Розділ 359:
~Асоціація Героїв Кореї~
Атмосфера тут стала досить світлою.
— Привіт усім~
— Ха-ха… Так, привіт. Стардаст.
Це була не хто інша, як Стардаст, єдина героїня S-класу в країні.
Майже пів року вона завжди була холодною та серйозною.
…Звісно, цього й слід очікувати від героя, який повсякчас перебуває між життям і смертю, але вона завжди здавалася якоюсь тихою та різкою.
Вона змінилася.
"……"
Вона тепер постійно посміхається, а іноді навіть голосно сміється.
…До великого подиву співробітників, які звикли бачити її холодною та гострою на язик.
— …Останнім часом у Стардаст сталося щось хороше?
— Не знаю… але приємно бачити її такою життєрадісною.
Звісно, її веселість розрядила зазвичай напружену атмосферу в Асоціації, і всі були задоволені, навіть голова.
— Хм. Стардаст останнім часом помітно пожвавішала, чи не так?
— Саме так, пане голово.
— …Це добре, ха-ха, я нарешті заживу, ха-ха, а то весь цей час був наляканий до смерті…
Сказавши це, голова безсило опустився в крісло й витер своє лискуче волосся.
…Він відчув неабияке полегшення, оскільки холодна Стардаст уже тривалий час тримала його в напрузі.
— Ну, якщо вона раптом так виглядає, то це точно через чоловіка, ха-ха! Хто б ти не був, щиро тобі дякую!
Голова Асоціації, який у той момент реготав, тримаючись за живіт, навіть не здогадувався… що коханим Стардаст був лиходій.
Він дізнається про це пізніше, і тоді збагне, що його самого ось-ось схоплять за комір…
Ну. Менше з тим.
Стардаст, Шін Хару, останнім часом перебувала в чудовому настрої.
У найкращому за все її життя.
"Я більше ніколи тебе не покину, я завжди буду поруч із тобою."
— …Ммм.
Наприкінці дня Хару лежала у своєму ліжку, обіймаючи ковдру й посміхаючись із трохи почервонілим обличчям.
Вона нарешті зізналася Егостику у своїх почуттях, і він прийняв їх.
Що взагалі може бути кращим за це…?
— …Хм.
Хару широко посміхнулася.
…Тривога, знервованість та втома, які вона демонструвала раніше, майже безслідно зникли.
Коротше кажучи, вона майже повернулася до колишньої себе.
Її мізки нарешті виявилися здатними приймати раціональні рішення…!
І саме тому в неї досі виникала бурхлива реакція щоразу, коли вона згадувала свої минулі нерозсудливі вчинки.
— Ух…
…Як-от зараз, коли вона згадала, як у сльозах полетіла геть, щойно побачивши Егостика.
Вона відчувала через це зайвий сором…
"…Я була такою божевільною тоді."
Хотілося б мені поставитися до цього серйозніше, але це все тому, що я не контролювала свої емоції.
З іншого боку, саме тому з Егостиком усе так добре склалося…
— Ммм…
При цій думці вона злегка почервоніла й мимоволі причмокнула губами.
А потім відчула, як її серце наповнюється почуттям глибокого задоволення.
Вона більше не так сильно ревнувала до Его-Стрім, а радше захихотіла, подумавши про них.
"…Звісно."
Її все ще непокоїло, що Егостик досі живе з ними, але… нічого не вдієш, зрештою, у нього були свої причини.
Насправді… вона цього не знала, але почуття провини з тих часів, коли вона вважала його ходячим мертвецем, усе ще глибоко сиділо в її грудях, змушуючи почуватися ніяково через те, що вона залишає його там.
Звісно, зрада з його боку була б непростимою.
— Ух…
Вона піднесла нігті до рота з байдужим поглядом, а потім злякано відсмикнула руку.
…Гаразд. Давайте не думати про такі похмурі речі.
Замість цього нам слід знайти будинок, де нас ніхто не побачить, про всяк випадок. Підвал підійшов би, щоб він не міг утекти. Ніхто не зможе туди дістатися.
Вона лежала без сну однієї ночі, думаючи про все це, а потім зітхнула й подивилася на стелю.
Звісно, не всі проблеми були вирішені.
Найбільша трудність полягала в тому, що з ним важко зв'язатися. Стардаст була палко згодна з тим, що виникнуть серйозні неприємності, якщо Его-Стрім чи хтось інший дізнається про їхні стосунки. Хто знає, що вони вчинять, якщо про все довідаються.
Звісно, вона мала його контактні дані, але… Було сумно, що шанси на зустріч залишалися мізерними.
Особливо після того, як минулого разу вони так глибоко зблизилися.
— Я сумую за тобою, — пробурмотіла вона, обіймаючи подушку поруч із собою.
Я сумую, сумую, сумую, сумую за тобою.
Вона хотіла, щоб він лежав поруч; вона хотіла, щоб він знову обняв її, як тоді; вона хотіла, щоб він посміхнувся їй; вона хотіла знову поцілувати його; вона хотіла провести з ним ніч…
З цими думками Стардаст потерла очі й поринула в сон… чекаючи на наступний раз, коли побачить Егостика.
"…Можливо, мені варто поговорити з Соль А, я можу розповісти їй…"
Подумала вона про себе уві сні.
Пізно вночі, після того як Егостик пішов із її кабінету, Соль А зловісно посміхнулася, дивлячись на місяць у нічному небі.
— Схоже, план усе-таки спрацював.
Зрештою, їй нарешті вдалося достукатися до Стардаст, а це означало, що вона нарешті стала на крок ближче до великої картини.
Для цього дня знадобилося багато підготовки.
Вона не стала активно заперечувати Хару, що він помирає, і не сказала йому, що Стардаст перебуває в такому стані.
Вона була найкращою подругою Хару, і оскільки Хару також була її найкращою подругою, вона знала про неї геть усе.
Вона знала: якщо дозволити Хару думати, що він помирає, у неї буде бурхлива реакція, коли вона побачить його знову. І в той момент, коли вона розвіє це непорозуміння, вона зізнається в усьому.
Це був правильний вибір, бо інакше вони б так і топталися на тому самому нестерпному місці….
Зрештою, їй вдалося звести їх разом, як і планувалося, а це означає, що шлях тепер відкритий.
"…Якби тільки я спочатку зв'язалася з Его-Стрім…"
У неї могло б не бути шансів, оскільки зв'язок між ними міцний, але тільки не в тому випадку, якщо Стардаст була першою.
Вона була її найкращою подругою.
"Підігріти мій день, перемогти Его-Стрім…"
Чудово. Чудово.
Це, мабуть, найкращий шлях.
Вона вже бачила це раніше, те, як поводяться учасники Его-Стрім…
Вони мали такий вигляд, наче ніколи не здадуться.
"Ух…"
Соль А здригнулася від самої лише думки про це.
…Вона мусила завадити тому, щоб Егостика викрали й розділили на десять рівних частин.
Це було заради найбільшого щастя.
…Егостик і не здогадувався б, яка слізна боротьба ховається за її посмішкою.
— Ха… Чудово.
З цією думкою вона подивилася на вогні міста внизу.
"…У мене повно роботи, враховуючи також інфляцію здібностей, про яку згадував Егостик…"
Вона зітхнула, упорядковуючи речі, які необхідно зробити.
Це була ніч багатьох думок.
Сходження Бога Сонця стає все ближчим і ближчим, і в міру зростання його впливу здібності всіх обдарованих посилюються, а світ поринає в хаос.
Це був шокуючий поворот подій, якого в оригінальній історії не міг передбачити ніхто, навіть читач.
Я знав про все це заздалегідь, і я не хотів, щоб світ був настільки цим шокований.
"…Серйозно, оригінальний автор був найгіршим."
Усе починається з того, що один із героїв з посмішкою відмахується від атаки набагато слабшого лиходія, а потім у нього раптово вибухає голова. Я тоді подумав: "Він взагалі людина?". Я був по-справжньому розлючений тим, до чого вони збираються довести Стардаст.
"……"
Я присягнувся собі, що зроблю Стардаст щасливою в цьому світі, і саме тому я крутив ручку в руках.
Насправді мені не варто було хвилюватися за Стардаст, бо вона є найбільшим бенефіціаром частини 4…
Простіше кажучи, у частині 4 здібності кожного стають сильнішими в міру наближення сходження Бога Сонця, що означає, що її сила зросла.
А Стардаст, яка стає сильнішою перед лицем сили сонця, стає в кілька разів сильнішою в ситуації, коли бог, створений на 100% із чистої сили сонця, наближається до землі. Коротше кажучи, це означає перебувати в стані постійного пробудження.
Якщо посилення інших здібностей було додаванням, то про Стардаст можна сказати, що це множення. Ось чому я казав, що хочу, аби Стардаст була настільки сильною до цього часу. Вона вже набагато сильніша, ніж була в оригіналі, і цього було б достатньо, щоб виштовхнути її на саму межу її здібностей. Їй більше нікуди рости, окрім як угору.
Чому ж така сильна Стардаст виявилася виснаженою після частини 4?
…Відповідь, звісно, полягає в інших людях. Посилених лиходіїв стає так багато, що суспільство скочується майже до анархії, і багато з них гинуть ще до того, як Бог Сонця взагалі прибуде. Я впевнений, що Бог Сонця мав до цього якесь відношення.
Хай там як, я не збирався дозволити світу отак покотитися під три чорти й викликати сльози на очах Стардаст…. Не зараз.
А це означає, що мені потрібно щось зробити з «Катедрал», альянсом лиходіїв, який очолив руйнування світу, і для цього мені потрібно було зустрітися з Селестою.
"Усе заради Стардаст."
Пробурмотів я собі під ніс, одягнув маску й приготувався зустрітися з Селестою на наступному засіданні «Катедрал».
"Тож ось вона, вага прикидання…"
Подумав я про себе.
Хух, це непросто.