Розділ 280:
Після дня в парку розваг я продовжував відпочивати. Чесно кажучи, я міг би взяти місяць або два відпустки, чекаючи, поки світ тим часом втратить до мене інтерес.
Звісно, я не знаю, чи це вже сталося.
[Що сталося б, якби не Егостик?]
Терор Місячних Врат, який ледь не знищив світ наприкінці минулого року.
(Фото зруйнованого міста Сеул)
Якщо ви вийдете на вулицю в Сеулі прямо зараз, то побачите, що повсюди зводяться нові будівлі, але що сталося б, якби не було Егостика?
По-перше, усе й досі було б роздовбане. Я не можу писати про це інакше.
Саме Егостик знайшов і переміг Місячного Лорда, який спричинив цю катастрофу, і саме Егостик зупинив монстрів разом з «Его-Стрім».
Місячна Шаманка перенесла всі врата до моря.
Тож Місячна Шаманка... Якби вона із самого початку не була в родині Манго, нам усім настав би капець.
Я впевнений, що ми все ще сиділи б у тих підвалах і дивилися, як монстри блукають угорі.
Стардаст просто зникла б... Ви бачили, як Місячний Лорд просто відкрив портал і відправив Стардаст геть?
Камера була вимкнена, тому ви не можете почути, що саме було сказано, але якщо послухати його слова після цього, прямо перед смертю, він просто відправив Стардаст туди, звідки вона ніколи не повернеться.
Але потім, коли Егостик забігає туди й рятує її, у того просто мозок плавиться.
Найкращий GOAT в історії корейських героїв.
Чесно кажучи, якби Стардаст зникла звідти, для Кореї це було б жахливо... Якщо подивитися на ефективність, то більшість сеульських лиходіїв — це фактично сольні виступи Стардаст.
3. Навіть якби це заблокували пізніше, Кореї настав би кінець.
Чесно кажучи, оскільки мій земляк, Егостик, заблокував це якомога швидше, навіть за кордоном атмосфера вихваляння Мангостіка та кількість учасників нації манго зросла, і тут нічого й заперечити.
Якби він не зміг це зупинити, масштаби збитків зросли б, і Південна Корея ніяк не уникла б теорії відповідальності лол.
Як, в біса, ви керуєте людьми, я на 100% кажу, що це легко. Це був терористичний акт у Кореї з самого початку, тому масштаби збитків також удвічі більші, ніж в інших країнах, але якби все дійшло до такої межі...
<Висновок>
(Фото Егостика, який розвіває плащ, повернувшись спиною)
Просто любіть його, і все буде добре.
Корея — це просто країна, яка тримається на манго.
[Рекомендувати] 8704 [Не рекомендувати] 11
=Коментар=
— Я справді ніколи такого не кажу, але він просто Goat.
— Мангостік! Мангостік! Мангостік! Мангостік! Мангостік! Мангостік! Мангостік! Мангостік! Мангостік! Мангостік! Мангостік! Мангостік!
— Я учасник Групи Стардаст, але я згоден.
— Але хіба Стардаст цього разу не впоралася добре?
— Чесно кажучи, якби не Стардаст, вони ніколи не впіймали б того гігантського монстра лол.
— Просто ми зараз є золотим поколінням талантів Кореї хахахаха. Таланти S-класу: Стардаст ліворуч, Егостик праворуч, разом з «Его-Стрім» та Тіньовим Блукачем. Моє серце переповнюється величчю.
— Стардаст та Егостик мають хімію, і за кордоном їх бачать як історію кохання.
— Чесно кажучи, цьому теракту добре запобігла асоціація. Сирени завили як скажені від самого початку появи врат, тому вони сховали всіх у підземні бункери й урятували кожного.
— Існує 99% ймовірність того, що їх також поінформував Мангостік.
— Егостик, який веде трансляцію без мене, коштував би мені половини життя.
— Отримує довічні права проти шахрайства Хахахаха.
...
Швидко глянувши на ентузіазм спільноти, я зітхнув.
Проблема з цим дописом у тому, що це навіть не моє фан-кафе. Це просто якісь балачки в першій-ліпшій спільноті.
Ну, це насправді не так важливо.
Я вирішив відпустити це.
Я вже виростив Стардаст, зупинив Місячну Церкву та приєднався до «Катедрала» як лиходій. Справа була більше не в масах. Кілька терористичних атак швидко повернули б ситуацію проти мене. Можливо?
Коли я подумав про це, то раптово згадав біль у своїй голові.
"Вибач, спонсоре, я... я... я... Думаю, мені потрібно взяти деякий час, щоб подумати"
Я згадав, що жінка, яка вела антиегостичну трансляцію, яку я купив, зв'язалася зі мною і сказала, що має сумніви й бере перерву від шоу.
Перш ніж я встиг переконати її в іншому, вона вибачилася й пішла на дно, сказавши, що їй шкода.
Вона ж повернеться, правда?
Мабуть, це все одно не матиме значення.
Пробурмотів я, відкинувшись на дивані, схрестивши ноги й попиваючи чай.
Правда полягає в тому, що з мене просто роздули велику фігуру через змову національних телевізійних мереж і кількох журналістів, і в інших країнах усе було так само. Як я і казав у «Катедралі», інші всесвітні організації лиходіїв допомагали героям зупинити цю катастрофу.
Тож... Насправді, за цією логікою, ви всі герої. Ви всі спільники. Ви можете намагатися сказати мені, що я не лиходій, але ви не можете сперечатися зі мною, тому що ви так само винні, як і я.
Ага. По-перше, люди схильні зводити лиходіїв на п'єдестал. Лиходії — це просто люди, люди. Ви знаєте, чому переважна більшість лиходіїв у цьому світі вчиняє акти тероризму? Або тому, що вони хочуть уваги, або вони божевільні вбивці, або вони хочуть захопити світ... або все разом.
Усі ці речі можливі лише в тому випадку, якщо світ живий і здоровий, а це означає, що наші лиходії не хочуть, щоб світ був знищений кимось іншим.
Інакше кажучи, навіть якби будь-який інший лиходій опинився на моєму місці, він без вагань зупинив би Місячну Церкву, тому мені взагалі не було соромно.
— Але, Даїн.
— Що?
— Оскільки всі вони із самого початку так ревно прагнули це зупинити, хіба це не безсовісно — не хотіти, щоб люди хвалили тебе? Тебе й так уже любило багато людей.
Почувши мої слова, Со Ін сказала це так, наче їй справді було цікаво.
— Ну, справа не в цьому.
Сказав я, випиваючи ще одну чашку чаю.
— Важливо те, що ми відвернули жахливу катастрофу, а після цього ми можемо просто відпустити дрібниці. Останнім часом я багато думав, і тому взяв досить велику перерву.
До такої міри, що я думав: "Чи нормально так відпочивати? Хіба я не повинен щось робити? Я все ще лиходій, я повинен щось робити".
Ну, я починаю думати про великий план виходу на пенсію та планувати свою наступну атаку.
Якраз коли я почав думати про це, щось сталося.
— Так! Термінові новини! Невстановлений лиходій наразі тероризує жителів цього міста, і Асоціація незабаром направить Стардаст, громадянам рекомендується триматися подалі...
Через кілька місяців після катастрофи, коли будівлі повільно зводилися назад, а суспільство стабілізувалося, лиходії, які чекали слушного моменту, щоб вдарити знову, з'явилися.
Я був у терористичній відпустці, тому зробив перерву, але я впевнений, що інші лиходії цього не робили, внаслідок чого тероризм знову почав зростати... навіть більше, ніж в оригіналі.
Проблема в тому, що чимало лиходіїв, яких в оригіналі зжерли б монстри, зараз живі... тому я пильно стежив за цими лиходіями, але всі вони були слабкими перед обличчям кулака нашої Стардаст.
Тож коли я почув про теракт по телевізору, це не справило на мене особливого враження. "Просто ще один другорядний лиходій номер 1", — подумав я.
Так, саме це я і думав.
"Почекай."
Поки не побачив його вбрання в трансляції.
"Постривай, це ж він?"
Швидко зорієнтувавшись у ситуації, я схопився на ноги й схопив свій плащ та маску.
— Га? Куди ти йдеш?
Сен Джаянг, яка лежала поруч і їла смаколик, запитала, поки я переодягався у свій костюм.
— Ех, я збираюся зупинити його.
Схоже, мені доведеться зробити крок уперед.
Такі химерні лиходії — це більше, ніж те, з чим Стардаст може впоратися самотужнно.
Пхух. Думаю, на цьому моя перерва закінчилася. Так. Я відпочивав достатньо довго, тому мені потрібно повернутися до роботи.
Звісно, у мене було зловісне передчуття, що якщо я зараз вийду, публіка знову накинеться на мене, називаючи героєм, але Стардаст була для мене важливішою за це.
Якщо подумати, це буде перший раз, коли я зустрінуся зі Стардаст цього року з минулого разу.
Я впевнений, що вона трохи нервує, зустрівшись зі мною знову після того, як ми розійшлися минулого разу, ха-ха.
— Со Ін, я вийду ненадовго.
— Га? Куди ти йдеш?
З цими словами я попрощався з Со Ін, яка щойно зайшла до вітальні, і телепортувався геть, прихопивши свою камеру.
— Ха...
Кабінет Асоціації Героїв.
Стардаст, яка готувалася до виходу, подумки зітхнула, коли почула, що з'явився черговий лиходій.
Останнім часом, коли б вона ні чула про лиходія, який влаштовує терор, вона завжди хвилювалася, замислюючись, чи не Егостик це... і щоразу почувалася зрадженою.
Вона вже нічого особливого не чекала. Звісно, завжди залишалася маленька крапля очікування. Ні, вона просто хотіла зустрітися з ним і поговорити, хіба це так важко? Комунікатор навіть не дзвонить...
І ось, знову з'явився інший невідомий лиходій.
З цієї причини вона все ще зітхала й готувалася до виходу, оскільки хотіла розібратися з ним швидко й без особливих емоцій.
"Він не може просто з'явитися нізвідки."
Мало знала Стардаст, коли вирушала з такими марними сподіваннями.
Вона не усвідомлювала, що сьогодні був її шанс зустріти людину, яку вона так довго шукала.