Розділ 40: Обман і блеф
Кажуть, що коли людина переживає щось надто шокуюче, її розум на мить паралізується.
Зараз саме так почувався лиходій А-класу Мавпячий Ключ.
За своє життя він бився з незліченною кількістю пробуджених.
Він ніколи не зустрічався з героєм S-класу, але все ж кілька разів бився з А-класом.
І він легко від них тікав.
Яким би могутнім не був супротивник, оскільки Мавпячий Ключ завжди рухався в натовпі, убити його було непросто навіть героям.
Зокрема, за деякими винятками, вони лише знешкоджували лиходіїв, не стріляючи в них, тому було досить легко вибратися.
Інакше кажучи, Мавпячий Ключ міг бути переможеним.
Але він ніколи не проходив через подібне.
Ніколи.
Його підлеглі.
Вони практично колеги, які провели з ним час у тих самих скрутних умовах.
Коли він попросив їх вирушити до Мексики, усі пішли за ним.
Звісно, там він втратив чимало людей, але саме тому ті, хто залишився, — найкращі.
Вони є.
Прямо зараз, лише за одну мить.
Мавпячий Ключ озирнувся навколо себе.
Заручники, безумовно, сиділи, а його підлеглі стояли й цілилися в них із гвинтівок.
Ніхто не стояв.
Що сталося?
Він зістрибнув, щоб розчавити того чоловіка в масці.
Тієї миті, коли він стрибнув, того чоловіка там уже не було.
І перш ніж він зрозумів, цей хлопець уже сидів на стільці, де він сидів на самому початку.
Він клацнув пальцями, ніби йому було нудно.
Миттєво.
Зброя, яку тримали його люди, злетіла вгору.
Перш ніж хтось прийшов до тями.
Водночас.
Бах, бах, бах, бах.
Десятки гвинтівок вистрілили одночасно.
Заручники кричать.
Кров бризкала всюди.
Жодного з його підлеглих…
…більше не стояло.
Заручники були нажахані раптовою стріляниною й терористами, що попадали в їхньому напрямку.
Мавпячий Ключ, який бачив, як це сталося в той момент…
…теж запанікував.
Їх було так багато…
Усі вони.
Вони всі отак марно загинули?
Це… правда?
— АААААААААААХ!!!
Тільки коли він почув крики заручників, він усвідомив, що це реальність.
Своїми бігаючими очима він порожньо стояв там і вдивлявся в тіла своїх підлеглих, наче намагаючись заперечити дійсність.
Він повільно повернув голову й подивився позаду себе.
На горі зі стільців сидів той хлопець.
Хоча він не міг бачити вираз обличчя хлопця за маскою, він якимось чином відчував його енергію.
Цей хлопець убив його людей, які були з ним багато років, і той чоловік просто колупався в вухах руками.
Наче просто прибирав якусь надокучливу муху.
Без зусиль, він просто демонстрував роздратований ставлення.
Мавпячий Ключ нарешті усвідомив.
О, цей чоловік не був героєм.
Він убивав людей, як убивав комах.
Цей хлопець, він був лиходієм. Так само, як і він сам.
І навіть коли його голова заціпеніла від шоку, йому спало на думку дещо.
Та здібність, яку чоловік використав, щоб миттєво переміститися йому за спину, — це телепортація.
А здібність маніпулювати й винищувати зброю його людей — це телекінез.
Тільки один лиходій у Кореї має і телепортацію, і телекінез.
Лиходій тижня, який спричинив три масштабні терористичні акти.
Егостик. Так, хлопець із таким іменем.
Відверто кажучи, Мавпячого Ключа мало цікавив Егостик.
Але йому не подобався той факт, що якийсь хлопець із кумедним іменем постійно спричиняв щось під час його терористичної діяльності й крав увагу публіки.
Він трохи зацікавився, коли дізнався, що цей хлопець — рідкісний власник подвійної сили.
Але він припинив звертати на це увагу, оскільки Асоціація заявила, що його телекінетичні та телепортаційні навички виглядають досить слабкими.
Він чув чутки, що хлопець убив трьох лиходіїв, але… це не його справа, правда? Не може бути, щоб він загинув від рук такого слабака.
І все, що важливо зараз.
Він відчув, як його тіло злегка затремтіло.
Ця проклята асоціація, асоціація, яку він би не відчув достатньо добре, навіть якби спалив їх живцем.
Як це має бути слабкий телекінез?
Він слабкий, але може керувати речами такої кількості людей одночасно?
І чому цей хлопець у Пусані?
Тоді на мить йому спала на думку думка.
Досі цей хлопець убивав інших лиходіїв. Він полював на них.
Без причини.
Що, як цього разу він став ціллю?
Що, як цей хлопець полював на нього з самого початку?
Що, як цей хлопець знав, що він сьогодні влаштує тероризм?
Він жахнувся.
Цей хлопець приховує свої сили.
Він не знає, чому хлопець носить ту кумедну жовту маску, а не звичайну.
Він у небезпеці.
Він не знає, що ще приховує цей хлопець.
Мавпячий Ключ відчув щось інстинктом.
Можливо, це найбільша криза в його житті.
Він може отримати нових підлеглих, скільки захоче, доки він живий.
По-перше, він має розчавити цього хлопця і вижити.
Тож, коли він намагається змусити свій мозок працювати.
Над його блискучою головою пролунав розчарований голос того самого Егостика.
— Це… усе, на що ти здатен?
Він звучав настільки зарозуміло, наче це було для нього нудно.
Коли Мавпячий Ключ почув його, він відчув краплю поту, що скотилася по його шиї.
Егостик.
Що, в біса, він думає за цією маскою?
Гм.
Я подивився на жахи, які спричинив.
Озброєні грабіжники, які стояли між заручниками, лежали в крові. А заручники кричали.
Ха-ха, який безлад.
Спостерігаючи за запанікованими заручниками, що кричали й тремтіли від раптової ситуації, я безпорадно посміхнувся за маскою.
Вдалині я також бачу блискуче сріблясте волосся. Це Хан Со Ін? Я примружив очі й спробував подивитися, вона, здавалося, спостерігала за мною, стоячи поруч із Лі Су Бін, не лякаючись. Гаразд. Це теж полегшення.
Скориставшись телекінезом, який я використовував досі, я вбив усіх тих дрібних солдатів одним махом.
Підняти їхню зброю і БАХ! Для такого слабака, як я, було легко стріляти. Навіть якщо зброя важка, для мене вона не така вже й важка.
Ну… Але вони були досить важкими.
І я навіть маніпулював десятками з них одночасно? Думаю, їх було майже сотня. Як я це зробив?
Хоча я це зробив, я також був здивований сам собі. Можливо, у мене є прихована сила, про яку я навіть не знав? Виявляється, я теж удосконалююся, як і Стардаст.
Я теж головний герой? Чи збираються випустити комікс [Егостик!]?
Ну, цього я й хотів, але не думаю, що це станеться.
Тому що… Я зараз зовсім не можу рухатися.
Було добре, доки я не сів на стілець, не закинув ногу на ногу і не клацнув пальцями.
Це так, ніби я трансцендент. Чи так почувався Танос, коли зібрав усі камені?
Але важливе було після цього.
Усе пройшло добре, коли я підняв їхні гвинтівки й ідеально вистрілив.
Але на відміну від інших могутніх чоловіків, мій телекінез — це сміття.
Я витратив усю свою енергію на цю одну річ.
— ….
Тож прямо зараз я не можу навіть поворухнути пальцем.
Боже, це велика проблема.
Чесно кажучи, думаю, я зможу знову рухатися через кілька хвилин, але зараз я на полі бою. Кожна секунда — це битва, яка визначає результат бою.
Що, як моє тіло раптово заціпеніє на кілька хвилин?
Я маю на увазі, я знаю, що мої сили були лайном, але я не знав, що вони настільки погані.
— …
Серйозно, було добре вбити тих звичайних солдатів лише одним клацанням пальця, але проблема в тому, що після цього.
Як мені вбити того Короля Мавпячого Танцю чи хто він там?
Чесно кажучи, правда в тому, що речі, які я робив досі, були наполовину через мою імпульсивність.
Я маю на увазі, вони розбудили людей і приставили зброю до їхніх голів. І я маю стояти нерухомо? Я повинен дати їм урок, коли можу, правда?
Мені потрібно показати приклад, щоб вони перестали бути смішними.
…Але тепер я повністю виснажений.
Що мені робити?
Але добре те, що він здається дуже нервовим.
Так, думаю, я б теж трохи злякався, якби моїх людей убили клацанням перед моїми очима.
Це кумедно, як лисий дідусь, у якого з носа виросли вуса, злякався мене.
…Почекай.
Можливо, я зможу вибратися з цієї ситуації.
Тільки я знаю, що втрачаю сили.
Отже, є ймовірність, що цю ситуацію можна подолати за допомогою бравади й обману.
Так, у мене був план.
Перш за все, я розберуся з тими звичайними солдатами, які, здається, можуть вчинити несподівану поведінку.
Потім я продовжу витримувати, борючись із Мавпячим Ключем. До якого часу? Поки не прийде інший герой.
Чесно кажучи, я не хотів опинитися в цій ситуації. Мавпячий Ключ ніколи не був пов’язаний зі Стардаст. Але це не має значення. Мені байдуже, поки він не стоїть на шляху Стардаст.
Але оскільки я натиснув на гачок першим, я лише трохи налякав його. Я з тих, хто не дозволяє цьому легко минути. Якщо мене вдарять один раз, ти маєш відповісти десять разів.
У цьому сенсі я можу сказати, що вбивство його підлеглих одним махом дало йому відчути гострий смак.
Тоді зараз.
Давайте триматися, поки я не відновлюся і не прийде герой.
Оскільки це Пусан, Крижана дівчина Північного моря, мабуть, скоро прийде. Хоча мені трохи сумно, що Тіньовий Блукач не може прийти.
— Це… усе, на що ти здатен?
Я випадково заговорив. Давайте перейдемо без шанобливих звертань.
Важливо — це блеф, домінування і провокування опонента, щоб вони відчули тривогу і подумали, що я кращий за них.
Так, цей Мавпячий Ключ тремтить. Я так і знав.
Тепер давайте влаштуємо пекельну пастку.
— Ти сказав, що ти Мавпячий Ключ? Я збираюся поставити тобі запитання. Якщо ти відповіси на це запитання, я нудно дозволю цьому минути. Ти…
Коли я почав випускати кілька слів.
БАХ
Раптово я почув, як щось вибухнуло з дверей того готелю.
Що це таке, раптово?
— Гоп!
Потім жінка з небесно-блакитним волоссям увійшла з приголомшливим криком.
О, це Крижана дівчина Північного моря. Вона прийшла дуже швидко?
Але раптово, водночас, у лобі стало темно.
Раптово все місто було вкрите тінню, і щось піднялося з підлоги.
Це темне чорне волосся…
….Це Тіньовий Блукач. Почекай, хіба він не в комі? Чому він тут?
Тоді хтось прилетів звідкись.
Почекай, раптова битва всіх зірок? Що за?
Людина зі світлим волоссям прилетіла зі зруйнованої стіни.
Стардаст? Ні, чому ти теж тут?
— Мавпячий Ключ! Накажи своїм людям опустити зброю і здатися. Ти оточений!
Вона раптово з’явилася, голосно вигукуючи десь.
І те, що вона могла бачити, було…
Люди Мавпячого Ключа вже тонули в крові.
Мавпячий Ключ стояв у незручній позиції.
А я дивився на всіх зверху вниз, схрестивши ноги, у масці на обличчі, сидячи на вершині вежі зі стільців.
…Боже, до біса це все. Це стало безладом.