Розділ 403:
Відтоді як Асоціація та Катедрал об'єдналися проти Геліоса, світ, тероризований Божим оголошенням про руйнування, залишався відносно спокійним.
…Звісно, я знав, що цим усе не обмежиться.
— Відтепер ми мусимо бути пильними в нашій обороні.
~За кілька днів після моєї промови на першій спільній зустрічі Асоціації та Катедрал~
На цій конференції, що проходила у Сполучених Штатах, з лівого боку столу пліч-о-пліч сиділи представники Асоціації, а з правого — представники Катедрал.
Голова Асоціації та Селеста також були присутні, як і всі основні герої, включаючи Стардаст, та головні лиходії, такі як Атлас.
Я вказав на стіну й промовив:
— Згідно з записами, які я розшифрував із руїн Геліоса, коли Бог Сонця гнівається, ангели сходять із небес, а сила обдарованих вирує. Мабуть, саме це зараз і має відбутися.
Мій новий улюблений образ — це вдавати з себе інтелектуала, який знає таємниці цього світу.
…Насправді це не зовсім образ, а чиста правда, але я вигадав його, бо не можу просто сказати: "Цей світ насправді є коміксом, і я його читав".
— …Ангели, що сходять із неба. У це трохи важко повірити.
— На жаль, це правда. Власне, хіба я вже не забрав одного ангела з собою?
— Хіба це не була фальсифікація?
— …Це було реально на всі сто відсотків.
Промовив я, зітхнувши у відповідь на слова сумнівного ректора.
Мені й без того важко через постійні хвилювання за Стардаст та Селесту, які вже готові розірвати одна одну на шматки, а тут ще й це.
Хай там як, я не звертав особливої уваги на ці підозрілі погляди.
Правда все одно незабаром випливе на поверхню.
~За кілька днів~
[Кху-кху, термінові новини!!! Чудовиська в подобі ангелів у цей момент вторгаються у світ прямо з небес!!! Люди, прокидайтеся й негайно тікайте в безпечні місця!!!]
Усе сталося точнісінько так, як я і передбачав.
Справді, одного дня ангели почали сходити з неба.
Вони мали сріблясте волосся з золотими відливами, білі шати та крила, але за цим ангельським маскуванням ховалися справжні машини для вбивства.
…В оригіналі їхня поява вже сама по собі була руйнівною через напади Катедрал та хаос анархії, але не зараз.
— Хах! А вони виявилися слабшими, ніж я думала, чи не так?
~Місто в провінції Кьонгі~
Саме там Чхве Се Хі, яка раптово спустилася з хмар та спопелила електричним струмом усіх ангелів, Електра, вишкірилася й пробурмотіла ці слова.
Це було місто, яке мало б пасти під натиском ангелів, але вони миттєво зникли в спалаху світла від контратаки Електри.
— Ну що, як справи?
— О, усе… Егостик!
І побачивши, що вона робить це з такими веселощами, я приземлився поруч із нею, а мій плащ замайорів на вітрі.
— Що привело тебе сюди?
— Я просто заскочив, аби вирішити кілька справ.
— Мгм. Тобі не варто хвилюватися за це місце. Я все контролюю!
Чхве Се Хі відкинула своє помаранчеве волосся й кинула мені жезл.
Вона мала рацію.
Після того як почався наступ ангелів, я відправив своїх учасників «Его-Стрім» у всі куточки країни, аби повністю захистити її.
По суті, вони стали корейською Національною гвардією.
Со Ін, Чхве Се Хі, Лі Су Бін, Шин Рьон та Десік були найсильнішими в країні, окрім Стардаст.
Я виростив їх разом. Хм.
І ось, коли кожен з учасників «Его-Стрім» відповідав за свою зону, а під їхнім командуванням перебували кілька героїв із ПВК Юсон, Корея була в безпеці.
Я знав, що ангели нападуть, тому заздалегідь підготував і розмістив усіх.
…Тепер, коли катастрофічним лиходіям офіційно дозволили вступити в бій.
Решта світу чула, що лиходії та герої працюють разом, аби захистити планету в цілому.
…Звісно, між ними траплялися дрібні міжусобиці, але вони виглядали досить мило порівняно з оригіналом.
Хай там як… саме так суспільство продовжувало функціонувати.
Навіть попри те, що ангели атакували вдень, а кожна ніч минала в тривозі, дні були сповнені страху в міру того, як день вироку підбирався все ближче й ближче до передбаченого дня руйнування.
І тепер, коли герої та лиходії могли співпрацювати, можна було побачити найрізноманітніші неймовірні картини.
— Ні. Що не так із цією системою?
— Це… Це найсучасніша програма спостереження…
— Фе! Ви говорите так, наче це якийсь пережиток минулого.
Хан Со Ін, лиходійка S-класу, Біла Відьма, сиділа в кріслі прямо по центру центру управління Асоціації в капюшоні, закинувши ноги на стіл і швидко стукаючи по монітору.
Со Ін, яка раніше не могла проникнути в мережу Асоціації, нарешті отримала туди доступ завдяки співпраці й почувалася в комп'ютерній системі Кореї як риба у воді.
Завдяки їй центр управління Асоціації міг стежити за всією країною в реальному часі.
Завдяки особливій системі Со Ін про будь-яку подію негайно ставало відомо Асоціації.
Звісно, поруч із нею допомагала Лі Су Бін.
…Хай там як, наша країна була захищена набагато сильніше за інші завдяки Стардаст та «Его-Стрім», але… інші країни також трималися досить непогано.
Спочатку було страшно, коли ці ангели сходили як додаткове лихо на світ, який і так гинув від усіляких атак, але тепер це вже не виглядало так жахливо, коли весь світ озброївся до зубів, аби зупинити їх.
— Добре…
І так минув тиждень.
~Теперішній час — Ніч~
— Так, так. Тоді владнай це…
З цими словами я завершив дзвінок, зітхнув і підвівся зі свого місця.
Ніч була чудовим часом.
…Геліос, як його називали, був неактивний уночі. Навіть ангели не атакували в цей час.
"Якщо подумати, Бог Сонця насправді не має нічого спільного з сонцем, чи не так?"
Він казав, що це просто ім'я, яке йому дали люди, бо воно звучало схоже на сонце, і воно йому сподобалося.
…Ну, я не знаю. Можливо, Бог Сонця просто жахливий у вигадуванні назв.
Я не розумію, навіщо йому використовувати ім'я, дане людьми, якщо він так сильно ненавидить людство.
Хай там як, оскільки вночі бог поводився тихо, кожен міг відпочити в цей час.
Особливо зважаючи на те, що нічна варта нашої країни мала свого власного нічного героя — Тіньового Блукача. Вдень він занадто слабкий, аби бодай ловити ангелів, тому це була суто його робота.
У будь-якому разі, це дозволяло нам, учасникам «Его-Стрім», які були розділені вдень, збиратися всім разом уночі.
— Ох… Я буду жити.
У результаті можна було побачити, як усі відпочивали у вітальні, абсолютно виснажені.
Навіть Сен Джаянг розпласталася на підлозі, щось бурмочучи.
…Мені справді шкода її.
— Тримай. Хочеш морозива?
— Угх. Поклади мені в рот.
— Е-е…
Наче моркву кролику, я поклав льодяник у рот Сен Джаянг і ввімкнув телевізор.
Зважаючи на поточну ситуацію, одразу увімкнулися новини.
І якраз у цей момент показували новини про Стардаст.
[І останні новини з-за кордону: Стардаст, корейська героїня S-класу, наразі знищує ангелів.]
[Так, усе правильно. Як ви можете бачити на відео, ангели випаровуються від світла навколо неї ще до того, як вона встигає підняти кулак. Вона є природним ворогом ангелів, і за кордоном кажуть, що вона є надією людства…]
— Хм…
Я вишкірився, спостерігаючи за трансляцією.
Так. Усе йде чудово.
Останнім часом Стардаст подорожує світом, розправляючись із ангелами в інших країнах. Я відправив її за межі Кореї, сказавши, що наших сил тут цілком достатньо, аби трохи підвищити її впізнаваність.
Хай там як, усе працює за планом. Це добре.
Ми просто продовжуватимемо в тому ж дусі, і Стардаст природним чином даруватиме всім надію.
Бо мені здається, що останнім часом… незалежно від стану суспільства, неможливо позбутися загального відчуття пригніченості.
Кожен відчуває тривогу, навіть якщо намагається цього не показувати перед обличчям передбаченого божественного вторгнення.
Нам просто доведеться заспокоювати їх протягом усього часу, що залишився, і триматися до самого дня руйнування.
[Саме тому нинішня популярність Стардаст…]
— Хм. Я теж непогано ловлю ангелів.
Поки я отак дивився телевізор, Чхве Се Хі, яка підвела голову з дивана, побачила це й промовила трохи ображеним голосом.
…Мабуть, мені варто перемкнути канал, поки вона не розлютилася.
— Це правда. Ти чудово вправляєшся з блискавками, чи не так?
Поки я невимушено перемикав канал, Чхве Се Хі пробурмотіла, наче їй раптом стало цікаво:
— До речі, коли я вперше побачила ангелів, я була заінтригована, бо вони виглядали трохи лютими… Чому вони насправді виявилися слабшими, ніж я думала?
Запитала вона з цікавістю.
Почувши це, я повернув голову й поглянув у бік кухні.
Жінка зі світлим волоссям та білими крилами посміхалася й мила посуд поруч із Лі Су Бін.
Я подивився на Гало, подумки посміхнувся й тихо подумав:
"Чому? Тому що я викрав ватажка ангелів."
В оригіналі, очевидно, ланцюжок командування мав би належати першому ангелу, що зійшов на землю, але я взяв її під свій контроль, хоча й не знаю, чи втратив я інші сили, коли підпорядкував її, чи просто решта ангелів втратили координацію через Гало.
— …Ну, мені байдуже.
Досить про ангелів.
У нас обмаль часу, тому ми мусимо рухатися далі.
З цією думкою я підвівся зі свого місця.
Мені потрібно зустрітися з Ин-Воль, обробити місячний камінь… і так далі.
До цього часу минуло вже два місяці з моменту оголошення Геліосом про руйнування.