Розділ 31: Квіз-шоу
— Мені це навіть подобається. — п’ючи холодний чай, продовжив я. Гм, солодкий. — Цей… дисбаланс, який злегка створюється контрастом атмосфери та ситуації? Наприклад, щось таке. Як у казці. Принц і принцеса живуть, щасливо сміючись. Вони вирішили зібрати лісових друзів-звірят і влаштувати вечірку.
— Гарна картина, чи не так? Але ось де з’являються варіації. Красивий принц, прекрасна принцеса, хоробрий лев, миле забивака-кролиня і повільний черепах зібралися разом. Зібралися… гм, щоб сісти і разом покурити сигарети.
— Постривай, Даїн, чому це звучить так дивно? — Хан Со Ін подивилася на мене з огидою на обличчі.
Ні, тут немає через що так сахатися.
— Здається, я розумію, про що ти говориш.
— Лі Су Бін?
Коли Хан Со Ін подивилася на Лі Су Бін із приголомшеним виглядом, наче її зрадили, Лі Су Бін злякалася й замахала рукою, ніби намагаючись сказати: "Ні, я не це мала на увазі".
— Ні, я маю на увазі. Я знаю, про що говорить Даїн. Щось на кшталт жорстокої казки? Ти ж про це відчуття, правда?
— Ну, усе правильно. Щось схоже. — я кивнув.
Насправді, навіть більше ніж це… Це скоріше схоже на дораму на основі гри в кальмара.
Гра в кальмара, гра в кульки та вирізання далгони.
Щось, що нам дуже знайоме і змушує почуватися дітьми.
Це відчуття відірваності, коли ці речі використовуються для виживання та смерті, а не для веселих ігор.
Якщо ти правильно виріжеш далгону, ти не отримаєш ще одну далгону в подарунок. Якщо ти не виріжеш далгону правильно, ти жахливо помре. Такі правила. Ігри з такими правилами є дуже жорстокими, але водночас кумедними та знайомими. Це дає величезне відчуття відірваності.
…Коли я розповів їм обом, вони обидві веліли мені припинити верзти дурниці й говорити по суті. Хан Со Ін сказала це прямо, а Лі Су Бін — своїм поглядом.
І чесно кажучи, важко зрозуміти, чому в цьому світі немає жодної дорами на основі гри в кальмара. Зменшення одного з елементів патріотичного контенту — як патріот я мушу сказати, що це так сумно.
— Тож… Ось про що ця терористична атака?
— Саме так. Чим би це не було, концепт тероризму має бути чітким. Я вже двічі прописав дилему, тому цього разу я збираюся піти з концептом жорстокої казки.
[ШОУ ЕГО]
[Зараз у прямому ефірі]
Висота 25 000 футів.
Увесь зв’язок із зовнішнім світом, такий як телефон та Інтернет, було перекрито.
Замкнений простір у небі.
У цьому просторі перебуває близько 80 людей.
Було так тихо, що єдине, що можна почути, — це дихання.
Ні, якщо бути точним, просто зникли людські голоси.
Люди просто тихо слухали голоси, що лунали з динаміків, не вимовляючи жодного слова.
[Ласкаво просимо на Шоу Его, найбільше квіз-шоу в небі!]
[Давайте почнемо гру!]
Вони не знали.
Голос, який вони чули за вечерею в новинах.
Голос, під який вони хихикали на YouTube.
Як жахливо він звучить.
Це безумовно був голос, який можна було почути по телевізору принаймні один раз.
Він трохи легкодумний і водночас веселий, але він також змушує людей концентруватися.
Але чому цей голос, який зараз лунає з динаміка, викликає у кожного первісний страх?
Тільки тепер вони змогли поміркувати над тим, що Егостик зробив досі.
Дві масштабні атаки.
Понад 10 людей було вбито його власними руками.
Обраний Асоціацією, "надзвичайно жорстокий і з високою ймовірністю до втечі" лиходій А-класу.
Усі сміялися й кричали: "Мангостік, Мангостік", але…
Тільки після того, як їх ляснула реальність, вони зрозуміли.
Чому Егостика називають лиходієм.
Його слова з динаміка звучать як слова невинної дитини, яка грає у веселу гру.
Але зміст виявився жорстоким.
[Правила прості!]
[1. Не видавайте жодного звуку! Щойно хтось видасть звук, один із трьох дротів, прикріплених до бомби, буде перерізано! Якщо його переріжуть… Ви знаєте, що буде, правда?]
[2. Не спілкуйтеся! Списування — це злочин. Якщо вас упіймають на спілкуванні один з одним у будь-який спосіб, я негайно підірву літак. Я можу влаштувати квіз-шоу в будь-який інший час наступного разу.]
Обличчя людей зблідли від його коментарів.
Хтось ковтав слину, хтось лив сльози, а хтось молився Богу із заплющеними очима.
Попри це, голос продовжував лунати з динаміків.
[Тепер я поясню ключовий момент, номер 3.]
Водночас екрани перед сидіннями змінилися.
Почали показувати чорно-білу анімацію в стилі американських коміксів 1980-х років, і почали з’являтися літери англійською мовою.
[Веселий квіз із абсурдними питаннями від ЕГО]
"Квіз із абсурдними питаннями?"
Поки в головах людей виникали запитання, голос Егостика продовжував лунати з динаміків.
[Правила прості! Буде 10 абсурдних питань для квізу, тож вам просто потрібно відповісти на них правильно! Якщо хоча б одна людина відповість правильно, тихо. І безпечно! Я відпущу вас. Але що, якщо всі помиляться? Бомба вибухне!]
Це звучало так просто.
Відповісти на 10 абсурдних питань квізу?
Це схоже на гру, в яку можуть грати учні початкової школи, коли їм нема в що грати.
Вона занадто дитяча, щоб у неї грали дорослі.
Але якщо на кону їхні життя, історія стає зовсім іншою.
[Абсурдні питання квізу я зачитуватиму сам, починаючи з першого! Я прочитаю його для вас, і ви також зможете прочитати його на екрані перед собою. Куди вам слід надсилати відповідь? Ви можете подивитися в додаток для повідомлень на своєму телефоні! Там є текстове повідомлення від невідомого номера, правда?]
Коли він закінчив речення, люди дістали свої мобільні телефони, і там дійсно було текстове повідомлення.
[ШОУ ЕГО. Відповідайте сюди!]
Повідомлення від невідомого номера.
Вони не знають, як він зміг надіслати їм повідомлення в літаку, де навіть не було радіохвиль, але якимось чином повідомлення прийшло.
Оголошення продовжилося з динаміків.
[Після того, як питання буде поставлено, ви, хлопці, можете надіслати нам відповідь через текстове повідомлення протягом 3 хвилин. Вау, 3 хвилини! Цього часу достатньо, щоб приготувати склянку локшини швидкого приготування. Цього достатньо, чи не так? Чому? Якщо ви наллєте воду в склянку рамену і чекаєте 3 хвилини, здається, що доводиться чекати дуже довго, поки зможете поїсти. Я дав вам більш ніж достатньо. Ха-ха]
"Що значить більш ніж достатньо, ти, божевільний покидьку!"
Люди могли лише тримати ці думки при собі, вони не могли вимовити їх уголос.
Тому що Егостик попередив їх, що активує бомби, щойно почує будь-який звук.
[Якщо ви дасте хоча б одну неправильну відповідь, ви вилітаєте! Шансу спробувати знову немає. Якщо ви помилитеся в першому питанні, немає сенсу знати відповіді на решту дев'ять питань, правда? Але я впевнений, що знайдеться хтось, хто зможе дати всі правильні відповіді з усіх людей. Я вірю в вас, хлопці!]
Необґрунтоване правило, коли ти його чуєш.
Проте права вето вони не мали.
Перш ніж люди встигли оговтатися, з динаміків заграла весела музика.
Егостик голосно вигукнув, слухаючи веселий фоновий запис:
[Зараз! Давайте поспішимо і почнемо перше Шоу Его! Перше питання! Скільки людей може поміститися на рятувальному човні в "Титаніку"?]
Водночас питання просто вискочило на екранах перед пасажирськими сидіннями.
[Перше питання. Скільки людей може поміститися на рятувальному човні в "Титаніку"?]
А під ним цифри, які почали зворотний відлік жирними червоними літерами.
[3 : 00]
[2 : 59]
[2 : 58]
Люди поспішили набирати відповіді на своїх телефонах.
Час вийшов, голос Егостика знову почав лунати під веселу музику.
[Так! Час для першого питання закінчився. Відповідь… 9 людей можуть перебувати на рятувальному човні! Майже всі відповіли правильно, тому що це було легко. Як і очікувалося, уся наша Корея — це суцільний гумор! Ви, хлопці, такі круті.]
Ті, хто надіслав повідомлення [9 людей], отримали сповіщення [Правильно!].
Хтось зітхнув із полегшенням, але дехто зблід.
Попри це, трансляція Егостика продовжилася.
[Гаразд! Переходимо до другого питання! Який фрукт найгарячіший у світі?] …
[«Пекельне квіз-шоу»]
[«Вау, якби я був там, я б упісявся.»]
[«Егостик справді лиходій. Хто казав, що він герой? Вони всі помруть.»]
[«Факт) Аби тільки не я»]
[«Вау, як він установив бомби на літак? Хіба люди зазвичай не перевіряють літак на наявність бомб дуже ретельно?»]
[«Я теж не знаю.»]
[«Що робить капітан? Хіба вони не можуть просто здійснити екстрену посадку?»]
[«Якщо вони це зроблять, думаю, він розіб'ється.»]
— Голово, коли він там, нагорі, що ми можемо вдіяти?
— Ми нічого не можемо вдіяти. — голова Асоціації продовжив, спостерігаючи за трансляцією зі скорботним виглядом. — Іди візьми трохи попкорну, Стардаст.
Стардаст узяла попкорн поруч із собою і жбурнула його прямо в обличчя голови.