Розділ 335:
Терористичний акт на весь універмаг, перетворений на будинок з привидами.
Атака увінчалася величезним успіхом.
Мало того, що обійшлося без жертв, так це ще й був один із наймасштабніших нападів, коли-небудь скоєних тепер уже всесвітньо відомим Егостиком. Ця атака привернула до себе величезну кількість уваги.
[Живі тренди]
№1. Егостик
№2. Атака на універмаг
№3. Трансляція атаки
№4. Терористична трансляція
№5. Універмаг з привидами
Егостик захопив усі ключові слова в реальному часі протягом усього дня.
[Я повернувся з відео з універмагу з привидами, створеного Егостиком (за участю Стардаст)]
Зокрема, один учасник, який був заручником в універмазі, став відомим завдяки відео, яке він зняв усередині, і воно стало найпопулярнішим роликом номер один.
Кажуть, що сцена, де він у жаху блукає випаленим лабіринтом і ось-ось зазнає нападу монстра, коли раптово з'являється Стардаст із променем світла й рятує його, схожа на кіно. Це виглядало так, наче хтось навмисно маніпулював монстром, щоб створити таку ситуацію.
Відео атаки потім переклали й розповсюдили по всьому світу, а в коментарях запитували, скільки коштувало взяти участь у цьому нападі.
Звісно, мені цікаво, чи правильно вимірювати успіх терористичного акту його популярністю.
У будь-якому разі, атака пройшла успішно.
Я лежав наодинці у своїй кімнаті вдома, перебуваючи в стані величезного шоку.
У такому стані в моїй голові була лише одна думка.
— Ха…
Стардаст, звісно ж.
Наприкінці сьогоднішнього терору, навіть тоді, вона залишалася такою ж холодною до мене, як і завжди.
"Знадобилося зовсім небагато, щоб таке сміття, як ти, викликало це."
Я досі чув крижаний тон її голосу, який відлунював у моїх вухах.
Мені довелося добряче попрацювати заради цього.
Я похитав головою й подумав про себе: "Та яка різниця".
Для Стардаст усе одно природніше поводитися саме так. Вона завжди була безкомпромісною з усіма лиходіями, навіть у коміксах, і думати, що вона буде милою лише зі мною? Із самого початку це виглядало безглуздо. Я знав, що все це гра…
Ні.
Насправді.
Тепер, якщо бути чесним… Я певною мірою очікував цього.
Можливо, вона теж має якісь почуття до мене чи щось таке… але я заперечував це, бо не думав, що зможу витримати шок, якщо помилюся. Не можу повірити, що я все ще живий. Мене щойно кинула моя улюблена дівчина.
І в якомусь сенсі я мав рацію.
Я все-таки помилявся.
Усе ж, після всього скоєного мною тероризму… Я ні разу не можу уявити, щоб у Стардаст вистачило духу так поводитися зі мною, ха-ха.
Цей холодний голос — це був не вдаваний концепт…
Поки я продовжував самотужки занурюватися в ці думки, настала пізня ніч.
— Зараз не час для цього…
Пролежавши в ліжку довгий час, я похитав головою й підвівся.
Правильно.
У мене немає часу побиватися через це. Навіть якщо я з'ясував, що бути ображеним Стардаст болить сильніше, ніж я думав… Що ж, гадаю, рано чи пізно це мало статися.
Моєю метою ні разу не було налагодити стосунки зі Стардаст, моєю метою було зберегти їй життя й захистити світ.
Тому давай припинимо думати про це й зосередимося на тому, що залишилося вдіяти.
У нас усе ще повно роботи.
— Та байдуже!
Хіба це не хороша річ, що я можу розлучитися зі Стардаст набагато легше? Ну так. Чим більше я про це думаю, тим сильніше переконуюся в цьому.
— Цікаво, куди я вирушу в подорож після цієї останньої атаки.
Пробурмотів я собі під ніс, визираючи з вікна.
У мене повно справ. Захистити цей світ до самого кінця, а потім відпочити… Я виконаю свою роль.
Стардаст, усвідомлює вона це чи ні.
Я, зрештою, вирішив іти тим шляхом, який сам для себе обрав.
Кажуть, що шлях лиходія — самотній.
Звісно, тепер, коли я думаю про це, у мене є багато союзників, тож він не такий уже й самотній. Добре.
Я відкидаю все це геть.
Зі слабкою посмішкою на губах я знову відкрив двері.
Я голодний.
Давай перекусимо.
З цією думкою я ступив надвір.
А тепер давай підготуємося до фінального терору.
З цією думкою я покрокував назустріч учасницям мого «Его-Стрім», які вітали мене, коли я вперше за сьогодні вийшов зі своєї кімнати.
Я вирішив зробити все, що в моїх силах, перед тим як піти на пенсію.
І так я і вдіяв.
Відтоді минуло багато часу.
Я вдіяв чимало терористичних актів.
Насправді я збирався провести лише один або два наприкінці, але потім збагнув, що після цього більше не побачу Стардаст, тому в підсумку вдіяв більше.
Коротше кажучи, я влаштовував терор майже щотижня. Звісно, оскільки мені не потрібно було турбуватися ні про що інше, я міг повністю зосередитися на підготовці до терору, і все виходило досить непогано.
Якщо бути справедливим, після того як я закінчив тест Стардаст, я вперше за довгий час повернувся до атак у стилі головоломок.
Наприклад, мені довелося захопити двох політиків, викрити їхні злодіяння, а потім влаштувати над ними суд шляхом народного голосування, щоб подивитися, хто набере більше голосів. Звісно, Стардаст рятує їх обох наприкінці… але це не мало особливого значення, оскільки вони обоє в будь-якому випадку збиралися до в'язниці.
Звісно, увесь цей час реакція Стардаст залишалася холодною.
— Ха, ти, виродок, розважаєшся, — говорила вона мені холодним голосом.
Коли я іноді підходив до неї з якимось жартом, вона, здавалося, так сильно злилася, що аж червоніла.
Як вона приховувала це досі? Зрештою, вона професіоналка.
Звісно, тепер, коли я з цим змирився, я став терпимішим, тож вона просто посміхається й говорить у відповідь.
Звісно, моє серце все ще час від часу щемить, але менше з тим.
Хай там як, саме так я і жив останнім часом.
— Даїн, ти впевнений, що хочеш піти на пенсію?
Потім в один із днів.
Я сидів за комп'ютером, знову переживаючи останню атаку, коли маленький холодний палець ткнув і потиснув мою щоку.
Я повернувся й побачив Хан Со Ін, яка тикала в мене пальцем із надутими щоками.
Коли я розплющив очі, вона поворушила пальцем і звернулася до мене:
— Даїн… Я не хочу тебе підганяти, але… Тобі не здається трохи дивним казати, що ти йдеш на пенсію, а потім влаштовувати сім терористичних актів підряд?
— Аах.
На слова Хан Со Ін я посміхнувся й промовив:
— Не хвилюйся. Наступний буде останнім.
— ! Справді?
Від моїх слів обличчя Хан Со Ін стало яскраво-червоним. Мені подобалося, наскільки все було просто.
Вона була такою щасливою, що аж підстрибувала на місці, тож зачекавши хвилину, поки вона заспокоїться, я промовив:
— Тож, чи не могла б ти покликати всіх інших до вітальні? Мені потрібно поговорити з вами про останню атаку.
— Що?
— Остання… Я хочу, щоб ми всі зібралися разом і вдіяли щось масштабне.
— Ага! Добре, я зараз буду!
Я подивився на Хан Со Ін, яка поспіхом пішла після моїх слів.
Я тихо посміхнувся й повернув голову, щоб подивитися у вікно.
Моє довге життя як лиходія та найлютішого ворога Стардаст закінчено.
Я ні разу більше не матиму з нею справ, і люди ні разу не будуть говорити про мене так, як раніше.
"..."
Я відчув укол жалю від цього усвідомлення.
Стардаст через багато що пройшла разом зі мною, і настав час забезпечити їй спокій. Я чітко бачив, що їй важко мати справу зі мною.
— Давай удіємо це. Фінальний Терор.
Пробурмотів я й узяв свою маску, готуючись до великого шоу — найостаннішого разу, коли я зіткнуся зі Стардаст.
"Думаю, нам доведеться продовжувати в тому ж дусі."
— Хммм…
Щось тут не так.
Лі Соль А, голова корпорації «Юсон» та корейська героїня А-класу, бурмотіла собі під ніс, розмовляючи зі своєю подругою Стардаст.
Минуло вже більше місяця відтоді, як Стардаст придумала концепт холодної дівчинки проти Егостика.
І проблема полягала в тому, що вона мала передчуття, що це ні разу не спрацює.
"Ні, ну я казала «тягни-штовхай». Хто тобі казав просто відштовхувати?!"
Ось у чому була найбільша проблема, яку вона бачила.
Те, що Хару виявилася занадто хорошою в акторській грі.
Точніше, вона була настільки переконливою, що кожен, хто бачив її, думав: "О, Стардаст ненавидить Егостика".
Відчуваючи легке занепокоєння, Лі Соль А зателефонувала Даїну.
— А… Стардаст? Ну, вона ненавидить мене. Хіба це не очевидно? Ха-ха-ха…
Коли вона почула його спустошений голос, то збагнула, що потрапила в халепу.
Ось чому вона збиралася сказати їй припинити це.
Проте запізно.
Хару вже перестала її слухати.
Проблема полягала в тому, що з того часу, як вона почала демонструвати Егостику холодність, він ні разу не припинив уникати Стардаст, а насправді лише збільшив кількість свого тероризму.
Цього виявилося достатньо, аби Стардаст подумала, що її методи працюють.
Як наслідок, осліплена цим, Хару вирішила дотримуватися обраного курсу.
— Хару, я справді не думаю, що це спрацює…
Усе ж вона сказала це.
Вона, здавалося, поступово заспокоїлася.
— Справді?
— Ага. Це може дати зворотний ефект…
— О, почекай, вибач, мені пора йти, бо мені щойно повідомили, що Егостик влаштував терористичний акт.
— Га? О, так.
_Дінь._
Схопивши телефон, Соль А зітхнула.
— Ха-ха, сподіваюся, усе закінчиться добре.
І вона без поняття була, що терор цього дня стане найостаннішим терором, який скоїть Егостик.