Розділ 266: Місячна ніч
Це була ніч, яку, мабуть, переживала вся планета.
— ….
В останній день року все синє небо на планеті раптово поглинула чорнильна темрява, і сонце, що сяяло яскравіше ніж будь-коли, раптово зникло.
— …. Що за чортівня?
Вся планета, увесь світ поринули в темряву.
— ...Любий, подивись надвір.
— Боже…
А над усім цим висів величезний яскравий місяць, якого не повинно було бути видно в таку пору.
Вночі він сяяв на небі, більший ніж будь-коли.
Не лише Корея, а й увесь світ в одну мить поринули в темряву.
— ...Цікаво, що відбувається.
— Ясно. Лиходій з'явився десь в іншому місці?
Люди, у яких був звичайний день, які насолоджувалися атмосферою свята, були спантеличені раптовою ситуацією.
— Почекайте хвилинку. Це не тільки тут, це по всій країні… Ні, вся планета така?
— Це те, що передавали по радіо?
— ...Дідько!
— Гей, гей, гей, почекайте, що відбувається?
Усвідомивши, що це явище не обмежилося одним регіоном, а відбувалося з усією планетою, вони в паніці бігли під темним нічним небом.
— …..
— Це те, про що він говорив…?
Хтось попередив їх заздалегідь.
Коли вони разом зі своїми військами дивилися на нічне небо, з нізвідки пролунав голос.
— Вітаю… земляни.
— ?!
— Ого, ого, ого!
Місто Сеул оповите темрявою.
Люди за кермом, люди, які йшли вулицею, люди, які сиділи в кафе, намагаючись зрозуміти, що відбувається, можновладці, які сиділи на високих посадах і з серйозними обличчями спостерігали за ситуацією, чи люди, які лежали в ліжку й спали.
Химерний голос раптово почули всі.
— Досі ви всі жили мирним життям…?
Голос старого, який, здавалося, лунав прямо в їхньому мозку, був поза межами мови та сприйняття.
Це був голос, який почули всі істоти, навіть ті, хто спав.
Коли всі жителі Землі невдовзі усвідомили, що відбувається, і з жахом слухали цей запитувальний голос.
Хрипкий голос говорив спокійно, але з відтінком маніакальної втіхи.
А потім він сказав:
— Так, так, ви весь цей час були такими безтурботними
— Ви, гнилі покидьки
— Забруднюєте цей світ своїм огидним диханням
— Хіба ви не жили добре…
Його голос, блідий і холодний, пронизав повітря.
На мить слухачі заточилися, коли в їхні голови влучив прямий удар щирої огиди та іскристого гніву, що містилися всередині.
Голос знову засміявся, як і завжди, і сказав:
— У будь-якому випадку, тепер настав час покласти цьому край….
— Скромна маленька людина, яка нарешті представляється, я лідер Місячної Церкви, Місячний Лорд…
І в ту мить, коли він закінчив говорити, екрани всієї електроніки одночасно вимкнулися.
Нарешті на вершині високої будівлі постала постать старого в білому халаті, який стояв із палицею в руці спиною до темного міста Південної Кореї.
Тільки тоді люди побачили божевільний блиск в очах чоловіка, відомого як Місячний Лорд.
— ….Мене нудить від вашого огидного лицемірства
— Досить слів, настала ваша черга постати перед судом, чи не так?
— Мить вашого знищення настала, люди
Високо в темному нічному небі, де люто вив вітер, за ним спостерігали мільйони й мільйони очей.
Місячний Лорд відчув, як вітер щипає його плоть, і зрозумів, що день, на який він так довго чекав, нарешті настав.
Сьогодні цей огидний світ закінчиться, і замість нього Бог Місяця та його створіння створять новий світ.
Ніхто не може зупинити їх тепер.
Усе зроблено.
З цими думками він на мить вдихнув повітря.
Холодно видихнувши, він підняв палицю в руці і, наче проголошуючи, відкрив рота.
— Земляни
— Вашому світу настав кінець
З цими словами он щосили вдарив палицею об землю, і водночас незліченні магічні кола з фіолетових символів під його колінами та за його спиною хитромудро переплелися.
_Пінг, пінг, пінг, пінг, пінг, пінг, пінг, пінг, пінг, пінг, пінг, пінг._
_Пурррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррр._
Звук розривання неба відлунював у всіх напрямках, коли десятки барвистих порталів, врат, також відомих як вимірні двері, виросли з неба за його спиною.
— Прощавайте, земляни
Його слова закінчилися, коли незліченні врата почали з'являтися по всій планеті.
Париж, Франція.
— Ви бачите це, народ? Там, у небі.
На тлі темного нічного неба з Ейфелевою вежею на задньому плані розрізнено ширяли численні світло-блакитні, сині та фіолетові врата.
У Токіо, Японія, численні портали, що самотньо світилися в чорному небі над натовпом глядачів.
Так само.
Пекін, Китай.
США, Нью-Йорк.
Індія, Нью-Делі.
Росія, Москва.
Велика Британія, Лондон.
— Друзі, прямо зараз над Сеулом ширяє купа дивних порталів! Так само ці дивні штуки є в Пусані, Інчхоні, Тегу, Кванджу та інших великих містах…
У Сеулі, Південна Корея, численні круглі врата раптово з'явилися на тлі темного нічного неба над високими будівлями, і невдовзі після цього вони почали діяти.
_Чшшшшшшшшшшшшшшшшшш_
_кккккккккккккккккккккккккккк!!!!!_
Монстри.
Монстри, чиї тіла складалися з чорних і фіолетових щупалець, монстри не з цього світу.
З-за врат один, два, десятки, сотні, тисячі падали на землю і мчали до міста та до людей.
— Кхаааааааааааааааах!
І з цим приголомшлива сила звірів поглинула місто.
Світ закінчився.
...Ні, так тільки здавалося.
— Тож, ви всі дотримуєтеся плану?
— Так! Давай розігріємося після стільки часу
— Даїн, війська розгорнуті, ракети готові до перехоплення, і ми готові до ведення вогню.
— Голово, починайте екстрену трансляцію, відкривайте всі бункери і висилайте всіх героїв.
— Ха-ха. Брате, усе тільки починається. Я теж тут. Я подбаю про те, що в цьому районі, першим ділом
— Майстре Даїн, я вступаю в бій прямо зараз, зв'яжуся пізніше
— Егостик, це Катана. Наш японський регіон готовий до першої битви. Ти в порядку?
….ха.
Світ закінчився? Ні в якому разі.
Країна, яку я захищав, не впаде так легко.
Я покажу вам, що ідеальна підготовка може запобігти катастрофі.
Я захихотів, і тоді Ин-Воль і я кинулися в дію, поки решта учасників «Его-Стрім» висунулися.
— Хі, хіїііть!
— Хеееееееееееееееееееее!
У самому центрі Сеула, де незліченні монстри лютували і сіяли хаос, хлопчик сховався за зруйнованою будівлею і затамував подих.
— Нагадування: усім громадянам рекомендується негайно евакуюватися в підземні бункери, місцезнаходження…
Механічний звук оголошення Асоціації продовжував відлунювати по всьому центру міста.
Оголошення було зроблено, щойно спалахнула криза, під керівництвом агентів Асоціації, хоча більшість людей уже були евакуйовані до підземних бункерів.
Хлопчик не встиг утекли і ховався наодинці в потемнілому центрі міста, тремтячи від страху.
"Будь ласка, нехай вони мене не знайдуть, будь ласка, нехай вони мене не знайдуть, будь ласка, нехай вони мене не знайдуть…"
І так він молився, затиснувши рота руками і тремтячи.
На жаль, його молитви не були почуті.
— Кіе-е-е-е-е-e-e-e-e?
Відчувши щось, з'явилася чотиринога схожа на лисицю істота з фіолетовими щупальцями.
Вона загарчала і почала кидатися в його бік.
— Хмф, хмф!
Хлопчик закричав, усвідомлюючи свою долю, коли побачив істоту, яка стрибала на нього прямо перед його очима.
_Квагагагагаганг._
— Кіеееееееееееее!
Величезний удар блискавки влучив туди, де щойно перебував звір, і коли дим розсіявся, звір перетворився на пил разом зі своїми щупальцями.
Жінка з помаранчевим волоссям стиснула кулак на землі, куди влучила блискавка.
Торкнувшись власної руки, вона піднялася на ноги.
— Хм... Тож ось як це робиться? Добре, одного є.
Каже вона, невимушено змахнувши руками і піднімаючись.
Хлопчик, який раптово ожив, перекинувся на живіт і подивився на неї широко розплющеними очима.
— Хм?
Його погляд перетнувся з поглядом жінки, і він швидко прийшов до тями.
— Дя-дя, дякую…!
— Га? А, а, а. Нічого особливого, немає потреби мені дякувати.
— Так, так…?
— Це тому, що я лиходійка.
— Що…?
— Ну, тоді бувай!
І з цими словами вона залишила приголомшеного хлопчика позаду.
Жінка, Електра, захихотіла, а потім полетіла з блискавичною швидкістю до інших монстрів.
— Тепер, який на смак Деус Брейкер!
_Цвірінькання!_
Хан Со Ін.
— Хмф... Думаю, ми можемо спалити їх усіх, правда? Ахаха.
— Гах!
Міст, Сен Джаянг.
_Хмф_ _Хмф_ _Хмф_ _Хмф_ _Хмф_ _Хмф_.
— Пхух, так. Це воно! П'ятнадцять, шістнадцять…
— Гей, Чхве Се Хі, прикрий мене!
— Ух! Ха Юль, бафни її!
— Да…
— Кяяяяяяяах!
Учасники ПВК борються проти кількох сильних монстрів, поки громадяни швидко тікали в безпечні місця за трансляцією Асоціації.
Серед майже порожніх великих міст країни, заповнених монстрами, вони тримають оборону і зупиняють хвилі монстрів. Вони були підготовлені Егостиком.
І
— Ух… Ем, почекай, Каліпсо, що ти тут робиш!
— Ха. Цього разу я тут, щоб допомогти тобі, тому заткнися і ховайся. Якщо не хочеш загинути.
По всьому світу лиходії з багатьох лиходійських організацій «Катедрала» співпрацювали з героями в міру своїх можливостей і почали зупиняти орди монстрів, що падали з нічного неба.
Ось так, всупереч тому, що думав Місячний Лорд, усі були готові, а не безпорадні.
На загальний подив, вони трималися.
— …. Щось не так. Ви вже готові?
— Так. Врата, що перевищують певний розмір, потрібно підготувати заздалегідь, тому ми перетворюємо їх на станції призову. Майстре, будь ласка, будьте терплячими.
— ...Щось… дивне.
Місіонери Місячної Церкви відчувають дивне відчуття.
У самому центрі Сеула, окупованому Місячною Церквою, жінка в геройському костюмі червоного та синього кольорів із зіркоподібним знаком по центру летіла в повітрі, її золоте волосся розвівалося навколо неї.
Її звали Стардаст, і вона була героїнею S-класу Південної Кореї.