Розділ 384: Час летить
Частина 4, де світ котиться під три чорти, поки сили героїв та лиходіїв вибухають.
…Звісно, насправді все стане ще гірше після Божого оголошення суду, тож нинішній час є періодом затишшю.
Час минав досить швидко.
Тим часом я старанно виконував свою роль у «Катедрал», а найголовніше — тероризував світ у рамках світового панування «Катедрал».
…Тепер, згідно з початковим планом, я чергував учасників нашого «Его-Стрім», продовжуючи переконувати світ у тому, що я лиходій.
Навіть якщо це було в таємній змові зі Стардаст…
Правда, наші учасники, схоже, сприймали бій зі Стардаст аж занадто серйозно.
[[ТЕРМІНОВІ НОВИНИ] Це екстрене повідомлення! Наразі Его-Стрім влаштував терористичний акт на перехресті Каннам! Лідером цього терористичного акту є так зване Південне Срібло…]
— Хе-хе-хе, Стардаст, цього разу я розправлюся з тобою!
"…"
— Ха-а…
Я зітхнув, спостерігаючи на екрані телевізора за Со Ін, яка сиділа у гігантському роботі й оголошувала війну Стардаст.
…Ну, оскільки я пояснив ситуацію Стардаст, це все одно не буде великою бійкою. Певною мірою це була хороша можливість для наших учасників. Для Стардаст це шанс підтримувати свої навички в тонусі, а для нас — можливість удосконалитися проти такого потужного суперника, як вона.
І оскільки Стардаст настільки сильна, наші учасники могли битися на повну силу.
Стардаст особливо сильна проти тих, хто має силу сонця, але Со Ін бореться зі Стардаст за допомогою сили чистої науки, нічого ні в кого не запозичуючи.
"Хе-хе"
Подумав я про себе, спостерігаючи на екрані телевізора, як гігантський робот, у якому сиділа Со Ін, атакував Стардаст усіма видами високотехнологічної зброї.
Так, але навіть якщо для мене Со Ін виглядає просто милою дитиною, насправді вона є одним із фінальних босів частини 3.
Безумовно.
[…Так! Вибух тепер поглинув Стардаст, чи все з нею буде гаразд? Дим розсіюється… А!]
Коли дим від бомбардування Со Ін розвіявся, Стардаст стояла на тому ж місці.
"….."
Її погляд став трохи лютішим, а костюм трохи порвався, але Стардаст стояла на повний зріст, здавалося б, неушкоджена.
Це ж наша Стардаст.
— Ти ще побачиш!
…Хай там як, сьогоднішній терор закінчився перемогою Стардаст, звісно ж.
У будь-якому випадку, життя в Кореї йшло своїм чередом.
Я та інші лиходії влаштовуємо терор, Стардаст його зупиняє.
Звісно, час від часу траплялися й затримки.
— Хе-хе-хе! Де цей герой на ім'я Стардаст? Я, Перія з Єгипту, переможу тебе!
Щойно пішов поголос, що Стардаст — найсильніший герой у світі, сюди почали прибувати деякі з найбільш божевільних лиходіїв з усієї планети.
Вони були небезпечними, і «Катедрал» їх не контролював, але…
— Ха-а… Що нам робити, Даїн, може, подбати про них заздалегідь?
— Ні. Думаю, ми можемо залишити їх у спокої.
Мене не надто хвилювали оригінальні лиходії, якщо тільки вони не були відомими.
Тому що.
_Ква-а-а-а-а-а-ах_
[…лиходійка, яка назвала себе Перією, була усунена одним ударом!]
…Я знав, що так і буде.
Хай там як, оскільки такі речі трапляються часто, авторитет Стардаст продовжує зростати.
І це, звісно, безумовно допомогло мені, оскільки я зміцнив свої позиції в «Катедрал».
Хоча тепер, звісно, я вже не був настільки залежним від неї.
— Що ж, тоді давайте розпочнемо регулярне засідання Катедрал.
І тепер… я знову перебував у великому соборі, де «Катедрал» проводив свої регулярні зустрічі.
Стелі, що злітали до небес, лиходії світу, що сиділи навколо довгого прямокутного столу, а потім, навпроти них, Селеста сіла й відкрила рот зі своєю звичною атмосферою таємничості.
Звичне засідання «Катедрал» розпочалося… Проте дещо змінилося.
— Так. Тоді відтепер я візьму на себе проведення брифінгу.
Одягнувши свою звичну білу маску, я вишкірився, підвівся й сказав це.
Останнім часом уся діяльність та грандіозний план «Катедрал» проходили через мої руки на прохання Селести.
…І коли вона запропонувала, щоб я сам пояснив їм план, я вхопився за цей шанс.
Таким чином, останнім часом я перебрав на себе командування операціями «Катедрал».
— Тепер, якщо ви поглянете на карту посередині…
Я розпочав свій виступ, закликавши блакитну голографічну земну кулю в центрі столу.
— Хмм… Зрозуміло.
На щастя, більшість лиходіїв сприйняли моє командування як належне, без особливої реакції.
Частково через мою поведінку в «Катедрал» до цього часу, а частково через те, як я заздалегідь поінформував інших головних лиходіїв. Усі слухають мене й ідуть за мною.
…Особливо ті лиходії, які ставилися до мене з недовірою, були здивовані, коли всі їхні операції після моїх слів увінчалися успіхом.
Не дивно. Знання оригіналу та ретельний аналіз кожної особистості від Со Ін були обов'язковими з самого початку. Було б ще дивніше, якби це не спрацювало.
Після кількох зустрічей мені тепер вдалося охопити весь «Катедрал».
Цими днями збори веду я, і навіть Селеста, фактичний лідер, повністю й цілком справедливо мене підтримує.
— Так. Думаю, ми можемо довіряти Егостику, ха-ха-ха.
Особливо тому, що всі великомасштабні операції континентального масштабу, які я очолював, були успішними, все дійшло до того, що всі слухають мене й довіряють мені. Насправді великомасштабні вторгнення «Катедрал» були детальніше розписані на оригінальних картах, ніж дрібніші, тому планувати було простіше…
…І оскільки все дійшло до цього, я непомітно схиляв «Катедрал» у своєму напрямку.
— …І, панове. Ми, Катедрал, не просто терористична організація, ми прагнемо завоювання, тому, якщо дозволите дати пораду…
Сказав я, вказуючи в бік Каструма.
— Не завдавайте шкоди цивільному населенню. Зрештою, якщо ми завоюємо країну, хіба всі люди, які там живуть, не стануть нашими? Нам потрібна їхня довіра, аби залишатися сильними після того, як повалимо Асоціацію. Наприклад, панна Катана, яка завоювала Японію, змогла повалити уряд, тому що мала підтримку громадян.
У такий спосіб я трансформував «Катедрал» у фактичну завойовницьку силу, а не просто в групу лиходіїв.
Зокрема, ми надаємо більше інформації та підтримки країнам, де уряд став настільки корумпованим, що практично безпечніше залишатися під захистом «Катедрал».
Я хотів, щоб лиходії відчули причетність до своєї країни, аби вони могли захистити її в день руйнування.
"…Що ж. Вплив Катедрал зростає."
Уряди менших країн зі слабкими Асоціаціями вже були захоплені «Катедрал», і навіть деякі з більш відомих держав втратили свої столиці та менші міста через «Катедрал».
…Адміністративна система настільки організована й раціональна під керівництвом Селести, що звичайні люди не можуть помітити різниці між перебуванням під її владою та під урядом. Це ж Селеста, як-не-як.
— Що ж, на цьому наш сьогоднішній брифінг завершено, дякую.
З цими словами брифінг закінчився, і я знову сів на своє місце.
— Дякую тобі, Егостик. Тепер, будь ласка, переходьте до вільного обговорення.
Селеста завершила свої зауваження.
Невдовзі в залі знову піднявся галас.
…Чимало людей зібралося, особливо біля мого кінця столу, де я керував усією операцією.
— Гей, Егостик. Про що ми говорили раніше? Мені потрібно почути це ще раз.
— Перепрошую, пане Егостик, у мене немає часу після сьогоднішнього дня.
— Мені потрібно запитати про ту частину вашого плану, яку я не зрозумів…
— Ха-ха… Будь ласка, говоріть по черзі.
"…."
З цими словами я квапливо відповідав на запитання інших лиходіїв, заробляючи проникливий погляд Селести поруч зі мною.
…Останнім часом, якщо я не йду відразу за Селестою, коли ми закінчуємо, вона починає дутися.
Після того як сьогоднішнє засідання завершилося.
— Ха-а…
Я влігся в кабінеті Селести, сидячи у своєму власному кріслі й витягнувши ноги.
Селеста дивиться на мене й цокає язиком.
— Що це за чоловік такий, який втомлюється від подібного?
— Яке це взагалі має відношення до того, щоб бути чоловіком…?
— …Хм.
Наче їй нічого було мені відповісти, вона швидко повертає голову.
…Ні. Я бачу, що її вуха трохи почервоніли, тож, можливо, є інша причина, але менше з тим.
Я сів рівніше й подивився в бік Селести.
Селеста — найважливіша людина у запобіганні руйнуванню світу Богом Сонця.
Останнім часом я ставав усе ближчим і ближчим до неї, і ми практично вже були службовою парою.
Проте мені все одно здавалося, що цього недостатньо. Задля її щастя та задля миру в усьому світі… мені потрібно підібратися трохи ближче, ще трохи більше…
Подумав я про себе.
Я пробурмотів щось і повернувся до Селести, яка пила каву із заплющеними очима.
— Селесто. Я вільний на деякий час… Чи не хочете ви сходити на побачення?
— Так… Зачекай, що?
Селеста розлила трохи кави.