачив чорноволосу дівчину в білих шатах шаманки.
— О, Ин-Воль, що таке?
Це була Бек Ин-Воль, Місячна Шаманка.
Жриця Місячної Церкви, яка також була апостолом Бога Місяця.
Дівчина, яку я врятував від нападу сектантів Місячної Церкви, що з'явилися навіть раніше, ніж в оригіналі.
Чомусь сила Бога Місяця також була вкрай послаблена, через що врятувати її виявилося набагато простіше, ніж в оригіналі…
З іншого боку, магічна сила самої Ин-Воль також сильно зменшилася, що було досить прикро.
Проте у неї все ще залишалося чимало могутності.
Хай там як, я поглянув на Ин-Воль, яка дивилася на мене своїми великими очима.
До речі, ми з Ин-Воль перебуваємо в досить хороших стосунках. Я все ж урятував їй життя.
Власне, я врятував більшість людей, на яких в оригіналі чекала трагічна доля, приблизно протягом двох років після втрати суперсил. Ну, мені особливо нічим зайнятися, тож я мав зробити хоча б це. Та менше з тим.
Ин-Воль підійшла ближче й відразу запитала мене:
— Що Даїн думає про все це?
— Ти про корпорацію Хан Ін?
Я на мить замислився.
Зі слів Крокодила виходило, що корпорація Хан Ін та Кім Сун-У вистежували його.
Співпрацюй або помри.
Так. Простіше кажучи…
— Він усе ще планує захопити Корею. Він збирає лиходіїв, які все ще мають здібності, і готує чергове вторгнення.
— Там, серед інших, говорять про те саме, чи не так?
— Усе правильно. От тільки…
Я на мить замовк, розмірковуючи, чи це єдина причина.
Земля пережила інцидент із втратою суперсил, і в результаті більшість піддослідних, створених за допомогою сили Бога Сонця — на кшталт Бегемота, яких досліджувала ця група — ймовірно, просто зникли.
Інакше кажучи, їхня міць мала б скоротитися вдвічі порівняно з оригіналом, але…
"Хто знає."
Поточний світ перетворився з сучасного фентезі, де люди володіли суперсилами, на звичайну сучасність, яка фактично нічим не відрізнялася від Землі до мого потрапляння сюди.
У такій ситуації, якщо нам доведеться мати справу з корпорацією Хан Ін, озброєною технологіями унікального рівня, все може стати вкрай складним.
"…Ну, менше з тим."
Я посміхнувся з цією думкою.
Я ж перебуваю в новелі «Стардаст», тож яка різниця.
Я раптово перетворився на подобу Deus Ex Machina з абсолютно незбалансованими суперсилами в цьому сучасному світі.
— Чи це просто…
— Ха-ха, ні, жодної різниці.
Хай там як, я продовжив обмірковувати це, перекинувшись кількома словами з іншими людьми, які підходили до мене.
Нарешті нарада добігала кінця.
— Хм, хм. Гаразд. Давайте підбивати підсумки.
Голова Асоціації, який стояв у центрі зали спиною до мене, почав говорити.
Він провів рукою по своїй лисині, а потім продовжив:
— Для мене цілком очевидно, що корпорація Хан Ін зараз працює над чимось за зачиненими дверима. Ймовірно, це якось пов'язано з тероризмом.
— Ми офіційно оголошуємо цю групу лиходійською організацією і, враховуючи рівень загрози, відносимо її лідера, Кім Сун-У, до лиходіїв S-класу. Тепер, коли очевидно, що вони становлять національну загрозу, ми докладемо всіх зусиль, аби вистежити їх.
— Тому всім нашим героям бути напоготові, адже будь-якої миті може щось трапитися.
На цих словах нарада завершилася.
"…Кім Сун-У."
Після закінчення обговорення я підвівся зі свого місця й пішов, занурений у власні думки.
Технічний директор корпорації Хан Ін, людина, яка проводила жахливі біо-експерименти над Со Ін… її заклятий ворог.
В оригінальній історії він був відомий своїми технологічними винаходами, тож мені цікаво, чим саме він займається зараз, якщо досі живий.
Припускаю, він розробляє щось небезпечне…
Мені слід повернутися додому й обговорити це з Со Ін.
Саме в цей момент я подумав про це.
— Гей. Егостику, Даїн-сан~!
Почув я голос, що покликав мене з іншого боку зали Асоціації.
Я обернувся й побачив Лі Соль А… Стардаст та Тіньового Блукача.
— Що таке?
Запитав я, і вона злегка засміялася.
— Нарада закінчилася, і я вкрай зголодніла, тож подумала, чому б нам не перекусити разом. Пішли з нами?
Ось так вона мене запросила.
Хм. Що мені робити?
"…."
Поки я вагався, я відчув на собі пильний погляд Стардаст.
Я замислився, як би я вчинив раніше.
…Якби я не став лиходієм із самого початку й не потрапив до Асоціації таким чином.
Можливо, я б погодився.
Моєю улюбленицею є Стардаст, тож просто мати можливість провести з нею час було б вкрай правильним рішенням. Саме в цьому й полягає суть бути фанатом.
Але.
— О, перепрошую, все гаразд. На мене вже чекають.
— О, справді? Яка шкода~ Коли ж ми нарешті зможемо пообідати з паном Даїном?
На слова Лі Соль А я міг лише відповісти легкою посмішкою.
…Так.
Як я й сказав, тепер на мене дійсно чекають.
Сьогодні на вечерю я, як і зазвичай, їстиму разом із Со Ін.
З цими думками я кинув погляд на Стардаст, яка саме відверталася від мене, і попрямував до виходу.
Ясно. Що ж нам приготувати сьогодні ввечері… цікаво.
І в цей самий момент.
— Стійте!!!
Раптом з іншого боку зали Асоціації пролунав вкрай гучний крик.
Цей вереск змусив усіх присутніх здригнутися й миттєво обернутися.
Один із працівників сидів перед своїм комп'ютером, кричачи з обличчям, сповненим справжньої паніки:
— Просто зараз до будівлі Асоціації наближається непізнаний літаючий об'єкт!!! Три секунди до зіткнення!!!
— Що? Ні, що це взагалі означає…?
І перш ніж хтось устиг договорити слова невіри, небо за гігантською скляною стіною Асоціації почало швидко ставати багрово-червоним, і в ту ж мить пролунав потужний вибух, повністю закривши всім огляд.
"…"
Моє тіло рушило вперед одночасно з нею.
Хан Со Ін спостерігала за комп'ютером і за перебігом наради одночасно.
"…Тож ось як усе склалося?"
Корпорація Хан Ін усе ще жива, як і цей ненависний… Кім Сун-У.
— Тепер усе тільки починається.
Тихо пробурмотіла Хан Со Ін собі під ніс, пропускаючи крізь пальці пасма свого сріблястого волосся.
"Так. Я готова до серйозної розмови з оппою."
Саме в цей момент вона подумала про це.
[Стійте!!! Просто зараз до будівлі Асоціації наближається непізнаний літаючий об'єкт!!! Три секунди до зіткнення!!!]
— Що…? Зачекайте, що…
Раптово з динаміків пролунали зловісні слова, і в ту ж мить прогримів потужний вибух.
Хан Со Ін застигла на місці з широко розплющеними очима, спостерігаючи, як екран трансляції з камер Асоціації спалахнув червоним і почав один за одним вимикатися.
— Оп, оп…. Оппа!!!!!!!!!
Зрештою вона голосно закричала й міцно вчепилася в монітор комп'ютера.
Це був найстрашніший і найболючіший момент для Хан Со Ін за останні три роки.