Розділ 297:
— Даїн, що ти робиш?
Маєток «Его-Стрім».
Я лежав на шезлонгу біля озера в саду, працюючи, і підняв голову на звук перед собою.
І там, висунувши голову з води, була синьоволоса Аріель.
З того часу як Аріель оселилася тут, вона час від часу плаває в озері, бо почувається у воді комфортно.
— Я працюю. Трохи хвилююся через дещо.
— Думаю, ти занадто багато працюєш. Навіть мій батько не працював так багато.
— Угу... Якщо Аріель, яка щойно приїхала, може так казати, хіба це не означає, що ти трудоголік?
Поки Аріель це казала, Со Ін, яка плавала позаду неї, виплюнула воду й промовила це.
Побачивши, як Аріель плаває перед озером, вона вирішила скласти їй компанію й також навчитися плавати.
Спочатку вона впевнено вийшла у відвертому купальнику, а потім, усвідомивши холод води та обмеженість своїх навичок плавання, створила купальник, схожий на той, що носила Аріель. Здавалося, він був іще не зовсім готовий.
У будь-якому випадку, на скарги цих двох дівчат про те, що я тільки й роблю, що працюю, я міг лише непевно засміятися, бо не мав чим заперечити, особливо Со Ін, яка працювала зі мною найдовше, навіть коли так казала.
У будь-якому випадку, саме цим я й займався.
Шин Рьон, яка лежала на шезлонгу поруч зі мною, озвалася млявим, але суворим голосом:
— Пан Даїн виконує місію з порятунку світу. Чому б вам не підтримати його, замість того щоб заважати?
Це був зрілий голос, голос найстаршої людини в будинку.
Якби тільки вона не сказала цього, лежачи на шезлонгу в сонцезахисних окулярах із крижаним мохіто в руці.
Шин Рьон була драконом-охоронцем одного з сіл Південної Кореї.
Зі своїм чорним волоссям, зібраним ззаду, сувоєм і лляним вбранням вона виглядала як людина з минулої епохи. Проте за останні роки її стрімко поглинула сучасна цивілізація.
Можливо, через те, що вона була запечатана сотні років, усе, що дала їй сучасна наука, було для неї новим і хорошим.
Усе ж Шин Рьон змогла протриматися досить довго завдяки своєму неприйняттю та мисленню, що цінувало старовину і природу... Вона залишалася в лісі перед будинком без жодних вказівок з нашого боку, але зрештою її розбестили походи по ресторанах із Лі Су Бін.
Ідея бути на природі була хорошою, але я не очікував, що вона проявиться у вигляді крижаного мохіто, поки вона лежить на шезлонгу в шарфі...
— Хммм...
Со Ін пірнула в озеро, пускаючи бульбашки, подумавши, що слова Шин Рьон зрештою не були позбавлені сенсу.
"Усе ж я радий, що вони добре проводять час."
З цими думками я сказав Со Ін та Аріель залишитися й пограти зі мною ще трохи, а потім знову повернув увагу до свого ноутбука.
Те, на що я дивлюся — це дещо, чим я цікавився ще кілька тижнів тому, «це» спить у Каркеасі, єдиній в'язниці для надлюдей у Кореї.
Останні кілька днів я збирав інформацію з-за кордону і зрозумів, що ситуація досить тривожна.
"Як, у біса, мені змусити цю штуку зупинитися?"
Я на мить відвів погляд від ноутбука, а потім вставився на захід сонця над озером, мовчки міркуючи.
Те, до чого я зараз намагаюся підготуватися — це події, що відбудуться через три фази.
Стародавня істота, за якою полювали і яку врешті схопили, спить у найглибших надрах Східного Каркеаса.
Найнебезпечніший ворог після Со Ін під час Великої втечі з в'язниці, фінальної події Фази 3, і потенційна загроза просто через сам факт свого існування.
Стародавнє створіння, яке, здається, пов'язане з богом з іншого світу, і слугує передвісником того, що має статися у Фазі 4.
В'язень Каркеаса 002.
Його називають Виконавець Бажань (votum implens).
"..."
Просто подивившись на його ім'я, яке складається з цілого речення, на відміну від більшості сучасних імен лиходіїв, можна зрозуміти, наскільки він старий. Він був одним із перших, кого помістили в Східний Каркеас ще під час будівництва цього замку — в'язниці, з якої неможливо було втекти.
Ні, чи можна його взагалі назвати людиною? Він зовсім не людина, а божественна істота.
— Хммм.
Виконавець Бажань — чорна постать розміром із п'ятирічну дитину, що сидить посеред маси дивних, білих, товстих щупалець.
Насправді він не був таким уже й лиходієм. Із самого початку він не завдає людям шкоди.
Проте, якщо хтось наближався до нього, він відкривав рота, щоб зробити мовчазну пропозицію.
"Твоє бажання... Я виконаю його."
Так, "той, хто пропонує виконати бажання".
І, звісно, він просить щось цінне, щось дорогоцінне взамін.
І якщо ви платите, він справді виконує бажання.
Це жахлива, просто жахлива, жорстока річ. Він виконує бажання в такий спосіб, який той, хто просив, навіть уявити не міг.
Наприклад, якщо я попрошу дощу, почнеться шторм, або якщо я попрошу, щоб вона полюбила мене, він перетворить того, хто просив, на її улюбленого кота.
Усе це здається таким безглуздим, настільки неможливим для людської істоти.
Ось чому він бог. Одне зі створінь Бога Сонця, якщо бути точним, точнісінько як той лицар, якого ми зі Стардаст перемогли раніше.
У будь-якому випадку, Виконавець Бажань з'являється наприкінці Великої втечі з в'язниці оригінальної Фази 3.
Печатка в'язниці, у якій він спить, була зламана, дозволивши йому вислизнути з Каркеаса.
Його виявляє лиходій, який утік із в'язниці, і разом із Со Ін, яка стає темною в другій половині Фази 3, вони допомагають створити кульмінацію, що перевершує інцидент із Місячними Вратами у Фазі 2.
На той момент читачі голосно сміялися, думаючи: «Подивимося, як далеко це зайде. Здавалося, світ уже не може впасти ще нижче...» До слова, усе ж упав.
Звісно, на відміну від оригіналу, Велика втеча з в'язниці не відбудеться, а Со Ін не стала темною, тому я думав, що Фаза 3 пройде безпечно...
"..."
Усе ж я не міг сидіти склавши руки, знаючи, що така жахлива істота існує на території Південної Кореї.
Особливо коли я думав про те, що хтось може загадати істоті, яка зробить усе, щоб це виконати, бажання на кшталт «Знищ Корею» або «Вбий Стардаст»...
"Я не можу цього допустити."
Ну так. Я не міг цього допустити.
Особливо враховуючи, що він є створінням Бога Сонця, а отже, тісно пов'язаний із Фазою 4. В оригінальній історії його вбили у Фазі 3, тому я без поняття, що станеться, якщо він доживе до Фази 4. Я не знаю, як він взаємодіятиме з іншими створіннями Бога Сонця.
Тому я вже давно хотів позбутися його. Я заздалегідь зробив необхідний мінімум.
«Я можу припинити писати у своєму щоденнику.»
Проте виникла проблема.
Було багато інших нагальних справ, і він не те щоб намагався втекти, тому я відкладав реальний план аж дотепер.
І тепер, у результаті мого зволікання, мене застали зненацька.
— Навіть сили Со Ін не можуть проникнути в Каркеас.
_Цок._
Я вдарив рукою по підлокітнику шезлонга, мовчки міркуючи.
Тепер проблемою було потрапити до Каркеаса.
Концентраційний табір виключно для лиходіїв із суперсилами, кульмінація всіх сучасних здібностей і технологій, що існують у світі, які й забезпечили Міжнародній Асоціації її нинішній статус.
Навіть зовні здається, що з цього величезного тюремного острова в туманному морі, який викликає неймовірно лякаюче відчуття, неможливо втекти.
Природно, що його безпека найкраща у світі. Про що свідчить той факт, що потойбічні звірі, які щойно пройшли крізь Місячні Врата, залишили його неушкодженим. Тому вони добре підготовлені до телепортерів на кшталт мене. Навіть якби я спробував проникнути силою, я впевнений, що автоматизована система безпеки виявила б мене.
Однак варіант силового прориву у в'язницю також було відкинуто, оскільки це стало б катастрофою, якби я вдерся до камер інших лиходіїв і дозволив їм утекти.
До того ж я не можу покладатися на допомогу Лі Соль А, правительки корейського підпілля. Особливо враховуючи, що президент асоціації все ще міцно тримає асоціацію у своїх руках.
Єдиним варіантом залишалося укласти угоду з президентом асоціації... але сама структура в'язниці була такою, що пробратися туди непоміченим було неможливо. Оскільки вимагалася сувора безпека, усе контролювалося в режимі реального часу.
Залишався лише один варіант.
— Мене спіймають і посадять у камеру.
Я захихотів сам до себе від цієї думки.
Навіть для мене самого це звучало безглуздо.
— Ха...
Після того, як Шін Хару пішла... Лі Соль А, залишившись наодинці, думала так багато, що в неї вже кілька днів боліла голова.
Думати про проблеми в стосунках подруги куди важче, ніж думати про економіку Кореї, закони та президентські вибори, і хоча інші могли б посміятися з цього, для неї це була серйозна проблема, особливо коли вона намагалася знайти спосіб зробити всіх щасливими.
— Хммм...
Поки вона крутила в руках ручку й міркувала, задзвонив її телефон.
— Даїн?
Вона широко посміхнулася, аж поки не зрозуміла, що телефонує Егостик. Вона задумалася, що б це могло бути.
А потім.
— Що? Що?
Посмішка протрималася недовго, коли вона відповіла на дзвінок.
— Ти збираєшся дозволити Стардаст спіймати себе, щоб тебе посадили в камеру?
Невже саме це вона зараз почула?
Перевіряючи ще раз, вона міцно стиснула телефон і важко зітхнула, відкинувшись на спинку крісла.
"Що, в біса, з цими двома не так?"
"Чому ви двоє так зі мною чините?"
Лі Соль А відчула бажання розплакатися.