Розділ 393: Я на твоєму боці
…Раптова битва між Селестою та Стардаст, хоч це й була коротка сутичка завдяки моєму швидкому втручанню, виявилася радше незначною сутичкою, ніж повноцінним боєм.
Природно, це стало головною темою для розмов у місті.
[[ТЕРМІНОВІ НОВИНИ] Селеста, яку раніше не бачили за межами США… раптово штурмує Південну Корею. Чому?]
Перш за все, гарячою темою стало питання: з якої причини Селеста прибула до Кореї.
[Шок! Корейська героїня S-класу Стардаст протистоїть лідерці світового рейтингу Селесті зі свистом! Закордонні експерти заявляють, що Стардаст — найсильніша серед теперішніх героїв. Також ходять розмови про те, що вона є надією нової ери…]
Зокрема, найважливішим питанням став той факт, що Стардаст протистояла Селесті зі свистом.
…Досі битви Селести завжди полягали в тому, що її приголомшливі атаки швидко блокувалися героєм-супротивником, тому Стардаст, яка билася на досить рівних умовах, привернула до себе багато уваги.
Ходили чутки, що вона є героєм номер один у світі, і тепер вона міцно затвердила за собою цей статус.
Звісно, Селеста могла трохи піддатися їй, але… зараз про це ніхто не знав.
Хай там як, результат був наступним.
[Стардаст <<< Це не просто гордість Кореї, це GOAT людства…]
Це не Стардаст, це справжня "зірка"….
[Рекомендовано] 4471 [Не рекомендовано] 1
Просто кількість людей, які вихваляли Стардаст, неймовірно зросла.
[Егостик <<<< Хіба цей хлопець не справжній божевільний?]
Стардаст — супернова висхідного світу героїв.
Селеста — найсильніша лиходійка у світі.
<< Обидві вони припиняють бійку посеред процесу від одного лише слова Манго.
Хто ти, в біса, такий, що керуєш двома найсильнішими обдарованими у світі за допомогою кількох слів…?
Дякую, GOAT.
Я поклоняюся тобі, GOAT.
Я вихваляю тебе, GOAT.
Великий жовтий манго.
=[Коментарі]=
[Спочатку закордонні ЗМІ писали, що за Катедрал стоїть Егостик, але тепер усі впевнені в цьому на сто відсотків… Я вперше бачу, щоб Селеста отак реагувала]
[Ми досі живемо завдяки тобі, герою S-класу Еппл Манго, будь ласка, залишайся з нами до самого кінця…]
[Схоже, тепер з'явилося чимало святих манго…]
[Лол, і я вперше побачив Селесту, вона така в біса мила]
[Хм… І це все? Я думаю, Бурулька гарніша…]
[Раптове вихваляння Крижаного Манго]
[КінггодДженералісімусГуак100ПроДеманго Це знову ти…]
…Мої фанати також виспівували мені безглузді дифірамби.
На завершення, раптовий візит до Кореї Селести, лідерки «Катедрал»… Як для такої несподіваної події, усе, схоже, вирішилося добре.
Звісно, я про це нічого такого не думав.
— Ні, я маю на увазі, навіщо ви це зробили?
— Хм. Що, я не можу просто відвідати твою країну, аби подивитися, яка вона з себе?
— Ні… я не про це.
~Катедрал, кабінет Селести~
Там я подивився на Селесту, яка відвертала голову, і зітхнув, наче у мене не було іншого вибору.
Ну що ж… усе закінчилося якнайкраще, тож усе, що добре — добре.
З цією думкою я відкрив рот.
Моє горло було трохи напружене після нещодавньої кровотечі, тому я заговорив тихим голосом:
— Ха-а… Нічого.
З цими словами я знову сів і взявся за свої папери.
До Божого оголошення про руйнування залишалося менше тижня, тож настав час братися до роботи.
"…."
Я мигцем поглянув угору.
Селеста, яка сиділа за столом переді мною зі схрещеними руками й відвернутою головою, раптово кинула на мене швидкий погляд, повний тривоги.
Що таке?
— Навіщо ти це зробив?
Селеста пирхнула, відвертаючи від нього голову через повну абсурдність його слів, поки він сидів там, прямо перед нею.
— Хм. Що, я не можу просто відвідати твою країну, аби подивитися, яка вона з себе?
Тільки це вона й могла вимовити.
…Знаєте, тому що їй було б занадто ніяково сказати: "Я пішла подивитися на Стардаст, бо ти так сильно нею переймаєшся"…
Вона дозволила собі викрутитися саме так.
— Ні… я не про це.
Сказав він, звучачи трохи роздратовано.
Потім, наче він з якоїсь причини розчарувався в ній, промовив холодним голосом:
— Ха-а… Нічого.
Він знизав плечима.
З цими словами він сів на своє місце, навіть не подивившись у її бік.
…Наче він повністю втратив до неї інтерес.
І тоді, несподівано, така його холодна реакція проявилася щодо неї вперше.
_Глухий удар_
На мить Селеста жахнулася.
…Не може бути, невже він розчарувався в ній через те, що вона діяла на власний розсуд?
Її очі злегка розширилися від цього усвідомлення.
Потім вона повернула голову назад до нього й обережно запитала:
— …Хм. Хм. Ти сердишся…?
На її слова він холодно відповів, навіть не дивлячись у її бік:
— Що? Ні. Мій бос каже, що робитиме все, що їй заманеться, і їй байдуже, що я скажу.
…По правді кажучи, Егостик сказав це тому, що дійсно так думав. Він не піднімав голови лише тому, що був зайнятий справою.
Для Селести, яка й без того була паралізована почуттям уразливості, це прозвучало зовсім інакше.
Це виглядало так, наче він саркастично звів їхні стосунки до звичайного формату "начальник-підлеглий"…
Звісно, усе це було її величезною помилкою, викликаною тим, що Егостик взагалі не поспішав висловлюватися… Що було досить серйозною проблемою, враховуючи, що вона вже думала, ніби образила його.
Ні в найнайменших мріях вона не могла собі уявити, що посвариться з ним.
"Е-Егостик… Він розчарований у мені?"
Поки вона роздумувала над цією думкою з тривожним виразом обличчя, у її вухах пролунав його голос.
"Хм. Селесто. Мені не потрібен хтось на кшталт тебе, хто просто хоче робити все по-своєму, гадаю, мені просто доведеться стати соратником Стардаст зрештою. Я розчарований, не вдавай, що знаєш мене в майбутньому, тож бувай."
"О… Ні!"
…і це був перший випадок, коли вона відчула подібне відтоді, як її покинули у зовсім юному віці.
Сама того не знаючи, увімкнувши свій власний тригер травми, Селеста раптово втратила контроль і почала тремтіти від жаху.
Можливо, справа в тому, що останнім часом Егостик супроводжував її повсюди.
Або, можливо, тому, що він ніколи раніше не був настільки близьким із нею.
…Або, можливо, тому, що вона мала інші думки щодо нього.
Вона вже була глибоко залежною від нього.
Перша прохолода з його боку змусила її уявити життя без нього.
Тільки тоді вона нарешті збагнула, що, попри перебування на вершині, вона завжди була самотньою, нездатною нікому довіряти.
У її самотньому житті, сповненому погоні за невидимим богом, присутність однодумця Егостика була такою втішною.
…Тепер вона не хоче повертатися до того самотнього життя без нього.
"Перш за все, мені потрібно перепросити…"
Хвилювання зрештою переповнило її розум, і вона почала благати про вибачення перед ним, а її голос тремтів:
— Ви, вибач мені, Егостик…
— Що?
— …Ну, аха-ха, ти ж розсердився, правильно? Я більше так не робитиму, добре?
Мабуть, це було перше вибачення Селести.
"…Що не так?"
…Я подивився на Селесту, яка почала перепрошувати з легкою дрожжю в тілі, і відчув спантеличеність.
Що, в біса, тут відбувається? Це тому кажуть, що серце жінки — це очерет…? Ні, гадаю, це зовсім інша історія.
"…Вона думає, що я злий."
Я не злий. Це не така вже й велика проблема.
Поки я чухав щоки, вона почервоніла.
Можливо, для початку нам варто розвіяти це непорозуміння…
Зачекайте.
Тільки тоді я дещо збагнув.
"Вона перепрошує переді мною ось так, із таким тривожним виразом на обличчі, бо думає, що я злий?"
…Ні. Оце так.
"…Думаю, можна сказати, що вона покладалася на мене."
Ось до якого висновку я дійшов.
Можливо, вона побачила мене засмученим і подумала, що я можу покинути її, і це її так сильно налякало. Щось на кшталт цього.
Це була хороша історія, адже що більше вона була залежною від мене, то більша ймовірність того, що вона покине його й обере мене, коли Бог оголосить про руйнування світу.
Хороша історія, певною мірою…
"…."
Все ж я не хотів бачити її такою засмученою.
…По-перше, я мушу її заспокоїти.
З цією думкою я посміхнувся й узяв її тремтячу руку у свої долоні.
— …Я не злий.
— Ти брешеш…
— Ні, справді, ні. З якого дива мені сердитися через таку дрібницю?
З доброю посмішкою я підняв свою вільну руку й обхопив її праву долоню обома своїми руками, продовжуючи:
— …І ви, Селесто. Хіба я не казав вам днями, що завжди стоятиму поруч із вами?
Я скажу це знову прямо тут і зараз: я ніколи не буду сердитися на вас, бо завжди буду на вашому боці. Увесь світ міг би жбурляти у вас каміння, а я б не розсердився на вас, бо завжди буду на вашому боці, хай там що.
Ха-ха, це насправді звучить трохи блюзнірськи, але… я йду за вами сильніше, ніж за Богом Сонця. Я б пішов один на один із Богом, якби він наказав мені позбутися вас. Я просто хочу бачити вас щасливою, Селесто…. Тому… Не дивіться на мене так. Домовилися?
Ось так просто.
Я посміхнувся, витираючи крапельки сліз із її очей.
Побачивши, як Селеста дивиться на мене глибоко враженим поглядом, я подумав про себе: "Ого".
Ось воно що.
Це сталося за три дні до оголошення Богом Сонця судового вироку.