Розділ 407:
Що стосувалося Стардаст, події цього дня пролетіли як одна мить.
_Стук_
— …?
Як зазвичай, вона працювала разом з іншими героями та лиходіями в американському штабі протидії.
…Було нелегко співпрацювати з лиходіями, нехай навіть за наполегливим проханням Егостика, але вона поступово звикала до цього заради вищої мети.
Атаки ангелів майже припинилися, і вона нарешті відчула довгоочікуване заспокоєння.
Вона відчула легке передчуття… а потім…
Усе сталося надто швидко.
— Увага всім, термінові новини!!! Ангели розпочали повномасштабний наступ!!!!!
Гучний голос відлунив від когось, хто забіг у самісінький центр штабу управління, де зібралося чимало людей.
Перш ніж присутні тут змогли повністю збагнути значення цих слів, просякнутих жахом.
— А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!!!!!
За вікном оперативного штабу почулися ці дикі крики.
Коли вони поглянули вбік, то побачили сотні чи тисячі ангелів, які спускалися з неба.
Це був початок повноцінної війни між Альянсом та Ангелами.
Хоча кількість зібраних тут суперлюдей була невеликою, кількість ангелів перед ними обчислювалася тисячами, нагадуючи цілий легіон.
Таким чином, ситуація, здавалося, невблаганно рухалася до тотальної війни…
— Усі на вихід.
Це сталося тоді, коли Стардаст не було поруч.
— …Дякуємо тобі, Стардаст! Ти відвернула катастрофу.
Минула мить.
У тепер уже порожньому небі Стардаст узяла секунду, аби перевести подих, і інший герой подякував їй від імені всіх присутніх.
_Бу-у-ум_
Усі ті ангели були розвіяні кількома зоряними ударами кулаків Стардаст, перетворившись на чисте світло.
На це Стардаст недовірливо похитала головою й промовила:
— Ні, я впевнена, що ви б упоралися з цим і без мене. Окрім цього, яка ситуація в інших місцях…?
— Так. Ну… Прямо зараз є ще одне місце під атакою ангелів. Очевидно, сили ангелів сильніші там, де перебуває більше могутніх людей… тому всі тут намагаються повернутися до своїх рідних міст, аби зупинити вторгнення ангелів.
— …Ситуація вкрай серйозна.
Коли вона озирнулася навколо, то збагнула, що кожен із присутніх тут суперлюдей був стривожений.
Цікаво, чи все гаразд у Кореї.
З цією думкою вона дістала свій мобільний телефон і негайно набрала гарячу лінію, аби зв'язатися з головою Асоціації.
"…Зачекай."
Егостик.
Він у безпеці?
_Тремтіння_
Відчувши на мить тривогу, вона почала швидше перебирати пальцями й набрала номер голови Асоціації.
…І ось так, після того, що здалося цілою вічністю, пішли гудки.
_Дзінь_
Голова Асоціації відповів на дзвінок.
— Ох! Стардаст, ти в порядку?
Голос Голови звучав украй стурбовано крізь увесь навколишній шум.
Стардаст відповіла, що з нею все гаразд, і перейшла прямо до справи:
— Так, я в порядку. Як справи в Кореї?
— …Все не дуже добре, але герої з «Его-Стрім» та Юсон Сквад тримають оборону. Проте, схоже, скоро все вирішиться.
— Рада це чути…. До речі, ви знаєте, що зараз робить Егостик, з ним усе гаразд?
— А… хм.
На її запитання він на мить замовк, а потім прокашлявся.
Його реакція змусила серце Стардаст на мить стиснутися, перш ніж вона підвищила голос і запитала знову.
Глибоко зітхнувши, Голова заговорив важким тоном:
— …Егостик у безпеці, поки що. Його привезли сюди після того, як він потрапив під перехресний вогонь на вулиці, і зараз ним опікується група людей. Явних ушкоджень у нього немає, але… я не знаю. Поки що він просто спить.
— …Що?
Вона запитувала себе, чому її погані передчуття завжди справджуються.
Очі Стардаст затуманилися від цієї шокуючої новини про падіння Егостика.
Потім тихим голосом вона звернулася до Голови:
— …Гаразд, я вирушаю туди, просто щоб ви знали.
— Хух… Я розумію. Що ж, нам тут також потрібні люди, тож буде добре, якщо ти прибудеш…
Тієї миті, коли вона почула голос голови Асоціації, пролунав гучний вибух.
Потужний порив вітру вдарив прямо туди, де стояла Стардаст.
— Угх…
Вітер був настільки сильним, що навіть вона, суперлюдина, похитнулася.
Вона нічого не могла розгледіти неозброєним оком, але цей вітер мав прийти звідкись із заходу.
Він повністю глушив сигнал її мобільного телефону.
Що за чортівня відбувається?
Подумала Стардаст про себе із серйозним виразом обличчя.
Невдовзі після цього герой з асоціації іншої країни підлетів до неї, важко дихаючи:
— Гей, Стардаст, поглянь на це.
— …Що це таке?
І на екрані, який він їй показав, було…
_Кху-кху, кху-кху_
…щось настільки велике, просто колосальне.
Воно спускалося прямо з неба.
— Просто зараз здається, що над морем щось з'явилося! Схоже, це за межами можливостей людей, і якщо ми не зупинимо це зараз…
Пояснював він із панічним виразом обличчя.
Дійсно, хай там як поглянь, те, що з'явилося на екрані, виглядало як щось, здатне принести кінець людській расі.
Точнісінько так само, як коли вона почула голос Бога, вона відчула себе пригніченою від самої лише присутності цієї істоти через відеозапис.
Вона поглянула на інших суперлюдей, які дивилися на неї з розпачем в очах.
"…"
…Стардаст забарилася на мить, на відміну від інших героїв, які припускали, що вона злетить цієї ж секунди.
Звісно, здавалося правильним зупинити це зараз, як не крути. Якщо не зробити цього прямо зараз, людство спіткає швидка загибель, але…
"Я так хвилююся за Егостика…"
Вона розривалася між бажанням негайно вирушити до нього.
…Але.
"Так."
Вона поступилася.
…Зрештою, вона збагнула, що якби вона кинула людство в момент кризи й пішла до нього прямо зараз, це було б зовсім не те, чого він хотів.
Вона також знала, що однаково нічого не зможе вдіяти, якщо піде зараз.
Поки що давайте зупинимо це.
— …Я вирушаю.
— ….!! Дякуємо тобі, Стардаст! Ти єдина, хто може це зупинити.
Тоді, з виразом рішучості в очах, вона дозволила вітру розметувати своє волосся й пробурмотіла:
"Ця штука, яка зараз спускається з неба, хто б це не був…. Мені потрібно швидко з цим покінчити, я хочу піти провідати Егостика."
Над Атлантичним океаном летів гвинтокрил, і картина, яку зафіксували камери на борту, була приголомшливою.
[Що це таке…? Що це таке…?]
Небеса розкрилися, і потужне світло вирвалося згори.
Величезна біла істота, що лежала в розслабленій позі із заплющеними очима, загорнута в чисто-білі шати…
Гігантська сутність, що нагадувала білого Будду.
Ця дивна істота, схожа на гігантського білого Будду, спускалася з неба в абсолютній тиші, навіть не ворушачи своїм колосальним тілом.
Вона явно навіть не рухалася, але сама її присутність дарувала кожному глядачеві відчуття її неймовірної могутності.
[Угх…]
Сила цієї істоти була настільки великою, що слабші люди, які лише спостерігали за нею по телевізору, непритомніли від самого вигляду екрана.
…Звісно, те саме стосувалося й тих, хто не знепритомнів.
Різниця між тим, щоб бачити це особисто, і тим, щоб просто бачити на екрані й відчувати це, була колосальною.
Якщо ця штука прокинеться, і ми не зможемо її зупинити… людство просто зникне.
Навіть якщо ніхто цього не говорив, люди збагнули це, просто глянувши на екран.
…Але хто?
Хто… хто може зупинити її?
Коли світ на екрані опинився в полоні страху, на полі бою з'явилася жінка з розпущеним світлим волоссям.
Вона була героїнею S-класу, найсильнішою героїнею останнього часу — Стардаст.
Вона стояла там, її погляд був безтурботним, і пильно дивилася на постать перед собою.
Наступної миті, непомітно для нікого, вона завдала блискавичного удару своїм сяючим жовтим кулаком по фігурі, що ширяла в небі, і в цю ж мить навколо неї здійнявся білий дим.
[…Істота, не більша за хробака, посміла вдарити свого ката.]
Почувся гучний, гротескний, неймовірно моторошний голос.
Цей фізіологічно огидний голос, схожий на те, як десятки комах повзуть по твоїй руці, пролунав звідти, де перебував білий Будда.
_Бабах_
Раптово гігантська золота рука з'явилася з неба й прихлопнула Стардаст до землі, наче схопивши комаху.
Ось так просто дим розвіявся.
…Над морем велична біла істота, усе ще лежачи із заплющеними очима та ротом, ширяла, а навколо неї в повітрі світилися золоті руки.
…Перед нею — Стардаст, усе ще жива й ширяюча в повітрі.
Побачивши це, дехто пробурмотів собі під ніс, і їхні голоси тремтіли:
[…Це нерівний бій.]
Справа була не лише в силі.
Відчувалася проста різниця в класі між творінням Бога та людьми.
Люди від самого початку не були створені для того, аби перемогти "цю штуку".
Світ збагнув це, щойно побачив.
Але Стардаст на екрані.
— …Я поспішаю.
Наче вона зовсім не була налякана.
Вона все ще бурмотіла ці слова, її очі залишалися серйозними.
Що дійсно мало значення для неї зараз — це не це чудовисько перед нею.
Найбільшою проблемою зараз був той факт, що Егостик лежить десь там без свідомості…
Тому вона не збиралася витрачати багато часу на роздуми про монстра перед собою.
— Йди-но сюди.
І з цими словами вона знову пішла в атаку.
…Звісно, всупереч бажанням Стардаст, минуло чимало часу.
Вона завдавала ударів своєю сяючою рукою.
Біла істота кидала в неї десятки гігантських сяючих золотих рук, але Стардаст ухилялася.
Море під нею вибухало, небо розколювалося навпіл, вітер лютував, і камера розлетілася на шматки під атакою цієї істоти.
До того часу, коли з'явилася можливість зафіксувати сцену знову за допомогою іншого методу, біла істота вже піднялася зі своєї пози лотоса, встала на повний зріст, розплющила очі й билася в небі своїм гігантським тілом.
Стардаст відбивалася, ухиляючись та пірнаючи під удари.
Море внизу зникало десятки разів, небо навколо них розсікалося десятки разів, у міру того як жовте світло та біле світло безжально стикалися в бою.
— А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!!!!!
Нарешті гігантська істота впала, вибухнувши жовтим світлом.
Тим, що залишилося від неї наприкінці, була Стардаст.
"…."
Стардаст стояла над порожнім морем, її світле волосся майоріло на вітрі, а вкрите шрамами тіло мовчки дивилося на місце, де колись був білий Будда.
Люди нарешті збагнули, що вона і є спасителькою людства.