Розділ 304:
Стардаст.
Для тих, хто її не знає, вона була однією з найбільш приголомшливо популярних героїнь у Південній Кореї.
Звісно, дехто, почувши це, міг би заперечити щось на кшталт: "Ні. Хіба лиходій Егостик насправді не популярніший за Стардаст?"
Це правда.
Із самого початку фан-кафе Егостика налічувало більше учасників, ніж фан-кафе Стардаст, що робило його одним із найпопулярніших сайтів у Кореї.
Але...
Справжня цінність Стардаст полягає в тому, що вона є героєм, на відміну від останнього.
Звісно, його також жартома називають Мангостіком, героєм S-класу, але офіційно він лиходій.
Через це політична сфера не могла часто згадувати його. Він лиходій.
Стардаст, утім, зовсім інша.
Вона була офіційним Героєм Асоціації та справжньою героїнею, яка врятувала тисячі й десятки тисяч людей.
І це ще не все. Вона мала честь бути першим героєм S-класу у своїй країні, і вона врятувала набагато більше життів, ніж інші топові герої, Бурулька та Тіньовий Блукач, тож список її досягнень був довгим.
Скільки подій національного масштабу вона та Егостик зупинили разом? Від звірів Місячних Врат до Демонза в Міжнародному Торговому Центрі — ніхто не міг заперечити, що вона зробила колосальний внесок у захист Кореї, просто спостерігаючи за відео, які записував і транслював сам Егостик.
Додайте до цього палку любов медіа до Стардаст, яка триває вже певний час, і її популярність радше зростала, ніж зменшувалася.
Окрім цієї суспільної підтримки... Вона найкраща подруга Лі Соль А, голови авторитетної та впливової в Південній Кореї корпорації Юсон, і вони настільки близькі, що вона навіть кидала в неї попкорном.
Це все тому, що вона так зайнята роботою щодня, зупиняючи терор, що майже не з'являється в ефірах.
Насправді Стардаст мала такий вплив, що могла керувати владою за власним бажанням. Вона самотужки відповідала за припинення більш ніж половини терористичних актів у країні, тож що б сталося, якби вона вирішила виставити свої вимоги керівництву?
Вона так і вчинила.
— Егостик — небезпечний лиходій.
— І оскільки його спіймали за таких підозрілих обставин, він потребує постійного нагляду.
— Тому я житиму з ним у Каркеасі. Якщо не я, то хто, адже він потребує пильного нагляду.
Сказала Стардаст із рішучим виглядом, розмовляючи з керівництвом Асоціації.
— Зрозуміло, Стардаст.
В Асоціації не було нікого, хто міг би її зупинити.
— Ух... Стардаст, добре. Ти можеш робити все, що забажаєш, — і вона отримала схвалення від голови Асоціації.
Усе пройшло гладко.
Їй виділили гарну кімнату, найбільшу й найпросторішу в Каркеасі, з ліжком, туалетним приладдям та всім необхідним.
Коли охоронці почули, що Стардаст, героїня Кореї, залишається тут, вони кинулися поспіхом оновлювати камеру, перетворивши її мало не на готельний номер.
Невдовзі, коли все було готово.
Лише тоді Егостику дозволили сісти на корабель, хоча він і не знав, чому так довго чекав.
Ось так.
— Хммм... Ммм...
Наспівуючи собі під ніс, Стардаст пакувала речі у свою валізу.
Досить швидко вона вийшла з дому.
Щоб вирушити до Каркеаса.
Щоб бути з Егостиком, бути разом.
— Чекай на мене, Егостик.
Цього разу вона його не упустить.
І з цими словами вона злетіла в небо.
Через деякий час.
— Привіт, Егостик.
Вона яскраво посміхнулася остовпілому Егостику, приховуючи своє калатаюче серце.
Стардаст думала довго й наполегливо. Вона чекала, чекала й чекала.
Достатньо довго.
Вона не мала наміру тікати цього разу.
"Очевидно, мій план був ідеальним."
"Проникнути в Каркеас під виглядом того, що мене спіймала Стардаст. Після цього мене закриють в одиночній камері, я до дрібниць доопрацюю план, а потім у потрібний момент втечу в найглибші надра Каркеаса й уб'ю демона, який виконує бажання..."
"Чому Стардаст тут?!"
— Хмф...
Я розгублено відкрив рота, спостерігаючи, як Стардаст заходить до моєї камери, тягнучи за собою валізу.
— Стардаст, чому ти тут?
— Га? Мені не можна тут бути?
Відповіла вона так, ніби це було очевидно.
Якраз коли я збирався остаточно очманіти від її нахабної поведінки, Стардаст знову відкрила рота, наче їй було байдуже.
— Тебе спіймали тоді, коли не мали б, тож у тебе точно є якийсь підступний план, невже ти думаєш, що я про це не знаю?
Вона зупиняється на пів слові, дивиться в мій бік і каже це.
"Як ти дізналася?!"
Якраз коли я про це подумав, Стардаст знову захихотіла, а потім заговорила:
— Саме тому я збираюся стежити за тобою, щоб ти не втворив нічого дивного.
Чомусь із нею дуже легко розмовляти, зовсім не так, як зазвичай.
Було дивно бачити її такою, але спочатку мені довелося розібратися з цією ніяковою ситуацією.
— Тобто, ти збираєшся жити зі мною?
— Угу.
— Ні... Справді?
— Так. Я теж буду тут спати.
Коли вона невимушено підійшла до ліжка й промовила це, я зрозумів, що потрапив у величезну халепу.
Я не міг повірити, що це відбувається насправді, особливо коли побачив, як Стардаст сідає на ліжко поруч зі мною. Ну так. Ось чому мені здалося, що кімната занадто гарна... ось чому.
У мене таке відчуття, що я зараз з'їду з глузду, сидячи наодинці в тюремній камері, поки Стардаст сидить на ліжку, виглядаючи сліпучо зі своїм розпущеним світлим волоссям.
Це неправильно. Щось дуже неправильно в цій ситуації.
Мені потрібно щось із цим робити.
Якраз коли я про це подумав, Стардаст подивилася на мене, її блакитні очі зустрілися з моїми, і вона яскраво посміхнулася.
— Тож, що скажеш?
І ось так я просто втратив здатність міркувати.
І так почалося наше малоймовірне співжиття зі Стардаст.
Я без поняття, скільки годин минуло відтоді.
Вона вже давно зняла свій костюм героя й спиралася на спинку ліжка в зручному цивільному одязі.
Я також зняв свій плащ і сидів у пальті... попиваючи сік.
Ні. Чому в холодильнику в в'язниці для лиходіїв S-класу взагалі є сік? Що це за мотель такий, де стоїть пляшка Дель Монте?
— Про що ти думаєш?
Якраз коли я продовжував свої безглузді роздуми... Вона лежала на ліжку переді мною, читаючи книгу, і тепер дивилася на мене, зустрівшись зі мною поглядом і ставлячи це запитання.
Поруч із ліжком стояв маленький круглий столик, і чомусь я сидів там, обличчям до Стардаст, і зітхав.
— Я думаю про те, як мені виставити Стардаст звідси.
Коли я це сказав, вона підло посміхнулася й закрила книгу.
— Я збираюся залишатися тут, поки ти щось не втвориш, тому навіть не сподівайся.
Коли вона це каже... я прокашлявся й відвернув голову.
Справа була не в чомусь іншому, я просто втомився так довго дивитися на неї...
Було дуже незвично бачити її в звичайній футболці з короткими рукавами замість її звичного червоного костюма героя. Це наче я зіткнувся віч-на-віч із самою Шін Хару всередині, а не з героїнею Стардаст.
Я усвідомлюю це лише зараз, але Стардаст у звичайному одязі без костюма справді виглядає як звичайна дівчина її віку. Тільки неймовірно красива.
Я на мить остовпіло вставився на неї, поки вона сиділа, зачесавши своє світле волосся назад.
Зараз не час.
Я прокашлявся й повернув собі самовладання.
Зараз не час для безглуздих думок. Це криза. Це був момент, коли всі мої плани могли піти шкереберть. Ні, як я маю втекти, коли Стардаст перебуває поруч зі мною? Чому вона взагалі зі мною?
І, ні, не в цьому проблема... Із самого початку.
— Стардаст, що ти, в біса, собі думаєш, розлігшись прямо переді мною?
— Га? Що ти маєш на увазі?
— Ну як. По-перше, ти ж жінка, хіба ні? До того ж ти спиш поруч зі мною, а це означає...
Якраз коли я збирався виставити її, пояснюючи східне конфуціанство про розділення чоловіків та жінок... Стардаст раптово продемонструвала мені підлу усмішку й сказала:
— По-перше, я набагато сильніша за тебе. Крім того, я нічого такого про тебе не думаю. Ти вважаєш, що у мене якісь брудні помисли?
"Що?"
І в ту мить, як я почув її слова... я відчув, як моє серце тьохнуло.
Брудні помисли. З того часу, як я потрапив у цей світ, я так важко намагався звести свої стосунки зі Стардаст як лиходія та заклятого ворога до мінімуму. Я так важко намагався утримати себе від того, щоб бути чимось більшим, ніж просто фанат, ніколи не відчувати нічого більшого.
Що у мене брудні помисли? Абсолютна нісенітниця. Я невинний і чистий. Просто фанат. Фанатство!
Сказав я так, ніби мене вкололи, виправдовуючись.
Забувши про те, що мав робити, я бовкнув виправдання Стардаст, наче це було безглуздям:
— Брудні помисли? Брудні помисли? Для мене Стардаст — це герой. Ні більше, ні менше.
— Справді?
Обличчя Стардаст після цього трохи потемніло, але я цього не помітив.
І мені варто було на цьому зупинитися.
— Так. Звісно. Хіба я такий покидьок-лиходій, щоб зазіхати на героя?
— Але ти прибігаєш до мене щоразу, коли зі мною щось трапляється, і ти щойно обійняв мене.
— Хммм. Це просто старі звички.
Дивлячись на Стардаст, яка примружилася в мій бік і підозріло позирала на мене, я випалив слова.
— Тому...
— І взагалі, я ніколи не сприймав Стардаст як жінку, ні на мить...
Якраз коли я це говорив... Стардаст, яка до цього спиралася на ліжко, підхопилася й схопила мене.
Перш ніж я встиг щось зробити, вона повалила мене на ліжко позаду себе, і дуже швидко наші тіла опинилися притиснутими одне до одного, а моя спина торкнулася ліжка.
Вона була прямо переді мною, наші обличчя перебували так близько, що наші подихи стикалися.
Майже в моїх обіймах, стоячи на колінах між моїми ногами, її руки витягнулися над спинкою ліжка поруч із моєю головою.
Прямо під моїм носом.
Вона подивилася мені в очі, злегка посміхнулася, навіть попри своє трохи почервоніле обличчя, і прошепотіла:
— Тож навіть зараз ти не бачиш у мені жінку?
І дивлячись на неї отак... я тихо подумав.
"Я бачу її."