Розділ 389:
Після того як я розповів своїм товаришам з Его-Стрім свій секрет і те, що має статися.
— Але що це взагалі за інший світ, Даїн, і чи є я в ньому?
— І що таке, власне, Богиня зірок?
— Хм, це цікаво. То ми, дракони, також були творінням Бога Сонця?
Учасники моєї організації просто засипали мене запитаннями, і на деякий час я заціпенів.
Більшість із них зацікавив сам факт того, що я з іншого світу, але коли я сказав, що між цим виміром та моїм колишнім немає майже нічого спільного, окрім моїх сил, вони, здається, охололи.
Хай там як, саме тоді все нарешті вляглося.
Я взяв за руку одну з небагатьох людей, які весь цей час тихо слухали мене в глибині кімнати, і повів її до свого кабінету, що був збоку.
Вона була першою, кого я покликав.
— Ин-Воль.
— Даїн?
Вона мала довге чорне волосся й була одягнена в білі шати шаманки.
Вона подивилася на мене запитливим поглядом.
Причина, чому я покликав її окремо, була простою… бо я мав дещо їй сказати.
Як і Стардаст та Селеста, які є втіленнями богів, Ин-Воль була втіленням Бога Місяця.
Тому, щойно побачивши її, я перейшов прямо до справи.
— …Ин-Воль.
— Так, Даїн. Говори, я слухаю.
— Гаразд. …Ин-Воль, ти чула що-небудь від Бога Місяця?
Від цих слів її обличчя миттєво стало серйозним.
"Так."
Ин-Воль — її відмінність від усіх інших.
Вона була втіленням бога.
…На відміну від Стардаст, вона знає, що є втіленням Бога. Місячна Церква напевно навчила її цього.
У відповідь на моє трохи нервове запитання Ин-Воль покрутила головою з таким виглядом, наче їй було шкода за все.
— Ні, Даїн… Бог більше нічого мені не говорив.
— …Зрозуміло.
Я мовчки кивнув на ці слова.
Бог Місяця лише опосередковано згадувався в оригінальній історії й ніколи не з'являвся особисто.
Він був єдиним, хто залишався нейтральним через певні обставини, і так і не показав свого обличчя до самого кінця оригіналу…
"Але принаймні Ин-Воль зараз жива."
…Я мав деякі сподівання, але, схоже, це було марно.
Ну, якщо говорити технічно, Бог Місяця втрутився, тож усе вже сильно відрізняється від оригіналу… І це, мабуть, добре, бо інакше це могло б зашкодити мені, чиєю найбільшою зброєю є знання майбутнього.
Хай там як, цього разу я покликав Ин-Воль зовсім не через це.
— Ин-Воль.
Сказав я, запускаючи руку в кишеню й витягуючи предмет, який приготував заздалегідь.
Він виглядав як маленький камінь і виблискував сріблом у моїй долоні.
— Ти знаєш, що це таке?
— …Так. Це місячний камінь.
Ин-Воль кивнула.
Місячний камінь — руда, яку Місячна Церква використовувала для приборкання сили місяця.
Вони застосовували її, аби створювати демонів та закликати місячних звірів.
Цей камінь, схоже, мав міцний зв'язок із силою місяця. Справжня суть цієї оригінальної руди полягала в наступному.
"Чи варто назвати його Філософським каменем?"
Практично універсальна субстанція, створена Богом Місяця для вивчення своєї магії. Вона могла накопичувати будь-яку силу й ніколи не руйнувалася.
…Якщо мій план спрацює, він може виявитися вельми корисним, тому я передав місячну руду в руки Ин-Воль і запитав:
— …Ин-Воль, використовуючи свої сили, ти можеш створювати такі місячні камені?
Я попросив Ин-Воль налагодити масове виробництво місячних каменів.
…Чесно кажучи, я налаштований трохи скептично.
— Так, Даїн. Думаю, я зможу це зробити.
Сказала Ин-Воль, звучачи напрочуд легковажно.
— Справді?
— Так. Мені просто потрібно накласти трохи магії… Я намалюю кілька магічних кіл…
Я подивився на Ин-Воль, яка тримала в руці переданий мною місячний камінь, дивлячись донизу й щось бурмочучи.
— Щиро дякую тобі, Ин-Воль, вибач, якщо прошу про занадто багато.
Сказав я, тепло стискаючи руку Ин-Воль.
…Ой, зачекайте. Якщо я так зроблю, вона знову збентежиться.
Якраз коли я про це подумав і збирався прибрати руку, Ин-Воль міцно обхопила мою долоню, наче її це зовсім не хвилювало.
Вона подивилася на мене своїми червоними очима зі слабкою посмішкою на обличчі й відкрила рот:
— …Не кажи так, Даїн. Ти врятував мені життя, тому, будь ласка, клич мене повсякчас, коли я тобі знадоблюся.
Я подивився на Ин-Воль, яка сказала це тихим голосом, щиро заглядаючи мені в очі.
— Дякую тобі, Ин-Воль…
…Я не міг не відповісти.
У своєму серці я заприсягся бути добрішим до неї в майбутньому.
Також я з'ясував, як створювати місячний камінь.
Я радий, що мені не довелося використовувати інший метод, бо якби мені стало шкода її, довелося б шукати інший шлях.
З цією думкою я перейшов до наступного кроку.
Гаразд, учасників нашого «Его-Стрім» про божественний суд я попередив.
Тепер настав час попередити тих, хто перебуває на вищих щаблях влади.
— Уже час?
Далі я повернувся до Лі Соль А.
— …Пане Даїн, ласкаво просимо.
~Кабінет голови корпорації Юсон~
Побачивши Лі Соль А, яка чекала на мене там із гіркою посмішкою на обличчі, я покрутив головою.
— Щось не так?
— Ні. Я просто думала про те, як виправдати твій візит перед Хару цього разу, і… Ну що ж. Якщо подумати, це моя робота на завтра, тож, що сталося так раптово?
Звернувся я до Лі Соль А, яка пробурмотіла це на мої слова, а потім поставила таке запитання.
Сьогодні я розповів їй про фінальний розділ.
— Скоро світу настане кінець.
— …?
— Якщо точніше, бог цього світу спробує його знищити.
— …Ні, зачекай. Я не вловлюю суть історії, будь ласка, розпиши детальніше.
Я повторив історію, яку розповідав своїм товарищам по «Его-Стрім», у найменших деталях.
І ось, після кількох десятків хвилин розлогих пояснень.
— Ха-а…
Вислухавши мою розповідь, Лі Соль А звернулася до мене, потираючи лоб, наче у неї розколювалася голова:
— …Отже, якщо узагальнити, божевільний бог збирається зійти в цей світ і знищити його, і він попередить нас за кілька місяців, а єдина, хто може його зупинити — це Стардаст.
…Це найбожевільніша річ, яку я коли-небудь чула у своєму житті, і якщо це правда, а не жарт, то це просто жахливо…
Поки вона це бурмотіла, я знизав плечима й сказав:
— Ну що ж. Життя — це комедія, коли дивишся на інших, але трагедія, коли це стосується нас самих.
— Ха-а… У мене й так повно справ, але якщо боги кажуть, що збираються знищити світ, то хаос у суспільстві…
Лі Соль А сказала це таким голосом, наче у неї дійсно боліла голова.
Вона вже прорахувала у своїй голові всі наслідки оголошення Богом судового вироку. Вона поглянула на мене так, наче збиралася заплакати, і промовила тремтячим голосом:
— Пане Даїн… Будь ласка, скажи мені, що у тебе є план… Якщо все так і продовжуватиметься, я просто захворію й помру від перевтоми та стресу…
Вона нервово подивилася на вино в серванті, наче їй шалено хотілося випити, і збиралася повернутися до тієї згубної звички, від якої ледве вилікувалася.
Я злегка плеснув у долоні, посміхнувся й відповів:
— Не хвилюйся. У мене, звісно ж, є план.
— Справді! Який саме?
— Ну, для початку мені потрібно зустрітися з головою Асоціації.
Сказав я абсолютно невимушено.
Лі Соль А на мить замислилася, а потім знову запитала мене:
— …З головою Асоціації?
— Ага.
Впевнено відповів я, повертаючись до неї.
— Щодо цього. Хіба ти не казала мені, що створила для мене посаду? Здається, це був Керуючий з питань героїв корпорації Юсон, чи щось таке.
Перш за все я маю зустрітися з головою Асоціації.
~Асоціація Героїв Кореї, кабінет голови~
— …Ха-а.
…Там чоловік, який хотів зустрітися з ним за запитом Лі Соль А, відчинив двері кабінету й увійшов.
Голова Асоціації саркастично вишкірився:
— Тож наш блискучий герой S-класу, пане Егостик, уже тут. Ти ж герой S-класу, тож, звісно, маєш приходити до Асоціації. А ти досить упевнений у собі, чи не так?
— Ха-ха. Давненько не бачилися, пане голово. Я бачу, ви все ще виправляєте мене.
— Хм. Хех, ніяких виправлень.
Чоловіком, який відчинив двері, був ніхто інший, як я — герой S-класу… Ні, я маю на увазі лиходій Егостик.
Побачивши мене в повному екіпіруванні, включно з циліндром, маскою та плащем, голова Асоціації насупився.
— …Тож. Що привело тебе сюди? Я думав, наш контракт закінчився минулого разу, чи ти прийшов здатися за щось? Останнім часом ти завдаєш мені багато головного болю своїми витівками з Катедрал.
— Пане голово, ви знову заганяєте себе в могилу. Я чув, ви ходите й кажете, що останнім часом дуже зайняті через те, що я виконую всю роботу, яку має робити Асоціація.
— Що? Хто б міг таке сказати? Це нахабна брехня!!! …Хм. Від кого ти взагалі це почув?
— Від Соль А.
— Ха-а… І що мені з нею робити…?
Голова Асоціації глибоко зітхає, скуйовджуючи своє блискуче волосся від моїх слів.
…Хай там як, я подумав, що для того, аби розтопити лід, цього достатньо, тому перейшов прямо до справи.
— У будь-якому разі, пане голово. Зараз проблема не в цьому. Ми маємо набагато більшу проблему.
— Що, ти хочеш сказати, що є якась більша проблема, окрім того, що моя підлегла співпрацює з лиходієм і підриває авторитет свого боса?
— Так, тому що світу скоро настане кінець.
Витираючи піт із чола хустинкою, голова відкинувся на спинку крісла.
— …Розкажи мені більше.
Він збагнув, що я не жартую, випрямився й промовив.
— Охо-хо…
…Після мого пояснення голова Асоціації охоче прийняв мої слова, можливо, тому, що мої передбачення під час минулого інциденту з Місячною Церквою виявилися правильними.
— Зрозуміло. Це погано. Світ у халепі… Ха-а. Я справді засмучений.
— Через що ви засмучені найбільше?
— Через те, що це відбувається саме під час мого керівництва.
Відповів він із зітханням, а потім утомлено подивився на мене й сказав:
— …Отже, Егостик. Ти знову прийшов до мене, голови Асоціації Героїв, бо маєш щось на думці?
— Так. Я придумав план захисту країни, але… цього недостатньо, аби запобігти її руйнуванню.
Кажучи це, я подивився на голову Асоціації із серйозним обличчям.
— Саме тому мені потрібна ваша допомога, пане голово.
— …В чому саме?
На мої слова голова важко сковтнув і подивився на мене.
Я заговорив упевнено:
— Мені потрібно, щоб ви зв'язали мене з Головою Міжнародної Асоціації Героїв, бо я маю з ними поговорити.
— …?
Побачивши, що я, лиходій, прошу зв'язати мене з Головою Міжнародної Асоціації Героїв, він подивився на мене з недовірою, але я сприйняв це як належне.