Розділ 411:
За ці роки я побував у багатьох руїнах разом із Селестою.
Частково це було для того, аби краще пізнати її, але… була й інша причина: збір реліквій Геліоса.
"…."
Реліквії Геліоса — це предмети особливої сили, які Бог Сонця залишив у цьому світі.
Лицар Бога, якого я знищив разом зі Стардаст, або Виконавець Бажань, що стирав спогади в обмін на бажання — окрім них, ми з Селестою зібрали безліч інших реліквій.
Святий меч Люксурія, який ми вперше знайшли разом, Голем Гніву та Перстень Заздрості, Інвідіа, виявлений під гігантською статуєю Геліоса.
Настав час знищити ці святі предмети.
…І саме з цієї причини я наразі перебував у Катедрал.
— Угх…
~Великий простір із білими стінами та м'яким світлом, що проникає крізь вітражі~
Там, у злегка прохолодній кімнаті, я витягнувся, розкинувши руки.
— А-а-ах… Добре.
Пробурмотів я, розмахуючи руками й посміхаючись до вух.
Я був зачинений у своїй лікарняній палаті вже кілька тижнів.
Мені нарешті вдалося переконати Селесту випустити мене звідти за допомогою її сили.
Я впевнений, що прямо зараз у моїй палаті перебуває мій двійник, спеціально створений для мене Селестою. Я сказав їй, що не можу багато говорити в палаті, бо маю працювати… мене, мабуть, не викриють, поки я не повернуся.
Хай там як, спостерігаючи за тим, як я розминаюся, вона запитала:
— …Хм-м-м, ти можеш подякувати мені, але чому ти так сильно озброєний?
Запитала мене Селеста.
Чорний капелюх, маска та плащ. Селеста звернулася до мене з цим питанням, побачивши мене повністю екіпірованим на шляху до Катедрал.
Я обернувся, криво посміхнувся й запитав:
— Селесто. У тебе є реліквії Геліоса, які я віддавав тобі до цього часу?
— …Що? О, звісно, вони у мене…
Відповіла вона в подиві на моє запитання.
Поки вона це бурмотіла, я злегка закрутив її сріблясте волосся й промовив, усе ще посміхаючись:
— Тоді, чи не могла б ти принести їх мені?
Чому я прийшов у повному спорядженні?
Тому що я хочу розбити реліквії Геліоса.
Лицар Бога, Виконавець Бажань, святий меч Люксурія, Голем Гніву та Перстень Заздрості Інвідіа.
Перших двох я вже знищив, і тепер мені довелося мати справу з трьома реліквіями, що залишалися у Селести.
Їхня суть полягала в наступному…
— Це пристрої Геліоса для суду над сімома смертними гріхами.
У кабінеті Селести ми дивилися на меч на столі, перстень та голема в ніші за ним, і я пояснював Селесті:
— Сім смертних гріхів: Лінощі, Жадібність, Хіть, Гнів, Заздрість, Чревоугодництво, Гординя.
Це були пристрої, які Геліос заздалегідь розмістив у світі, аби карати за гріхи людей, зазвичай згадувані як сім смертних гріхів.
В оригінальній історії всі вони були знищені Стардаст.
— Ах…
Селеста пробурмотіла це з розпачем на обличчі, коли збагнула, що навіть реліквії Геліоса були не дарами для людей, а скоріше інструментами для їхнього покарання.
— Ось що я з'ясував про зв'язок між гріхами та реліквіями.
Лицар Бога, каратель за Лінощі — той, кого ти ніколи не зможеш перемогти, якщо не знатимеш шаблону його атак.
Виконавець Бажань, каратель за Жадібність.
Якщо ти попросиш про велике бажання, не знаючи суті речі, він виконає його з перекрученим змістом та дорогою ціною.
Святий меч Люксурія, каратель за Хіть.
Щойно його оголюють, меч автоматично вистежує та знищує тих, хто відчуває сексуальний потяг до того, хто тримає зброю.
Голем, каратель за Гнів.
Істота, яка відбиває та повертає назад будь-яку атаку, спрямовану проти неї.
Перстень Інвідіа, каратель за Заздрість.
Сутність, яка спокушає власника вбити об'єкт своєї заздрості, а потім, якщо угоду виконано, вбиває самого власника натомість і переносить його силу на об'єкт його бажань.
Ось якими були справжні суті святих предметів Геліоса.
Пов'язані між собою злістю, вони були справжньою зброєю, і цілком правильно знищити їх перед сходженням Геліоса.
Невідомо, що Геліос зробив би з ними, коли прибуде, адже вони опинилися б під сильним впливом його могутності. Геліос міг би поглинути силу цих предметів і стати ще сильнішим.
В оригінальній історії ці п'ять істот були переможені до його сходження.
Але…
"В оригіналі, очевидно, це були Сім Смертних Гріхів."
Тут є лише п'ять святих реліквій, а реліквій, пов'язаних з іншими двома гріхами, ніде не видно.
Що ж. Устрій цього світу припускає, що католицькі сім смертних гріхів походять від сонячних божеств, тож, можливо, від самого початку це були п'ять смертних гріхів.
Хай там як, зараз мені потрібно було зосередитися на знищенні цих трьох.
З цією думкою я повернувся до Селести й спокійно промовив:
— Селесто, ти ж знаєш, нам потрібно розібратися з цим.
— Це ……
Відповідає вона тихим голосом, почуваючись ніяково від моїх слів.
…Знищення цих артефактів зараз стане найбільшою зрадою Геліоса, яку Селеста коли-небудь вчинить.
Одне діло — не підкорятися наказам, і зовсім інше — знищувати його реліквії.
…Я підійшов до неї, склав руки разом і сказав:
— Селесто, я знаю, що це важко, але я прошу тебе. Мені потрібно, аби ти знищила ці святі предмети. Я буду прямо тут, поруч із тобою, просто дивись на мене. Тільки цього разу, гаразд?
— …Добре.
У відповідь на моє переконання вона відповіла з тихим зітханням.
…Для неї, святої жінки Геліоса, отримати прохання власноруч знищити святий предмет Геліоса… Вона могла б зненавидіти мене чи дорікнути за таку жорстокість, але Селеста, на щастя, цього не зробила.
І тому я повернувся до неї, знову стиснув її руку й сказав:
— Тоді ходімо розіб'ємо святі реліквії Геліоса.
І ось ми вирішили розбити святі реліквії.
Вийшовши з кабінету, у порожніх залах Катедрал ми стояли посеред приміщення, дивлячись на три святі реліквії.
— …У мене таке відчуття, що щось не так… Тож як нам їх знищити?
Пробурмотіла вона, розглядаючи святі реліквії.
Три святі реліквії на підлозі. Меч Хіті, Перстень Заздрості та Голем Гніву.
Селеста запитує мене, що з ними робити, і я спокійно відповідаю:
— Просто наповни їх великою кількістю сили сонця, і вони самозаймуться та зруйнуються зсередини.
— …Зрозуміло.
Моє просте пояснення: просто вгати в них силою й знищ.
Насправді в оригіналі Стардаст розправилася з більшістю з них за допомогою сили зірок. Це, мабуть, найстандартніша тактика.
За винятком…
"Голем Гніву в оригіналі Селеста наповнила такою силою, що він вийшов з-під контролю й вибухнув."
Тож я бачив, що Селеста сама здатна знищити ці святі предмети.
…Звісно, якщо вона спробує і це не спрацює, мені доведеться попросити Стардаст зробити це, або мені доведеться подбати про це самому, але є великі шанси, що вона впорається.
До того ж для психічного стану Селести буде краще розібратися з ними самостійно, ніж якщо їх знищить Стардаст.
Хай там як, Селеста трималася на відстані від місця, де вони лежали, а я залишався поруч із ними.
Якщо щось трапиться, я використаю свою силу Чорної зорі, аби придушити загрозу. Сподіваюся, мені не доведеться використовувати її найближчим часом…
І з цим я був повністю готовий.
— Селесто, давай спочатку розберемося з цим големом.
— Добре.
_Пі-і-і-і-у_
На мої слова Селеста випустила промінь світла в голема.
Результат.
_Бабах_
Очі голема спалахнули, що супроводжувалося дивним механічним звуком, а потім він вибухнув у спалаху світла й з тріском зник безслідно.
"…."
Селеста не виглядала дуже щасливою після знищення однієї зі святих реліквій, але, здавалося, вона не була проти.
Чудово, продовжуймо.
— Ще одну, Селесто.
— …Добре.
_Спалах_
І ось, одну за одною, ми знищили перстень без особливих зусиль.
Звісно, з перснем виникла невелика проблема, коли посеред процесу вискочила якась примарна істота… яка, на превелику радість Селести, зникла безслідно, щойно з'явилася.
— …Хух. Ще один.
— …..
Тихо пробурмотів я Селесті, яка виглядала ще більш похмурою після того, як розбила перстень.
…Можливо, мені варто бути більш ласкавим із нею після всього цього. Перстень був цінним…. Мені справді шкода її.
Хай там як, саме про це я міркував…. І оскільки досі не виникало жодних проблем.
Я ні про що не замислювався, коли ми взялися за останній святий предмет — Люксурію, святий меч Хіті.
_Дзинь_
Меч був розбитий променем Селести, але я не встиг зреагувати на рожевий дим, який раптово вирвався назовні.
— …Е-ер!
І перш ніж я встиг збагнути, що щось не так, я вже вдихнув рожевий дим.
— Егостик! Ти в порядку? Егостик!!
— Ах…
Я похитнувся назад, отак просто.
— Егостик!
Селеста кинулася на допомогу Егостику, побачивши, як він хитається, вдихнувши дивний рожевий дим із розбитої святої реліквії.
— Ти в порядку…?
Вона відкашлялася від дивного рожевого диму й підбігла до нього, схвильована та занепокоєна.
І… Всупереч хвилюванням Селести.
— Хм…
Егостик похитнувся на мить, але потім повернув собі рівновагу й випрямився на повний зріст.
— Егостик…?
— …Селесто. Ах, кххх. Я в порядку.
Промовив він, наче нічого не сталося, але Селеста вже стояла перед ним, занепокоєна.
Вона могла дивитися йому прямо в обличчя.
"….."
Його обличчя виглядало нормально, за винятком легкого рожевого відтінку.
Селеста роздумувала, чи дійсно з ним усе гаразд, дивлячись на це.
— Ох…!
Селеста видала дивний звук, сама того не усвідомлюючи.
Егостик поклав руку на її обличчя, ніжно погладжуючи її по щоці.
— Я в повному порядку, Селесто. Це навіть більше, ніж…
— Ох, ох…
Селеста була приголомшена таким раптовим поворотом подій.
Це був перший раз, коли вона бачила, аби він робив такий сміливий крок.
Поки вона ніяковіла через свої палаючі щоки, він прошепотів їй тихим голосом, який можна було ледве почути:
— Селесто…. Ти виглядаєш сьогодні ще прекрасніше.
— Е-е… Ох… Що??? Ні, дякую тобі, але з чого це раптом…?
Поки Селеста була збита з пантелику цим безмежним шквалом ніжності, він підштовхнув її трохи далі й притиснув до стіни.
Притиснувши її до стіни, він із захватом дивиться на неї.
…Зблизька він виглядає навіть красивішим, ніж здалеку… Зачекайте, це не те.
"Що це таке??? Що, в біса, відбувається???"
На цьому етапі обличчя Селести стало густо-червоним і неймовірно розгубленим…. а потім, раптово, вона дещо збагнула.
"Зачекайте…
Кімната з цегляними стінами.
Там срібноволоса жінка, одягнена в шати святої, була притиснута до стіни чоловіком у чорному капелюсі.
Притиснувшись спиною до стіни, срібноволоса жінка дивилася знизу вгору на чоловіка перед собою золотими очима й говорила тремтячим голосом:
— Зачекай… Егостик, заспокойся, ми не можемо робити цього тут, гаразд?
— Я так не думаю. Я більше не можу терпіти.
— Ні, просто заспокойся, мені це подобається, добре? Ми не можемо робити цього тут… Угх.
— Зачекай….!!!
Це ж сцена з пророцтва…!!!!"
Вона була в повному жаху.