Розділ 342:
Після відходу Егостика на спокій Стардаст на поверхні не надто змінилася.
Так. Суто на поверхні.
— Помри.
— Ква-а-а-а!
_Ква-га-га Ква-га-га Ква-га-га Кванг-._
У самому центрі Сеула з'явився черговий лиходій, сіючи терор.
Стардаст примчала на місце події, швидко схопила його за горло й вліпила в будівлю.
А потім пішла прямо на нього.
— Ух... Ух...
Тіло лиходія розбилося об будівлю, і він залишився лежати непритомним.
— Цок.
Вона подивилася на нього зверху вниз із холодним виразом обличчя й кинула на землю.
Перемігши лиходія, вона зв'язалася з Асоціацією з абсолютно кам'яним обличчям.
— Лиходій S-класу, Знаючий Мавпа, ліквідований. Будь ласка, прийдіть і приберіть цей безлад.
[Так, звісно, звісно! Зрозуміли!]
_Клац._
На цьому дзвінок завершився.
Вона знову злетіла в небо, мовчки оглядаючи уламки в центрі міста, а потім напружилася.
Стардаст не змінилася на поверхні.
Ось тільки, чомусь, вона стала ще менш милосердною та значно жорстокішою у своїх розправах із лиходіями, ніж раніше.
Сама Стардаст цього не усвідомлювала, але причина, чому вона стала набагато холоднішою до лиходіїв, які мимоволі влаштовували терор, була простою.
"Ні, це не ти."
Коли їй повідомляли, що якісь лиходії влаштували терор, у ній без її власного відома розквітало слабке почуття очікування, але коли вона чула ім'я лиходія — ім'я, яке не мало нічого спільного з Егостиком, — гіркота, гнів та супутнє "я так і знала" змушували її впадати у відчай.
Усі ці стреси ставали більш очевидними, коли доводилося мати справу з іншими лиходіями, які не були Егостиком.
".."
Чому ви крадете мій час?
Вигляду Стардаст, яка летіла в повітрі з такими думками у своїх мертвих очах, було достатньо, щоб налякати будь-якого іншого лиходія.
Хай там як, саме так вона повернулася до Асоціації.
Сидячи у своєму кабінеті й стукаючи по клавіатурі ноутбука, вона виглядала безпристрасною, але всередині неї вирував вихор емоцій.
Більшість із них, звісно, були про Егостика.
"Якби я не говорила так холодно наприкінці, чи пішов би він?"
Самоненависть і жаль.
"Це занадто. Як він міг піти так швидко?"
Обурення на Егостика.
"Егостик... Хм. Я не можу плакати в офісі."
Смуток.
"Все одно я впевнена, що він досі думає про мене. Ах... Принаймні він не мертвий."
І спроби домовитися.
"Так. Це добре, що лиходій S-класу пішов на спокій, і мені взагалі начхати на нього... Я впевнена, що це почуття тимчасове, так?"
І нарешті, ментальна перемога.
Такий був її звичний стан останнім часом.
Шторм емоцій, що вирував у її голові, нарешті вщухав на чомусь одному, тільки для того, щоб наступного дня знову перезапуститися з початкової точки.
Сьогодні, схоже, все закінчилося ментальною перемогою.
Звісно, як для людини, яка каже, що їй начхати на Егостика, вона ввела «Егостик» в інтернет, щойно увімкнула ноутбук.
І ось вона перейшла до своєї звичної рутини.
— О?
Раптом вона побачила один допис і завмерла.
[[ТЕРМІНОВІ НОВИНИ] Егостик розпочинає терор із новою героїнею за кордоном! Це був просто розрив стосунків зі Стардаст, а не відхід на спокій?]
Її розум став білим від цього видовища.
Про що ви говорите?
Егостик... цього не може бути, цього просто не може бути...
Навіть думаючи так, вона тремтячою рукою схопила мишку й клікнула на допис.
Те, що вона побачила, щойно зайшовши в допис, було...
Це було зображення робота з холодним виразом обличчя.
[[ТЕРМІНОВО] Егостик розпочинає терор із новою героїнею за кордоном! Чи це було просто розходження шляхів зі Стардаст, а не відхід на спокій?]
(фото білого робота з рукою на голові)
=[Коментар]=
[Якого біса]
[Де ти живеш? Я зроблю тобі подарунок, тож подзвони мені й скажи адресу.]
[Я зайшов, щойно побачив заголовок, але а-а-а-а-а-а]
[Стардаст ненавидить цей допис]
[Ні, у нього багато лайків, тож це правда, чому ви, хлопці, лайкаєте це?]
[Точно... Я не можу бути єдиним, хто попався]
[Але чесно, Егостик сказав, що більше не грається зі Стардаст, а не те, що він не тероризує, тож це цілком правдоподібно]
[лол]
".."
_Ква-ах!_
— Стардаст, що сталося?!
— О, нічого, вам не обов'язково заходити!
Стардаст у гніві щосили гупнула по столу через цей допис, і у відповідь на запитання працівника з кінця коридору вона випалила перше, що спало на думку.
— Ха... Вони справді погані хлопці. Навіть якщо ви ловите їх, чому ви ловите їх отак?
Пробурмотіла Стардаст, відкидаючи голову на спинку крісла й закриваючи рукою злегка почервонілі очі.
На мить у неї все всередині перевернулося від думки, що Егостик покинув її й пішов до іншої героїні.
Вона навіть не була впевнена, як би відреагувала, якби це сталося насправді...
— Егостик...
Пробурмотіла вона його ім'я.
Знову Стардаст опинилася в полоні шторму емоцій.
Вона вперше усвідомила, що він їй подобається.
"Чому я не була більш чесною з собою?"
Якби ж я була більш чесною з собою.
Якби ж...
Стардаст, яка прокручувала в голові свої жалі та самоненависть, не знала одного.
Минуло лише три тижні відтоді, як Егостик пішов на спокій.
Три місяці — межа пам'яті її тіла про життя без нього — ще навіть не настали.
Поки вона заглиблювалася в себе, вона зітхнула й подумала.
"Правильно. Просто не закопуйся в це занадто сильно наодинці."
Можливо, мені варто попросити друзів про пораду.
Вона подивилася на свої контакти.
Вона згадала про Кім Джа Хьона, Тіньового Блукача, який нещодавно вирішив незабаром одружитися зі своєю дівчиною.
Минуло багато часу відтоді, як вона розмовляла з ним востаннє.
Треба буде перевірити, чи зможу я зустрітися із Соль А.
Стардаст покрутила в руках телефон, роздумуючи про це.
Можливо, вона могла б допомогти їй порадою щодо стосунків...
~Звичайний житловий будинок~
Всередині чоловік із темним чорним волоссям сидів із пивом у руках.
Його ім'я Кім Джа Хьон, також відомий як Тіньовий Блукач, герой класу А Південної Кореї та охоронець ночі.
Він дивився новини й пив пиво зі сплутаними думками.
[Минуло вже більше місяця відтоді, як він пішов на спокій, і його не бачили з моменту оголошення про відхід від справ. За час, що минув після його відходу, рівень тероризму в Кореї...]
— Егостик...
Тихо й гірко пробурмотів він це.
У новинах про відхід лиходія Егостика на спокій розповідали як про звичайні плітки.
Тіньовий Блукач знав правду.
— Ха-ха, ніхто не знає, крім мене.
Про справжню причину відходу лиходія S-класу, який сколихнув Корею.
— Він... був справжнім героєм.
Так.
Він був героєм, який ховався в тіні за маскою, захищаючи Корею.
Він був єдиним, хто знав, що той косплеїв лиходія, аби врятувати світ.
І...
Є лише одна причина, чому він іде на спокій.
— Егостик... тому що його час піджимає.
Тіньовий Блукач пробурмотів правду — правду, в яку він вірив, правду, яку ніхто інший у світі не знає, тільки він.
Що темний герой, Егостик, насправді був ходячим мерцем.
Саме так. Тіньовий Блукач бачив це раніше — те, як він кашляв кров'ю й приховував це.
А потім, шляхом низки логічних висновків, Тіньовий Блукач дійшов до істини...
Ах, що Егостику залишилося жити всього кілька днів.
Перед смертю він має намір спалити все, що в нього є, на службі своїй країні.
Відтоді Тіньовий Блукач спостерігав за Егостиком.
Особливо з історіями про його подвиги, що минали з роками, було цілком природно, що він кивав на знак згоди.
Він часто нагадував собі припинити скаржитися й виконати свою місію героя.
Але нарешті.
Час настав.
Бачачи, як він іде на спокій...
...мабуть, йому залишилося жити всього кілька днів.
— Ха...
Небеса немилосердні, забираючи такого праведного чоловіка так рано.
Але не хвилюйся, Егостик.
Після того як ти підеш, я візьму все на себе, розкрию всю правду й поверну твою честь світові.
Це найменше, що я можу зробити.
З цими думками Тіньовий Блукач прийняв рішення.
Коли його телефон задзвонив, Тіньовий Блукач здригнувся сам того не усвідомлюючи.
"Ух, це Сук Хі?"
Тільки вчора його дівчина суворо подивилася на нього й наказала деякий час не пити.
Але сьогодні, коли він жадібно ковтав пиво, його ніби шпигнули, сам того не чекаючи.
Він поспішно взяв мобільний телефон і з полегшенням зітхнув, коли побачив, хто дзвонить.
— Що за... Стардаст.
Давно не бачилися.
Як справи?
З цією думкою Тіньовий Блукач відповів на дзвінок.
Після короткого привітання Стардаст запитала, чи може вона зустрітися з ним, і він кивнув на знак згоди.
Поки вони розмовляли по телефону, Тіньовий Блукач тихо думав.
"Якщо подумати, оскільки Стардаст також була заклятим ворогом Егостика, я повинен скористатися цією можливістю й розповісти їй правду, поки не стало занадто пізно."
Егостик помирає... ось яка сумна правда.