Розділ 401:
Оголошення Геліосом про руйнування стало часом, коли переважна більшість людей перебувала в розгубленості та жаху, ба більше, навіть на найвищих щаблях суспільства панував страх… а уряд, який мав би вести їх за собою, мовчав.
Саме в цей момент по всьому світу розпочалася пряма трансляція відео.
— Громадяни світу, з вами Люсія, Голова Міжнародної Асоціації Героїв.
~Кабінет Голови Міжнародної Асоціації Героїв~
Люсія стоїть там у костюмі, звертаючись до камери.
— Любий, поглянь, Голова Міжнародної Асоціації Героїв зараз виступає!
— Що? Ох, і що вона каже?
Посеред такого глибокого панічного страху люди шукали бодай якусь соломинку, за яку можна вхопитися, тож цей прямий ефір прикував до себе увагу кожного.
Трансляція, що транслювалася на кожному телеканалі світу з живим перекладом під егідою міжнародної асоціації, швидко зібрала десятки мільйонів глядачів у прямому ефірі.
І в цей момент Голова Асоціації із суворим виразом обличчя заговорила:
— Зараз світ перебуває в кризі, піддавшись нападу колосальної сутності, яка називає себе Богом Сонця.
— Тому наша міжнародна організація оголосила найвищий рівень тривоги з усіх можливих. Наказ набирає чинності негайно: ми зобов'язуємо весь світ підготуватися до умов воєнного стану на ці шість місяців, що залишилися до запланованого вторгнення.
— І з цим я маю сказати ще дещо.
Промовивши це, Голова на мить зупинилася, аби зробити глибокий вдих.
На подив усіх, хто це чув, вона озвучила шокуючу заяву:
— Ця катастрофа, яка зараз насувається на нас і стосується кожного у світі — це битва проти спільного ворога.
— Інакше кажучи, у цій ситуації все людство має битися разом, без поділу на ту чи іншу сторону.
— Саме тому від сьогоднішнього дня ми оголошуємо, що…
— …Міжнародна Асоціація Героїв укладає тимчасовий альянс із групою лиходіїв Катедрал, аби разом виступити проти ворога.
Якраз коли всі оговтувалися від несподіваного й нечуваного досі альянсу між героями та лиходіями, збоку на екрані з'явилася срібноволоса жінка з холодним обличчям, одягнена в чисто-білі шати.
— Ох…!
Упізнавши її, кожен затамував подих.
Бо це була жінка, яку вважали найсильнішою лиходійкою у світі… Загадкова лиходійка, кожен крок якої оповитий таємницею.
Селеста, лідерка Катедрал.
— Разом наші герої та лиходії зроблять усе, що в їхніх силах, аби підготуватися до цієї катастрофи, що впала на нас. Тож, громадяни світу, ви можете спокійно продовжувати своє повсякденне життя, Земля в безпеці!
Селеста киває головою із заплющеними очима й холодним виразом обличчя під піднесений голос Голови Асоціації.
…Здавалося цілком природним, що їхнє рукостискання потрапить на перші шпальти головних газет усіх країн світу.
— …Хм. Отже, це була офіційна заява від Асоціації Героїв. Далі ми заслухаємо Катедрал. Перед вами офіційний представник Катедрал. Зачекайте хвилинку…
Після цих слів Голови екран згас… а потім на білому тлі з'явився чоловік, який останнім часом став найближчим соратником Селести. Чоловік, якого називали правою рукою Катедрал…. Чоловік, якого дехто на його батьківщині навіть називав героєм S-класу.
Він одягнений у чорний плащ та білу маску з посмішкою, яка зовсім не пасувала до ситуації.
— Привіт усім, з вами Егостик.
Лиходій S-класу з Південної Кореї, Егостик, з'явився на екрані перед усіма з яскравим привітанням.
Офіційне звернення голови Асоціації насправді було промовою, зосередженою на узагальненні ситуації та заспокоєнні людей. По суті, усе зводилося до співпраці з Альянсом Лиходіїв.
І хоча це могло трохи заспокоїти людей та приглушити паніку, цього було недостатньо.
Посеред усього цього…. Егостик звернувся до кожного спокійним, серйозним голосом:
— Ми перебуваємо у відчайдушному становищі: істота, що називає себе богом, намагається знищити нас, а кінець світу прогнозується рівно за 180 днів.
— Це не хтось інший, а сам Бог, і він лютує, прагнучи вбити нас, тож надії на горизонті не видно.
"….."
Люди з усього світу зібралися разом, спостерігаючи за цією трансляцією.
Обличчя тих, у кого ще жевріла слабка надія, поступово темнішали, у міру того як песимістичні слова Егостика продовжувалися.
Проте Егостик продовжував говорити спокійно, і раптово він вишкірився:
— До речі, панове…
— Тепер, коли ви про це замислилися, хіба це не занадто?
— …?
Зовсім неделікатний вибір слів, озвучений ні з того ні з сього.
У цій зміненій атмосфері Егостик засміявся й продовжив:
— Ні, ну ви подумайте. Якщо ви вважаєте людей огидними, то хіба не ще більш огидно, що він раптово збирається виставити нам рахунок за все, що ми зробили, без жодного попередження?
Бог приголомшив їх страхом і трепетом лише кілька хвилин тому.
Але бачити, як те саме божество так дотепно висміюється з вуст Егостика… Люди були приголомшені й нервували, очікуючи, що його покарають прямо в прямому ефірі.
…На подив, з Егостиком нічого не сталося, поки минав час.
Це виглядало так, наче Бог зовсім не помічав цього, ніби в цьому не було нічого особливого.
— Хух…
І ось, на полегшення громадян, які думали, що спостерігають за смертю людини в прямому ефірі…. зерно нової думки проросло в їхніх головах.
Той самий бог, який не усвідомлює образ, що летять на його адресу — досить недолуге існування.
Це було саме те, що Егостик хотів змусити людей думати.
"…Ну так. З якого дива бог раптово втратив би контроль?"
З'явилися сумнів і гнів — такі ж негативні емоції, але набагато більш активні, ніж пасивний страх.
Збагнувши, що йому нічого не загрожує, Егостик вишкірився й продовжив свою тираду:
— Я маю на увазі, серйозно, цей усезнаючий, який просторікує й кидається погрозами… Він дійсно бог? Ні. Я б сказав, що він просто незрілий маленький покидьок, який уявив себе богом.
Він продовжував критикувати Бога ще більш уїдливо протягом наступних кількох хвилин.
Нарешті, подивившись прямо в камеру, він зробив свою фінальну заяву:
— Тож, народ, я хочу зробити вам пропозицію.
— Ми збираємося просто сидіти, плакати й дозволити цьому хворому самопроголошеному богу вбити нас?
— Ви просто дозволите йому забити вас до смерті, як він того хоче?
— …Ні.
Ось так просто.
Під час цієї тривалої трансляції, коли люди, переконані Егостиком, пробурмотіли ці слова, самі того не усвідомлюючи.
Егостик захихотів, наче почув їх, і промовив:
— Ні, ми цього не зробимо.
— Ми маємо битися до самого кінця.
І з цими словами він задав тон:
— …Чесно кажучи, що він за бог такий? Судячи з його слів, він хоче розірвати нас на шматки прямо зараз, але потім каже, що вб'є нас через шість місяців, і чому, бо він раптово став щедрим? Ні за що.
— У нього просто немає сили, інакше навіщо б він зволікав; він просто намагається змусити нас панікувати й убивати одне одного до того часу, аби йому самому не довелося цього робити. Він прагне хаосу, бо йому буде важко, якщо ми всі об'єднаємося проти нього.
І потім, цілком природно, після цього він дарує людям надію.
Даючи їм можливість повірити, що Бог насправді може бути слабким, переконуючи їх, що вони можуть перемогти, адже люди — це істоти, які можуть жити завдяки крихті надії перед обличчям відчаю.
І нарешті настав кульмінаційний момент його промови:
— І тому, мої друзі, я, Егостик, оголошую від імені Катедрал. Аби впоратися з цим психопатом, який називає себе богом, наші лиходії готові співпрацювати з героями.
— Панове, людство й раніше приймало великі виклики, і тепер настав час прийняти найбільший виклик усіх часів.
Сеул, Париж, Нью-Йорк, Токіо, Лондон, Сідней тощо. На білбордах у кожній великій країні світу мільйони людей спостерігали за цим разом.
Егостик закликав усіх піднесеним голосом:
— Обдаровані, герої, лиходії та звичайні люди світу, давайте об'єднаємося й виступимо проти цього покидька, який називає себе Богом!
— Ура-а-а-а-а-а-а!
І, хоча він цього не чув, світ вибухнув шаленою відповіддю на його останні слова.
Згодом це назвуть Маніфестом Священної Війни.
— Чудова робота, Егостик. Хм… Це була сильна промова.
— Хух… нарешті закінчив.
Після завершення промови, вимкнувши камеру, я впав на диван поруч, бурмочучи собі під ніс.
Моя промова була розроблена так, аби перетворити їхню тривогу на гнів, щоб вони не знищили самі себе ще до того, як Геліос дістанеться світу.
Я кидаю погляд на свій мобільний телефон. Реакція поки що здається хорошою… Звісно, навіть це має свої межі. Це як тимчасова анестезія, і гнів може будь-якої миті знову перерости в тривогу.
Але ей, це всього лише на шість місяців.
Ми все одно будемо плювати на богів і представимо Стардаст — нашу надію людства — громадськості.
А з рештою хаосу уряду доведеться розбиратися детально, через воєнний стан чи щось подібне.
— …Гаразд, з першочерговими справами після оголошення про руйнування покінчено?
Це було нелегко.
— Ха-а…
Я важко зітхнув, відкинувшись на спинку дивана.
Селеста пішла займатися іншими справами, поки я тихо міркував про себе.
"Добре, з терміновими речами я розібрався. Тепер ходімо провідаємо Стардаст."