Розділ 353:
Днями я погуляв із Сен Джаянг, а коли повернувся, Чхве Се Хі вилаяла мене за те, що я ходив із нею наодинці.
— Тоді залишайся зі мною до кінця дня!
Я кивнув на впевнені слова Чхве Се Хі… Мене не так щоб сильно лестила Чхве Се Хі, яка розмовляла в такому знервованому настрої.
— Е-ем, ладно.
Хай там як, у результаті сьогодні я став компаньйоном Чхве Се Хі… і те, чим Чхве Се Хі хотіла зайнятися, було…
— Вивільнити свої здібності?
— Ага. Останнім часом у мені багато всього накопичилося. Мені потрібно, щоб ти допоміг мені це випустити.
Кажучи це, вона перекотилася на спину й витягнула руки вгору.
…Принаймні тренувальний майданчик був прямо перед нами, тож нам не довелося далеко їхати.
Зрештою Чхве Се Хі вирушає в дорогу, рішуче налаштована сьогодні стріляти блискавками.
Перед цим вона трималася за руки з нашою цілителькою, Лі Ха Юль, отримуючи підсилення.
— Сестро, не перенапружуйся сильно, гаразд?
— Так, так. Не хвилюйся.
Із зав'язаним у кінський хвіст каштановим волоссям Лі Ха Юль стояла перед Чхве Се Хі, зчепивши руки перед собою, і говорила стурбованим голосом.
І коли я побачив, як Чхве Се Хі відповідає на її слова крутою посмішкою, я відчув щось тепле на серці.
Правильно. Якщо подумати, Чхве Се Хі та Лі Ха Юль в оригіналі завжди були разом як лиходійки Електра та Ікс-Свята.
Навіть попри те, що я зруйнував оригінальну історію, як фанат, коли я бачу щось схоже на оригінал, у мене навертаються сльози від емоцій…
— Ну ж бо, ходімо!
Хай там як, саме так ми вдвох заглибилися далі в ліс.
Я не знаю, як далеко ми летіли.
— Це воно?
Сказав я, летячи в синьому небі й дивлячись на сірих големів, що йшли крізь зелений ліс унизу.
— Ага, це один із тих, що зробила Со Ін… Як він там називається? Вона казала, що це тестовий робот. Нам просто потрібно його знищити.
Ось так вона все пояснила.
Судячи з усього, Со Ін побудувала міцного робота, який вираховує шкоду, щоб перевіряти силу нашого Его-Стрім, і розкидала його в горах позаду нас.
Я запитав: "А що, якщо нас застукають за цим заняттям?". Вона пояснила, що це не має значення, оскільки ми також розпилили в цьому місці фільтр нерозпізнавання.
— Хай там як, я скоро повернуся!
— Добре. Бувай.
Сказав я і взяв рушник та пляшку з водою, які мені протягнула Чхве Се Хі.
— Ха-ха… Що ж, пограємо?
Вона стукнула кулаком об кулак, поки блакитні блискавки спалахували в її очах, а помаранчеве волосся розліталося в різні боки, коли вона ковзала вниз.
Потім від її тіла почали розходитися струми блискавок.
— Ха-а-а-а-а-а-а-ах!
_Ква-га-га ква-га-га ква-га-га ква-га-га кванг-_
Я аж язика висунув, дивлячись на Чхве Се Хі, яка шматувала ліс блакитними розрядами блискавок, нищачи роботів.
…Чхве Се Хі виглядає найщасливішою, коли використовує свої когнітивні здібності, щоб вивільнити свої блискавки через свій ненаситний апетит до цього.
Насправді було дуже мало людей, яким доводилося використовувати свої здібності так само регулярно, як їй. Якщо вона не стріляє блискавками, її тіло стає знервованим, і вона не може контролювати свої імпульси. Цікаво, чи вона справді накопичує електрику в своєму тілі.
Ось чому в оригіналі вона стала лиходійкою — бо не могла контролювати свої імпульси.
Я вже звик до цієї сторони Чхве Се Хі… хоча вона все ще була трохи божевільною.
— Ка-ха-ха-ха-ха-ха-ха!
_Бум-бум-бум-бум-бум._
Я кивнув, дивлячись на Чхве Се Хі, яка все ще трощила ліс блакитними блискавками, що виривалися з її очей.
…Судячи з усього, Чхве Се Хі дійсно стала сильнішою. Перш за все, колір її блискавки змінився з жовтого на блакитний.
Ймовірно, завдяки поєднанню невеликого відсотка підсилень, які пробудили здібності до підсилення за межами її існуючих сил, та її ентузіазму у використанні більшості здібностей серед існуючих учасників Его-Стрім.
Для здібності неможливо стати сильнішою в абсолютному значенні самій по собі, але вона може стати сильнішою завдяки освоєнню бойових навичок та способів використання сил.
Можливо, після початку частини 4, якщо вона дійсно пройде через подію посилення, вона зможе стати наступним найсильнішим учасником Его-Стрім.
До того часу, як я про це думав, усе нарешті закінчилося, і удари блискавок припинилися.
Коли я знову підвів очі, то побачив Чхве Се Хі, яка сильно спітніла.
— Ха, ха, мені потрібна вода…
— Тримай.
З цими словами я протягнув їй пляшку з водою, поки вона туго зав'язувала своє помаранчеве волосся в пучок, обмотувала рушник навколо шиї й починала жадібно пити, спустошуючи всю пляшку.
…Щось у ній нагадує мені Ільджін, ту сестру, яку я зазвичай бачив у провулку, коли вчився в школі. Вона фарбувала волосся в такий колір, носила спортивний костюм і виглядала ось так.
Різниця була в тому, що Чхве Се Хі не вчилася в школі, а її помаранчеве волосся було результатом її здібностей, а не фарбування…
Коли я з такими емоціями дивився на Чхве Се Хі, вона, мабуть, відчула мій погляд, бо допила воду й сказала, насупившись:
— Гей, що ти робиш, я подумала, що це дивно.
— …Ти нагадала мені декого, кого я знав.
— Що?
Наш флірт незабаром переріс у бідкання Чхве Се Хі.
— …Я знаю, як виглядаю, але я не можу втриматися, якщо не використовую свої сили. Я дивна?
— Ну, ти ж дивна, хіба ні?
— Вау. Я так розчарована. Я, чесно кажучи, не можу повірити, що в цьому домі є хоч одна нормальна, звичайна людина, крім мене.
На її щирість я покрутив головою й відповів:
— …А хіба така є?
— Ну так. Чесно кажучи, вони всі трохи незвичайні, знаєш, типу як свята бога місяця, донька другого за рейтингом лиходія у світі…
У словах Чхве Се Хі був сенс.
Со Ін — жертва біо-експериментів, яку викрали в дитинстві й використовували як піддослідну в корпорації «Хан Ін». Не кажучи вже про Ин-Воль, Аріель та Ха Юль — цілительку, яка зараз виглядає як звичайна студентка коледжу, а колись була дівчинкою-головою родини сиріт, яких забрали з притулку.
— І якщо чесно, Су Бін теж ненормальна, вона та, кому спала на думку ідея зустрічатися з вами всіма…
Чхве Се Хі зрозуміла, що говорить, і закрила рот.
"….."
…Чхве Се Хі, чиє обличчя було яскраво-червоним від поту чи від чогось іншого, посміхнулася й повернула голову в інший бік.
"…"
"….."
"項目"
Тиша тривала деякий час, поки ми поверталися назад.
— …Ух.
Чхве Се Хі не витримала тиші, тому міцно стиснула свій рушник і крикнула з червоним обличчям:
— Так!!! Ти мені подобаєшся! Гаразд??
Сказавши це, вона збентежилася й швидко полетіла вперед, випереджаючи мене.
Потім, зупинившись переді мною, вона озирнулася на мене з густо почервонілим обличчям і сказала:
— Ну постривай у мене. Одного дня я змушу тебе прийняти це. Подивимося, як довго ти зможеш не зводити очей зі Стардаст!
І з цими словами вона полетіла вдалину.
"項目"
"…Це цілком у її стилі."
І я залишився позаду, один, думаючи про себе.
Після розваг із Чхве Се Хі час минав, і мирні дні продовжувалися.
…Якщо не рахувати того, що щоразу, коли Чхве Се Хі бачила мене, вона червоніла й швидко підхоплювалася та тікала. До речі, Сен Джаянг дражнила Чхве Се Хі, коли бачила це…
Навіть такі мирні дні мали закінчитися, бо скоро наближалося щось велике.
— …Наступного понеділка подія нарешті відбудеться.
Сидячи за своїм столом, я в останній раз поглянув на те, що принесе наступний тиждень.
Як завжди, мені не потрібно було багато робити, і тепер повністю посилена Стардаст могла б із цим усім упоратися…
— Хмм…
Але по-перше, була справа людських жертв, і їй знадобиться дещо від мене, тому я мусив утрутитися.
Останнє, про що я думав, — це чи йти у своєму костюмі Егостика, чи піти в іншому костюмі, прикидаючись кимось іншим…
"Я все одно скоро переможу його, тож це не буде великою проблемою."
Тому я вирішив піти у своєму старому костюмі.
Це все одно не матиме значення.
А потім…
"Мені потрібно дізнатися, як справи у Стардаст."
…Якщо чесно, я справді хотів побачити Стардаст… але цього разу не з цієї причини.
Стардаст останнім часом поводилася емоційно нестабільно та саморуйнівно. Я хотів з'ясувати, що з нею не так.
Що, в біса, з нею не так?
Що б це не було…
"Я виправлю це, що б це не було, незважаючи ні на що."
Бо саме так чинить справжній фанат…!
До того моменту я насправді не знав, що роблю.
Чому Стардаст була в такому стані, в якому була?
…До того дня, поки я не зустрів її. Зовсім ні.
"….."
~Темне місто~
На даху будівлі стояла жінка з довгим світлим волоссям, вдивляючись у ніч із порожнім виразом обличчя.
Її звали Шін Хару, і вона думала.
"…Цікаво, чи повинна я жити отак."
Сенс її існування.
Минуло вже багато днів відтоді, як вона спала без нічних жахіть.
З моменту його відходу Стардаст так гостро відчувала його відсутність.
"Що, якщо він справді мертвий…?"
Чи буде тоді взагалі якийсь сенс жити?
Зі своїми смертоносними очима вона виявила, що думає про такі речі.
"Егостик…"
Якби вона тільки могла побачити його в останній раз.
Вона мовчки заплющила очі й задумалася.
Залишалося два дні до того, як вона побачить його знову.