Розділ 331:
Після приємної розмови із Селестою.
Повернувшись додому, я упав на диван, потираючи груди.
— Це було ризиковано, чувак.
Це була смілива заява, що стала можливою лише завдяки тому, що я знав усе про характер Селести, її цінності та поведінку з коміксів, але я все одно нервував.
Знадобилося багато ментальної енергії, щоб підло посміхатися перед людиною, яка могла перетворити мене на попіл одним клацанням пальців і яка була оскаженіла на мене. Але ей, це спрацювало.
— О мій Боже, я вмираю.
— Господарю, мені принести вам води?
— Ні.
Відповів я ангелу, яка сказала це так ввічливо, і з цими словами повернувся на інший бік. Я почуваюся як сміття через те, що доросла жінка кличе мене господарем.
Для довідки, ангел була вбрана у світло-блакитну футболку замість своїх звичних білих шат у грецькому стилі, з діркою на спині, щоб крізь неї могли проходити її великі крила.
Хай там як, тут я страждав від синдрому відміни після зустрічі з Селестою. Згідно з моїм планом, одного дня вона отримає по заслугах. Ну так… Вона отримає. Я без поняття, коли це буде, але…
У будь-якому випадку, я не можу заперечувати, що це ковток свіжого повітря, навіть якщо від цього болить голова.
Я отримав свого ангела і втік від Селести. Фаза 3 фактично закінчилася тепер.
До початку Фази 4 залишалося ще трохи часу, але це був ідеальний момент, щоб піти на пенсію з тероризму й трохи відпочити.
Пенсія… Якщо мені стане нудно, я вирощу іншого героя у свій вільний час.
Якщо подумати, хіба це не пенсія?
У будь-якому випадку, саме про це я й міркував.
Природно, мої колеги з «Его-Стрім» думали про те саме.
— Даїн, ти справді мусиш піти на пенсію тепер, правильно?
Сказала Хан Со Ін, її очі виблискували, коли вона дивилася на мене.
Коли я ніяково посміхнувся й відвів погляд, вона простягнула руку й почала згинати пальці один за одним.
— Минулого разу ти казав, що якщо закінчиш із Місячними Вратами, то підеш на пенсію, якщо вб'єш Виконавця Бажань, то підеш на пенсію, і якщо впіймаєш ангела цього разу, то підеш на пенсію. Ти ж реально вже все зробив, хіба ні?
— Ем… правильно?
— Тоді ти справді йдеш на пенсію тепер, так?
Коли Хан Со Ін говорила це, тримаючи мене за руку.
Навіть Лі Су Бін, яка підійшла ближче, сіла поруч зі мною й накрила тильну сторону моєї долоні своєю рукою з турботливим виразом обличчя, заглядаючи мені в очі.
— Даїн… Я тепер теж хвилююся. Чесно кажучи, ти через багато що пройшов. Це вже другий раз, коли ти ризикуєш своїм життям. Думаю, настав час усе відпустити.
Коли дві людини, які були зі мною від самого початку, від Хан Со Ін до Лі Су Бін, сказали це, у мене не залишилося іншого вибору, окрім як підняти білий прапор.
— Добре, добре, я закінчую по-справжньому тепер.
— Ого. Ти серйозно?
— Ага. Лише кілька останніх атак.
— Ха. Гаразд, якщо ти цього хочеш.
З цією поновленою обіцянкою я повернувся до своєї кімнати.
Ну так, але мені все одно потрібно провести ще кілька атак перед тим, як піти… Просто щоб переконатися, що сила Стардаст настільки ж досконала, як я й думав.
Звісно, вони будуть радше перевіркою її здібностей, тому я впевнений, що вони будуть трохи напруженими.
І це не тому, що я не хочу розлучатися з нею.
Хай там як, мій останній терор був… Ммм. Я думав, можливо, мені варто залучити всіх учасників «Его-Стрім» до цього, щось на кшталт фіналу за участю всіх зірок. Було б непогано.
У будь-якому випадку, з цією думкою в голові я спланував свою наступну атаку.
— Со Ін, ти мусиш мені допомогти, щоб ми могли покінчити з цим і піти на пенсію раніше.
— Ха… Гаразд, що мені потрібно вдіяти?
І так я і вдіяв за допомогою Хан Со Ін.
Я перебував у самому розпалі планування своїх останніх кількох атак.
— Га?
Атлас, від якого я давно нічого не чув, знову зателефонував мені.
— Егостик, ти де?
— Що? Я вдома, а що не так?
— Ні, я маю на увазі, пам'ятаєш тих морських монстрів, про яких я тобі розповідав? Я казав, що один прямує до твоєї країни?
— Так. Я пам'ятаю.
— Я нарешті знайшов місцезнаходження того, що втік…
— Ну, він прямо перед твоєю країною.
— Що?
Поки я спантеличений його словами, раптово мій телефон пискнув і задзвонив, тому я перевірив його на мить.
[Екстрене текстове повідомлення про стихійне лихо]
[Асоціація] Гігантський монстр наразі перебуває на східному узбережжі. Усі громадяни поблизу, будь ласка, евакуюйтеся в бункери.
"Ні… Що взагалі відбувається?"
Мій мобільний телефон раптово задзвонив, і я поспіхом вибіг у вітальню, моє волосся встало дибки, коли я спостерігав за новинами по телевізору.
[Термінові новини, невпізнаний гігантський чорний звір наразі лютує на східному узбережжі, ця істота в цей момент руйнує міста через свої величезні розміри та видає химерні звуки, які порушують свідомість…]
Те, що я бачу на відео — це чорний монстр із щупальцями, обличчям як у восьминога та тілом як у кальмара з гігантськими крилами.
Це гротескна істота посеред океану, і це створіння, якого я ні разу не бачив в оригінальній історії.
Атлас казав мені, що деякі монстри Місячної Церкви трансформувалися, впавши в море.
Це одна з істот, з якими він боровся.
Принаймні він казав, що той, який прямує до мене, не був дуже сильним…
"Оце так слабкий?"
Я не кажу, що в глибинах зараз немає повно таких самих.
"Атлас… З чим, в біса, ти боровся там зовсім один?"
Мені стало трохи шкода його. Навіть якщо я й отримав дозвіл, я все одно втрутився в роботу воріт і дозволив монстрам упасти в море…
Незважаючи ні на що, ця штука виглядала недобре, особливо якщо вона була еволюцією місячного монстра. Вони не дуже добре ладнають зі Стардаст. Знадобляться дні, щоб зловити його, але я знав, що в процесі буде завдано великої шкоди.
Усе ж.
Це не мало значення.
Я заберу його.
— Егостик, якщо ти думаєш, що перебуваєш у небезпеці, я можу прийти тобі на допомогу зараз.
Атласу, який сказав це мені, я підло посміхнувся й промовив:
— Не турбуйся про це. Я впораюся.
— Будь обережним, навіть для тебе, Егостик, з ними нелегко розібратися.
Після того як я відповів, що зрозумів попередження Атласа, я повісив слухавку й схопив свій плащ та гарнітуру.
— Со Ін, я скоро повернуся.
— Я думала, ти казав, що більше не займаєшся нічим небезпечним. Ні, ну ти ж справжній герой, хіба ні? Ти підеш, якщо щось станеться?
— Не хвилюйся. Я більше не займаюся нічим небезпечним, і…
Я замовк, подивившись на ангела Гало, яка стояла у вітальні, її очі були широко розплющені від думок.
— Хммм…
Можливо…
Можливо, це мій шанс перевірити силу нашої секретної зброї Фази 4 — ангела.
"Він уже давно не подає звуків."
Героїня S-класу Кореї, Стардаст.
Вона прилетіла на звук появи монстра й насупилася, побачивши гігантського звіра перед собою.
— Кррррррержрррррержрр! !!!!!!!!
Реально величезний монстр розміром із хмарочос атакував місто своїми гігантськими щупальцями, видаючи моторошний вереск, який було неприємно чути.
Очі Стардаст звузилися ще сильніше, коли вона це почула.
Не те щоб вона ні разу не билася з цими істотами раніше. Насправді вона боролася з багатьма з них, особливо під час інциденту з Місячними Вратами.
Але тоді вони не випромінювали таких химерних звуків, від яких просто під час прослуховування починала боліти голова.
"..."
Хіба Місячні Врата із самого початку не були подією, близькою до кінця світу? Чому монстр, який мав з'явитися лише тоді, з'являється зараз?
Коли вона задалася цим питанням, то стиснула кулак зі світлом у руці.
Я без поняття. Мені просто доведеться вбити його якомога швидше, а там побачимо.
З цією думкою вона кинулася на гігантського звіра. Усе її тіло засяяло жовтим наче метеор.
_Каааааааааах!_
І ось так просто битва розпочалася.
До того моменту вона ще не усвідомлювала, що цей бій буде настільки запеклим.
— Коли нам слід розпочати?
~Місто на східному узбережжі~
Нарешті прибувши туди, я деякий час сидів на будівлі, спостерігаючи за ситуацією.
Після прибуття я побачив, що Стардаст і той морський монстр запекло б'ються.
Це було настільки запекло, що я ніяк не міг утрутитися. Ні, якби я телепортувався туди, мене б умить розчавило наче креветку в бійці китів.
І…
Зараз я не дуже хотів втягуватися в стосунки зі Стардаст ще глибше, до того ж я скоро йду на пенсію, тому мені, мабуть, слід рухатися далі. Ммм…
Я виміряв кут із цією думкою. Мені доведеться атакувати з відстані.
З цією думкою я приготувався.
Особливо як експерт зі Стардаст, я знав, що вона перенапружується. Ця штука продовжувала запускати атаки мозковими хвилями.
"…!"
Я побачив гігантське щупальце позаду Стардаст, яке летіло на неї, заставши її зненацька.
І в той момент, коли я це побачив, я телепортувався перш ніж встиг це усвідомити.
_Кваааааааааах._
— Кваа… Угх… Егостик?
— Ха-ха. Привіт, Стардаст.
Минуло лише кілька митей, і Стардаст уже опинилася в моїх руках.
Моє тіло рушило першим.