Розділ 355:
Існує закон, який звучить приблизно так: перед тим як станеться велика аварія, передують десятки або навіть сотні дрібних інцидентів.
І схожий закон діє в манзі про героїв «Стардаст!».
Частина 4 була ознаменована сходженням Бога Сонця.
В оригінальній манзі Бог Сонця не з'являється нізвідки, його поява поступово тизериться в частині 3 через Виконавця Бажань та ангельське сходження.
Фінальна подія трилогії, пов'язана з Богом Сонця, мала кодову назву «Левіафан».
Гігантські напівпрозорі дракони з'явилися по всьому світу одночасно, дивуючи людей і змушуючи їх думати, що взагалі відбувається.
Для довідки, вони не завдавали особливої шкоди завдяки своїй прозорості. Їхні тіла складалися зі світла, тому об'єкти могли проходити крізь них.
Єдина проблема полягала в тому, що люди, які опинялися всередині них, скаржилися на запаморочення й почувалися трохи дивно. Ну, якщо його не чіпати, він зникне сам по собі… Також була незначна проблема: він стріляв у будь-якого героя, який його атакував.
Хай там як, я вирішив перемогти його.
Я замислювався, чи варто мені це робити, але… Був один предмет, який мені потрібно було з нього отримати.
Я одягнув свою звичну маску та плащ і спостерігав з-поміж хмар за звіром, який з'явився внизу.
— Вау… Він справді великий.
Я поклацав язиком при виді витягнутого дракона, також відомого як Левіафан, що припав до землі в самому центрі Сеула, рухаючись сушею, наче морем.
Велика напівпрозора істота з пастельними кольорами по всьому тілу ширяла над землею.
Без жартів, він був величезним, точно як в оригіналі. Можливо, навіть більшим за звіра руйнування з Місячних Врат через своє довге тіло.
Я пильно дивився на нього, кидаючи погляди на екран новин і вікно чату, що вискочили з лівого боку моєї маски.
[Ха… Що, в біса, це таке?]
[[ТЕРМІНОВІ НОВИНИ] У Сеулі з'явився гігантський веселковий дракон…]
[Я зараз перебуваю всередині тіла цього дракона, тільки голова трохи паморочиться. Тікаю геть]
[Що це взагалі за країна? Вони всі з'являються в різних місцях]
[Це все тому, що Мангостік зник…]
[Наразі нам залишається тільки вірити в Стардаст]
[Давайте уважно стежити за небом, раптом Егостик влаштує сюрприз]
Я спостерігав за цими трансляціями лише з однієї причини…. щоб запобігти прикрій випадковості, коли мене засічуть камери вертоліота новинної станції і хтось побачить.
Чесно кажучи, піднялося б багато галасу, якби я з'явився зараз… Можливо, краще поки що сховатися, хоча немає нічого страшного в тому, якщо мене побачать.
"Неважливо…"
Сьогодні я все одно збирався побачитися зі Стардаст.
Подумав я про себе, летячи по небу.
Моїм першочерговим завданням було перемогти звіра.
Ви можете запитати, як я збирався це зробити, але… У мене був план.
З цією думкою я злетів високо в небо й попрямував до самої верхівки голови дракона.
"….."
Це була дивна істота з безліччю очей у формі пончиків спереду, які тягнулися вздовж боків.
Загалом дракон був прозорим, за винятком однієї деталі: коштовний камінь на його лобі був справжньою, непрозорою сферою.
"…Ось воно."
Коштовний камінь, який оживляв Левіафана, одного з ілюзорних драконів Бога Сонця.
Так само як і місячний камінь Бога Місяця, цей камінь містив у собі чисту силу Бога Сонця.
…Ну, це не те щоб аж так важливо, але мати його при собі досить непогано через його силу.
Він мені все одно знадобиться, тому я подумав, що заберу його цього разу.
…Я зовсім не збирався використовувати це як привід, щоб побачити Стардаст уперше за пів року. Ага.
— Хай там як, давай спробуємо.
З цими словами я зловісно посміхнувся й полетів до голови істоти.
Дракон виглядав незатишно, коли я наближався…. Але він не виявляв особливої настороженості, можливо, тому, що я був занадто малим, або, можливо, тому, що здавався занадто слабким.
Я скористався цією можливістю, щоб опинитися прямо перед коштовністю, а після цього все пішло одне за одним.
Усе мало відбутися швидко.
Я підняв руки в повітря й виклався на повну.
В оригінальному коміксі спосіб розправи з цим ворогом був досить простим.
Коштовний камінь на голові дракона — це чиста сила Бога Сонця, а сила Бога Зірок протилежна силі Бога Сонця.
Тому, якщо вдарити по ньому силою зірок, камінь буде знищено!
Використовуючи цю логіку, Стардаст легко розтрощила звіра в оригіналі.
Це означало, що я, який отримав силу того самого Бога Зірок, також міг легко розбити цей камінь…!
З цією думкою я зібрав телекінетичну силу в руках, дозволяючи своїм долоням наповнитися силою зірок.
І в той самий момент.
_БАХ-_
Я щосили опустив руку на коштовний камінь і натиснув.
— Хм…!
Мою руку почало палити, і вона налилася силою.
Наче знаючи, до чого я торкаюся, сила в моєму тілі почала стрімко накочуватися на нього, і спостерігаючи за цим, я відчув це інстинктивно.
"Нарешті моя справжня зоряна сила пробуджується…! Невже це подія пробудження, яку переживає лише головний герой?"
Ось так просто моя голова раптово вибухнула від виття палаючого звіра.
Я відчував такий біль, що моя рука ледь не відвалилася.
Зосереджуючись на моїй руці,
"О-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о"
Я побачив, як почало розгоратися яскраве жовте світло, точно як у Стардаст.
"Так, це воно!"
"Я нарешті пробуджую свої сили…! Подивіться на це яскраве жовте світло. Це воно…!"
Поки я думав про це, раптово світло, що виходило з моєї руки, почало поступово тьмяніти.
— Га…?
Чомусь світло на моїй руці було не жовтим, а такого ж зловісного чорного кольору, як і мій одяг.
Тобто, поки кулак Стардаст містив жовте світло, мій містив чорне світло.
"…Якого біса!?"
Ви дали мені його в концепті лиходія?
Ні, Боже. Я віддаю перевагу блискучому жовтому. Мені не подобається, коли кольори змінюються за одну мить.
Звісно, мої бажання не були враховані.
— Ка-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!
З цим криком коштовний камінь розлетівся на друзки, і тіло звіра також розсипалося, наче скло.
— Ух…!
Ось так просто він звалився.
Я побачив, як розбитий камінь також падає на землю, тому кинувся вперед і впіймав його прямо в повітрі.
Мої руки були пофарбовані поєднанням моєї чорної сили та його веселкового диму.
— Хах…
Я сховав у кишеню прозору сріблясту крихту коштовного каменя, яку з великими труднощами здобув, і з зусиллям піднявся в повітря.
— Кх-х.
…По дорозі виникли незначні заминки, але я переміг монстра й отримав камінь.
Тепер усе, що залишається, — це поговорити зі Стардаст.
…Моє припущення: після всього цього галасу вона скоро буде тут.
Минуло чимало часу відтоді, як я бачив її, і я трохи, е-ем, нервую.
"…..!”
Раптово я відчув дуже знайомий погляд ззаду й усе зрозумів.
— Хух… Ах.
З цими словами я зітхнув і обтрусив руку.
Я повернув голову, і вона була там.
— Га…?
Жінка, чиє світле волосся розвівалося в синьому небі.
…Моя улюблена людина, яку я не бачив пів року, Стардаст.
Вона дивилася на мене тремтячими очима, наче не могла повірити власним очам.
Минуло так багато часу відтоді, як я бачив її.
Я затамував подих перед її приголомшливою красою, а потім посміхнувся, намагаючись заспокоїти своє тремтяче серце.
— Ха-ха…. Мені було важко з ним розібратися, ха-ха.
— Ах…
Усе ще не вірячи, вона відповіла лише з блідим обличчям і тремтячим голосом.
Минуло багато часу відтоді, як я бачив її, подумав я, поки вона дивилася на мене.
…Насправді мені було ніяково розходитися минулого разу отак, наче ми більше ніколи не побачимося, а потім безсоромно знову з'явитися ось тут.
…Ба більше, я хвилювався за неї.
Я придушив своє збентеженння, відкрив рот і почав вигадувати виправдання:
— …Ха-ха, чому ти так дивишся, хм, хм. Я сказав, що зав'язую з тероризмом, а не йду на спокій від активної діяльності, ха-ха-ха…
— …..
Вона ось-ось розплачеться від моїх слів.
…Я не знаю, що це таке.
Так… Це зовсім не схоже на мене.
Якщо бачиш когось після довгої розлуки, треба привітатися.
Подумав я про себе.
Я щиро посміхнувся й сказав їй:
— Вітаю, Стардаст. Давненько не бачилися.
На мої слова Стардаст,
— Хм…
Вона підлетіла до мене зі сльозами на очах і обняла мене.
— …..?!!?!
— Егостик… Егостик…
Вона підлетіла прямо до мене, перш ніж я встиг зреагувати, обіймаючи мене, зариваючись обличчям у мої груди, міцно тримаючись, кличучи мене по імені й починаючи плакати.
Я не знаю, якого біса відбувається, у мене на мить заклинило мізки.
…Насправді я міг би ухилитися від неї, але не зробив цього, тому що вираз її обличчя був таким… змученим.
Я не знав, чому вона раптом так поводиться, або чому вона робить це зі мною, але в мені прокинулася ДНК відданого фаната, тож я почав ніяково погладжувати її, намагаючись заспокоїти:
— Ні, Стардаст…? Що не так, просто заспокойся і…!
— Егостик… Мені шкода… Мені шкода…
Поки я борсався, не знаючи, куди, в біса, подіти руки, вона ще сильніше зарилася головою в мої груди, починаючи все сильніше й сильніше намочувати мій одяг.
…Стардаст нізвідки почала ридати й просити у мене вибачення.
Я вирішив, що не можу продовжувати розмову в такому публічному місці.
— …Стардаст, ну ж бо, давай поговоримо он там!
Я потягнув її за собою й вирішив переміститися в інше місце.
…Ні. Що, в біса, взагалі відбувається?
[[ТЕРМІНОВІ НОВИНИ, ТЕРМІНОВІ НОВИНИ, ТЕРМІНОВІ НОВИНИ, ТЕРМІНОВІ НОВИНИ]]
(Фото дракона, що летить у небі)
Це перед Стардаст, яка летить поруч із хмарами на цьому фото.
Давайте збільшимо його.
(Збільшене фото неба)
"Хіба це не Егостик???????"
=[Коментар]=
[???????]
[????]
[!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!]
[Реальна історія? Реальна історія? Реальна історія? Реальна історія?]
[Ходімо~ ходімо~ ходімо~ ходімо~]
[Дякую дякую дякую дякую]
[Манго воскрес]