Розділ 302:
Каркеас — єдина в Південній Кореї в'язниця для надлюдей.
Щоб потрапити всередину цієї ретельно охоронюваної установи на віддаленому острові, мені довелося дуже серйозно підготуватися, особливо тому, що я не просто пробивався туди силою, а дозволив себе схопити й забрати за всіма формальностями.
Тому перед тим, як мене спіймала Стардаст, я готувався разом із Бек Ин-Воль.
— Добре, Даїн, я закінчила. Цього має вистачити на тиждень.
А саме — цілої купи захисних заклять.
Бек Ин-Воль зайняла велику підземну кімнату й витратила кілька днів на підготовку всіляких заклинань для мене.
Це було необхідно для того, щоб моя особистість не була розкрита, оскільки затримання цього разу не означало повний провал.
Звісно, навіть ураховуючи це, якщо Стардаст, яка вже майже увійшла в категорію напівбогів, вирішить зняти з мене маску, я не зможу її зупинити, тому я зіграв із нею в один маленький жарт.
На додачу до цього я тимчасово сховав у своєму плащі купу речей, включаючи заздалегідь записаний диктофон. Природно, я повозився з ними, щоб вони не могли легко все це відібрати.
Усе тому, що я знаю всі тонкощі та нюанси судів над суперлиходіями.
— Даїн... Тобі справді потрібно бути настільки обережним?
Я посміхнувся й відповів: «Не хвилюйся», дивлячись на Бек Ин-Воль, яка вхопилася за мій комір і знизу вгору позирала на мене.
У будь-якому випадку, ось так мене й спіймали, як і планувалося.
Тож тепер я тут, у тимчасовому слідчому ізоляторі в підвалі Асоціації. Я сидів там у наручниках, очікуючи на тимчасове утримання перед тим, як мене відправлять до Каркеаса.
""
Маленька кімната з білими стінами, якщо бути точним — у самому центрі підвалу, оточена з чотирьох сторін склом. Місце, де в дзеркалі я міг бачити себе, але інші могли бачити мене ззовні.
"..."
Я сиджу наодинці, посміхаючись підозрілою посмішкою. Знову і знову, мовчки. Сиджу спокійно й на самоті.
Особливо тому, що...
"Ха."
Стардаст продовжувала стояти переді мною, дивлячись на мене зі спантеличеним виразом обличчя.
""
""
Ну що ж.
Насправді... якщо чесно, я очікував, що мене одразу відправлять до Каркеаса, але я не думав, що буду перебувати віч-на-віч зі Стардаст так довго, тому поточна ситуація мене трохи бентежила.
Тому я просто сидів там, тихо посміхаючись і нічого не кажучи.
Насправді я впевнений, що їй теж ніяково. Я бігав навколо, наче збирався дозволити себе впіймати, і раптово, ні з того ні з сього, мене ловлять у ситуації, де, як я думав, я зможу легко втекти, а моє «Его-Стрім» взагалі нічого з цим не робить.
Звісно, я не надто про це замислювався, бо знаю, що суди над лиходіями з суперсилами проходять дуже швидко.
Подумайте про це. Навіть якщо ви здолаєте суперлиходія, ви мало що зможете зробити в реальності, щоб утримувати його тривалий час.
Я просто сиджу тут у наручниках, тому що про мене дбають, і якби це був хтось інший, вони б уже накинулися на мене. Ці кволі наручники навіть не стримують мої сили.
Це означає, що коли офіційно рейтингового лиходія Асоціації ловлять, процес їхнього суду є дуже спрощеним. Вони навіть не потрапляють до зали засідань, не кажучи вже про найм адвоката. Їм навіть дозволено провести скорочений суд без присутності лиходія, поки самого лиходія просто кидають у Каркеас.
Причина в тому, що відомий лиходій із рейтингом Асоціації вже вчинив терор, тож злочин очевидний... а правила для злочинів із використанням надприродних сил із самого початку досить суворі. Ба більше, судова система цього світу чітко застосовує винятки до злочинів, пов'язаних із надприродними здібностями.
Ось чому лиходій із ім'ям, яке знають усі, як-от моє, вирушає прямо до Каркеаса.
"..."
Якимось чином я сиджу в цьому допитовому центрі Асоціації вже кілька годин.
Зараз Стардаст перебувала прямо переді мною, увесь час підозріло позираючи на мене.
Я, звісно, тримав рота на замку, нічого не кажучи, лише посміхаючись.
— ...
Це збентеження було справжнім збентеженням. Та ну гаразд, ходімо вже.
Тож я продовжував сидіти там, благаючи про себе, щоб вона не змушувала мене говорити. У мене не було тем для світських розмов, тому просто відправте мене в мою камеру...
— Гей, Егостик.
І, звісно, мої благання залишилися непочутими.
Хах, усе не так просто.
Тому я уникав погляду Стардаст, тягнучи час, поки вона не піде.
Я ще навіть не потрапив до в'язниці, а це вже було важко...
У підземному тимчасовому слідчому ізоляторі Асоціації Стардаст зараз важко зітхала про себе, щойно закінчивши допит Егостика.
"Егостик, що, в біса, ти собі задумав?"
Підвал Асоціації — це водночас лабораторія та слідчий ізолятор.
Егостик замкнений у кімнаті посеред великого відкритого підвалу, а навколо нього снують співробітники Асоціації.
Дивлячись крізь скло, вона бачила Егостика, який сидів усередині, тихо посміхаючись іще з самого початку.
"У нього точно є якийсь план."
Вона була експертом з нього, тому могла це сказати. Його точно не спіймали випадково. У нього обов'язково є якийсь туз у рукаві.
Як яскравий приклад — коли вона вперше його схопила, вона спробувала зняти з нього маску, але навколо неї засяяло магічне коло, і вона не піддалася, тож вона подумала, що їй доведеться застосувати силу, щоб зняти її...
— О, тієї миті, коли ця маска злетить, я миттєво помру.
— Що?
Він засміявся, верзучи таку нісенітницю.
Звісно, вона знала, що це дурниця, але саме вона вирішила відпустити цю ситуацію... проте в будь-якому випадку.
У будь-якому випадку, з такими складними думками вона дивилася з-за меж кімнати на Егостика.
Навколо неї метушилися співробітники Асоціації.
— Так, пане. Зараз він перебуває під вартою. Коли ми отримаємо результати суду?
— Ох! Ми зараз чекаємо, тому не знаємо. Ха-ха, зачекайте хвилинку, я переведу вас на профільний департамент...
Вони говорять по телефону, ходять туди-сюди, клацають по своїх комп'ютерах.
— Отже, якщо ви хочете поговорити з нами про протест..!
Були деякі люди, які особливо роздратованим голосом кричали про протести.
Слухаючи це, вона раптово витягла свій мобільний телефон і подивилася на новини на порталі.
[[Термінові новини] Наразі перед корейською Асоціацією Героїв триває протест за амністію]
Раптово вона усвідомила, що надворі, на поверхні, триває протест.
Звісно, Стардаст не те щоб була здивована. Вона завжди стежила за фан-кафе Егостика й знала, що є багато людей, яким він подобається і які майже вірять у нього.
Хороша новина полягає в тому, що досі піднялися лише люди, які є його фанатами, і масштаб цього руху здається контрольованим. Але тепер, коли всі медіа повідомляють про це, вона передбачала, що рух ставатиме дедалі більшим.
Вона припускає, що Егостика скоро заберуть до Каркеаса...
Що ж тепер.
Коли підвал Асоціації перетворився на безлад, а зовні панував хаос... Стардаст стояла й пильно дивилася на Егостика, який сидів за столом у центральній кімнаті.
Раптово їй у голову прийшла одна думка.
"Постривай на хвилинку."
"Якщо подумати, хіба це не можливість?"
Прямо зараз Егостик закований у наручники, що пригнічують здібності, і не може телепортуватися. Вона не знає, чи це через силу наручників, чи ні, але в будь-якому випадку він не тікає.
До того ж, без «Его-Стрім», які завжди прилітають наче привиди, коли він і вона залишаються наодинці, він зараз абсолютно один.
Безпорадний Егостик стояв перед нею, на самоті, без своїх союзників, його руки були зв'язані, він був слабшим, ніж будь-коли.
"Га?"
І тоді вона дещо збагнула.
Або, точніше, вона зрозуміла, що б вона з ним не зробила, не було нікого, хто міг би її зупинити.
Гуркіт.
Вона відчула, як її серце підстрибнуло в грудях.
Звісно, навколо були допитливі погляди, але це не мало значення. Її все одно це зачіпало.
"Правильно. Не має значення, утримують його проти його волі чи ні."
Або, точніше, сам факт того, що він перебував перед нею, слабший, ніж будь-коли раніше.
І вона не збиралася дозволити цій можливості вислизнути з рук.
— Панове, я отримала звістку від вищого керівництва, результати скороченого суду вже готові, і вони наказали транспортувати Егостика до Східного Каркеаса на даний момент!
З цими словами співробітник, який отримав наказ зверху по телефону, озирнувся на Стардаст.
— Пхух... Нарешті. Зробимо це. Асистент супроводу... Гадаю, нам варто попросити Стардаст. Стардаст...
Так вони й вчинили.
Він зупинився на пів слові, коли помітив вираз обличчя Стардаст.
Стардаст тихо кивнула, її світле волосся розвіялося навколо обличчя, коли вона підійшла до співробітника, який тримав слухавку.
— Так, і перекажіть голові асоціації.
— Що переказати?
— Що я вирушаю разом з Егостиком до Каркеаса.
Вона не мала наміру відпускати його так легко.
Їй уже було байдуже, що саме він задумав.