Розділ 362:
Після того як я домовився з Селестою та заручився її підтримкою, я повернувся додому й займався багатьма речами.
Частина 4 вже маячила прямо переді мною, але оскільки до неї все ще залишалося трохи часу, я роздумував про події, що мали відбутися до цього.
По-перше, проникнення в «Катедрал» і перебирання на себе ролі представника лиходіїв.
По-друге, робота з Лі Соль А для стабілізації Кореї.
І по-третє…
Хмм…… Це стосувалося Стардаст.
Стардаст, головна героїня цього світу — красива, приваблива й у всіх сенсах чудова дівчина — нарешті досягла свого піку в частині 4 після того, як в оригіналі їй довелося стільки всього витерпіти, як у плані розвитку персонажа, так і в плані сприйняття іншими.
"Саме так усе й сталося…"
Так.
Для початку потрібно зрозуміти принципи, за якими здібності обдарованих стають сильнішими.
Боги: Бог Сонця, Бог Місяця та Бог Зірок.
Цих трьох богів не існує в цьому світі. Як-от минулого разу, коли я бачив Бога Місяця — він перебуває в іншому вимірі.
І Бог Сонця наразі намагався перетнути межу й потрапити в наш світ з іншого виміру, щоб знищити його.
Інакше кажучи, саме тіло Бога Сонця ставало все ближчим і ближчим до нашого світу.
Сила Стардаст — це здатність ставати сильнішою в присутності того, хто володіє силою сонця… Або, якщо точніше, здатність зростати в силі пропорційно до того, наскільки "близько" перебуває той, хто наділений сонячною силою.
І тепер, коли тіло Бога Сонця, що складалося з чистої сонячної сили, наблизилося до нашого світу, здібності Стардаст раптово злетіли до безумних висот.
"В оригіналі…"
Зростання Стардаст було настільки вибуховим, що вона раптово стала неофіційним героєм номер один у світі. Насправді вона й зараз приблизно в першій десятці, тож у цьому немає нічого дивного.
Інакше кажучи, частина 4 повністю присвячена Стардаст.
«Катедрал» намагається знищити світ, а Стардаст чинить опір в епічній битві.
Звісно, я не мав жодного наміру дозволити Стардаст страждати так, як вона страждала в оригіналі. Навіщо б я інакше вступав до «Катедрал»?
Тож моя ідея полягала в тому, щоб увійти в «Катедрал» із тіні й тихо допомагати Стардаст так, аби вона цього не помічала…
Ну… Обставини… змінилися…?
"Я кохаю тебе, Егостик."
"Не покидай мене тепер, більше ніколи мене не покидай."
— Хмм, хм. Хмм, хм…
Я досі бачу її заплакані блакитні очі, наче вони прямо переді мною, і відчуваю її тихий подих з того часу. Я сковтнув слину, згадуючи блискуче нічне небо, яке простягалося за нами.
…Чесно кажучи, це досі здається сном.
Особливо враховуючи те, що відтоді ми взагалі не виходили на зв'язок.
Окрім…
[Стардаст сьогодні знову з легкістю перемагає чергового лиходія S-класу! Тільки подивіться, яка широка посмішка на її обличчі!]
…Бачачи її на екрані — вона більше не виглядала такою втомленою, як раніше, а яскраво посміхалася, перемагаючи лиходіїв — я міг лише думати, що щось точно сталося.
Чесно. Я все ще не міг у це повірити.
…Що Стардаст закохалася в мене. Вона взагалі колись виявляла до мене почуття? …Ні, думаю, виявляла, і вона відштовхувала мене, бо вважала, що я цього не помічаю, або що вона занадто гарна для цього.
Звісно, у мене були свої причини. Я провів усе своє життя в цьому світі, намагаючись зробити так, аби Стардаст сприймала мене як поганого хлопця, і ось до чого все призвело. Повністю провалений план. Звісно, мені хотілося це заперечити.
Зважаючи на все, було б правильно відкинути її зізнання прямо тоді й там. Щоб зробити план ідеальним… у мене ж був Его-Стрім.
Просто я…
"….."
У погляді, яким вона дивилася на мене того дня, був розпач.
Розпач, який змусив мене інстинктивно збагнути: якщо я відкину її зізнання, станеться щось набагато гірше.
…І, якщо бути чесним.
— Хмм…
Стардаст мені теж подобалася… Дуже подобалася, мабуть, набагато сильніше, ніж вона сама усвідомлює. Я просто зціплював зуби й тримав свої особисті почуття при собі, тому що це було роботою. Її щастя з самого початку було моєю метою в цьому житті. Це було моєю мотивацією, коли я потрапив у цей світ…
"……."
Того дня.
"Ти в порядку…?"
Та зустріч, одразу після того як я опинився в цьому світі.
Я вже тоді все вирішив.
Це життя я використаю заради неї, яка так яскраво сяяла переді мною.
— Хмм…
Хай там як… ми підтвердили почуття один одного, але питання полягало в тому, що буде після цього.
"Що, в біса, робитимуть герой і лиходій разом?"
У плані романтики це ультимативний таємний роман.
У той момент, коли нас викриють, і їй, і мені кінець. Їй — від Асоціації, мені — від моїх колег з Его-Стрім…
Звісно, ми навіть не спілкуємося зараз один з одним…
"….."
…Хах.
Це купа неприємностей.
…Саме тоді, коли я лежав без сну, переживаючи через усе підряд.
_Дзинь_
"…Хто це в таку ранню пору?"
Сонце вже зайшло, а місяця ніде не було видно.
Лише зоряне світло заповнювало небо.
Сидячи за своїм столом і не в змозі заснути, я ввімкнув мобільний телефон, гадаючи, хто б це міг бути.
І там було…
[…Спиш?]
…незвично.
Це повідомлення точно було від контакту, який я потайки зберіг того дня.
Від: [☆]
— …Хм.
Від неї.
Стардаст, Хару надіслала мені повідомлення.
У мене на мить перехопило подих.
[Та якого біса, де взагалі подівся Егостик???]
(Фото Егостика, що летить у небі перед Стардаст)
Що за фігня?
Де ви двоє перебуваєте??? Що ви тут робите??????
[Минуло вже майже пів року з його появи, і взагалі нічого не чути!!!]
=[Коментар]=
[Тоді всі так розхвилювалися… а потім вони просто зникли]
[По-перше, він живий. Хіба не втішно знати бодай це?]
[Я чув, що то був шедевр]
ㄴ[Який ще шедевр]
ㄴ[Або це масштабна робота, на думку експертів із метеоритів]
ㄴ[Схоже, це був грандіозний план, інакше всі ефірні телеканали розтрубили б про це]
ㄴ[Хм… Але чому останнім часом усі ці чорно-білі редиски приєднуються до кафе? Це справді дивно, чи не так?]
[Це якась підробіток?]
[Егостик живий і здоровий, не хвилюйтеся ^^]
ㄴ[?]
ㄴ[@newday313 Він уже досить давно є відданим учасником кафе… але нарешті з'їхав з глузду після такого довгого очікування. Оце так божевілля]
[Егостик!!! Куди ти зник!!!@!! Я помираю~~~]
— Хм.
Ніч.
Стардаст, Шін Хару лежала в ліжку, вдивляючись у свій телефон. Шін Хару фиркнула й посміхнулася собі під ніс.
Вона шукала інформацію у фан-кафе Егостика.
…І тепер, відтоді як дізналася, що він живий, вона за звичкою переглядала фан-кафе.
Різниця, звісно, полягала в тому… Що тепер вона була набагато спокійнішою. Вона могла гортати стрічку й посміхатися, дивлячись на людей, які губилися в здогадках щодо місцеперебування Егостика.
Поки вона продовжувала з посмішкою на обличчі розглядати допис, раптова думка спала їй на думку, і вона зітхнула.
— …Ха.
…Якщо подумати, вона не бачила його з моменту їхньої останньої зустрічі.
"Я хочу бути з ним", — подумала Стардаст, запускаючи руку у своє світле волосся, а її очі злегка затуманилися.
Я хочу бути з ним. Я хочу знати, що йому подобається, що не подобається, чим він зазвичай займається. Я хочу знати все, я хочу бути поруч із ним.
Але…
Прямо зараз я навіть не можу нормально вийти з ним на зв'язок через цей клятий Его-Стрім.
"….."
…Може, мені просто підірвати їх усіх під три чорти?
Подумала Стардаст із холодним блиском в очах, а потім прийшла до тями, покрутила головою й почервоніла.
…Це все одно залишалося проблемою. Важко, коли громадяни тобі не довіряють. Зустрічатися з лиходієм, будучи героєм — я впевнена, що світ засудить мене…
Але…
"…І все ж."
Навіть якщо я не можу з ним зустрітися, мені б хотілося бодай спробувати зв'язатися…
Пізно вночі вона лежала на ліжку у своїй піжамі, міцно стискаючи смартфон і продовжуючи розмірковувати.
Сама того не помітивши, вона дочекалася світанку.
Коли її голова все ще була трохи каламутною від сну, вона дещо усвідомила.
— …Зачекай.
Якщо подумати, зараз світанок.
Даїн на світанку має бути сам.
…У такому разі, хіба я не можу з ним зв'язатися?
Керуючись цим ланцюжком думок, вона з деяким трепетом увійшла у вікно повідомлень.
Вона отримала його номер телефону під час їхньої останньої зустрічі.
Вона відкрила діалог із контактом і раптом розгубилася, не знаючи, що відправити.
Після деяких роздумів вона набрала пальцем:
[Чим займаєшся?]
А потім задумалася.
"…Якщо подумати, можливо, він зараз спить?"
Думаю, мені слід спочатку запитати, чи він спить.
Подумавши так, вона стерла попередній текст і набрала знову:
[Спиш?]
А потім задумалася.
"…Чи не занадто це коротко?"
— Ух…
Героїня S-класу Стардаст уперше перебувала в стосунках…
Вона ще трохи подумала і нарешті спромоглася надіслати повідомлення:
[…спиш?]
Вона промовила:
— …Чудово.
Відправивши його, вона гордо посміхнулася.
Хто б міг подумати?
Найгірший кошмар для лиходіїв, яка залишається холодною на місці терористичного акту, одним махом розчавлює ворогів і завжди викликає захоплення у своїх колег-героїв своїм сталевим, суворим обличчям…. Надсилає повідомлення лиходію, посміхається й почувається гордою за себе.
Після відправки вона почала нервувати.
"Цікаво, чи відповість він. Цікаво, чи він уже спить."
І ось, після тривалого очікування.
[Що сталося?]
— …!
Він відповів миттєво.
Стардаст, яка до цього в заціпенінні лежала на ліжку, одразу сіла.
Ось так, після їхнього останнього поцілунку… розпочалася їхня перша розмова.