Розділ 369:
— Непорозуміння?
— Так. Непорозуміння. Стардаст… Хару. Будь ласка, вислухай мене.
Я злегка відвів погляд від очей Хару, яка пропалювала мене поглядом у моїх обіймах, і заговорив переконливим голосом:
— По-перше, ти ж усвідомлюєш, що панна Лі має великий вплив у Кореї, правильно? Вона не лише герой, вона голова великої корпорації й навіть задіяна в політиці.
— Угу.
— …Тому, аби запобігти моєму викриттю та поїмці, я першим зв'язався з панною Лі Соль А й шантажував її. Ми налагодили ділові стосунки, і на цьому все.
— Ось як… Тоді чому ти приховував це досі?
Відчуваючи, ніби їй розповідають те, про що вона навіть не здогадувалася, випалила вона.
— Я не збирався це приховувати, просто мені було якось байдуже, тому й не випадало нагоди розповісти, ха-ха.
— …Так. Розумію.
Відповіла вона, наче збагнула мої слова, але все одно виглядала трохи спантеличеною.
…Ну, нічого не вдієш. Минуло багато часу відтоді, як я дізнався її справжню особу, і, звісно, ми були радше діловими партнерами… Але я не був настільки безглуздим, аби говорити про це тут.
Хай там як, вона здавалася дещо приголомшеною моїм поясненням.
…Чомусь я відчув потребу щось зробити, усвідомлюючи, що в майбутньому це може стати великою проблемою.
…Правильно. Зроблю ось так.
"…."
Прийнявши рішення, я одразу ж продовжив говорити до неї:
— …І Хару. Знаєш що.
— А…?
— Що ти єдина, хто в мене є.
Сказавши це, я ніжно взяв її руку у свою й посміхнувся крізь зчеплені зуби:
— Хіба я не казав тобі раніше, що ти єдина, кого я коли-небудь прагнув? Думаєш, я б колись переключився на іншу? Ти завжди була єдиною, хто мав для мене значення, від самого початку, і так буде завжди.
Я говорив це з повною щирістю й тримав свій погляд прикутим до її очей, переплітаючи наші пальці.
На мої слова Стардаст промовила:
— …Е-ем, так?
Її обличчя почервоніло від вуха до вуха, блакитні очі втратили фокус і забігали від збентеження.
…Нарешті її обличчя набуло свого звичного розслабленого вигляду, втративши ту страшну міну, що була щойно.
Хух, мені вдалося подолати цю кризу.
Залишивши їй час оговтатися від мого ніякового зізнання, я взяв її за руку й підняв із землі.
— Ходімо, давай подивимося інші місця, у нас мало часу, а нам ще стільки всього треба побачити, хіба ні?
Вона посміхнулася на мої слова.
Почервонівши, вона кивнула й сказала:
— Так…
І ось так ми провели решту дня, блукаючи довкола й насолоджуючись компанією один одного.
Аж ось настав час справді прощатися.
— Хух… Мабуть, на цьому все, га?
— Ага.
Упорядкувавши наш одяг так, наче ми щойно побували в запеклій битві, ми незабаром стояли, тримаючись за руки, в абсолютно безлюдному місці.
Настав час розходитися.
…І, ну, Хару здавалося, що це сталося занадто швидко.
— Ми… Думаю, ми ж побачимося знову, чи не так?
Сказала вона, стоячи навпроти мене й наполегливо поправляючи моє вбрання.
Відчуваючи це лоскотливе почуття прямо під шиєю, я заспокійливо відповів:
— Так, звісно, я впевнений, що ми скоро знову побачимося, не хвилюйся занадто сильно.
…Бо мені теж було сумно йти.
"…"
З цими словами вона востаннє смикнула за край мого плаща.
Із зітханням вона поклала руку мені на груди й відкрила рот:
— Так… Думаю, я побачу тебе знову. Ми ж герої та лиходії, правильно…
Вона запнулася на цьому, вагаючись, наче підбирала правильні слова для наступної фрази.
…А потім тихим голосом сказала мені:
— …Знаєш, Егостик. Ти ж знаєш, що я ніколи до пуття не питала тебе, чому ти продовжуєш займатися цими лиходійськими справами.
Ось що вона промовила.
…І це було правдою. Вона повернулася й запитала мене, але я відповів туманно.
Насправді, коли мене запитують, чому я продовжую діяти як лиходій, я відповідаю так: "Усе це заради тебе. Очоливши Катедрал, я стану хвилерізом, який захистить Республіку Корея." Взагалі-то, це певною мірою правда.
Коли я це сказав, вона запитала мене різко, наче інтуїтивно все збагнула:
— І це все?
"…'
…Я не міг сказати їй більше.
Я не міг розповісти їй більше, бо не хотів, аби вона дізналася про справжню мету мого вступу до «Катедрал» і про те, до чого я зрештою прагну.
Для цього було ще занадто рано.
…Це була правда, яку вона поки що не змогла б винести.
Мабуть, саме так вона прочитала вираз мого обличчя.
Вона замовкла, відчувши, що я не хочу нічого додавати.
І тепер вона знову заговорила про це:
— …Я хвилююся, але я вірю тобі. Я продовжуватиму вірити тобі… тому не підставляйся під удар. Якщо щось станеться, зателефонуй мені, добре?
— Добре… Гаразд. Добре, Хару.
Я кивнув, скуйовдивши її волосся, бо тепер уже справді настав час повертатися.
Сонце вже сідало.
"…"
Я замовк, помітивши, як Хару дивиться на мене з легким очікуванням у погляді, а потім нахилився й знову поцілував її.
— Добре, давай повертатися.
— Так…!
Ми повернулися на поле бою.
Відтоді все було суто ділом.
— Квак! Стардаст, ти повернулася!
— …Так! Мені було важко наздогнати його, як просуваються справи?
— Важко, але ми перемагаємо, думаю, ми щойно ледь-ледь відбили їхню атаку!
— Чудово, тепер я беру це на себе!
У небі над центром міста кружляли незліченні герої та білі солдати, а в повітрі пливли клуби диму.
Повертаючись із поля бою, де можна було відчути, що бій був справді запеклим, я промовив:
— Хмм…! Це добре. Ви всі непогано розважилися, поки мене не було! Це неабияке досягнення — непокоїти таку кількість героїв настільки малими силами. Не можу дочекатися наступного разу.
— Що ти там бурмочеш, наступного разу не буде!
— Ха-ха, не зарікайся, цього разу я відступлю, але наступного разу я вам цього так просто не подарую… Тож чекайте з нетерпінням!
З цими словами я відкликав солдатів, телепортувався геть і зник.
Ось так терор, влаштований «Катедрал», на сьогодні закінчився.
…І навіть більше.
Цілком природно, що інтернет, новини та всі інші медіа тільки й гуділи про цю битву.
[[ТЕРМІНОВІ НОВИНИ] Вторгнення, яке зіштовхнуло наших героїв проти лиходіїв Катедрал, нарешті завершилося! Спровокований поверненням лиходія S-класу Егостика вперше за пів року, цей терористичний акт став фактично війною такого масштабу, якого не було за жодного попереднього терору…]
[Це була війна, в якій Республіка Корея перемогла, але експерти кажуть, що це була "піррова перемога", і що є велика ймовірність того, що показане сьогодні Катедрал не було повною мірою їхньої сили, тож нам потрібно бути ще більш пильними…]
[…Особливо враховуючи, що здібності надлюдей піднялися на новий рівень після останньої події інфляції, той факт, що солдати, викликані Егостиком, достатньо сильні, аби протистояти кожному з них, свідчить про те, що повна міць Катедрал…]
Загалом, новинні репортажі добре підсумовували видимі факти.
Лиходій S-класу Егостик повернувся.
Ми відбили напад його солдатів, але вони були могутніми.
Ми ще не знаємо повної міри його сили, тому мусимо поводитися обережно.
…І це, звісно, була офіційна версія новин.
В інтернет-спільнотах, де спілкуються реальні люди, думки були зовсім іншими.
[[Факт] Хіба Егостик не дозволив цьому закінчитися просто так?]
Це було вторгнення епічних масштабів! (Лиходій був один — Егостик)
Це було як війна, це було небезпечно! (0 жертв із боку героїв)
Я думаю, що Манго просто робить те, що робив завжди — стежить за тим, аби не було загиблих.
Прес-служба Державної Асоціації <<< Якщо ви панікуєте через те, що він пов'язаний із Катедрал, ви дурні.
Просто довіртеся Мангостіку.
=[Коментар]=
[лол]
[Чи це правильно, Катедрал зараз вдирається в інші місця, і там зовсім не такі незначні збитки, як у нас, не схоже, щоб усе закінчилося взагалі без руйнувань]
[Особливо враховуючи, що вони билися в небі, тому місту не завдано жодної шкоди…]
[(Зітхання~) Мені не потрібен аналіз тероризму, я просто хочу пояснення тих 5 годин, на які Егостик і Стардаст зникли…]
[Сміється]
[Що, в біса, вони робили? Хм, я єдиний, хто не може цього збагнути?]
[Ні, сказали, що між ними була погоня, але нічого не було зафіксовано ха-ха. Це підозріло. Це підозріло…]
[Якщо ви вважаєте, що їм потрібно швидше розкрити, що вони офіційно зустрічаються, ха-ха.]
[Ух, у тебе галюцинації. Ти справді думаєш, що мій кумир — така людина?]
[Групу прихильників Бурульки та Мангостіка заарештовано в офісі корпорації Юсон]
[Якщо подивитися на дописи, написані цим користувачем, він здається затятим прихильником Хакера Манго]
[Мені байдуже на все інше, але я радий бачити повернення Егостика.]
Давайте привітаємо тебе з поверненням, GOAT.
Захищай нашу країну вічно.
[Рекомендувати] 10703 [Не рекомендувати] 2
=[Коментарі]=
[Думаю, кількість лайків у цьому божевільному фан-кафі є найвищою за всю історію ха-ха]
[Це навіть ще більше дражнить, особливо враховуючи, що він показує своє обличчя лише перші 10 хвилин, а потім зникає ха-ха]
Спільнота була сповнена найрізноманітніших думок.