Розділ 422: Розмова з Богом
Минуло три місяці після війни та смерті Егостика.
[Поверніть його до життя Поверніть його до життя Поверніть його до життя Поверніть його до життя Поверніть його до життя Поверніть його до життя Поверніть його до життя Поверніть його до життя Поверніть його до життя]
[Е-е…? Як так вийшло, що Манго немає, а кінець світу досі не настав? Як так вийшло, що Манго немає, а кінець світу досі не настав? Чому немає Манго, а кінець світу не настав?]
[День відродження Манго 95 День відродження Манго 95 День відродження Манго 95 День відродження Манго 95 День відродження Манго 95 День відродження Манго 95 День відродження Манго 95 День відродження Манго 95]
[Якщо ти просто живеш, бо не можеш померти, то ти нікчема. Якщо ти просто живеш, бо не можеш померти, то ти нікчема. Якщо ти просто живеш, бо не можеш померти, то ти нікчема.]
[Я сьогодні теж плакав, коли дивився біографічні відео про Егостика… у мене що, депресія?]
[Але я абсолютно впевнений, що Манго повернеться живим]
[Поверніть справжнього героя, Манго]
[Причина, чому фанати Манго не вмирають слідом за Егостиком. Бо я знаю, що Манго колись повернеться. …Тож повертайся. Мені дуже важко]
…поки жителі Південної Кореї все ще не забули його й продовжують вимагати його повернення, світ рухається далі без нього.
[Стардаст призначена сертифікованою лідеркою героїв Міжнародною Асоціацією… аби очолити героїв по всьому світу]
[Селеста наголошує на постійній співпраці Асоціації з Катедрал на честь покійного Егостика… стираючи різницю між героями та лиходіями й рухаючись до взаємовигідних стосунків]
[Корпорація Юсон злітає на вершину світової ринкової капіталізації… Голова корпорації Юсон Лі Соль А, яка взяла під контроль корейську систему, тепер готова поглинути світ]
…Навіть ті, хто колись був близький до Егостика, повернулися до суспільства й почали брати в усьому активну участь.
Усі вони — герої, які врятували світ разом із ним, тому вони отримали багато уваги та впливу.
За винятком того…. Що чомусь вони намагалися не привертати до себе уваги поза публічними виступами, але в цьому не було нічого особливого, адже всі, здавалося, розуміли, що вони просто важко переживають шок від втрати близької людини.
Хоча ніхто не знав, чому вони завадили провести його похорон.
…Усі вони, неочікувано для інших.
Насправді вони були разом і чимось займалися.
…Найважливішою справою, яка змушувала все інше здаватися несуттєвим для них.
— Со Ін, що сталося?
— …О, Хару.
Підвал маєтку «Его-Стрім», у самісінькому центрі якого перебував гігантський механічний пристрій.
Цей апарат виглядав як щось із науково-фантастичного фільму, дістаючи до самої стелі величезної підземної порожнини.
Це був пристрій безперервного спостереження та руйнування квантово-просторово-часової лінії — винахід століття, над розробкою якого Хан Со Ін провела останні три місяці без сну.
Усе правильно, пристрій, який Хан Со Ін створила для воскресіння Егостика.
Вона обернулася з легкою посмішкою на втомленому від недосипання обличчі й узяла каву, яку їй запропонувала Стардаст.
— Дякую.
Со Ін мовчки сьорбнула кави.
Стардаст спокійно підійшла до інших, ставши поруч із сидячою Со Ін.
— Як просувається день?
— Ха-ха. Усе ось-ось розпочнеться…
— Хм. Цікаво, чи вдасться нам досягти успіху.
— …Стардаст.
Лі Су Бін, Сен Джаянг, Шин Рьон, Чхве Се Хі, Лі Соль А, Селеста та інші… Усі вони стояли біля скляного вікна, зібравшись разом.
Вони привітали Стардаст, яка щойно прийшла, з тихими посмішками, і Стардаст кивнула, також підійшовши ближче.
Останні три місяці, коли всі вони об'єдналися в єдиному прагненні повернути Егостика, виявилися достатніми, аби зблизити Стардаст, Селесту та решту «Его-Стрім».
Усі вони розділяли один і той самий біль і разом працювали заради спільної мети.
З самого початку у них не було іншого вибору, окрім як покладатися одне на одного…. навіть якщо колись вони були ворогами. Це сталося природно, поки вони залишалися разом в одному місці з єдиним наміром воскресити Егостика й краще пізнавали одне одного під час постійних розмов.
"Стардаст… Ні, Хару також. Ти насправді хороша людина…"
Зрештою, Стардаст була доброю людиною, яка жила з єдиною метою — рятувати людей.
Усі інші також насправді мали добре серце, і за кілька тижнів усі непорозуміння були згладжені.
…Вночі вони збиралися разом, проливали сльози й розповідали одне одному свої історії.
"…Я насправді була у стосунках із Даїном."
"…..Що?"
Звісно, під час цього Стардаст зізналася, що вони з Егостиком перебували у стосунках, що викликало певний галас… але нічого занадто бурхливого. Хай там як, зараз найважливішим було повернути його до життя.
Протягом наступних трьох місяців вони проробили величезну роботу, аби скласти конкретний план його воскресіння.
"Тож яким чином його фізичне тіло…?"
"Я так не думаю. З того, що Даїн написав тут, якщо повернутися в часі назад, то навіть Бог Сонця…"
"Я знайшла одну стародавню книгу, і якщо поглянути туди…"
Сотні розмов, нескінченні зустрічі — усе заради того, як воскресити Егостика.
"…Ми зможемо це зробити."
Нарешті… вони знайшли спосіб.
Першою частиною цього плану було зустрітися з Богом Місяця й попросити його відкрити шлях до потойбіччя, і приготування до цього були нарешті завершені.
— Ин-Воль, ти готова?
— Ох… Так.
~Гігантська квантово-просторова машина, біля якої всі зібралися~
За скляним вікном, де стояли Стардаст та інші, на підлозі перед обладнанням було накреслено велике магічне коло.
Бек Ин-Воль, одягнена в білі шати шаманки, її чорне волосся розвівалося. Вона сиділа там мовчки, заплющивши очі.
Метою цього магічного кола було отримати доступ до простору Бога Місяця.
…Аби створити його, кожному довелося викластися на повну, збираючи всі можливі знання та інструменти, дотримуючись записів Егостика.
Магічне коло було надзвичайно складним, вимагало обробки речовини під назвою місячна руда, а інформації було обмаль.
Проте під керівництвом Місячної Шаманки, Ин-Воль, магічне коло було нарешті створено.
…Людиною, яка мала зустрітися з Богом Місяця, була, звісно, Бек Ин-Воль.
Зрештою, вона була донькою Бога Місяця.
Згідно зі словами Егостика… На відміну від утілення божества, яке просто дарує свою силу своїм дітям і називає їх дітьми, вона насправді була справжнім утіленням Бога Місяця, колись посланим із небес на благо людей.
…Але вона була запечатана після війни між Богом Сонця та Богинею зірок, і через багато років печатку було зруйновано руками сектантів Місячної Церкви, які забрали її пам'ять.
Інакше кажучи, тією, хто має найбільші шанси переконати Бога Місяця, зрештою є Ин-Воль.
— Ти готова?
— …Так.
— Починаймо.
Ось так просто.
Під слова Со Ін, що пролунали з динаміків, машина нарешті запустилася.
Магічна сила квантового пристрою почала надходити в коло через дроти.
Від магічного кола на підлозі спалахнуло фіолетове світло, і Ин-Воль відчула, як картина перед її очима змінилася.
— …Угх.
Нарешті, коли вона знову розплющила очі, то опинилася посеред чисто-білого простору.
— Донько моя.
Вона підвела голову й…. побачила перед собою чоловіка з довгим чорним волоссям, одягненого в білий шовк, із червоними очима — точнісінько такими ж, як у неї.
Чоловік із вкрай знайомою аурою гірко посміхався їй.
…Ин-Воль тихо заговорила до нього:
— Батьку.
Бог Місяця та його донька зустрілися знову через тисячі років.
Зустрівшись із Богом Місяця…. Ин-Воль заговорила з ним про речі, про які вони не спілкувалися вже безліч років.
А потім вона перейшла прямо до справи.
— Чому ми не можемо…!
— Донько, це занадто небезпечно.
Ин-Воль допитувалася у Бога Місяця зі сльозами на очах.
Бог Місяця дивився на неї сумними очима й продовжував спокійно говорити:
— …По-перше, хоча я й не знаю теперішнього стану підземного царства, і навіть не впевнений, чи душі там неушкоджені, особливо враховуючи, скільки їх там накопичилося, як ми зможемо знайти його? Більше того…
Промовляючи це, Бог Місяця зітхнув, зробивши крок назад:
— …Даїн — це душа з іншого світу, тому ми не можемо бути впевнені, чи перебуває він там взагалі, і за таких обставин я не можу вказати тобі шлях на той бік, де ти можеш залишитися в пастці назавжди, якщо припустишся помилки. Мені шкода.
— …Батьку.
На ці слова Ин-Воль поглянула на свого батька зі сльозами на очах:
— Тож мені просто здатися? Батьку. Ти хоч знаєш, як важко мені було, коли мене захопила та дивна секта, коли мене використовували як маріонетку, стерши всю мою пам'ять? Коли мені наказували вбивати людей, ти хоч уявляєш, як мені було важко?
"…"
— Я, я просто хотіла померти тоді, я більше не хотіла жити! Але… Але що ти робив тоді? Ти нічого не вдіяв. Ти просто спостерігав.
"….."
— Тоді… Чи знаєш ти, хто допоміг мені? Це був він. Завдяки йому я змогла врятуватися й жити далі. Я не звинувачую тебе, але… Але люди так не чинять. Після всього того добра, що він мені зробив, я не можу просто сидіти склавши руки.
"….."
— Батьку, будь ласка. Що скажеш?
Бек Ин-Воль благала свого батька зі сльозами на очах.
— …Ха-а. Зрозуміло.
Вона почула відповідь, яку так хотіла отримати.
— Я розповім тобі, як туди дістатися. Але будь обережною…
Повернувшись у підвал маєтку «Его-Стрім», вони тривожно чекали на Ин-Воль, коли магічне коло згасло разом із сяйвом.
Невдовзі магічне коло знову спалахнуло яскравим світлом, і коли Ин-Воль повернулася, всі гарячково кинулися до неї.
— Що сталося…?
Обережно запитали вони.
Ин-Воль мовчки сиділа з заплющеними очима.
Невдовзі вона спокійно підвелася й розплющила очі…. і вперше після смерті Егостика посміхнулася.
— Я так і знала.
Їхній план із воскресіння Егостика став на крок ближчим до успіху.