Розділ 366:
Країною, яка найкраще впоралася з інфляцією сил, коли здібності всіх надлюдей почали виходити з-під контролю, була Корея.
І причиною, звісно, було те, що я заздалегідь попередив їх про це.
— Даїн, тепер ти виходиш на передову.
— …Що ти маєш на увазі?
За день до інфляції сил Лі Соль А сказала мені це.
— Ні, чесно, я думаю, буде краще, якщо ти не просто сидітимеш отак позаду мене… Чому б тобі не вийти на передову як Даїн, а я дам тобі посаду.
Соль А, яка лежала на дивані в наполовину розстебнутому костюмі й переглядала документи, підвела на мене погляд, посміхнулася й промовила ці слова.
Я, стоячи біля дивана й перевіряючи папери, подивився на неї з недовірою й сказав:
— …Мені? Навіщо?
— Ой, та годі тобі. Все ж, замість того щоб приймати всі рішення через мене, чому б тобі не відкрити новий шлях для самого себе?
Слова Лі Соль А зводилися до наступного.
Політика, яку я з нею обговорював, як-от розширення підземної бункерної бази Асоціації та турбота про Юсон Сквад, має проводитися відкрито, а не таємно.
Щодо посади, вона сказала, що призначить мене керівником спеціальної аудиторської та коопераційної робочої групи Асоціації Героїв.
Обґрунтуванням було те, що для мене занадто багато клопоту робити все через неї, до того ж у неї самої може не вистачати часу.
— І чесно кажуть, після всього, що ти зробив досі, ти на це заслуговуєш.
Інакше кажучи, ідея полягала в тому, щоб дати мені можливість наймати людей нижчого рангу за власним бажанням і експлуатувати їх. Зокрема, є речі, які можна робити лише в легальній зоні…
— …Але ба більше, це тому, що це допомагає мені.
Пояснивши це, Лі Соль А закашлялася й злегка почервоніла, зізнаючись у своїх справжніх мотивах.
Насправді тепер, коли Лі Соль А офіційно проявила себе як фактична голова держави Республіки Корея, вона часто відвідує міжнародні зустрічі… Вона хотіла, щоб я був поруч.
Проблема в тому, що їй потрібно приймати там негайні рішення, і їй необхідно консультуватися зі мною щодо важливих речей. Якщо вона прийматиме рішення сама, ми можемо потрапити в хаос.
…Я почувався трохи ніяково через те, що не плачу податки, але хай там як, я поставився до цього досить негативно.
Тому що.
— Ні… А що, якщо в Асоціації дізнаються?
Ось у чому була справа.
Навіть якщо ця посада з самого початку не буде відома цивільним, що якщо я зв'яжуся з Асоціацією і вони дізнаються, що я Егостик…!
І коли вона почула мої побоювання, то сказала:
— Що…?
Вона подивилася на мене зі спантеличеним виразом обличчя, наче була здивована.
— Даїн, хіба є хоч хтось серед трьох героїв S-класу, хто не на боці Егостика? Я на твоєму боці, Тіньовий Блукач на твоєму боці, а тепер навіть Хару на твоєму боці. Ви навіть зустрічаєтеся.
"…"
— До того ж ти вже співпрацював із головою Асоціації як Егостик, і хіба ти не казав, що всі в першому складі Юсон Сквад знають, що ти Егостик? Чесно кажучи, я думаю, що всі в Асоціації вже знають, що ти на нашому боці.
— Хмм…
…Ось воно як?
Мій розум миттєво збентежився від її слів.
Я думав, що мені вдавалося тримати все в таємниці, тож це було ніяково.
— Добре, я погоджуся.
Хай там як, саме так було вирішено мій вступ до офіційних структур влади.
…Я не знаю, чи це правильно, але мені вже байдуже.
— У-ху-ху… Думаю, тепер я можу легально проводити час із Даїном.
Пробурмотіла Лі Соль А собі під ніс, тихо лежачи на дивані й гортаючи свій планшет.
Наче вона щось записувала й раптом згадала, вона підвела голову й запитала мене:
— До речі, Даїн. Яке твоє прізвище?
— Прізвище? У мене немає прізвища.
— …Що?
Я почухав щоку на її здивовану реакцію.
Роки тому, коли я вперше потрапив у цей світ, я вирішив відмовитися від свого прізвища.
Я тоді думав: "Яка користь від мого прізвища тепер, коли я в цьому світі без батьків і зв'язків?". Це було рішучістю вижити в цьому світі з нуля та злістю на богів, які привели мене до цього моменту.
…Зараз про це кумедно думати, але на той час я був дещо примхливим.
Усе змінилося, коли я зустрів Стардаст та Со Ін разом з іншими людьми, які мені небайдужі… Тоді все насправді було трохи небезпечно, навіть для мене.
Звісно, тепер, коли мені стало краще, я не думаю сильно інакше.
— Давай просто називати мене Даїн. Це все одно не має значення, чи не так?
— Е-ем… Так. Добре.
З цими словами вона мовчки кивнула й почала щось писати на своєму планшеті.
Поки я спостерігав за нею, у моїй голові виникло запитання, і я запитав її:
— Тож, чи це нормально, враховуючи, що я особа без громадянства, яка з самого початку навіть не має реєстрації проживання?
— О, це дрібниці. Хто я, по-твоєму?
На моє запитання вона лукаво вишкірилася, наче її це взагалі не хвилювало.
— Це проблема, яку можна легко вирішити, якщо я просто трохи докладу руку. Хто зможе щось сказати, коли я накажу їм це зробити?
— …Це правда.
Я кивнув, дивлячись на Лі Соль А, яка була такою впевненою.
В оригіналі, та й зараз, її контроль над Республікою Корея був настільки глибоким, що це була Республіка Лі Соль А.
Навіть вкладаючи так багато влади в Республіку Корея, вона ніколи не переходила межу й намагалася врятувати помираючу країну до самого кінця.
Що б хто не говорив, у глибині душі вона все одно залишається героєм.
— …Ну ось, готово! Даїн тепер є членом урядової робочої групи зі співпраці з Асоціацією Героїв, і я оформила тебе як одного зі своїх прямих співробітників.
— Розумію. Добре.
Відповіла вона з вишкіром, відкладаючи документи.
Соль А розтягнулася на дивані, її світло-блакитне волосся звисало донизу.
— Га?
Вона поклала планшет назад на стіл, пустотливо посміхнулася, а потім раптом схопила мене за руку й потягнула на диван.
Я ледь устиг утримати рівновагу над нею, лежачи на дивані, і в підсумку опинився обличчям до неї в напівгоризонтальному положенні.
Коли наші очі опинилися так близько один до одного, Лі Соль А яскраво посміхнулася, подивилася на мене своїми глибокими небесно-блакитними очима, а потім притиснулася своїм лобом до мого й промовила:
— Бачиш, Даїн тепер офіційно в одному човні зі мною, як споріднена душа.
— …Може, відпустиш?
— Звісно ні. Ти єдина людина, з якою я можу бути зараз поруч.
З цими словами вона знову пустотливо посміхнулася, а потім повернула голову до мого вуха й прошепотіла:
— Разом ми вестимемо цю країну за собою, добре?
Відчуваючи, як її прохолодний подих лоскоче моє вухо, я гірко посміхнувся.
Попри її грайливий тон, я міг відчути її щирість.
…Що вона ніколи не дозволить мені піти.
— О, і не хвилюйся про Стардаст. Я спробую переконати її.
— …Що ти маєш на увазі?
На цьому моя коротка зустріч із нею закінчилася.
З початком частини 4 я планував терористичний акт, який ознаменує початок фінальної стадії всерйоз.
В оригіналі, та й зараз, центром частини 4 є контратака лиходіїв під керівництвом «Катедрал».
Усі відомі лиходії вишикуються в один ряд із «Катедрал», об'єднуючи всіх лиходіїв, які до цього були розсіяні й відокремлені один від одного.
Тому тероризм із цього моменту характеризується масштабними битвами.
Звісно, «Катедрал» не просто об'єднує найкращих лиходіїв світу, вони підтримують один одного. Ось що є найстрашнішим.
Особливо лякає Небесне військо Селести, і ці хлопці зараз стоять прямо переді мною.
— Робіть, як я кажу. Ви зрозуміли?
— ———– зрозуміло ———–
Вони схожі на безликих привидів, із абсолютно білими обличчями, у білих шатах і обладунках.
Це солдати-клони, яких надає Селеста, і вони є чудовою підмогою для лиходіїв у їхній тактиці.
Якими б не були механізми їх створення, вони мають додатковий бонус у вигляді нескінченного запасу живої сили, яку можна викликати, просто надіславши запит нагору.
Їх можна порівняти з героями класу B або C, і хоча вони не є слабкими, їхня перевага полягає в чисельності.
Це означає, що використання їх, також відомих як Небесні воїни, є ядром терору «Катедрал».
Вони викликають купу мобів для битви, і саме тому мені знадобилося так багато героїв.
…І я планував використати це, щоб влаштувати договірну гру для мене і Стардаст, тільки для нас двох.
[Так, Даїн. Я зроблю, як ти кажеш.]
— Добре. Дякую тобі, номер один… Ні, Сеґом.
І з цими словами я домовився зі своїми відданими учнями, Его Сквад… теперішніми героями Асоціації.
Незабаром після цього я натягнув маску й піднявся в небо, знову повністю одягнений у своє вбрання, аби оголосити про своє блискуче повернення.
— Поїхали. Давайте розпочнемо наш перший за довгий час терористичний акт.
Мета цієї атаки була подвійною.
По-перше, оголосити, що я повернувся до активних дій як член «Катедрал».
По-друге, легально зустрітися зі Стардаст…
З цими думками я налаштував усі десятки безпілотників із камерами, що ширяли навколо мене.
Я вишкірився і, ввімкнувши трансляцію, відкрив рот:
— Привіт усім, з вами Егостик!
Я повернувся.