Розділ 428: Побічна історія - (Конвалія) (3)
Асоціації Героїв.
У світі супергероїв, де лиходії щодня влаштовують безчинства, Асоціації Героїв відіграють вкрай важливу роль.
У більшості країн вони мають таку ж владу, як і уряд, а в деяких державах вони навіть впливовіші за офіційне керівництво.
Звісно, це так лише доти, доки герої та лиходії лютують на повну.
[ТЕРМІНОВО: Скорочення повноважень Асоціації Героїв США оформлено офіційно… Білий дім оголосив: «Ера Героїв завершилася»]
Коли всі герої та лиходії втрачають свої сили й перетворюються на звичайних людей, Асоціації Героїв стають нічим іншим, як болотом, що марно поглинає гроші платників податків. Їм більше нічим займатися, тож що вони роблять?
Природно, ця організація почала чинити опір.
[90-хвилинна слізна промова голови Міжнародної Асоціації Героїв… «Це занадто жорстоко стосовно героїв, які ризикували своїм життям заради країни»]
[«У світі все ще залишається безліч лиходіїв, які досі здійснюють терористичні акти»… Доля існування Асоціації Героїв вирішиться у травні.]
Аргументи цієї організації здавалися цілком вагомими, враховуючи, скільки всього вони зробили для своєї батьківщини.
Якби тільки не викриття того, скільки насправді платять героям, включаючи їхні засоби для існування…
[(1B) Масові звільнення американських героїв]
Результатом стало наступне.
Має бути хтось, хто викидає сміття, аби робота сміттяра взагалі існувала.
— Не рухатися, лиходію А-класу Анкомінг! Тебе оточено! Здавайся!
— Добре, добре, я просто здамся сам…
— …??
Після того як їхні сили зникли, лиходії, у яких раптом прокинулося самоусвідомлення і які за одну ніч збагнули, наскільки вони жалюгідні, були або схоплені, або перевиховалися й зникли. Це було справжнім благословенням для планети.
…Проте в результаті більшість асоціацій були змушені пройти через жорстку реструктуризацію. Безліч героїв залишилися безробітними. Хіба це не чудово, що тим, хто ризикував життям для захисту країни, більше не доводиться цього робити — навіть якщо за це їх звільняють із роботи…?
Звісно, було також чимало героїв, які за одну ніч втратили сенс життя й впали в глибоку депресію… але це вже зовсім інша історія.
Хай там як, Асоціації Героїв більшості цих країн занепали, за винятком однієї держави у Східній Азії.
— О, пане Егостик, як справи?
— Панове! Пан Егостик прийшов!
Головний офіс Асоціації Героїв Південної Кореї.
Щойно я вийшов з ліфта, навколо мене миттєво зібрався натовп людей, які впізнали мене.
— Ха-ха. Привіт усім.
Я помахав їм рукою, і вони вкрай радісно замахали у відповідь.
Усі вони були елітою Асоціації — тими небагатьма, хто залишився після суворої реструктуризації.
…хоча чомусь вони здавалися моїми палкими фанатами.
Ось так я й увійшов до будівлі Асоціації.
Коли я піднявся на останній поверх, голова Асоціації зустрів мене з вкрай кислим виразом обличчя.
— Егостик, ти нарешті повернувся, минуло майже три місяці.
— Ха-ха, так. Я був трохи зайнятий.
— …Хоча я без поняття, чи варто тобі вірити.
Зітхнувши, я лише посміхнувся голові Асоціації.
Як взагалі я, лиходій, міг отак спокійно заходити в будівлю Асоціації й вести таку дружню бесіду з її головою?
Ця історія повертає нас на три роки назад.
— То ти… Що?
— Я Егостик.
— …М-так, зрозуміло. Ти прийшов здатися? Хм, ну, тут повно інших лиходіїв, які прийшли здатися, тож спускайся вниз і ставай у чергу. Ми зараз вкрай зайняті.
Три роки тому.
За кілька днів після інциденту з втратою суперсил голова Асоціації говорив так невимушено, бачачи, як я вриваюся до нього в кабінет у масці. Він навіть елегантно сьорбав каву зі своєї чашки.
— Але бачиш, моя сила нікуди не зникла.
Доки я не клацнув пальцями, піднявши в повітря купу зброї.
І голова Асоціації побачив це.
_Пфи_
Він миттєво випустив з рук чашку, а кава бризнула з його рота.
Це була цілком природна реакція. Це світ, де всі суперсили зникли. Не мало залишитися нікого на кшталт мене, хто все ще міг користуватися здібностями.
— Що ж… Зброя — це просто жарт. Тримай.
Я притиснув руку до стіни, і автомати здебільшого посипалися назад на підлогу.
Ось так просто я здійснив бездоганний попереджувальний удар і вишкірився за своєю маскою.
— Ось так. Тепер ти готовий поговорити?
Це стало початком моїх особливих стосунків з Асоціацією.
Від самого початку Ери Знесилення більшість героїв та лиходіїв втратили свої сили. Через це звичайні люди вважали, що суперсил не залишилося взагалі ні в кого.
Але тільки не я, адже я чудово знав передісторію цього явища.
Втрата здібностей відбулася суворо через знищення Бога Сонця, тому логічно припустити, що сили тих, хто не перебував під впливом Геліоса, нікуди не зникли.
Наприклад, Стардаст та Місячна Шаманка…
— Ні, але хіба Стардаст усе одно не втратила свої сили?
— Ні… ти, як ти взагалі це робиш?
Тож я спробував, і все виявилося саме так, як я й очікував.
Якщо так, то це просто дрібниця.
Після того дня я розповів голові Асоціації абсолютно все. Що я насправді став лиходієм заради Стардаст, і що знаю кожного лиходія, який залишився в цій країні.
І що я щиро прагну допомогти.
— …І ти хочеш, аби я в це повірив?
Найпершою реакцією голови було "…і ти хочеш, аби я в це повірив?", але мої подальші дії змусили його визнати мене.
Я запобіг кільком терактам і власноруч схопив кількох інших лиходіїв, тож ми з Асоціацією стали союзниками.
У світі, де всі герої втратили свої сили, корейська Асоціація Героїв, маючи у своєму розпорядженні єдиного героя, який залишився, опинилася в центрі світової уваги, але це вже зовсім інша історія.
"….."
Що ж. Якщо говорити суто про мій поточний вибір, причина, чому я співпрацював з Асоціацією, була вкрай простою. Післягарантійне обслуговування.
Більшість лиходіїв втратили свої здібності, але дехто все ще становив серйозну загрозу. Ті, хто не покладався на суперсили — як-от Майстер Зброї, який просто вмів створювати небезпечне озброєння, Розвідний Ключ, чиї поплічники були ще страшнішими за нього самого, та Місячна Церква, яка виживала як уособлення Бога Місяця.
Інакше кажучи, моя робота полягала в тому, аби викорінити цих лиходіїв, які після інциденту з втратою сил продовжували жити, наче таргани.
Це набагато простіше й спокійніше, ніж мій початковий план проникнути в глобальну лиходійську організацію Катедрал, грати на світовому рівні й винищувати створінь Геліоса, але… Що ж. Якщо чоловік оголив свій меч, він має принаймні покришити ним редьку.
Тож я допомагав Асоціації.
О. Звісно, баланс між роботою та особистим життям вкрай важливий, тому я робив це лише час від часу — тільки тоді, коли сам цього хотів.
Прямо зараз для мене набагато важливіше бути поруч із Со Ін.
Хай там як, повернемося до теперішнього часу.
Я повернувся до голови Асоціації, який продовжував свердлити мене тим самим невдоволеним поглядом, яким зазвичай зустрічав раз на три місяці.
— Тож, Стардаст зараз немає?
— Стардаст? Я гадав, вона вирушила вистежувати каналізаційні ходи, де переховується Крокодил…
— Ага. Що ж, наберіть мене, коли вона повернеться, і тоді ми побачимося.
— Ти як завжди нестерпний… Усе, мовчи. Я зателефоную тобі, коли вона повернеться.
— Добре, тоді…
З цими словами я повернувся, збираючись вийти з кабінету.
…Але перед цим, звісно, я запитав.
— О, і ще, пане голово. Ви знайшли якісь нові зачіпки щодо корпорації «Хан Ін»?
— …Боюся, що ні.
— Зрозуміло.
Ясно. Схоже, досі нічого.
Закінчивши розмову в кабінеті голови Асоціації, я проходив по коридору, повертаючись до виходу, оскільки мені потрібно було перевірити ще кілька речей.
У цей момент з іншого боку мене покликав знайомий голос:
— Ох? Даїн?
Я повернув голову на поклик і посміхнувся дівчині, яка йшла мені назустріч.
— Привіт, Су Бін. Як справи?
— А-ха-ха. Так, привіт, пане Даїн. Дякую, все гаразд.
Її звали Лі Су Бін.
У неї було довге каштанове волосся та вкрай лагідне обличчя.
Ми давні знайомі, адже саме я привів її до цієї Асоціації.
"Брате. Ця людина точно потрібна нам для нашого плану."
Наступного дня після втрати суперсил, посеред усього цього хаосу, я покарав людей, які прикривалися моїм ім'ям і влаштовували терор, і Со Ін порекомендувала мені цю Су Бін, зазначивши, що вона вкрай здібна.
Ось чому вона спочатку мала приєднатися до мого лиходійського альянсу «Его-Стрім»… але через інцидент із втратою здібностей потреба в такій організації просто відпала, тож вона в підсумку залишилася ні з чим.
Проте я не міг дозволити такому таланту пропасти даремно, тому порекомендував її голові, і вона приєдналася до штату Асоціації.
Після цього я дізнався, що вона має освіту в галузі комп'ютерної інженерії, і з цими знаннями вона чудово справлялася, ставши справжнім асом в Асоціації.
Хай там як, ми трохи побалакали з нею.
— Су Бін, як тобі працюється останнім часом? В Асоціації, здається, панує повний мир.
— Хе-хе. Так, це все завдяки вам. У нас усе ще залишається досить багато лиходіїв, яких ми досі не спіймали, тому ми всі наполегливо працюємо разом.
Можливо, через те, що вона потрапила до Асоціації завдяки мені, ми були досить близькими. Минулого разу вона навіть вечеряла разом зі мною та Со Ін.
Хай там як, ми поговорили про те про се, і Су Бін запитала, як справи у Со Ін. За якийсь час наша невимушена розмова продовжилася.
— О, точно, пане Даїн. А у вас зараз є кохана дівчина?
— Кохана? Ха-ха, ні, я навіть не думав про це останнім часом.
Я був занадто зайнятий вихованням Со Ін, тож у мене просто не було на це часу…
Можливо, думати про це було навіть трохи сумно?
У будь-якому разі, я відповів із легкою посмішкою, але Су Бін яскраво посміхнулася, наче все чудово зрозуміла.
А потім вона промовила щось абсолютно неочікуване:
— Тоді, пане Даїн, чи не хотіли б ви сходити зі мною на побачення наосліп?
— Що?
Хм. Побачення наосліп. Це було вкрай раптово.
Я ніколи не думав, що отримаю подібну пропозицію після того, як потрапив у цей світ.
Я застиг на місці, обмірковуючи її слова.
У цей самий час.
— Справді? Тоді, Даїн, чи не хотіли б ви сходити зі мною на побачення наосліп?
_Шелест_
У підземній таємній лабораторії під моїм будинком Со Ін сиділа перед екраном, жуючи сендвіч та невимушено прослуховуючи розмови в Асоціації.
Вона впустила свій бутерброд прямо на клавіатуру, щойно почула голос із динаміків.
"С-Су Бін онні..?"
Ні, що це взагалі має означати…