Розділ 286:
Після втечі з лабіринту Майстра Підземель та повернення додому.
— Даїн, чому ви трималися за руки?
— Ха-ха.
Мене допитувала Со Ін.
Взагалі-то, цього слід було чекати. Оскільки слова Стардаст уже потрапили в трансляцію, усі інші могли легко зробити такий висновок, і по телевізору знову й знову показували б нашу зі Стардаст історію кохання. Насправді, це був уже четвертий чи п'ятий раз, коли про нас із нею роздмухували подібне, тому мене це не надто вразило.
Звісно, мої колеги з «Его-Стрім», природно, не вірили в такі нісенітниці...
— Со Ін, у цьому не було нічого такого, я просто схопив її дорогою, бо там виглядало небезпечно.
Погляд Со Ін уже став холодним.
Дитина виросла, і я ледь не опинився в біді, тому що Со Ін останнім часом таємно стала одержима мною. "Со Ін, ти вже доросла дівчина. Тобі двадцять років..."
У будь-якому випадку, очі Со Ін виглядали занадто небезпечно, щоб говорити їй усю правду, тому мені нічого не залишалося, крім як пом'якшити свої слова. Це правда, що я трохи потримав її, бо в процесі там здавалося небезпечно. Просто я тримав її руку трохи занадто довго.
— Усе гаразд, я триматиму твою руку весь залишок дня.
Звісно, вона, схоже, не почула мене, і в результаті я опинився в ситуації, коли Со Ін міцно тримала мене.
Тож ось він я, сиджу на дивані, а наші руки переплетені прямо на подушках.
...
— ...Со Ін, ти задоволена?
— ...Я продовжуватиму це робити, тому не думай, що так.
Із трохи почервонілим обличчям промовила Со Ін.
"Ні, Со Ін, будь ласка, не ніяковій, якщо сама ж тримаєш мене за руку."
"Ти просто змушуєш мене захотіти поглузувати з тебе."
— Хік?
Якраз тоді я поворухнув пальцем, щоб полоскотати Со Ін.
— Гей, Даїн, у що це ви двоє граєте?
— О, Лі Су Бін.
Із лагідною посмішкою Лі Су Бін попрямувала до мене.
"О так. Це добре. Мені слід попросити її зупинити Со Ін і..." — якраз коли я збирався це сказати.
— Чи можу я приєднатися до вас?
— Що?
Лі Су Бін, яка сіла поруч зі мною, схопила мою праву руку й промовила це.
"Ні, Лі Су Бін, навіть ти."
— У тебе справді великі руки, Даїн.
— Ха-ха-ха.
Я покрився холодним потом, слухаючи Лі Су Бін, яка говорила це з посмішкою.
Учасники, які побачили, як ми це робимо, подумали, що це кумедно, тож мою руку схопили абсолютно всі.
— Ой-ой.
---
Насилу втікши від Со Ін, яка йшла за мною аж до мого ліжка під приводом того, що вже час спати, я зітхнув і сів за свій стіл.
Це був насичений подіями день. Важко повірити, що ще сьогодні вранці я блукав у лабіринті разом зі Стардаст.
За звичкою я ввімкнув свій ноутбук.
[Шок від Стардаст... Що сталося того дня в лабіринті, лише вдвох?]
Тільки коли я побачив новини про мене та Стардаст на порталі, я згадав, що вирішив не заходити в інтернет протягом кількох днів.
"Правильно, але мені слід хоча б зрозуміти загальну атмосферу", — тому я з деякою тривогою зайшов у своє фан-кафе.
[Переможні Старманго... інші пари просто згиньте]
[[Аналіз] 101 причина, чому цілком очевидно, що Егостик і Стардаст уже зустрічаються]
[[Злив] Егостик і Стардаст у лабіринті.avi]
[(Аналіз) «У тебе великі руки» <<< Що з тими хлопцями, які казали, ніби вони трималися за руки, вона просто дивилася на його руки лол]
[(Факти) Якщо подивитися на те, що сказала Стардаст, кинувши погляд на камеру, це правда, що вона просто дивилася на них лол]
[О чорт, #Старманго потрапив у закордонні рейтинги трендів у реальному часі.]
[Якщо ти учасник «Его-Стрім», який думає, що Стардаст грає в ігри, це нормально ха-ха]
[Ну так~ учасники «Его-Стрім» живуть в одному будинку щодня~ Б'юся об заклад, вони трималися за руки 1223 рази~]
[Егостик << Тримання за руки й підпалювання всієї країни за межами кафе одним інфоприводом — це просто сам GOAT~]
[Цікаво, чи Стардаст та Егостик справді просто трималися за руки, нам потрібно швидше дізнатися про останню кімнату]
[Майстер Підземель <<< Мені подобається, якщо нам доведеться її випустити, лол]
Я знову закрив свій ноутбук, дивлячись на безлад у списку статей, які набрали сотні лайків і посіли перші місця.
"Чого ще від них чекати", — подумав я про себе, адже вони не збиралися писати нічого провокаційного.
Отже.
Що, в біса, було не так зі Стардаст?
"У мене великі руки?"
Пробурмотів я, раптово подивившись на свої долоні.
"Думаю, вони цілком звичайні. Можливо, справа у фізичній різниці з руками Стардаст. Вони точно були більшими за руки Стардаст..."
"Чому я взагалі про це думаю?"
Я похитав головою, усвідомивши, наскільки марними були мої думки.
"Даїн, опам'ятайся. Ти повинен думати холодно, холодно."
Я повернув собі самовладання й вирішив повільно проаналізувати те, що сталося сьогодні.
Стардаст поводилася трохи дивно сьогодні, м'яко кажучи.
Починаючи з того, як вона раптово схопила мою руку... якщо я не помиляюся... і закінчуючи реплікою «Я не проти, якщо це з тобою» у кімнаті, та раптовим TMI про мої великі руки наприкінці.
Що це таке?
Я роздумував, але не міг збагнути причину, особливо тому, що вона ніколи ні з чим подібним не зверталася ні до кого в оригіналі.
Моє найкраще припущення полягає в тому, що вона намагалася мене збентежити.
Окрім цього, я не міг уявити, чому ще. Вона герой, а я лиходій.
"Так, мабуть, саме в цьому справа. Давай припинимо думати про дивне й трохи поспимо."
Я вимкнув світло, ліг і заплющив очі.
...
Події дня пронеслися в моїй голові.
"Ти сказав, що ми в небезпеці... тому я подумала, що нам варто йти разом, і це єдиний спосіб бути впевненою."
Образ Стардаст, яка міцно стискає мою руку своєю м'якою долонею.
"Ух..."
Обличчя Стардаст, яка дивиться на мене трохи влажними очима та з почервонілим обличчям, коли я йшов до неї в кімнаті, де умовою був поцілунок.
"Я не проти, якщо це з тобою."
Те, як вона це сказала, притиснувши палець до губ наприкінці.
"Ти божевільний."
Я зітхнув, коли ці образи спалахнули в моїй пам'яті.
Я зітхнув і відкинувся назад на ліжко, прикриваючи очі руками, і пробурмотів:
— Цього не може бути.
Цього не може бути, і я не повинен мати подібних почуттів, і вона, ймовірно, просто намагається збентежити мене, не замислюючись над цим. "Давай, Даїн, ти ж не учень середньої школи із закоханістю, чи не так?"
І ось, тієї нічі, коли всі ці думки вирували в моїй голові...
...
Тільки тоді, коли в мене нарешті настала мить усвідомлення "що я з собою роблю", я зміг заснути.
"Ну так. Тепер, коли я думаю про це, Стардаст, мабуть, спить міцно й спокійно, а я маю думати про те, що, в біса, я роблю."
"Їй, мабуть, усе одно байдуже."
---
Тим часом Стардаст лежала в ліжку, так само не в силах заснути, роздумуючи про події цього дня.
"Я божевільна, я божевільна..."
Бурмотіла вона, лежачи в ліжку.
"У тебе великі руки, чи не так?"
"Ух..."
Уже досягнувши піку сорому від власних слів, вона була майже в сльозах від збентеження.
Насправді, кожен мав би підстави для цього, якщо її слова нескінченно повторювали по телевізору, поширюючись як лісова пожежа.
— Тобі, Стардаст... Ем... Ні.
Цей погляд в очах голови асоціації, той самий погляд, із яким він ніяково чухав собі потилицю.
"Ха... Цікаво, чому я це зробила."
Вона могла лише соватися від самоповаги.
Насправді, це було не єдине, за що їй було соромно.
Що, в біса, вона собі думала, коли ходила всюди, тримаючись за руку Егостика.
І те відчуття жалю, яке вона відчула в тій останній кімнаті, чомусь...
— Ха...
І ось, незважаючи на те, що їй було надзвичайно соромно за те, що вона зробила сьогодні.
Вона мусила визнати одну річ: потай їй подобалося бути з ним ось так...
Тримати його за руку, відчувати тепло його тіла, розмовляти з ним, поки її серце завмирало.
Те, що вона, герой, робила це з лиходієм.
"Ні."
З цією думкою вона вирішила змінити свій підхід.
"Це частина процесу виправлення Егостика. Це виховна діяльність, щоб реформувати Егостика, який всередині добріший і тепліший за будь-кого іншого, але зовні поводиться як зло. Це максимально по-героїчному. Тримати лиходія за руку — це героїчний вчинок, і це те, що я б зробила, якби знову опинилася в такій ситуації."
Чесно кажучи, було приємно тримати його за руку, і...
— Ха...
З усім цим у голові вона думала про свою сьогоднішню зустріч з Егостиком.
Сама того не усвідомлюючи, наприкінці... Вона думала про те, що сталося б, якби він не знайшов спосіб втекти з кімнати, яку не можна було покинути, не поцілувавшись.
"Я божевільна."
Почервонівши, вона вирішила припинити такі божевільні думки й нарешті заснула, виснажена.
— Почекай, Егостик... Хмф... Ух...
— Так, мммм...
...
— ! Ха, ха, ха... Ха-ха.
Прокинувшись від дивного сну, Шін Хару пробурмотіла щось тихим голосом, закриваючи почервоніле обличчя руками.
— Хару, ти справді з'їхала з глузду...
Очевидно, вона з'їхала з глузду.