Розділ 263: Останні вірування
— Хммм...
Гігантський дракон, охоплений палючим вогнем, ревів у повітрі над Південною Кореєю, тоді як над ним Стардаст граціозно ухилялася від його полум'я і продовжувала свій наступ.
Люди, які спостерігали за цим у режимі реального часу, були зрозуміло схвильовані, бачачи свого героя в дії.
[Стардаст така крута.]
[Стардаст удар! Стардаст удар! Стардаст удар! Стардаст удар]
[Форма Стардаст просто божевільна]
[Інший Козел Кореї...]
[Вау, вона щойно ухилилася, пірнувши вниз із самої верхівки полум'я?]
[Альфа Кореї — Егостик, а омега — Стардаст, пара національного надбання]
[Талант трансляцій Стардаст, яка рятує навіть своїх колег-чоловіків, вона просто книга моралі]
[Але Стардаст, про що вона думає під час бою?]
[Вона, мабуть, б'ється з такою інтенсивною зосередженістю, що не думає ні про що, окрім як розправитися з ворогом]
Стардаст, яка билася з ворогом із таким палким поглядом.
— Хмф....
"…Про що, в біса, він думає?"
Вона думала про щось, що, здавалося, не мало особливого відношення до битви проти червоного дракона, закликаного цим китайським лиходієм Лі Сяофеном.
Вона чула про Лі Сяофена. Грубо кажучи, він був китайським Егостиком.
І коли той зник у спалаху полум'я, ця гігантська палаюча зброя почала рухатися.
Цей дракон, як їй сказали, є продуктом великої сили, яка дозволила йому досягти такої популярності в Китаї.
"…У мене таке відчуття, що він трохи поблажливий."
Так.
Вона постійно відчувала це.
Ні, вона не знала, як це назвати. Це наче він навмисно робить свої атаки дуже регулярними...? Наче він щось перевіряє.
І якщо те, що вона відчувала, було правдою, можливо, це означає...
"…Егостик змусив його це зробити."
Ага.
Вона була змушена зробити такий висновок.
А потім був той погляд трохи раніше
— ...Хууу.
...спостереження.
З цією думкою вона ухилилася від чергового полум'я.
Вона не знала, що, в біса, він задумав, але була впевнена, що він спостерігає за нею...
Існувало навіть неясне уявлення про те, що, можливо, протистояння з цим лиходійським драконом означатиме дуже багато для нього і для неї, якесь випробування.
І поки вона продовжувала думати про це.
— Гахххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх
— Ух...
Вона пригнулася, коли черговий спалах полум'я від червоного дракона пролетів перед нею.
Добре.
Перш за все, вона не знає, що це таке, але якщо вона впіймає цього дракона, якою буде реакція Егостика?
Ось що вона вирішила.
Один куточок її рота підвівся, і вона стиснула кулак.
"Добре. Я не знаю, про що ти думаєш, но я підіграю."
З цими думками вона глибоко вдихнула.
"Стардаст, тобі потрібно ухилитися вправо тут!"
Чомусь їй здалося, що вона чує відлуння голосу Егостика у своєму вусі.
Вона кинулася вправо, ухиляючись від чергового спалаху полум'я.
...І якраз коли вона подумала, що вже з усім розібралася, у неї виникли невеликі проблеми з цим драконом, який чомусь став сильнішим.
Поки червоний дракон лютує і влаштовує терор, всередині одного з контейнерів навколо цієї зони, який, незважаючи на свій убогий вигляд, був завішаний різними високотехнологічними пристроями та моніторами, я зняв навушники із задоволеною посмішкою.
— Ось і все.
— Даїн, ти закінчив?
— Ага, думаю, тепер я зібрав усі варті уваги дані.
Водночас із моїми словами принтер поруч працював в екстреному режимі.
Я зробив ковток води і переглянув папір, який з нього вийшов.
Я гортав папір, потягуючи воду, і бачив результати, які варіювалися від поточного серцебиття Стардаст, втоми та інших пов'язаних зі здоров'ям показників до оцінки її бойових здібностей та навичок ухилення.
Розраховані результати повільно падали мені в руки.
І коли я побачив це, я задоволено посміхнувся.
— Ось воно. Це саме воно...
Стардаст, ти стала сильнішою.
Я дивився на Стардаст, яка топтала китайського дракона, і відчував до неї таку ніжність.
Чи це та сама Стардаст, яка на самому початку ледве могла зупинити потяг? Я такий схвильований...
— Кряяяяяяяяах!
Мені навіть не потрібно було дивитися на цифри, я вже був вражений екраном.
На тлі синього неба червоний дракон підпалював увесь простір, тоді як жовта сяюча Стардаст билася з істотою, яка, здавалося, була в сотні разів більшою за неї.
Звісно, це був лише дракон, якого Лі Сяофен створив для перевірки, використовуючи лише 60 відсотків своєї сили, але це все одно було досить вражаюче. Зрештою, офіційний метод уряду для боротьби з цим драконом полягав у тому, щоб здолати його кількістю, а не один на один, тож хвала Стардаст за те, що протистояла йому наодинці.
У будь-якому випадку, ось так, сили Стардаст більш ніж достатньо для місячної битви. Зрештою, особлива сила Стардаст є ключем.
Інакше кажучи, тіло Стардаст уже готове до катастрофи.
Тому я попросив Лі Сяофена битися запекліше, наче це вже не було випробуванням, аби підтримати у Стардаст відчуття реалістичності.
Результат: палаюче небо і бомби, що вибухають всюди, прямо як у фільмі про кайдзю.
_Пффт. Пау, пау, пау._
О, будівля розплавилася. Я маю заплатити за це.
Ну що ж. Я знову збираюся витратити гроші сьогодні. Тероризм — це все про гроші.
У будь-якому випадку, я дивився відео бою Стардаст із задоволеною посмішкою на обличчі. Глядачі реагують добре. Ммм, добре, добре, добре.
Коли я ось так кивав головою.
— Вау... ось воно знову. Спалахнулий вираз обличчя Даїна.
— ....
Я не міг не закашлятися від повної невіри, коли Со Ін подивилася на мене широко розплющеними очима.
Бешкетниця... Со Ін раніше була не такою, вона виросла і стала вредною.
Поки я бідкався і грався з Со Ін, терор нарешті закінчився.
— Ну...
Зазвичай я б закінчив на цьому і пішов додому розгрібати цей безлад.
"…І все ж. Якщо я не побачу Стардаст сьогодні, я не побачу її знову аж до Дня Катастрофи."
Так.
Можливо, мені варто піти і виголосити їй фінальну підбадьорливу промову.
Це те, що зробив би кожен Заклятий Ворог, якого я знаю, у такій ситуації. Так.
Я схопив маску зі свого столу і сказав Со Ін, яка робила фінальну зачистку:
— Со Ін, дай мені хвилину. Я просто збираюся закінчити трансляцію.
— Звісно. Побачимося пізніше.
З цими словами та з дозволу Со Ін я одягнув маску на обличчя і вийшов із контейнера.
Я телепортувався прямо туди, де мала перебувати Стардаст, щоб попрощатися з нею востаннє перед кінцем року.
— Хмф...
На великій галявині під порожнім центром міста Стардаст приземлилася на землю, важко дихаючи, і подивилася вгору, ковтаючи повітря.
_Чшшшшшшшшшшшшшшш!_
Вона нарешті перемогла цього дивного дракона в повітряному бою.
Якимось чином вона знайшла шпарину, щоб завдати удару, і їй вдалося вбити червоного дракона.
Він скрутився в повітрі і з криком та спалахом полум'я зник.
Можливо, це не вбило дракона, а лише скасувало заклик лиходія, Лі Сяофена, але перемога є перемогою.
...Усе скінчилося?
Якраз коли вона так подумала, вона ахнула.
— Чудово впоралася!
Голос спустився з неба, супроводжуваний плесканням у долоні та сміхом.
— Егостик...
— Так, це я. Чудово впоралася, Стардаст.
З усмішкою він змахнув своїм плащем і приземлився на землю так само граціозно, як і з'явився.
І він був... Він точно посміхався.
— Ну, ну, ну, тепер ти знищила одного з провідних лиходіїв Китаю. Хіба це не чудово?
— ...Так і є.
Важко дихаючи, відповіла вона, намагаючись придумати, що йому сказати.
Егостик раптом подивився серйозно і сказав:
— Твоя правда, є дуже мало героїв, які можуть перемогти цього дракона, навіть у світовому масштабі. Ти повинна бути впевненою в собі, Стардаст. Ти вже сяєш.
Він хихикає, дивлячись їй прямо в очі, коли говорить це, наче це щось очевидне.
І при виді того, як він говорить із такими блискучими очима, Стардаст на мить важко ковтнула слину.
...Що це, новий метод ментальної атаки? Хару, візьми себе в руки. Ти не можеш грати за його правилами...
І все ж, це вперше, коли я чую, як він говорить мені це в обличчя, тому я трохи... у безумстві. І його слова, сказані з такою чистотою та щирістю, б'ють ще сильніше.
Почекай. Чому я так заводиться через те, що лиходій хвалить мене за зупинку тероризму...? Я не повинна...
Поки Стардаст застигла у своїх думках, Егостик продовжив, усе ще посміхаючись:
— У будь-якому випадку... Я прийшов сюди не для того, щоб говорити про це. Стардаст, я хочу, щоб ти запам'ятала це.
Від раптовості його слів Стардаст промовила з такою сарказмом, на яку тільки була здатна:
— ...Що це таке?
— Я лиходій.
Вона не знала, чи був він придурком тому, що він лиходій, чи він був придурком тому, що влаштовував терор і не показував свого обличчя до самого кінця, чи він був придурком тому, що повернувся в останній момент і змінив свою думку. Вона не була впевнена у власних думках, тому її голос звучав не стільки ображено, скільки сердито.
Звісно, Егостик просто посміхнувся і пропустив це дрібне обзивання повз вуха.
— Зовсім ні, Стардаст.
— ...Можливо, під кінець року. Я думаю, щось станеться.
Потім, в останній момент, він говорить це з серйозним обличчям, і оскільки він задав тон, Стардаст також стала серйозною.
— ...Що відбувається? Ти щось знаєш?
— Я нічого не знаю... скажімо так, це просто інстинкт лиходія на запах небезпеки, менше з тим.
Сказавши це, він знову посміхнувся, наче до цього не був серйозним, повернувся і заговорив:
— Сподіваюся, ти дбаєш про себе, Стардаст, оскільки погода стає холоднішою. Я не хочу, щоб мій герой підхопив застуду.
— ...Почекай. Кінець року чи щось таке?
Запитує вона, дивлячись на його спину, наче закликаючи не міняти тему, і він замислюється на мить, перш ніж повернути голову, подивитися на неї і посміхнутися.
— Ех, так. Я думаю, там може щось бути, щось велике, можливо, щось настільки величезне, що може змінити світ.
— Що? Почекай, тож я не-
— Зізнання зараз нічого не змінить, але...
Він залишив це так, усе ще посміхаючись, але серйозніше, ніж будь-коли.
Дивлячись прямо на неї, він відкрив рот.
— Стардаст, ти впораєшся з цим.
— Яка б катастрофа не спіткала тебе, Стардаст, мій Заклятий Ворог, та, кому я вірю. Цього достатньо. Ти подолаєш усе, що трапиться на твоєму шляху.
Погляд його очей, коли він це говорив, переповнювала довіра до неї, і її тіло заціпеніло при виді цього.
— ...І коли цей момент настане, я буду поруч, щоб допомогти. Ха-ха, коли мій партнер, герой, перебуває в небезпеці, це ж цілком природно, що я, лиходій, допомагаю, правда?
Він захихотів і сказав це.
Бачачи це, Стардаст не могла не подивитися на нього з власною посмішкою.
— ...Що в цьому природного, дурню...?
...Так. Я не знаю, що це таке, але це щось важливе.
Стардаст посміхнулася про себе, змусивши себе відпустити цю думку.
Того вечора.
"…Що це таке, я придурок?"
"Угу..."
"Ой. Даїн зламався."
Я лежав там, шокований словами Стардаст.
Стардаст... Думаю, вона мене ненавидить. Слава Богу. Я радий.
У своїх снах я чув голос Стардаст, яка критикувала мене...