Розділ 421: Історії тих, хто залишився
Війна закінчилася.
Бог Сонця, який проголосив винищення людства, нарешті перетворився на світло й зник, а процесія інших ангелів, що досі заповнювали небо, природним чином випарувалася.
Людство дало бій богам і перемогло.
Нарешті на Землі запанував мир.
Усі ангели зникли, а Геліос, який дарував їм свою силу, був мертвий, тому надздібності як героїв, так і лиходіїв почали слабшати.
Світ поступово повертається до норми.
…Звісно.
Проте людство не відразу поринуло у святковий настрій.
Було принесено занадто багато жертв, а багато міст лежали в руїнах після війни з ангелами.
Адже весь світ, затамувавши подих, спостерігав із укриттів за тим, як герої рятують людство.
…і як один із цих героїв зустрів свій кінець.
— …Ха-ха. С, Стардаст…
— Ні… Будь ласка… чому… Чому, хм, ні…"
~Зруйнована земля на тлі заходу сонця~
Там жінка ридала, обіймаючи чоловіка.
…чоловіка, який віддав своє тіло, аби здолати бога.
Корейський лиходій, який очолив війну проти Геліоса — Егостик.
Невдовзі після того, як він пожертвував собою й урятував світ, він випустив свій останній подих.
Ще один герой, який протистояв богам, перетворився на чорний попіл в обіймах Стардаст і розвіявся за вітром.
І ось так війна закінчилася.
…Звісно, наприкінці війни народжуються герої.
Робити героїв із мертвих набагато ефективніше, ніж із живих.
Егостика, Даїна, весь світ пам'ятатиме за його самопожертву заради людства.
Тож після того, як ситуація у світі трохи стабілізувалася й заспокоїлася, траурна процесія на його честь була просто колосальною.
— …Поряд із радісними новинами ми маємо й сумні звістки. Під час битви з богами загинув S-клас лиходій нашої країни, Егостик, який очолював цю війну від імені Катедрал і до кінця боровся за мир. Наш ефір присвячений вшануванню його пам'яті — національного героя, який, попри те, що був лиходієм, ніколи нікого не позбавив життя. Далі ми продовжимо спеціальний випуск, присвячений життєвому шляху Егостика, який загинув, урятувавши країну за підтримки кожного з нас, і зрештою врятував весь світ…
— Наступна новина. Міжнародна Асоціація Героїв визнала Егостика героєм S-класу. "Враховуючи справу всього його життя та його героїчний кінець, немає жодних причин називати його кимось меншим, ніж героєм, — заявили в організації. — Егостик був лиходієм, але водночас він був справжнім героєм. Асоціація назавжди запам'ятає його як героя", — пояснили вони причину присвоєння йому цього титулу.
— Таким чином, той, кого за життя жартома називали героєм у суспільстві, зрештою офіційно отримав це звання посмертно…
Окрім цього, всі, хто був близький із ним і знав його, висловили свої співчуття.
Катана з Японії, Лі Сяофен із Китаю, Атлас із Атлантики, Хейкін із Німеччини, Ізабель із Франції, голова Корейської Асоціації Героїв Пак Джун Хо, Тіньовий Блукач, герої класу А та всі бійці ПВК корпорації Юсон… Повідомлялося, що дехто з них просто не міг повірити в новину про його смерть, а у декого навіть піднялася гарячка від шоку.
…Особливо.
[Не меліть дурниць, не меліть дурниць, не меліть дурниць, не меліть дурниць, не меліть дурниць, не меліть дурниць, не меліть дурниць, не меліть дурниць, не меліть дурниць, не меліть дурниць, не меліть дурниць]
[Це сон? Це сон? Це сон? Це сон? Це сон? Це сон? Це сон? Це сон? Це сон? Це сон? Це сон? Це сон? Це сон? Це сон? Це сон?]
[Я просто чортовски протверезів, бо я, бляха, протверезів, як це взагалі можливо]
[Давайте врятуємо його, ви, божевільні виродки, це справжній капець, що ви коїте, чому ви вбиваєте нашого Манго саме тоді, коли він нарешті став щасливим, що за проклятий світ]
[Хтось ще затамував подих у момент, коли Егостик упав, усе просто потемніло]
[Не знущайтеся з мене, мій Манго не міг померти від такого лайна, він обов'язково воскресне, як Ісус, за три дні, я впевнений у цьому]
[Зробіть щось, чого не можна робити на похоронах, налякайте всіх до смерті, воскресни прямо зараз]
Інтернет-спільнота на кшталт фан-кафе, яка була найбільшим прихильником та послідовником Егостика… Що ж, вона просто збожеволіла.
Сотні дописів з'являлися кожні кілька секунд, через що сайт просто перестав нормально функціонувати.
Більшість цих постів висловлювали невіру в смерть Егостика, оплакували світ або пропонували різні божевільні способи його воскресіння, що робило будь-яке нормальне спілкування неможливим.
За таких обставин…. зрештою, люди збагнули, що щось пішло не так.
Як виявилося.
Ті, хто був найближчим до нього за життя — учасники заснованого ним лиходійського альянсу «Его-Стрім», героїня Стардаст, яка була поруч із ним у його останні хвилини, Селеста, голова його організації Катедрал, Лі Соль А, голова корпорації Юсон, яка працювала разом з оперативним штабом…. усі вони просто зникли.
Самі того не помічаючи, всі вони зібралися у вітальні величезного маєтку Егостика.
— Що за чортівня! Що, в біса, відбувається!!!
Зі сльозами на очах Чхве Се Хі щосили трясла Стардаст, яка сиділа на підлозі.
І поки вона це робила, Стардаст могла лише порожнім поглядом дивитися перед собою, поки сльози без упину текли по її щоках.
Після того інциденту…. всі вони, самі того не усвідомлюючи, зібралися в колишньому домі Егостика в пошуках хоч чогось, будь-якої зачіпки.
— Ха-ха… Ви ж брешете, правда? Даїн помер, це просто не вкладається в голові…
Сен Джаянг, яка зазвичай завжди виглядала спантеличеною, тепер також тихо бурмотіла собі під ніс, сидячи на дивані з опущеною головою та скляними очима.
— Що я можу вдіяти… Хм. Д-дядько Десік також зник…
— Що…? Пан Десік?
— Так… Він мав контракт із Даїном і був звільнений з-під печатки персня, хм… Даїн помер, тому він знову опинився в пастці під печаткою, знову під печаткою… Хм.
— …Ах.
Бек Ин-Воль тихо ридала, стискаючи перстень своїми тремтячими руками, а Лі Ха Юль дивилася на неї з глибоким відчаєм.
…Це означало, що Десік знову був запечатаний, а отже, Даїн дійсно помер без жодного шансу на повернення до життя.
— Ні… Даїн, ні…
Лі Су Бін, яка зазвичай завжди спокійно вела їх за собою, тепер повністю втратила самовладання й безсило опустилася на підлогу.
— …Це все через мене, хм… Це все через мене, ах, ах…
Поруч із нею Селеста також гризла нігті в повній самоті, бурмочучи незрозумілі слова своїми почервонілими від сліз очима.
А за кухонним столом Лі Соль А мовчки пила одну за одною пляшки вина, які вона дістала казна-звідки.
Усі вони були зламані, наче ляльки, яким перерізали ниточки.
…Насправді, вони навіть не повністю це усвідомлювали.
Усі ці люди трималися за життя — як фізично, так і ментально — виключно завдяки Егостику.
Зрештою, саме він урятував їх і подарував їм це життя.
Вони не могли уявити свого існування без нього, тож, коли стало абсолютно очевидно, що він дійсно мертвий, не залишивши після себе навіть тіла…. всі вони зламалися до такої міри, що життя більше не мало для них жодного сенсу.
І в цей самий момент.
— …Що ви всі коїте!!!
Пролунав чийсь голос, що звернувся до них.
Її волосся було білим, а очі — такими ж червоними від сліз, як і в усіх інших, але вона все одно твердо стояла на ногах, кричачи на присутніх.
Со Ін… заговорила, хоча її голос і тремтів від сліз.
— …І це все, що ми можемо зробити — просто плакати? Даїн від цього повернеться…?!
— Ну, а що нам робити…?
— Ми мусимо знайти спосіб урятувати його! Він обов'язково… мав залишити щось… на випадок подібної ситуації… Ви ж ніколи не були в кімнаті Даїна, правда?
Промовляючи це, вона витерла очі рукавом свого худі.
Хан Со Ін повернулася до всіх із рішучим виразом обличчя:
— Спочатку обшукайте кімнату Даїна.
"……"
І вони так і зробили.
За кілька хвилин усі вони зібралися в кімнаті Даїна.
Невдовзі вони дійсно дещо знайшли.
— Дивіться! Я знайшла дещо тут!!!
— Справді?
…Даїн колись записав усі оригінальні знання, якими володів.
Це було створено для того, аби ті, хто залишиться, змогли врятувати світ після його смерті.
Це був Інструктаж із надзвичайних ситуацій «Его-Стрім», який мав бути розпечатаний лише після смерті Егостика.
— …! Швидше дивіться!
І вони швидко згрупувалися навколо письмового столу, почавши гарячково гортати сторінки.
Як виявилося, там було досить багато інформації, але більша її частина була написана на випадок смерті самого Егостика під час основних подій сюжету.
Він розписав, що саме мають робити інші, якщо він загине під час катастрофи Місячних Врат, що їм робити, якщо він помре під час Великої втечі з в'язниці…
Інструкція, покликана допомогти їм жити у світі без нього.
…Проте їх це зараз абсолютно не цікавило.
Вони вже розправилися з останнім ворогом — Геліосом.
З самого початку світ без нього їх взагалі не цікавив.
Тому вони швидко перегортали сторінки далі.
…і нарешті вони дещо знайшли.
— …Я знайшла! Сестро, я знайшла…!
— Що? Справді…?!!
[Як воскресити мертвих]
В інструкції дійсно містилася інформація про те, як повернути померлих до життя.
Цей рядок був написаний власноруч Егостиком.
Сповнені надії при виді цих слів, вони тремтячими руками почали вчитуватися в текст на сторінці.
…І лише тоді.
Вони виявили дещо дивне.
[По-перше, як урятувати Стардаст]
[Якщо Стардаст загинула, це означає, що сюжет повністю зійшов із рейок. Стардаст — герой, який має врятувати цей світ, тому її обов'язково потрібно воскресити. Ось як повернути її до життя. По-перше. Стардаст є присвяченою Богині зірок, тому її фізичне тіло після смерті буде зруйновано. Це викличе коливання в часовій лінії…]
[По-друге, як воскресити Місячну Шаманку Бек Ин-Воль]
[Якщо Бек Ин-Воль загинула, цілком ймовірно, що зруйновано лише її тіло, а душа вирушила до Бога Місяця. Проте, якщо ви хочете повернути її до життя, вам знадобиться магічне коло, достатньо потужне для зв'язку з Богом Місяця. Першим інгредієнтом є речовина під назвою місячна руда…]
[По-третє. Як повернути до життя Селесту]
[Оскільки Селеста присвятила себе Богу Сонця, має існувати спосіб урятувати її. Я не знаю точно як, але наступні три методи цілком робочі. По-перше, використайте святі предмети Геліоса…]
Усе правильно.
Єдині записи про те, як повернути померлих до життя, стосувалися лише Стардаст, Бек Ин-Воль та Селести — трьох особливих випадків служіння богам.
І ніде не було жодного слова про самого Егостика.
…Від цього з тривожним калатанням у серці вони почали нетерпляче гортати сторінки далі.
І там, наприкінці…. Там, нарешті, була історія, яку вони так шукали.
Вона відрізнялася від інших частин, наче Егостик говорив прямо перед ними в розмовній формі.
[Якщо я помру.]
[Якщо мене не стане.]
[Хм… мабуть, той факт, що ви взагалі читаєте цю книгу, означає, що я вже мертвий, ха-ха.]
[Я без поняття, як саме я помер, але хай там як… сподіваюся, це була гідна смерть. У будь-якому разі, я розповім вам одну річ.]
[По-перше… мені слід почати з розмови про потойбічне життя. У цьому світі існують душі, а отже, існує й потойбічний світ. Так, є реальне місце, куди люди потрапляють після смерті. І цим потойбічним світом завідує Бог Місяця.]
[За винятком… Проблема в тому, що саме підземне царство було створене дуже давно. Наскільки мені відомо, Бог Місяця завідує ним, але він не контролює всі деталі. Зокрема, незалежно від того, як саме ви потрапите в підземний світ, знайти там конкретну душу просто неможливо, адже всі душі всіх людей, які коли-небудь помирали до цього часу, зібрані в одному місці. Навіть якщо тіло створене богом, знайти там душу буде важче, ніж відшукати конкретну піщинку на пляжі.]
[…І я не знаю, чи згадував про це раніше, але я з іншого світу, тому навіть не знаю, чи моя душа взагалі перебуває в цьому світі, ха-ха.]
[Тож… ви розумієте.]
[Мене неможливо повернути до життя.]
[Тому забудьте про мене. Живіть своїм життям далі. У вас є для цього сили. Підтримуйте одне одного, гаразд? Я вірю у ваші сили.]
[…Хоча, звісно, було б набагато краще, якби ви ніколи цього не прочитали. Ха-ха.]
[…Домовилися? Після того як здолаєте Геліоса, я хочу, аби ви спалили цю книгу й рухалися далі своїм життям, бо це моє бажання. Чи зможете ви виконати моє прохання? Я розраховую на вас.]
[Тоді… так. Бувайте.]
— …Ах.
І на цьому записи Егостика закінчувалися.
…У кімнаті запанувала важка, гнітюча тиша.
Раптово до них дійшло усвідомлення, що його повернення дійсно неможливе.
Саме в цей момент їх накрив тотальний, усеохоплюючий розпач.
— …Ні.
Біля письмового столу…. пролунав тихий, тремтячий від сліз голос.
— Я зможу це зробити.
— …Со Ін?
— Тут, хм. Він сказав, що потойбічний світ існує, і він вирушив туди, у нього має бути душа, тому… тому…
Перед письмовим столом, міцно стиснувши кулаки, Хан Со Ін з почервонілими від сліз очима заговорила перед усіма, хто перебував у стані глибокого відчаю:
— Неважливо, скільки років чи десятиліть мине… Навіть якщо минуть сотні років. Нам просто потрібно знайти душу Даїна, і навіть якщо він вирушив в інший світ, ми зможемо вирушити в той інший світ і повернути його назад…
З цими словами Хан Со Ін щосили вдарила кулаком по столу перед собою.
Потім, поглянувши на присутніх, вона проголосила з рішучим блиском в очах:
— Ми зможемо знайти його знову.
Ці слова були сповнені непохитної впевненості.