Розділ 294:
На морі біля узбережжя Пусана, всередині гігантської стіни з водяних крапель, Стардаст незатишно вставилася на Егостика, який пропонував забрати Аріель із собою.
Організація лиходіїв Латіс раптово розв'язала терористичну атаку на Пусан.
І правда, що стояла за цією атакою, як вона тепер усвідомила, була простою.
Вона, Аріель, хотіла бути з ним. Щоб привернути його увагу.
Судячи з усього, вони знайомі із самого початку, і схоже, що він відмовився прийняти її до своєї організації лиходіїв «Его-Стрім». І її тероризм — це результат.
Отже, коротше кажучи, з'явилася інша жінка й заявила, що хоче бути з ним.
І ось така ситуація.
— Здається, ви двоє знаєте один одного? І більше того, до тебе додому?
Стардаст це не подобалося, зовсім не подобалося.
Вона сказала це, схрестивши руки й холодним голосом.
Чому їй було неприємно, що в його домі з'явиться інша жінка, коли між ним і нею, безумовно, нічого не було?
"Ні."
Коли вона про це подумала, то змінила свій підхід.
Ні, усе не так. Він і вона, герой і лиходій, пов'язані своїм взаємним ворогуванням.
І він сказав їй, що вона важлива для нього...
Я маю на увазі.
Це не дивно — почуватися так.
І коли лиходій збирається завербувати нового лиходія, це природно для героя — сердитися.
Насправді вона не впевнена, що це єдина причина.
У будь-якому випадку, саме в такому стані душі Стардаст відкрила рота, щоб заговорити, її обличчя все ще залишалося холодним, коли вона повернулася обличчям до панікуючого Егостика.
— Стардаст.
Раптово він повернувся до неї.
— Га?
Він підійшов ні з того ні з сього, прямо з повітря, до неї.
Перш ніж Стардаст встигла запитати: "Що це таке?", він уже рухався до неї з такою швидкістю та напором, що Стардаст запанікувала.
Перш ніж Стардаст встигла подумати далі, Егостик уже стояв прямо перед нею.
— Що, що?
Вона схрестила руки й подивилася на нього знизу вгору, намагаючись зберегти спокійний вираз обличчя, але всередині перебувала в повному замішанні.
І знав він про це чи ні, коли вони опинилися на відстані подиху один від одного, Егостик подивився Стардаст в очі й заговорив:
— Стардаст, чи знаєш ти, що насправді я ціную тебе більше, ніж будь-кого іншого?
— Га?
Обоє вони були мокрими до нитки від дощу, який падав увесь цей шлях аж до океану.
З волоссям, що блищало під легким відблиском води, наче він щойно вийшов із ванної, Егостик тихо посміхнувся.
— Ти така добра, завжди ставиш інших вище за себе, що я ні на мить не припускав думки, що ти не дивовижна, і ти прекрасніша за будь-кого іншого.
— Почекай, про що ти взагалі говориш?
— Насправді... тому є дещо, що я хотів сказати тобі, Стардаст, чого я не хотів говорити тут.
Слова Егостика пролунали ні з того ні з сього.
Застигнута зненацька несподіваним поворотом подій, вона забула про свій гнів на Аріель і була приголомшена тим, що відбувається.
Насправді перед нею була синьоволоса Аріель, обличчя якої покрилося рум'янцем від збентеження.
— Я, я не проти бути другою!
Що, в біса, вона верзе?
Поки Стардаст червоніла від сорому через цей раптовий поворот подій, Егостик раптово схопив її за руку.
— Стардаст.
— Ем, га?
У цю мить Стардаст подивилася на серйозне обличчя чоловіка, який тримав її руку, і не знала, що робити, тому навіть не подумала схопити його.
— Мені шкода.
— Га?
З цими словами постать перед нею спалахнула й зникла.
Він з'явився позаду Аріель, а потім знову зник разом із нею.
І ось так водяна конструкція, яка утворювала це місце, втратила свою силу й зникла.
— ...
Залишившись наодинці, Стардаст мовчки вставилася на свої руки, а потім пробурмотіла:
— Ха?
Егостик змився.
Атака закінчилася без жертв... якщо не рахувати приголомшеної Стардаст.
[(Термінові новини) Теракт у Пусані завершено]
"Схоже, Егостик утік із дівчиною, яка влаштувала терор?"
У будь-якому випадку, сьогодні героїчний Мангостік S-класу здобув 1 перемогу в лагідній манері.
=Коментарі=
— Тепер це вже просто повсякденне життя, ха-ха.
— Корея не збирається повертатися назад без Егостика.
— Якби не Егостик, увесь світ, не кажучи вже про Корею, уже був би знищений під час Місячних Врат ЛОЛ.
— Просто манго <- довічний лиходій має це робити ^^
— [хитає головою]
— Манго, розкрий відео тристоронньої зустрічі віч-на-віч!
— То що сталося? Хтось хоче прояснити ситуацію?
— 1. Жінка з Латіс розпочала теракт 2. Усе закінчилося тим, що Егостик забрав її геть.
— Що сталося з цією жінкою?
— Усе закінчиться зведенням манго-пари між ними двома.
— Аааааах.
Покінчивши з терором Аріель у Пусані, я благополучно повернувся за допомогою Бек Ин-Воль, яка чекала неподалік.
Я і Аріель сиділи на дивані.
— Аріель?
— Даїн?
— Ха...
Минуло вже чимало часу, і надворі заходило сонце.
У вітальні, освітленій заходом сонця, я зітхнув і подивився на Аріель.
— Хіба тобі не пора повертатися додому?
— Ні.
Аріель подивилася на мене своїми смарагдовими очима й промовила це.
На таку вперту відповідь від неї я зітхнув і почав пояснювати, чому вона мусить повернутися.
Чесно кажучи, навіть я хотів, щоб Аріель залишилася зі мною.
По-перше, вона довела свої здібності цією атакою. Вона мала сили маніпуляції водою майже на рівні героя S-класу, тож, звісно, вона стала б чудовим доповненням до наших сил... але була одна проблема.
— Хіба твій батько не буде хвилюватися?
Так.
Справа була в тому, що вона донька Атласа.
Атлас — найсильніша фігура S-класу у світі та мій надійний покровитель. Він ні за що не дозволить своїй доньці стояти поруч зі мною в Кореї, далеко від нього.
Я задумався.
— Вона сказала, що хоче бути там. Ха-ха, Егостик, ти не проти?
— Що, Атлас, ти не заперечуєш?
— Ха-ха, якщо вона каже, що залишиться поруч із тобою, то нема про що турбуватися. Навіть якщо я не довіряю всім іншим, я знаю, хто ти такий, ха-ха, і думаю, це непогано, що вона зможе пізнати світ.
— Хммм.
"Вам не здається, що ви занадто сильно мені довіряєте?"
У мене були свої сумніви, але довелося це визнати. Атлас завжди був таким.
— До слова, перекажи Аріель, що якщо вона ще колись отак утіче з моїми людьми, я їй цього так не спущу.
— Ха-ха, ну так...
У будь-якому випадку, після цього суворого попередження ми обмінялися ще кількома словами.
Я вирішив усе-таки прийняти Аріель до нашого «Его-Стрім», оскільки не мав причин відмовляти, якщо Атлас дає добро.
— Мені прикро, якщо я завдав тобі клопоту, але наступного разу, коли ти завітаєш, я пригощу тебе величезним бенкетом, і ти мусиш подбати про мою доньку, ха-ха!
У будь-якому випадку, на цьому... — «Після цього я збираюся називати тебе зятем, ха-ха!» — дзвінок закінчився жартом від Атласа, який мені було важко сприйняти серйозно.
— Гаразд. Добре, Аріель. Відсьогодні ти житимеш із нами.
— Справді?
Смарагдові очі Аріель заблищали від захвату.
Вона стала десятим учасником нашого «Его-Стрім».
Після цього я оголосив цю новину решті членів «Его-Стрім», які з цікавістю спостерігали за нами з іншого кінця вітальні, та представив її.
— Привіт, я Аріель!
— Ага. Рада знайомству.
Усі тепло посміхнулися, включаючи Лі Су Бін та Бек Ин-Воль, і привітали її як нового учасника.
Навіть Сен Джаянг подумала, що це кумедно, сказавши:
— Даїн, ти знову підібрав нову дівчину.
— Ха-ха... Ще одна конкурентка...
Звісно, у випадку з нашою Со Ін, у неї була трохи збентежена реакція.
— О, Со Ін, ти ж та сама знаменита геніальна хакерка Південне Срібло, правда? Ти перебуваєш в «Его-Стрім» із самої першої атаки Егостика!
— Ем, га?
Аріель подивилася на Со Ін, її очі заблищали, коли вона підійшла ближче, а потім на мить виглядала розгубленою, побачивши, як Со Ін дивиться на неї з заздрістю й стискає її руку.
— Я твоя величезна фанатка, ти ж відповідальна за всі наші хакерські атаки, правда? І ого, я думаю, в реальному житті ти ще миліша.
— Ехехе, справді?
Вона посміхнулася Аріель, яка радісно засипала її компліментами.
Хммм. Аріель чудово сюди впишеться.
У будь-якому випадку, день пролетів як мить.
Тієї нічі, показавши Аріель її нову спальню, я нарешті повернувся до своєї кімнати й отримав трохи часу для себе.
Сидячи на ліжку, я прокручував у голові події цього дня.
Від подорожі аж до Пусана, щоб зупинити Аріель, до зустрічі з Бурулькою та її розвитку, а потім зустрічі зі Стардаст.
"«Іди зі мною»"
Перед тим як утікати з Аріель, я на мить підійшов до Стардаст, збентежив її й утік, відчуваючи, що мене ось-ось упіймають.
— ...
Щось підказує мені, що я отримаю на горіхи, якщо знову побачу Стардаст, але менше з тим. У мене в голові були інші думки.
Я впевнений, що все не так, але... Чомусь останнім часом у мене виникають дивні думки.
"Та ні за що, Стардаст просто вб'є мене."
Ні. Звісно, ні.
Цього не може бути. Мабуть, я знову занадто багато накручую собі.
Я лежав у ліжку, роздумуючи про це.
— ...