Розділ 382: Час закінчується
Повернувшись до маєтку після виконання всієї роботи, я скористався тією дрібкою вільного часу, що у мене з'явилася.
…Я все ще сидів за своїм ноутбуком, звісно, займаючись справами «Катедрал», але вже в більш невимушеній манері.
Сидячи за столом для пікніка в передньому саду маєтку, я відчував легкий вітерець, попивав холодний чай із кубиками льоду й почувався заспокоєним своєю роботою.
Це було можливо тому, що Шин Рьон, яка лежала на шезлонгу поруч зі мною в сонцезахисних окулярах, мала здатність маніпулювати атмосферою, і в цій зоні постійно панувала м'яка весняна погода.
Поки я сидів там, на мить задумався про вчорашнє повідомлення від Лі Соль А.
[Хух… Мені вдалося змусити її повірити мені поки що.]
Хару пішла від мене й попрямувала прямо до Лі Соль А.
Вона була такою розлюченою, але, схоже, Лі Соль А вдалося її переконати.
Я з полегшенням витер груди.
Ми завершили розмову обіцянкою бути обережнішими в майбутньому.
[І Даїн, ти справді мусиш мені віддячити… що мені доводиться робити самій, ха-ха…]
Наприкінці мені здалося, що я почув, як тихий голос сказав щось дивне, але я не зміг добряче розібрати.
Саме тоді я міркував про себе.
— …Мені це не подобається.
Відкинувшись на спинку крісла й закинувши руки за підголівник… З надутими щоками, вона говорила ображеним голосом:
— Чи не занадто ти зайнятий останнім часом, Даїн? Тебе майже немає вдома.
Кажучи це, Со Ін сперлася обличчям на руки, подивилася в бік лісу й пробурмотіла:
— Я хочу бути з тобою, ти мені подобаєшся.
— …Ха-ха.
На такі слова Со Ін я ніяково посміхнувся.
Після того групового зізнання разом із Лі Су Бін минулого разу, Со Ін стала дивно чесною. Іноді вона отак викладала все на чистоту.
Я подарував їй посмішку й відповів:
— Со Ін, яка ж у нас із тобою різниця у віці…
— Невелика. У нас шість років різниці. Що таке шість років різниці? Можна подумати, ми однолітки. Я вже два роки як повнолітня!
Каже Со Ін, наче вона розчарована мною.
…Від цих слів я прикусив язика. Чи це так…? Схоже на те. Ні, це не так. Що не так? Я що, з'їхав з глузду?
Насправді… я думав про те, аби сказати їй, що зустрічаюся зі Стардаст, але чомусь інстинктивно відчув, що це зажене мене в халепу, тому тримав рот на замку.
Со Ін важко зітхнула, потім знову перевела погляд на ліс і пробурмотіла:
— Хай там як… Останнім часом я почуваюся трохи пригніченою. Усі такі зайняті, а мої сестри так схвильовані.
Якраз коли Со Ін це говорила, небо перед нами спалахнуло з боку лісу, і ми почули голос, що вигукнув:
— Ха! Давайте припинимо це!
З цими словами з неба вдарив гігантський розряд блискавки.
…На іншому кінці лісу Чхве Се Хі, Бек Ин-Воль та Гало тренували свої навички.
Вони відточували свої вміння, тому що я сказав їм, що скоро вони всі знову почнуть влаштовувати терор.
— …У будь-якому разі, Даїн. Я хвилююся. Світ, здається, стає дедалі хаотичнішим замість того, щоб ставати кращим із кожним днем. Я думала, ми зупинили Місячну Церкву і все нарешті стало мирним, але тепер сили лиходіїв лютують… А ти стаєш усе більш і більш зайнятим. Коли ти взагалі зможеш розслабитися?
Каже Со Ін стурбованим голосом.
…Несподівано її слова проникли в теперішню реальність.
Звісно, чого вона не знала, так це правди… що це взагалі чудо, що суспільство все ще функціонує в цей момент часу.
"…В оригіналі все було саме так."
Сеул був зруйнований. Новий Сеул був зруйнований. Країна перебувала на межі апокаліпсису. Великі міста практично колапсували. На відміну від теперішнього часу, коли я втрутився, по країні вдарили «Хан Ін», Відродження Демона, Місячна Церква та Велика втеча з в'язниці.
Ось як усе було в оригіналі.
Це був нищівний розвиток подій, який показує, що під кожним дном є ще одне дно.
Якщо ти настільки нещасний, ти вже не можеш стати ще нещаснішим, правильно? Коли світогляд настільки збочений, він збочується ще сильніше.
Звісно, зараз цього всього не сталося, бо я зупинив це, і я подбаю, щоб це не повторилося знову.
…На жаль для Со Ін, відтепер я ставатиму лише більш зайнятим.
Особливо тому, що… ця подія ось-ось відбудеться.
Від того дня здаватиметься, що суспільство ніколи раніше не знало такого хаосу… Це буде найхаотичніший хаос в історії. Наче хаос, викликаний силами лиходіїв — це взагалі нічого.
Суспільство паралізоване.
Настільки, що до того, як цей день настав, теперішній час… насправді є періодом затишшю порівняно з прийдешнім безладом. Принаймні суспільство функціонувало належним чином.
Тож я насолоджуватимуся цим останнім затишшям перед бурею…
Саме тоді я міркував про себе.
— Хо-хо. Со Ін, ти знову діставала Даїна?
— Що? Ні, це не так…!
— Чому ти така сердита~ Даїн, я принесла трохи фруктів, будь ласка, пригощайся. Со Ін, ти теж.
Зачесавши своє каштанове волосся назад, випромінюючи аромат лаванди, що линув звідкись, Лі Су Бін вийшла з глибини з тарілкою фруктів, будучи одягненою в кардиган.
Я посміхнувся й подякував їй, поки вона ставила тарілку, яскраво посміхаючись.
— Не варто подяки, але мені прикро, що це найменше, що я можу зробити для Даїна після всього, через що він пройшов.
Сказала Лі Су Бін із посмішкою.
З коротким зітханням вона взяла пляшку з водою та рушник і попрямувала туди, де тренувалися Чхве Се Хі та Сен Джаянг.
Ось так я дивився їй услід.
Я мав змішані почуття.
— Хм-м~
Почувши мурликання Десіка позаду мене, який у червоному фартуху та з величезними ножицями в руках займався садівництвом, я почав оглядати інших учасників нашого «Его-Стрім».
…Людей, яких я зібрав, коли впав у цей світ, аби збільшити свою силу та запобігти знищенню.
Со Ін, Лі Су Бін, Лі Ха Юль, Чхве Се Хі, Бек Ин-Воль, Сен Джаянг, Десік та Шин Рьон.
Спочатку я не мав багато на думці. Я згуртував їх лише для того, щоб урятувати Стардаст та світ. Я не мав до них жодних почуттів, і ми просто жили разом в одному будинку, аби краще пізнати один одного.
Але… після всього цього часу, проведеного разом.
Тепер, на порозі кінця світу, я усвідомлюю, що вони стали людьми, яких я не можу віддати.
Я занадто сильно до них прив'язався.
Тепер я ловив себе на думці, що бажаю їм щастя.
— …Со Ін, я піду всередину.
— Що? Уже?
— Так. Мені потрібно дещо спланувати…
Відповів я.
Із серйозним обличчям я попрямував до своєї кімнати.
Я запобіжу знищенню цього світу і продовжу жити довго й щасливо разом із ними.
З цією обітницею я зайшов до маєтку.
Я зачинив двері й увійшов до своєї кімнати.
Найперше, що я зробив, коли опинився там…
— Ось він.
Я витягнув товстий записник зі своєї книжкової полиці.
Той самий, який я запечатав силою Відьми Лози, де записав увесь оригінальний лор, перш ніж забути його.
Витягнувши його ще раз, я відкрив записник на першій сторінці.
— …Я пройшов довгий шлях.
І ось, уперше за довгий час, я переглядав зміст оригіналу, згадуючи шлях, який здолав до цього часу.
Я усунув лиходіїв Телепортера, Крокодила, Майстра Крику та Майстра Зброї.
Я зупинив Бегемота від руйнування південної частини Корейського півострова й завадив корпорації «Хан Ін», фінальному босу частини 1, знищити країну своєю зброєю.
Після цього Со Ін, Лі Су Бін, цілителька Лі Ха Юль, Електра та інші оригінальні лиходії були завербовані заздалегідь.
Я зупинив Місячну Шаманку Бек Ин-Воль від руйнування Сеула, переміг Демонічних монстрів ще до їхньої появи й завадив народженню Демонічного замку.
Зрештою, коли лідер Місячної Церкви, фінальний бос частини 2, відкрив Врата для всього світу, мені вдалося змінити їхнє розташування, запобігши руйнуванню планети.
Я також завадив Великій втечі з в'язниці й стратегічно відправив справжнього фінального боса частини 3, Виконавця Бажань, геть.
І ось, ухиляючись від зерен руйнування, я нарешті дістався сюди.
"…"
Я гортав сторінки руками, повторюючи свої кроки.
Нарешті…. я майже дійшов до кінця записника.
Саме тут написаний фінальний розділ.
— …Скоро почнеться справжній початок.
Тихо пробурмотів я собі під ніс, гортаючи сторінки.
Частина 4, воскресіння Бога Сонця та знищення світу, яке він спричинить.
Мета цього фінального розділу — зупинити Бога Сонця від руйнування світу.
В оригіналі світ закінчився знищенням, але я намагався змінити цей фінал.
Ця подія ось-ось мала відбутися, і всі про неї дізнаються.
"Бог Сонця."
Він збирався знищити світ, який створив власними руками, і одного дня він зійде й зруйнує його.
Але він попередить людей заздалегідь, аби вони жахнулися й зламалися, і цей день нарешті настав.
— …І тепер уже майже.
Початок частини 4 і початок усього хаосу, доленосний день, коли сам Бог оголосить усім людям світу, що він знищить світ.
Або ж День Суду.
Цей день нарешті настав.