Розділ 289:
Після повернення з «Катедрала» я кілька днів сидів удома, обмірковуючи різні речі.
Після моєї поїздки до «Катедрала» я усвідомив одну річ.
"Це непросто..."
Я зрозумів, що остання половина оригіналу буде непростою.
Фінальний бос і так був проблемою, але Селеста, схоже, теж ставала величезною проблемою. Чи зможу я її зупинити?
Ну, час іще був, тому я не став надто панікувати й хвилюватися. Проте я чікчо усвідомив: якщо я незабаром не вигадаю якусь протидію, у мене будуть неприємності. Зрештою, найкращий план — задобрити її, взагалі не перетворюючи на ворога із самого початку...
"Без поняття, я без поняття."
Я почав робити те, що міг, крок за кроком.
Прямо зараз я намагаюся розібратися з лиходіями, які мають з'явитися в цій фазі.
Найбільша проблема, Со Ін, тепер повністю на моєму боці, але це не означає, що з іншими лиходіями все гаразд. Взяти хоча б Майстра Підземель — вона вже ненормальна, і це не рідкість, коли лиходії діють зовсім не так, як в оригіналі.
Я вирішив спочатку прибрати цих божевільних зі свого шляху, щоб мати змогу спокійно займатися всім іншим, чи то бити босів, чи щось інше. Прибрати їх і підготуватися до Фази 4.
Тож, повернувшись до кімнати, я взяв свій ноутбук і взявся до роботи.
...
Як результат, учасники нашого «Его-Стрім» знову засумували.
— Гей... Тобі весело?
— Со Ін... Ти думаєш, Даїну весело?
Надворі знову стояв сонячний весняний день.
У горах щебетали птахи, а яскраве сонце світило крізь дерева в передньому саду нашого великого будинку.
Я сиджу на лавці, клацаючи по ноутбуку, а Со Ін сидить за столом навпроти мене, надувши щоки.
— Це вже занадто, занадто. Ти міг би взяти вихідний у такий день, як сьогодні~
Звісно, Со Ін, яка це говорила, водночас збирала кубик чи щось подібне за допомогою дивного набору інструментів, і поки ми сиділи за столом перед садом, Чхве Се Хі, яка бавилася з блискавками поруч із Сен Джаянг, спустилася з неба, відкинула волосся назад і звернулася до мене:
— Що, в біса, ти накоїв на тій зустрічі лиходіїв? Ти раптом став таким завзятим.
Запитала вона мене, невимушено потягуючи мій напій через соломинку за круглим столом.
Я примружив очі, дивлячись на неї, перш ніж знову повернутися до ноутбука.
— Просто... Я подумав, що було б непогано підготуватися до майбутнього.
Навіть попри те, що я подолав таку величезну гору, як Місячні Врата, я все одно відчував якусь нервозність.
Це не тому, що я хочу з усім покінчити й піти на пенсію. Це тому, що я боюся, що щось станеться.
У будь-якому випадку, я не знаю, які ще сюрпризи чекають на мене попереду, тому вирішив розібратися зі справами, поки ще є час. Точнісінько як із Майстром Підземель... Добре бути готовим до всього.
Тому цього разу я вивчаю головні події оригінальної Фази 3.
Зокрема, оскільки основною катастрофою була масштабна втеча з в'язниці, я здебільшого досліджував події, пов'язані зі Східною В'язницею Суперсил, також відомою як Каркеас, де утримуються лиходії...
Дещо муляло мені око вже деякий час, і я вивчав це питання.
Проте я дійшов до межі, коли вже почав відчувати легкий стрес через брак інформації.
І... Було дещо куди більш клопітке.
Останнім часом у моїй голові засів один спогад.
"Тобі не подобається триматися за руки з...?"
— Ха...
Пробурмотів я, опустивши голову й дивлячись на екран ноутбука.
Відтоді образ Стардаст не давав мені спокою. Той день, мабуть, став певним тригером.
Для Стардаст я не більше ніж замаскована ходяча й балакуча картоплина. Їй на мене абсолютно начхати...
"Я не проти, якщо це з тобою."
...
— Ха...
Я не знаю.
Я не знаю, чому я думаю про це останнім часом. Я просто втрачаю глузд.
Саме тоді, коли я поринув у думки, безглуздо вставившись у монітор і чухаючи потилицю.
_Бам._
Раптово ноутбук із гуркотом закрився.
З-за екрана з'явилося обличчя дівчини з фіолетовим волоссям, Сен Джаянг.
— Ем-м?
Коли я кинув на неї спантеличений погляд, вона витягла руку зі свого великого худі й помахала пальцем перед моїм носом.
Потім вона присунула мій ноутбук далі по столу й нахилилася впритул до мене.
— Тобі не варто так важко працювати. Тобі потрібно зробити перерву, щоб розвантажити голову й подихати свіжим повітрям, ясно?
Сен Джаянг витріщилася на мене своїми великими очима й сказала це з дуже серйозним обличчям.
У цей час Со Ін кивала головою, примовляючи: «Так, сестричко». Я був здивований, бо вперше бачив, щоб Сен Джаянг говорила так серйозно. Вона взагалі була дівчиною, яка здатна так розмовляти?
І якраз коли я про це подумав, Сен Джаянг почала буквально розтікатися по столу.
— І мені потрібно, щоб ти розібрався з Чхве Се Хі замість мене... Я втомилася...
— Гей, Сен Джаянг, куди це ти втекла? Чи ти не збираєшся повертатися до тренувань?
Я побачив Чхве Се Хі, яка з посмішкою дивилася вниз із неба, і Сен Джаянг, яка при найближчому розгляді була вся в милі, тож я зробив висновок.
Тепер я зрозумів, що вона просто втекла від дуелі з Чхве Се Хі, яка мала бути тренуванням з використанням їхніх здібностей.
— Ну, що ж. Гадаю, нічого страшного, якщо я зроблю перерву й розімну ноги.
З цими словами я залишив Сен Джаянг лежати на столі й підвівся, підло посміхаючись Чхве Се Хі.
— Гей. Відтепер давай зі мною.
— Га? Ти почуваєшся добре?
— Звісно.
— Хмф... Що ж, чур не плакати, якщо програєш.
— Ха-ха, це ти цікаво придумала.
Сказав я, дивлячись на Чхве Се Хі, яка зібрала своє помаранчеве волосся ззаду, хихикала й стискала в руках іскри блискавок.
Чорні щупальця, що кріпилися до мого тіла наче бронежилет, поповзли до моїх рук. Це був Бегемот, який залишався зі мною вже багато років і став майже частиною мого тіла.
Я бився з Чхве Се Хі правою рукою, покритою чорними щупальцями... досить довго, але нам довелося зупинитися, коли Лі Су Бін покликала нас їсти.
До слова, я майже виграв той бій.
У будь-якому випадку, ось так пройшов мій день.
Єдина відмінність полягала в тому, що я час від часу робив перерви, щоб досліджувати лиходіїв іще наполегливіше, ніж раніше, і Со Ін зрештою почала мені допомагати.
Проте я все ще трохи хвилювався через Стардаст. Я маю на увазі, що став дивно зациклений на собі після нашої останньої зустрічі. Я не повинен бути таким. Це мають бути суто ділові стосунки між лиходієм та героєм. Я просто її великий фанат.
Звісно, я завжди був відомий своєю міцною ментальністю, тому швидко заспокоївся. "Так. Забудь про Стардаст, я впевнений, що вона вже сама про все забула. Зрештою, якщо я не бачитиму Стардаст деякий час, я природно забуду відчуття її руки у своїй чи щось таке."
Тож я знову зосередився на зборі інформації про Східну В'язницю, і що більше я цим займався, то сильніше розумів, що щось іде шкереберть.
"…Я без поняття, що тут відбувається."
Я провів наступні кілька днів, намагаючись у всьому розібратися, і наступного ранку, після додаткових пошуків, я нарешті збагнув.
— Ха...
— Даїн, ти вже встав?
Привітавшись із Лі Су Бін, я сів на диван у вітальні, увімкнув телевізор і задумався про це.
"Гаразд. Гадаю, цього разу я можу просто врегулювати цю справу й покінчити з цим. Усе, що мені потрібно зробити — це вийти й провести польові дослідження."
Інакше кажучи, після цього я зможу відпочити деякий час.
З цією думкою я взяв пульт.
[101 причина, чому очевидно, що Стардаст кохає Егостика!]
і насупився від безглуздої писанини, що вискочила на екрані.
Це було смішно.
І це показували на другому каналі цього телебачення, а зовсім протилежне транслювали на першому каналі трохи раніше.
"Ні, вони досі говорять про мене й Стардаст? Вони так накручують собі рейтинги?"
Це було абсурдно.
[Причини, чому Стардаст є фанаткою Егостика! Перша причина це...]
Усе ж.
Про всяк випадок мені треба подивитися, що за нісенітницю він там верзе. Давай глянемо одним оком.
І саме в той момент, коли я зробив звук на телевізорі тихішим і крадькома вставився в екран...
[Термінові новини!]
Раптово картинка змінилася, і вискочив екстрений випуск новин.
Ну, я так і знав, саме тому я й тримав телевізор увімкненим.
Ведучий почав терміново передавати інформацію про ситуацію разом із кадрами на екрані.
— Наразі на Пусан насувається цунамі епічних масштабів, найбільше з усіх коли-небудь зафіксованих, і вважається, що це справа рук лиходія...
З цими словами сцена змінилася на кадри, де масивне цунамі рухається в бік міста.
На задньому плані в океані вирував вихор — очевидно, що це техногенна терористична атака. Хто, в біса, цей лиходій, здатний на таке?
Хіба існує подібний лиходій?
Якраз коли я перебирав у голові всі здібності, пов'язані з водою, ведучий поспішно почав надавати більше інформації, поки камера фіксувала постать, що ширяла над припливною хвилею на екрані.
І тоді краєм ока я помітив дівчину в аквамариновому костюмі з синім волоссям, яка стояла на хвилях.
"Аріель?"
Водночас із тим, як я ошелешено пробурмотів це собі під ніс...
— Здається, лиходійка, яка спричинила поточний терор, пов'язана з організацією лиходіїв Латіс!
Слова ведучого також почали відлунювати в моїх вухах.
Що взагалі відбувається?