Розділ 321: Раціональні міркування та хибні прогнози
~Після того, як терор закінчився~
Повернувшись до маєтку, я залишився наодинці, глибоко поринувши в думки.
— Ха…
Відкинувшись на спинку стільця й уставившись у стелю, я зітхнув і поплескав по підлокітнику.
Атака пройшла успішно. Усе скінчилося, але…
Зараз мене хвилювало дещо інше.
"…Тоді я побачив Стардаст."
Чому я так зреагував?
Як я завжди казав, я дуже методична людина.
Це означає, що я ніколи не дозволяю емоціям заважати моїй роботі, особливо коли це стосується моїх стосунків зі Стардаст. Я живу заради неї як фанат, але ні разу не думав про це як про щось більше. Жодного разу.
Але вчора, коли я побачив її, я відчув…
"…щось дивне."
Моє серце калатало як у семикласника, який усвідомив своє перше кохання.
Я не міг відвести погляду від її очей, бажаючи побути з нею ще хоч трохи довше.
Я ні разу не почувався так до того, як утратив пам'ять… Навіть якщо я це й відчував, я був злий і здивований, бачачи, як емоції, які я поховав глибоко всередині, неконтрольовано вириваються на поверхню.
Хоч як крути.
"…Це мусить означати, що щось сталося, коли я втратив пам'ять."
Подумав я, зберігаючи безпристрасний вираз обличчя.
У мене було відчуття, що все пов'язано, включаючи залишену мною нотатку: «Схоже, я подобаюся Стардаст».
Як людина, яка пишалася своїм швидким мисленням, я все обміркував і дійшов висновку.
"…Я, будучи з амнезією, закохався в Стардаст."
І це був мій висновок.
Протягом тижня, що я провів під вартою, я думав, що Стардаст, мабуть, була якимось чином до цього залучена. Я просидів у в'язниці тиждень, і ходили чутки, що Стардаст зникла на тиждень, тож, можливо, вона постійно приходила провідувати мене.
Я вжив заходів для цього перед тим, як сісти у в'язницю, тож це не мало стати проблемою. Для більш детальної інформації можна буде запитати Лі Соль А, яка останнім часом спить лише по 3 години через роботу, що їй відомо, коли вона звільниться.
Тож природним висновком було те, що я закохався в неї… і що ця закоханість нікуди не зникла й досі залишається в мені.
Насправді це була найправдоподібніша теорія.
По-перше, немає жодних сумнівів, що між мною та Стардаст була якась взаємодія під час моєї амнезії. Я навіть сказав собі на диктофоні, який залишив для себе без пам'яті, запитати Стардаст, чи щось сталося… бо перше, що вона сказала, коли побачила мене вчора, було: «До тебе повернулася пам'ять?»
І це припущення.
[Схоже, я подобаюся Стардаст.]
Нотатка, яку я залишив після втрати пам'яті, перетворилася на підтвердження.
"Ну й виродок… Ти хочеш вірити в це лише тому, що тобі подобається Стардаст."
Ну, я не звинувачую себе з амнезією. Стардаст із самого початку була моєю улюбленою дівчиною, тому зустріч із нею в реальному житті могла зробити мене трохи менш раціональним. …Я просто шокований тим, що опинився всередині коміксу, але менше з тим. Враховуючи те, як Стардаст останнім часом використовує свій коефіцієнт краси, щоб заманити мене… Що ж, гадаю, я мав би рацію, якби Стардаст зробила те саме зі мною після втрати пам'яті.
"…Чесно кажучи."
Навіть я теперішній.
Якщо я залишуся зі Стардаст, і вона продовжить атакувати мене так, як робила це в Майстра Підземель.
Навіть якщо я знаю, що це просто фантазія.
…Я подумав, що можу сп'яніти від солодкої ілюзії й піддатися їй.
Я радий, що цього ще не сталося, але ніколи не знаєш напевно.
Я підло посміхнувся, згадавши свій незабутній коментар.
— …Стардаст подобається Егостик.
Ну так.
Я з амнезією ні разу не переживав цієї події, тому цілком зрозуміло, чому я так подумав. Він бачив Стардаст лише в коміксах і насправді її не знає.
Але я інший. Я знаю, що я б їй не сподобався. Тільки я, експерт зі Стардаст, знав це.
Для неї існує прірва між лиходієм і героєм.
"…Але справа не в тому, що Стардаст думає про мене."
Подумав я, а потім похитав головою.
Насправді, проблема була не в цьому. Проблема в тому, що вона починає подобатися мені зараз.
Зараз це була швидка втеча, але що буде потім? Я можу не втримати контролю над собою.
А це означає, що я потраплю в халепу. Звісно, що б я не зробив, Стардаст просто клацне пальцями, і все закінчиться… Проблема була в нашому «Его-Стрім».
"….."
…Я швидко дійшов висновку після цієї жахливої думки.
Гаразд. Думаю, мені справді слід зробити це зараз, поки не стало занадто пізно.
Мій вихід на пенсію.
— …Ну, гадаю, більше немає причин влаштовувати терористичні акти.
Пробурмотів я собі під ніс, вмикаючи ноутбук.
Тепер, коли я легко й достроково переміг фінального боса третьої частини оригінальної чотирисерійної історії, фінал уже виднівся на горизонті.
Я замислювався, чи є сенс продовжувати мою терористичну діяльність, особливо тепер, коли Стардаст уже достатньо сильна, і особливо коли лиходії з усіма видами здібностей повільно виходять на світло.
Мені просто доведеться залучити учасників «Его-Стрім» до цього процесу, і в мене не буде проблем із розвитком її здібностей. «Его-Сквад» буде повним і без Егостика.
Оригінально я б відклав це ще на деякий час, але оскільки оригінальна історія добігає кінця, а Стардаст зараз така хитка… Не думаю, що зв'язуватися з нею буде хорошою ідеєю.
Насправді, мені трохи ніяково це робити, оскільки я вже зруйнував оригінальну сюжетну лінію, але я замислився, чи потрібно мені більше виходити на передній план, оскільки всі важливі речі вже зроблені. Що настав час іти, поки аплодують, що настав час відступити від передової тероризму. Нічого хорошого з моїх стосунків зі Стардаст не вийде.
— Так, можливо, настав час вийти з гри заради її ж блага.
Пробурмотів я собі під ніс, крутячи в руках маску на столі.
…Насправді, тепер, коли я думаю про це, я, мабуть, значив занадто багато для неї. Я продовжував турбувати її й називати своїм заклятим ворогом, що зрештою штовхнуло її на такий крайній крок, як перетворення на королеву краси. Такого ні разу не траплялося в оригіналі.
Я не вважав за правильне продовжувати змушувати її піклуватися про мене, враховуючи, що у фінальному розділі розгорнеться ще багато подій. Я більше не мушу цього робити. …Звісно, я все ще буду десь поруч, просто не буду займатися тероризмом, тож матиму менше спільного зі Стардаст… Прогнозував я.
У будь-якому випадку, тим часом я продовжу підготовку до Фази 4. Я, ймовірно, буду більш відкритим, ніж зараз, і оскільки в мене більше немає часу на тероризм, я можу просто оголосити їй, що все одно не збираюся цим займатися.
…Найголовніша причина полягає в тому, що я хочу відпочити. Чесно кажучи, я думаю, що виконав свою роботу для Фази 3.
— Пенсія, пенсія~
Бурмотів я, клацаючи по ноутбуку.
Я зробив усі великі справи, включаючи корпорацію Хан Ін, Місячні Врата та Велику втечу з в'язниці. Час іти. Який тероризм у моєму віці.
…Звісно, перед тим як піти, я планував провести ще кілька атак.
І ті події все ще залишаються. Буде цілком доречно піти на пенсію після цього.
А як щодо останнього разу?
Це буде наймасштабніший виступ, і він буде видовищним… А наприкінці я просто оголошу нації та Стардаст, що йду на пенсію. Добре, ідеально.
І з цими думками я почав серйозно планувати свій план виходу на пенсію.
…Повільно я буду готуватися до того, щоб віддалитися від Стардаст.
~І через кілька днів~
— Гей, Даїн, у нас повідомлення від Катедрал.
"….."
Настає момент, коли мій вихід на пенсію перестає мати значення.
"…Ух, хоч як крути, думаю, Селеста дещо помітила."
Якщо я піду, станеться щось інше, але я все одно мусив іти.
Я мусив іти, бо основою Фази 4 були Селеста та «Катедрал».
Насправді, до цього моменту «Катедрал» майже не мав ніякої присутності в оригінальній історії, дія якої розгортається в Кореї. У фінальній фазі — ось де вони справді покажуть себе.
Іншими словами, уся підготовка з «Катедрал» до цього моменту була насправді заради цього.
— Добре, вирушаємо.
Сказав я і підвівся зі свого місця.
…Повільно настав час іти.
~Через кілька днів~
— …Гей, Егостик, приємно бачити тебе. Давно не бачилися.
— Егостик. Сюди…
Я підійшов до Круглого Столу «Катедрал», спочатку привітавшись із Лі Сяофеном та Катаною, які сиділи й махали мені руками.
Лі Сяофен, зокрема, розплився в широкій посмішці.
З того, що я чув, його організація, «Хуалун», нарешті остаточно підкорила Китай. Точнісінько як в оригіналі.
Він дзвонив мені днями й казав, що це все завдяки тому, що я передав засекречену інформацію китайського уряду. …Насправді, він міг упоратися й без мене, але я просто відшукувався сміхом. Я радий, що він так вважає.
У будь-якому випадку, настав час для нашого тристороннього альянсу лиходіїв запрацювати на повну силу, і я думав, що мені слід частіше зустрічатися з ними.
— А де пан Атлас?
— О, він не зможе прийти сьогодні.
Для довідки, пан Атлас не може прийти, бо в океані стався якийсь збій. Очевидно, на нього напало якесь створіння. Я без поняття, але, схоже, в океані багато чого відбувається.
— Ви всі прийшли.
У будь-якому випадку, зустріч нарешті була оголошена відкритою Селестою, яка з'явилася в білих шатах святої із заплющеними очима.
— …Тоді я буду говорити наступною.
Коли вона це зробила, я зміг дещо відчути.
"…Ні."
Селеста дивилася на мене так відкрито…
Ой-ой. Я в халепі.