Розділ 416:
~Оперативний центр протидії Геліосу~
У цій вежі, що велично височіла на протилежному боці рівнини, де мала відбутися битва між Стардаст та Геліосом, люди гарячково метушилися.
— Так! Ми негайно відправляємо підкріплення в бік Мексики, а Південна Америка переходить до плану C!
— Прямо зараз східноазіатський та американський напрямки тримають оборону. Західна лінія в бік Європи зараз трохи напружена, тому я відправляю підкріплення зі сходу….!
Усе правильно, координаційний центр був повністю завантажений роботою, намагаючись стримати натиск ангелів, який збігся зі сходженням Геліоса.
Звісно, усе це виглядало хаотично… але всі трималися набагато краще, ніж очікувалося. Звичайне населення вже сховалося в підземних сховищах по всьому світу, і було неважливо, що вся поверхня землі перетворилася на поле бою.
І, природно, Республіка Корея, яку захищали наші друзі з «Его-Стрім», також стійко тримала оборону.
— Ха-а-а-а! Гаразд, давайте покажемо максимальну потужність!
Просто дивлячись на зображення на екрані крізь свою маску, я міг бачити, що Чхве Се Хі, Со Ін та пан Десік чудово справляються зі своїм завданням.
"…Хм. Але."
Глобальна атака ангелів була такого ж масштабу, як і в оригіналі, хоча я думав, що цього разу вони будуть трохи слабшими, оскільки минулого разу Геліос уже здійснив раптовий повномасштабний наступ. Можливо, натомість вони зменшили силу самого тіла Геліоса?
Хай там як, ми чудово справляємося з їхнім стримуванням, і це зараз найменше, що нас хвилює.
Тому, природно, після того як пил трохи влігся, єдине, що нас по-справжньому цікавило, це…
— Ого…
Це було протистояння між Геліосом та Стардаст.
Жовте та біле світло, а також гуркіт битви, який долинав звідти, де вони перебували, навіть з великої відстані давали чітке уявлення про масштаби цієї сутички.
Щодо решти деталей бою, мені доводилося покладатися на відеозаписи з тисяч дрон-камер, які продовжували триматися в повітрі, попри те, що їх постійно збивало й трощило на шматки.
"….."
І ось я стояв біля вікна, спостерігаючи за голографічним зображенням битви між Стардаст та Геліосом, що розгорталася переді мною.
Бій тривав уже кілька хвилин.
Більшість присутніх уже з подивом дивилися на Стардаст, яка у своїй людській подобі справді билася на рівних із божеством. Насправді я знав, що тіло Стардаст було наповнене силою Богині зірок, тож це була справжня битва бога проти бога.
— …Ха-а.
Зрештою, Стардаст перемогла Геліоса в оригінальній історії.
"А теперішня Стардаст…"
Завдяки моїм зусиллям вона стала навіть сильнішою, ніж в оригіналі.
Інакше кажучи, це бій, у якому вона просто не може програти.
Тож зі зітханням полегшення, але все одно з відчуттям напруги, я спокійно спостерігав за цим поєдинком.
У цій битві мені не було місця для втручання. Це було чисте зіткнення божественної сили проти божественної сили.
"…"
І з цією думкою я подумки тихо вболівав за неї.
Я спостерігав за битвою, яка мала вирішити абсолютно все, навіть не моргаючи.
У небі Стардаст зціпила зуби, протистоячи Геліосу.
Ця сцена виглядала велично, оскільки все навколо було залито святим світлом.
…У самісінькому центрі цього сяйва, палаючи золотом, Стардаст пильно дивилася на Геліоса, який ширяв у небі над нею.
"…."
Без жодних змін у виразі обличчя, окрім легкої посмішки, Геліос просто ширяв у повітрі, а за його спиною…
"……….."
Гігантський, позбавлений обличчя срібний силует ширяв точно в такій самій позі, що й Геліос.
Це було втілення божественної суті, яке рухалося точно так само, як і людське тіло Геліоса, стискаючи кулаки й завдаючи ударів у той самий момент, коли сам Геліос стискав свої руки.
"Втілення божественної суті."
— …Ха-а.
Чомусь Стардаст інстинктивно це збагнула.
Знову зціпивши зуби, вона стиснула свій золотий кулак.
Стардаст зрозуміла, що, зрештою, гігант, який ширяє за спиною Бога Сонця, і є самим Геліосом, і їй доведеться розбити його, аби перемогти.
Що ж, це було нелегко.
Стардаст ледве встигла парирувати атаку срібного гіганта, схрестивши свої золоті руки, а потім закашлялася кров'ю, коли все всередині перекрутилося від болю.
…Навіть якщо Стардаст і була наділена силою божества, її тіло все одно залишалося людським тілом.
Хоча сила зірок нівелювала більшість атак, він усе одно був сильнішим за будь-якого ворога, з яким їй коли-небудь доводилося стикатися.
Тож наразі Стардаст була практично змушена лише відбиватися від атак Геліоса.
_Гуркіт. Гуркіт. Гуркіт_
Поки Стардаст стікала кров'ю з рота й блокувала удари Геліоса, вона міркувала про себе.
"…Чи зможу я перемогти?"
— Стардаст. Ти впораєшся.
…Чомусь слова Егостика, здавалося, відлунювали у її вухах.
Стардаст змусила себе напружити свої тремтячі ноги.
Так. Безумовно, Егостик сказав, що вона зможе перемогти Бога Сонця. Якщо вона впаде тут… Що станеться з ним, з її друзями, з цим світом… що з ними всіма буде?
Ця думка знову змусила серце Стардаст палахкотіти гарячим вогнем, а її рішучість знову розпалила зоряну силу всередині неї.
_Стук. Бабах. Гуркіт_
Усе її тіло здригалося під ударами чистої сили Бога Сонця.
І у відповідь на це чиста енергія, створена для протидії силі сонця — сила зірок — також почала стрімко вирувати.
— Я бачу, ти ще не здалася.
Пролунав спокійний голос Бога Сонця, і з цими словами він кровожерливо посміхнувся, перш ніж завдати наступного удару.
_Спалах_
_Гуркіт_
"…."
З золотим сяйвом такої неймовірної яскравості, що очі Бога Сонця на мить затуманилися.
З тіла Стардаст вирвалася й розлилася на повну зоряна могутність, і ось, за мить.
— Хух…
Світло згасло.
У самому центрі цього згасання Стардаст ширяла в небі, спокійно видихаючи повітря.
_Гуркіт. Гуркіт_
З гігантським золотим силуетом, що палав за її спиною.
— Ну що, тепер усе чесно?
Стардаст вивільнила своє власне втілення божественної суті.
— …Ха-а. Досить уперта, як для нікчемного людського створення.
Промовив Бог Сонця Геліос, отруйно посміхаючись.
— Що ж, погляньмо, як далеко ти зможеш зайти.
З цими словами він знову привів у рух срібного гіганта.
І у відповідь на це Стардаст стиснула свій кулак разом із гігантом своєї власної зоряної сили.
Міфічна битва нарешті розпочалася.
Прелюдія до довгої, тривалої битви, яка триватиме годинами.
Творець цього світу та героїня, яка мала його врятувати.
Цей довгий, виснажливий бій демонструвався всьому світу через незліченну кількість камер.
Це була битва за долю кожного з нас.
Усі слухали перебіг цього бою, або по телевізору, або по радіо, відчуваючи вібрації та удари над своїми головами в підвалах, які здавалися атаками ангелів.
І в тривозі та напрузі вони годинами вслухалися в кожну новину про перебіг цієї битви.
Усе, що у них залишалося, це…
— …Любий.
— Так. Дійсно… Сподіваюся, ми переможемо.
…Вони вірили в перемогу.
Це була надія.
Поки всі інші невидимо вболівали за неї.
За ці десятки годин безперервного бою Стардаст виклалася на повну.
Здебільшого вона билася на рівних із Богом Сонця від самого моменту вивільнення свого втілення божественної суті.
— Хм…
_Бабах. Гуркіт. Бабах_
Звісно, було багато моментів, коли її збивало з ніг та відкидало вбік.
І не лише це.
— Угх… Покидьок…
— А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!!!!!
Посеред цієї битви вона пробуджувала свої сили знову й знову, стаючи ще могутнішою.
Ось так минуло три дні.
Після трьох днів і трьох ночей безперервної битви без їжі, води та сну, вся територія навколо поля бою була повністю випалена й зруйнована.
І тоді все закінчилося.
— …Геліосе…. Тебе переможено.
_Тріск. Бабах_
— Кха-а-а-а-а…! Ха, ха, ха…
Стардаст здобула перемогу.
Нарешті втілення божественної суті Стардаст здолало втілення божественної суті Бога Сонця.
Наслідки цієї битви залишили по собі величезний кратер.
У самісінькому його центрі Бог Сонця стояв на колінах, його тіло було частково розірване й випромінювало світло.
Стардаст попрямувала до нього зі спокійним поглядом, а я мовчки спостерігав за цією сценою на екрані.
— Я так і знав.
Це все, що я промовив.
За моєю спиною люди в центрі управління просто збожеволіли від радості.
— Ура!!!!
— О-о-о-о-о. Вона перемогла? Хм.
— Ми вижили!!! Стардаст перемогла!!! Ура! Стардаст! Стардаст! Стардаст! Стардаст!
Посеред усього цього галасу я дивився у вікно, тихо посміхаючись про себе.
Так. Я знав, що все закінчиться саме так.
Вона перемогла його в оригіналі, то чому б не зараз?
Нарешті все закінчилося.
Це забрало у неї три дні й три ночі, і Стардаст пробуджувала свої сили три чи чотири рази за цей час… але все одно. Битва, де людина протистоїть богу — це занадто неймовірно, аби бути правдою.
І тепер, нарешті, Стардаст та всі інші можуть відпочити.
Якраз коли я міркував про те, що протистояння між Стардаст та Геліосом добігає кінця.
— …Ти.
— Хм… так. Дитя зірок, хм. Дійсно, ти набагато сильніша, ніж я очікував… Тобі дісталося дуже багато сили твоєї богині, ха-ха… Я зовсім не цього очікував.
Він дивно посміхається й промовляє це хрипким голосом.
І я, спостерігаючи за всім цим через голограму, знав з оригінальної історії, що станеться далі.
Бог Сонця, тепер вкрай ослаблений, здасться й утіче, знаючи, що подальша битва коштуватиме йому життя.
Звісно, в оригіналі він уже винищив майже все живе, тому втік без жодних вагань… Що ж. Цього разу він тікатиме, аби врятувати власну шкуру.
Тим часом Стардаст та Бог Сонця продовжували розмову.
— …І що ти тепер збираєшся робити?
— Ха-ха… Тобі цікаво, так. Як бачиш, я вичерпав усі свої сили. Якщо я продовжуватиму битися далі, моєму тілу настане кінець… тому я мушу здатися.
Знову. Та сама репліка з оригіналу.
Бачачи його таким, я відчув полегшення.
…Ні, я справді відчув полегшення.
Аж поки не почув його наступну, абсолютно неочікувану репліку.
— …Але… Чому я повинен це робити?
— …Що?
І в цю саму мить.
_Стук. Стук. Стук_
Я прислухався до звуку власного серцебиття, яке стало сильнішим, ніж будь-коли раніше.
Саме тоді я збагнув, що щось пішло не так.