Розділ 42: Втеча
Є одна стара приказка.
Навіть якщо ти потрапиш у тигряче лігво, ти виживеш, якщо прийдеш до тями.
Якщо ж ти впадеш у лігві тигра й розплачешся, то просто станеш його комплексним обідом.
Це означає, що завжди є шанс успішно врятуватися, якщо вчасно придумати маршрут для втечі.
Зараз усе саме так.
Що буде, якщо я розплачуся, опинившись в оточенні трьох героїв А-класу? Мене просто відгамселять і заберуть геть.
Проте, якщо прийти до тями прямо тут, можна повернутися живим.
Співвідношення між підлеглими та керівниками, яке виникає через різницю в інформації, що є в кожного на руках.
Я вирішив цим скористатися.
Я знаю їх, а вони мене — ні.
Це надзвичайно важливо. Це головний козир, який може допомогти мені залишитися серед живих.
Погляньмо на теперішню ситуацію.
Усі терористи вбиті, а лідер легко придушений Тіньовим Блукачем. Його руки, ноги та губи притиснуті до землі, наче в мумії.
Усе гаразд, але проблема в мені.
Божевільний, який, схоже, перебив усіх, окрім Мавпячого Ключа.
Одна цікава річ у всьому цьому…
Вони не можуть необачно мене чіпати.
Вони ще не знають, хто я такий.
Вони ще не знають моєї сили.
Дивлячись на терористів, які порозкидані навколо, вони можуть лише здогадуватися, що я надзвичайно сильний. Але вони не знають, наскільки саме.
І цей невідомий хлопець може викликати страх. Що, як я набагато сильніший, ніж вони думають? Що, як я можу знищити всі ці стільці, просто клацнувши пальцями?
До того ж, тут є заручники.
Якщо я виявлюся психом і раптово спробую вбити заручників, це буде величезна катастрофа. Вони навіть не знають, герой я, лиходій чи просто якийсь божевільний.
Висновок такий…
Вони поки що не можуть мене чіпати. Вони не знають точно, на що я здатний, а в мене на руках заручники.
Ось чому я можу так поводитися. Ось що я намагаюся сказати.
— Люди в наші дні такі грубі. За моїх часів, коли повз проходили герої, чий ранг вищий за мій, мені доводилося згинати поперек на 90 градусів, щоб привітатися. У цьому й полягає все суспільне життя та манери. А тепер ці малі витріщаються на мене, широко розплющивши очі… О, боже. Хоч я зараз і працюю за кордоном, але якщо я кажу, що я герой S-класу, ви маєте негайно використовувати шанобливі звертання. Чому ти розмовляєш зі мною неформально?
— Перепрошую.
Поки я верз цю нісенітницю, Стардаст, яка слухала, перебила мене і заговорила:
— Мені щойно зателефонували з асоціації, і в них немає героя S-класу на ім’я Еппл Манго за кордоном. Хто ти такий?
Гм, коли це вона встигла зв’язатися з асоціацією?
Точно, у них же в усіх є навушники, напряму з’єднані з головою асоціації.
Першокласний лиходій не панікує через такі речі.
Чи можу я вже рухати руками? О, тепер можу. Тепер, коли мої руки рухаються. Мені просто потрібно протриматися ще трохи, і тоді я телепортуюся.
Стиснувши кулак, я гепнув ним по підлокітнику і заговорив. Першокласний лиходій мусить похитнути дух своїх слухачів. Знову ж таки, я пішов на ризик.
— Я ніколи не бачив такої грубої особи. Звісно, вони не знають, тому що вони приховують мою особистість. Ти думаєш, мої особисті дані будуть злиті? У тебе так багато сумнівів… А твій голова асоціації, ти ж знаєш! Я їв, пив і навіть ходив у сауну з головою!
Вирази облич усіх трьох стали дивними, коли вони це почули. Ну, невже я перегнув палицю? Якщо подумати, я не думаю, що пішов би в сауну з головою асоціації, правда? Голова асоціації в першу чергу буде це заперечувати.
Навіть якщо я просто кидався словами, вони не мали жодного сенсу. Я поспіхом додав, щоб усе владнати:
— …О, і чи знаєш ти? Голову звати Пак Джун Хо, правильно? Це його нове ім'я. Його попереднім іменем було Пак Мак Чхун. Наш Мак Чхун постійно скиглив, бо йому не подобалося власне ім'я, тому він потай його змінив. Такий милий, такий милий.
Стардаст, яка слухала мене, почула щось у своїх навушниках і здригнулася. Так, вони не очікували, що я буду знати це, чи не так? Це марна TMI в оригінальному коміксі, але я не очікував, що вона знадобиться в такій ситуації.
У будь-якому разі, я змінив тему й виграв ще трохи часу, розкривши ім’я голови до того, як він його змінив. Добре.
Але лише за мить Крижана дівчина Північного моря відразу ж заговорила:
— Я маю на увазі, як ми можемо вам довіряти…? Як ми можемо повірити, що ви герой S-класу, без жодних доказів? …Пане? Бо ви виглядаєте як лиходій для мене…
Вона засумнівалася в мені.
Боже, вона мене послухала? Яка гарна дівчина. Стардаст і Тіньовий Блукач навіть не слухали мене. Вони наче думали: "Давайте подивимося, як далеко цей хлопець зможе зайти". Вони дивляться на мене, як якийсь дідусь, що спостерігає за виступом свого онука на шоу талантів. Я знаю, що мій мозок зараз не працює, тож вам, народ, не обов’язково так на мене дивитися.
І ти була права. Дідько, коли ти не можеш мислити чітко, ти маєш діяти першим. Перший крок приносить перемогу. Це означає, що ти виграєш, якщо першим станеш серйозним.
— Лиходій? Я? Ха-ха-ха.
Ха-ха-ха-ха.
— Ха-ха-ха! Ха-ха-ха-ха!
Я раптово розсміявся як божевільний у цьому тихому просторі.
Щойно я планував сказати щось серйозне, тож розраховую створити… моторошне відчуття.
І ось, прямо тут.
Я раптово припиняю сміятися.
Я сміявся, дивлячись угору, і раптово опустив голову.
Знову піднімаю голову, понижуючи голос. Я сказав тихо, наче говорив про очевидне:
— Якби я був лиходієм.
— Ви б усі вже були мертві тут.
Мої слова прозвучали як проголошення вироку, коли я поклав руки на обличчя. Дідько. Це було трохи пафосно, але я стримався.
Заручники знервувалися через раптову погрозу, Стардаст і Крижана дівчина Північного моря також змінили свої пози. Щоб вони могли битися для захисту заручників.
А Тіньовий Блукач… Він просто витає в хмарах. Здається, у нього взагалі немає жодних думок. Ну, він не помре вночі, тож, гадаю, йому нема про що хвилюватися.
Наче атмосфера, що панувала до цього моменту, була брехнею, це місце перетворилося на порохову бочку.
Коли всі ковтають слину й напружують свої тіла, готуючись до битви, яка може спалахнути в будь-яку мить.
Я вибухнув сміхом і махнув рукою.
— Ха-ха. Це жарт. Я пожартував. Я б не став погрожувати своїм молодшим. Просто розслабтеся.
Ці двоє ще не прийшли до тями, бо я раптово змінив атмосферу. Зазвичай, коли ти хочеш змусити чийсь мозок перестати працювати, ти маєш закрутити їм голову й збити з пантелику.
У цей час Тіньовий Блукач, який порожньо витріщався на мене, тихо прошепотів у свої навушники:
— …Чому б нам просто не напасти? Не думаю, що ми втрьох програємо в будь-якому разі. Давайте звалимо його, а подумаємо потім. Якщо він справжній герой, ми зможемо тоді вибачитися.
Гей, ти, малий! Я чую кожне твоє слово.
Почувши те, що Тіньовий Блукач сказав через навушники, Крижана дівчина Північного моря схвильовано кивнула, а Стардаст похитала головою. Можливо, вона хвилюється, що заручники можуть постраждати. Боже, ти моя єдина, Стардаст.
Я відчайдушно вдав, що не чув. Ні, у мене будуть великі проблеми, якщо я вдам, що почув його. Якщо я нічого не зроблю після того, як почув це, мій концепт зарозумілого героя S-класу розвалиться. Але що, як я розлючуся й почну битися? Ні, це теж не буде битвою. Якщо я буду битися з ними в гніві, мене відлупцюють і затягнуть за п'ять секунд. Я не можу дозволити цьому статися…!!
Але чесно кажучи, я вже знову відновлюю сили. Це зайняло чимало часу. Гаразд, тепер я маю швидко втекти. Давай накиваємо п’ятами.
Але перш ніж я піду.
Гм…
Оскільки я вже визначився з концептом героя, чи не сказати мені те, що я хочу сказати перед відходом?
Кхм-кхм! — я швидко прокашлявся і сказав те, що мав сказати, поки увага була зосереджена на мені.
— У будь-якому разі, було приємно побачити наших молодших героїв. Ви, хлопці, були трохи грубими, але… Якщо я можу дати вам пораду як старший, не тікайте, коли стикаєтеся з загрозами, а просто давайте відсіч. Не відступайте, якими б великими не були труднощі, що кидають вам виклик, коли здається, що ви не зможете перемогти, не відступайте. Ви, хлопці, герої. Якщо герої не тікають…
— Безумовно. Ми переможемо. Катастрофа? Лихо? Усе це позбавлене сенсу. Якщо є воля, якщо у вас, хлопці, є воля. Це буде дуже легко подолати.
Коли я повернув голову, вимовляючи останнє слово, я подивився на Стардаст. Коли наші погляди зустрілися, вона здригнулася. Затремтіла? Вона. Гм. Вона все ще сумнівається, герой я чи ні, слухаючи мою пораду? Це навіть добре. Або вона може просто вважати мене придурком. Кхм.
І що ще краще — до мене повернулися сили.
Ну що ж, настав час прощатися.
Інакше кажучи, настав час тікати.
— Ну, я зробив свою справу. Я збираюся йти тепер. Бувайте. Адіос.
Я помахав їм рукою і телепортувався.
Коли я зник, вони виглядали розгубленими…? Не думаю, що вони розгублені. Це, мабуть, просто мої думки, правда? Хай там як, я вже стояв позаду Хан Со Ін та Лі Су Бін.
— Гм.
А потім я схопив їх і телепортувався назад до машини. Ми перемістилися так швидко, що ніхто б цього не побачив. Мабуть.
— АААААХ!
Гуп.
Я нарешті телепортувався в машину.
Але під кінець ми втрьох увалилися в машину, покотившись. Мені шкода, у мене зовсім закінчилася енергія…
— Ох… Даїн, ти в порядку?
— Ні… Мені здається, я зараз помру…
Я насправді збираюся померти.
Я ось-ось втрачу свідомість. Я зараз відключуся щонайменше на тиждень. Мені капець.
Перед тим як втратити свідомість, я залишив своє останнє бажання… Я маю на увазі, останнє повідомлення.
— Ох… Хан Со Ін, зітри всі готельні записи прямо зараз. Камери спостереження та список реєстрації. Якщо нас упіймають, нам кінець…
— Добре!
Лежачи на задньому сидінні, я передав ноутбук, який перемістив раніше, Хан Со Ін.
— І Лі Су Бін… Будь ласка, їдь до Сеула швидше. Зараз там повний безлад через терористичний акт, тож ми можемо вислизнути непомітно. Поквапся…
Солдати асоціації не могли ретельно захистити свої околиці.
Там мав бути повний хаос. Я лаяв їх, коли читав оригінальний комікс, але вони можуть стати великою допомогою в такій ситуації. Дякую!
— Т-так!
Лі Су Бін поспіхом схопилася за кермо.
Так, я зробив свою справу.
Тепер я втрачаю свідомість…
Зараз немає жодних капсул для відновлення від утоми чи чогось такого. Одним словом, мені капець.
— Я, ех, я збираюся спати. Тоді…
Мій розум, який був витиснутий до межі після цих слів, зрештою повністю вимкнувся.
Остання думка, яка спала мені на думку під час засинання, була…
Все-таки концепт героя S-класу, Еппл Манго, пройшов без того, щоб бути викритим.
Я не очікував, що цей несподіваний ефект зможе виграти нам трохи часу.
Так, тепер я можу спати без жодних турбот…
[Ексклюзив] Еппл Манго, самопроголошений герой S-класу, підозрюється в тому, що він є лиходієм Егостиком… Асоціація виявляє обережність щодо такої можливості, але наразі перевіряє факти. Нетизени вже "наполовину впевнені".