Розділ 392:
Над Сеулом, Південна Корея, сучасним містом, що розкинулося внизу, і блакитним небом угорі… саме там у цей момент вирувала битва між армією ангелів та героями.
— Хм…
Раптова поява в небі срібноволосої жінки, одягненої в білі шати святої в самому розпалі терору, змусила всіх здригнутися від несподіванки.
Селеста, лідерка «Катедрал», яку вважають найсильнішою у світі.
Зараз вона стояла в небі, дивлячись на місто внизу.
…Якщо точніше, стояла зі своїм легіоном ангельських солдатів і дивилася згори на героїню з розвіваним світлим волоссям.
Жінка внизу також дивилася вгору на неї…
Стардаст, героїня S-класу з Кореї.
Дивлячись на Стардаст, Селеста міркувала про себе:
"Хм… Гадаю, є причина, чому Егостик так сильно нею переймається."
Селеста, лиходійка номер один у світі, прибула до Кореї.
Причина її візиту сюди була простою.
"…Хто, в біса, така ця Стардаст, і чому Егостик так сильно про неї дбає?"
Ось що хотіла з'ясувати Селеста.
…Селеста знала про це, адже вона вже встигла вивчити минуле Егостика. Увесь терор Егостика та принципи його поведінки в минулому завжди зводилися до Стардаст.
З якого дива він так сильно про неї переймався?
Що взагалі за жінка ця Стардаст?
…І які саме стосунки їх пов'язують?
"…Ну що ж, мені просто доведеться з'ясувати це самій."
Саме тому вона нанесла звичайний візит до Кореї, наче заскочила в місцевий бар, аби на власні очі побачити, якою є Стардаст насправді, а потім повернутися назад.
І ось вона з'явилася прямо перед Стардаст якраз вчасно, щоб побачити, як Егостик розгортає свій терор.
Раптове з'явлення лиходійки номер один у рейтингу повалило країну, що транслювала це видовище, у повний хаос.
Селеста залишалася мовчазною, спостерігаючи за Стардаст.
"…Вона безумовно сильна."
Тихо подумала вона про себе.
Просто стоячи навпроти Стардаст, вона відчувала, як сила зірок поколює її шкіру.
Вона відчувала силу зірок, що випромінювалася від Стардаст — силу, яка була далеко за межами можливостей Егостика.
…І вона також збагнула, наскільки ця сила протилежна силі сонця.
"Безумовно, — міркувала вона, — не дивно, що Егостик так наполегливо намагається захопити її."
Безумовно, було б величезною допомогою мати таку міць на своєму боці.
Вона могла відчувати лише це.
Зрештою, якою б сильною та не була, Селеста не думала, що Стардаст зможе її перемогти, та й сама вона не мала наміру битися.
Можливо, якби ворог належав її країні, вона б зробила все можливе, аби з ним розправитися.
Але оскільки Егостик усе контролював, їй не було про що хвилюватися.
…Все ж її дратувало те, що він так піклується про Стардаст.
Тож повернімося до теперішнього часу.
Раптова поява представниці Альянсу Лиходіїв, лідерки «Катедрал», змусила всіх героїв відступити, і лише Стардаст стояла прямо перед нею.
За той короткий час, що минув, Селеста впорядкувала всі свої думки.
Одягнена в білі шати святої, з розвіваним сріблястим волоссям та заплющеними очима, вона заговорила з притаманною їй атмосферою таємничості:
— Хм… Ти, мабуть, Стардаст.
— …Так. Навіщо ти тут?
Відповіла Стардаст із настороженим виразом обличчя.
Селеста посміхнулася, зустрівшись із її синіми очима, і відкрила рот:
— А. Мій вірний підлеглий, Егостик, розповідав мені про тебе, і мені стало цікаво. Я хотіла подивитися, яка ти з себе як героїня, що так сильно докучає моєму лиходію.
І Стардаст, почувши це, хоч і намагалася не показувати виду…… але мимоволі трохи напружилася.
"…Ха. Вірний підлеглий, мій лиходій?"
Це просто смішно.
Насправді Стардаст дещо знала про Селесту, оскільки Егостик розповідав їй про неї.
"Очевидно, вона — лиходійка, яка несе найбільшу відповідальність за зупинку руйнування."
Саме тому вона дізналася про неї.
…Це було неприємно чути навіть тоді, але тепер усе стало очевидним.
Ця жінка, вона націлилася на Егостика.
"….."
І поки Стардаст міркувала про це з кам'яним виразом обличчя, Селеста думала про те саме.
"О, погляньте на це кам'яне обличчя."
Обличчя Стардаст застигає, коли мова заходить про Егостика.
…Було очевидно, що він їй небайдужий.
Я так і знала.
"І подивіться на цей червоний костюм, що облягає її тіло…"
Цікаво, вона намагалася спокусити його цим? Як безсоромно з її боку.
Подумавши про це, Селеста не могла не вишкіритися на золоті зіниці, що дивилися на неї у відповідь:
— Хм… На тебе не дуже-то й приємно дивитися, і я не розумію, чому Егостик так сильно про тебе дбає.
Очевидна провокація.
…На мить Стардаст ледве не втратила контроль, але потім зробила глибокий вдих і задумалася.
"Так, давай зберігати спокій. Хай там як, ця жінка, мабуть, навіть з Егостиком впоратися не змогла б. Якщо вона вийде із себе, то програє."
Зрештою, хіба не Егостик зв'язався з нею?
…Стардаст схрестила руки й вишкірилася:
— Ну що ж, гадаю, йому сподобалося щось інше, окрім моєї сили. А втім, я не знаю, адже він залишається з тобою лише через твою силу.
— …А-ха-ха, як смішно….
Очі Селести миттєво стали крижаними від саркастичного зауваження Стардаст.
Як вона сміє? Вона герой, і вона переходить межу між собою та Егостиком, які є лиходіями?
— Ха-ха-ха.
— …А-ха-ха.
Коли вони дивилися одна на одну, посміхаючись і холодно протистоячи одна одній, вони збагнули.
Тепер між ними не було потреби в розмовах.
Ось так просто.
Битва між Героїнею Зірок та Святою Сонця ось-ось мала розпочатися.
[Стардаст! Стардаст! Стардаст! Стардаст! Стардаст! Стардаст!]
[Бійка Стардаст і Святої… Це реальна історія? Моє серце калатає… Це така велична битва]
[Чесно кажучи, навіть Святий Манго, якщо це можливо, хе-хе-хе. Перш за все, хе-хе-хе.]
[То чому вони б'ються?]
[Не можу сказати, бо не чутно розмови посередині, але, можливо, вони б'ються через Егостика?]
[Реальна битва в прямому ефірі, хе-хе-хе]
[Зачекайте, найсильніша лиходійка світу тут, а всі поводяться так, наче в цьому немає нічого особливого, хе-хе-хе]
[Ха-ха, хай там як, Селеста на боці Манго, тож хвилюватися не варто, хе-хе-хе]
— Хе-хе-хе…
Раптово дізнавшись новину про те, що Селеста та Стардаст б'ються між собою, я поспіхом прилетів на місце події й притулився до сусідньої будівлі, важко дихаючи після наслідків телепортації.
— Хух… Кулук.
Ось чорт. Тепер пішла кров.
Я швидко витер кров з обличчя й сперся на стіну, спостерігаючи за бійкою.
— Хух…
_Спалах спалах спалах_
_Бах. Бах. Пах-пах-пах-пах-пах-пах-пах._
Небо спалахує яскраво-жовтим та білим кольорами, і все летить шкереберть.
Лунали всілякі гучні звуки, а вітер дув настільки сильно, що здавалося, ніби небо падає на землю.
…Я подивився на небо, де відбувалася така битва, і внутрішньо здивувався:
— …Ого.
Одне можна сказати напевно.
…На щастя, жодна з них, схоже, не билася всерйоз.
Здається, вони б'ються з наміром перемогти одна одну на даний момент, але вони також дотримуються певних меж.
Оскільки я пояснив Стардаст, що Селеста на нашому боці, усе саме так. Проте, зважаючи на те, що Селеста раптово прибула сюди й потенційно може зруйнувати Корею, я також маю свої побоювання.
Але все ж було очевидно, що вони змагаються між собою.
…Що привернуло мою увагу, так це Стардаст, яка билася з Селестою зі свистом.
"…Знову."
Як я і думав, Стардаст дійсно сильна.
На даний момент вона на рівних проти протистоїть Селесті, яка в оригіналі була справжнім стихійним лихом, навіть якщо оцінювати щедро.
…Особливо враховуючи, що Стардаст стає експоненціально сильнішою в міру того, як Бог Сонця підбирається все ближче й ближче до нашого виміру.
Так. Я виростив бісового супергероя.
Окрім…
— …Хм, це трохи ніяково.
Пробурмотів я це, дивлячись угору на двох дівчат, які все ще б'лися зі спантеличеним виразом обличчя.
…Оскільки одкровення Бога Сонця вже зовсім поруч, було б вкрай кепсько, якби вони отак билися, коли насправді відтепер мають бути на одному боці.
Тож давайте закінчимо це швидко.
З цими думками я витягнув свій Макс-Мегафон, підсилений магією Ин-Воль, прямо зі свого рукава.
Я заговорив у мегафон із будівлі внизу, де вони б'юлися:
— А-а. Стоп, стоп, стоп! Стардаст, Селесто, припиніть бійку!
І ось так мій голос відлунням прокотився містом.
….Ну, це було настільки гучно, що вікна сусідніх будівель затремтіли. А. Я не очікував, що це буде аж так гучно.
Хай там як, це точно був ефект привернення уваги.
— …Егостик?
— Хм…
Бійка між ними двома повільно почала вщухати.
Я не упустив можливості й телепортувався до них, які тепер летіли по різні боки неба.
— …Ха-ха-ха. Вітаю, Стардаст. І… Селесто.
— Хм.
У вітряному синьому небі Стардаст люто дивилася на Селесту, її світле волосся розвівалося, вона стікала потом, а Селеста парила поруч із широко розставленими руками, і її шати святої так само щільно облягали тіло.
Я швидко підмигнув Стардаст, потім повернувся до Селести, посміхаючись і звертаючись до неї:
— Ха-ха, Селесто. Що привело вас сюди?
— Хм. Я прийшла подивитися, чи можу допомогти тобі з цією жінкою, яка так сильно тобі докучає, але ти мене зупинив.
— …А-а-а-а-а. Тепер, тепер, чому б нам не піти туди й не поговорити про це.
Відчуваючи на собі пильний погляд Стардаст ззаду, я поспіхом підійшов до Селести.
Зачекайте хвилинку. Вона що, одягла той перстень, який я їй подарував?
Я з жахом кинув погляд донизу при цій думці й зітхнув із полегшенням, коли збагнув, що на ній його немає.
— …Клук, клук. Що ж, Стардаст, ха-ха, гадаю, нам краще йти, бувай-бувай!
— Хм…
З цими словами я поспіхом схопив Селесту й утік із місця події.
…Хвилюючись про наслідки, які чекають попереду.