Розділ 390: Президент
~Штаб-квартира Міжнародної Асоціації Героїв, кабінет Голови~
— Ха-а…
Там утомлена на вигляд жінка із зібраним угору волоссям сіла, глибоко зітхнувши.
Вона була ніким іншим, як Головою Міжнародної Асоціації Героїв.
Вона сиділа там, гортаючи стос паперів згаслими очима.
Вона була представником усієї Асоціації Героїв із філіями по всьому світу й практично очолювала всю цю структуру.
Наразі вона могла лише безпорадно зітхати через відсутність будь-яких відповідей.
— …Ось і все, що залишилося від Асоціації.
Вона поклала папери й гірко це пробурмотіла.
Поточний стан справ у Світовій Асоціації Героїв був украй кепським. ТЕ, що й так тріщало по швах, було остаточно зруйновано інфляцією сил та підйомом Альянсу Лиходіїв — Катедрал.
Тепер із нею зв'язувалися філії Асоціації з усіх куточків планети, благаючи про допомогу, але вона мало що могла вдіяти.
Міжнародна організація не мала ні ресурсів, ні влади.
"…Занадто багато лиходіїв."
Так.
Проблема полягала в тому, що лиходіїв стало занадто багато.
Якщо за рік з'являвся один новий герой, то лиходіїв ставала сотня.
Кількість лиходіїв, із якими тепер доводиться мати справу одному герою, у десятки разів перевищувала показники минулих років.
"…Невже сили обдарованих здебільшого призначені для зла?"
Кількість лиходіїв зростала в десятки разів швидше, ніж кількість героїв, що змушувало її мимоволі замислюватися над цим.
Коли виник «Катедрал» — група лиходіїв, які об'єдналися разом, вони більше не могли стримувати натиск.
— Хух…
З цими думками Голова витягнула сигарету з-під паперів і закурила.
З тужливим виразом обличчя вона тримала сигарету в руці й згадувала минуле.
По правді кажучи, вона не завжди очолювала Асоціацію.
Оскільки події у світі продовжували розгортатися стрімко, попередньому керівнику довелося піти в середині терміну, узявши на себе всю відповідальність.
…Вона думала, що її наступник добре впорається зі своєю роботою, але зрештою цього не сталося. Після цього, ну що ж, Рада директорів поспіхом повернула її на посаду, коли Асоціація опинилася на межі повного колапсу після появи Катедрал.
Хай там як, Рада директорів зараз уже практично розпущена.
Крім того, Голова Міжнародної Асоціації Героїв була змушена втекти зі своєї основної бази у Сполучених Штатах до Європи після численних погроз.
Природно, коли штаб-квартира опинилася в такому стані, ланцюжок командування був зруйнований, і національні організації практично залишилися самі по собі.
Оскільки деякі з філій уже повністю перейшли під контроль Катедрал, вона могла лише сподіватися зробити сьогодні те, що в її силах…
— Ха-а…
Вона струсила попіл від сигарети в попільничку й зітхнула.
Зараз було не до бідкань. Її наступна зустріч мала відбутися з хвилини на хвилину.
— …Давайте поглянемо.
Наступна зустріч. Розмова з головою Асоціації Героїв Кореї.
…Вона чула про нього. Його призначила сама Південна Корея. Перше покоління… Менше з тим.
"Навіщо він хотів мене бачити? Я думала, Корея непогано тримається."
Якраз коли вона про це думала.
_Тук-тук_
Саме тоді пролунав стукіт у двері, тож вона невимушено наказала увійти.
Вона підвела голову, тримаючи папери в руках, і те, що вона побачила, було…
— Ха-ха. Привіт.
…постаттю, яку вона взагалі не очікувала побачити.
Чорний циліндр, чорний плащ і біла напівмаска — це був настільки впізнаваний образ, що навіть вона його знала.
Лиходій S-класу з Кореї, Егостик, з'явився прямо перед нею.
"….."
— Хм. Це місце вже застаріло.
Вона дивилася на лиходія, який невимушено вмостився перед нею, і її обличчя було крижаним.
— …Егостик, лиходій S-класу з Кореї та фактичний заступник лідера Катедрал. Навіщо ти прийшов до мене?
— Хм. Ви знаєте аж так багато. Я бачу, що репутація Голови Асоціації Героїв усе-таки нікуди не зникла.
Спостерігаючи, як він піднімає брову, дивлячись на неї, Голова мовчки подумала про себе, що Егостик уже знає її.
Колись лиходій А-класу в Республіці Корея, єдиний представник А-класу, який брав участь у тому, що тоді було звичайною конференцією, — Катедрал.
З того, що вона дізналася згодом, тепер він став фактичним лідером поруч із Селестою й мав величезну владу в Катедрал.
"Ніколи не знаєш, про що він думає."
Егостик, насправді мені навіть ніяково називати його лиходієм, зважаючи на його поведінку в Південній Кореї.
Його терористичні акти завжди призводили до нульових жертв. Ба більше, кількість разів, коли він рятував країну, майже дорівнювала його терористичним актам. Ось чому він такий популярний серед корейців, попри те, що є лиходієм.
"…Це нічого не пояснює."
Його зв'язки були занадто тісно переплетені з іншими лиходіями, аби він не був лиходієм. Від Атласа, одного з трьох найкращих лиходіїв, до Селести, яка, подейкують, свято вірить у нього.
Він безумовно лиходій, тим паче, що він працює над завоюванням світу як начальник штабу в Катедрал, але стосовно власної країни він був радше героєм.
Ось чому вона доходить висновку, що він персонаж, про думки якого вона нічого не знає.
Але він явно був ключовою фігурою з величезною силою…. Він був недосяжним, оскільки Асоціація практично перебувала в занепаді.
І все ж, ось він тут, шукає її.
…Вона нервувала, маючи перед собою лиходія, але як Голові Асоціації їй було важливо зберігати спокій.
Сам факт того, що він прийшов до неї, був позитивним моментом, адже Асоціація й без того перебувала в жахливому становищі.
"Що, якщо він зрадив Селесту й перейшов на цей бік…"
— У будь-якому разі, це прискорить справу, і це зовсім не зрада чи щось таке, тому не вигадуйте зайвого.
Він посміхнувся тому, як прочитав її думки якраз у той момент, коли вона про це міркувала.
— …Хм. Менше з тим, то навіщо ти прийшов до мене, видаючи себе за голову корейської Асоціації?
На її запитання Егостик яскраво посміхнувся.
Потім він зустрівся з нею поглядом і промовив тихим голосом:
— Тому що, пані Голово. Я прийшов, аби попередити вас про дещо.
— Попередження? Візьми до відома. Якими б не були твої погрози, ми ніколи не поступимося, ми боротимемося з вами до самої смерті…
— Ха-ха-ха. Ні, ні, ні, я зовсім не це мав на увазі…. Це дещо набагато більш фундаментальне.
Кажучи це, Егостик змахнув рукою, зупиняючи її гнівний спалах.
Потім із суворим виразом обличчя він відкриває рот:
— …Я говорю про кінець світу.
— Що?
…Про що, в біса, говорить цей лиходій?
Коли Голова насупилася, Егостик вишкірився й відкрив рот:
— Для початку, як багато ви знаєте про богів?
— …Що ж.
Після того як він закінчив свою розповідь, керівник Асоціації схопилася за своє волосся, яке стало ще більш скуйовдженим, ніж раніше, і заговорила:
— …Бог Світла, Бог Сонця, збирається знищити цей світ. І скоро він попередить усіх. Це те, що ти почув?
— Так. Ви все чітко зрозуміли.
— …Це безглуздо, тож який сенс розповідати мені про це? Ми всі помремо, і ти хочеш, аби на нас чекало тяжке невідання?
Я подивився на голову із сигаретою в роті та роздратованим голосом.
Я вишкірився й відповів:
— Який сенс чекати? Ми маємо дати відсіч.
— Що?
~Будівля 2 штаб-квартири Спілки Героїв, на околиці Європи~
Я сидів у кабінеті голови, навпроти неї.
— …Твій лідер, Селеста. Хіба вона не є фанатичною послідовницею Бога Сонця, і що, ти хочеш дати відсіч?
— Ну що ж. Якщо бог збожеволіє й спробує вбити нас усіх, чи маємо ми просто змиритися з цим і померти? Я краще битимуся.
— …Ти. Чи знає Селеста, що ти тут?
— Звісно знає.
_Хух._
Спостерігаючи, як вона знову затягується сигаретою із розчарованим виразом обличчя, я вишкірився.
— Не хвилюйтеся, Селеста все одно піде за мною, і я придумав усі способи, як її зупинити, тож це не ваша справа.
— …Тоді навіщо ти прийшов до мене?
— Навіщо?
Бо після оголошення Богом про руйнування світ порине в хаос, і якщо ми це не зупинимо, світ просто знищить сам себе.
— Тому давайте оголосимо про альянс між Асоціацією та Катедрал. Разом ми виступимо проти богів.
Ось якою була моя думка.
Я планую зробити це оголошення швидко, ще до того, як люди взагалі встигнуть осягнути ситуацію. Психопатична чужа істота, яка називає себе богом, атакує Землю. Асоціація та «Катедрал» об'єднуються цього разу, аби дати відсіч.
План полягає в тому, щоб заспокоїти людей і зберегти суспільство цілісним.
План полягав у тому, аби сказати: "Друзі, Земля в безпеці, і ви можете продовжувати жити своїм спокійним життям".
Ось що я мав на увазі, коли говорив, що герої та лиходії об'єднаються, щоб зупинити руйнування бога.
Голова подивилася на мене з підозрою.
— Я маю в це повірити?
— Це не пастка. Ви ж не думаєте, що ми створимо істоту на ім'я Бог і нападемо на неї, щойно сформуємо альянс, а потім вдаримо вам у спину, правильно?
— Хм. У тебе є власна думка? Я думала, що подібного ще не існує.
— Ха-а…
Я зітхнув на слова Голови Асоціації, потім підвівся зі свого місця й приготувався говорити.
Настав час іти, поки мій хвіст не став занадто довгим і на нього не наступили.
— Ну що ж. Ви все одно побачите, хто правий, коли настане цей день, тому я сподіваюся, що ви негайно приймете наш запит про альянс. О, і скличте прес-конференцію прямо зараз.
Ніхто ніколи не почує звук Божого голосу, що лунає по всьому світу, і не подумає, що це театр.
Боги саме такі.
— Ну… Я подумаю про це. Тільки от…
Перед тим як я пішов, керівник на мить завагалася, а потім підвела на мене погляд і сказала:
— …Припустимо, ти правий. Як думаєш, скільки днів залишилося до того, як він вивільнить своє руйнування?
Запитала вона.
Повернувшись до неї спиною, я промовив, не зустрічаючись із нею поглядом:
— Шість місяців.
Рівно через півроку після Божого попередження світу настане кінець.