Розділ 25: Вечірка з барбекю
Лясь.
— Ух, — крокодил простогнав, коли я вліпив йому ляпаса по потилиці.
— ААААААХ!
Завівши руку назад, хлопець спробував замахнутися на мене.
Звісно, я вже телепортувався і опинився далеко-далеко.
— Ти, шибенику!!! Не тікай, як комар!!! Бийся зі мною як чоловік!!!!
— Гей, було б несправедливо битися з таким здорованем, як ти, голіруч, правда? Це ще менш мужньо!
— Ти!!!!!
Гм, він мене з самого початку навіть не слухав.
Невже він так вороже налаштований до мене лише тому, що я повернувся до нього не тим боком?
Хіба лиходії не повинні мати внутрішню близькість один з одним? Я знаю, що ми ніколи раніше не зустрічалися, але те, що ми є ворогами героїв, — це наша спільна мова, ми маємо працювати разом… Ось чого я хотів. Чому він раптово нападає на мене?
Чесно кажучи, я планував штрикнути його, щойно він підійде до мене, тож якщо він це вже зрозумів, то хіба він не занадто обмежений?
Проте, бачачи, як цей хлопець знову біжить на мене як бик, я переконався, що він дурний. Маю на увазі, він взагалі не здатний навчатися?
Я телепортувався якраз перед тим, як цей хлопець знову напав на мене. Сиг, сиг. Чесно кажучи, я вже починаю досягати своєї межі. Я телепортувався туди-сюди відсюди до нашого дому, тож це було виснажливо. Я вже втомився, і втомлююся ще більше по краплині, швидко рухаючись тут. Мені навіть доводиться тримати за спиною мішок, як Санта-Клаус, і тримати мікрофон в іншій руці.
Проте найкращий хлопець не показує своєї втоми. Я посміхнувся, ніби нічого не сталося.
— Ти збираєшся бути таким весь день, мій друже?
— Ти!!!!! Ти, мерзенна істото!!!!!!!!
[«Ха-ха-ха-ха-ха. Він назвав його мерзенною істотою! Ха-ха»]
[«Цей крокодил, здається, збожеволів. Ха-ха-ха-ха»]
[«Звісно, він би збожеволів. Егостик продовжує рухатися туди-сюди, як комар. Ха-ха-ха-ха-ха-ха»]
[«Цей Мангостік комар? Цей Мангостік комар? Цей Мангостік комар? Цей Мангостік комар?»]
[«Комарстик Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха»]
[«Але він серйозно такий сильний. Цементна підлога провалюється, коли він мчить.»]
[«Він сильний, але все одно йому бракує мізків ввввв»]
[«Чим більше я дивлюся на цього Крокодила… тим милішим він мені здається.»]
[«Прийдіть до тями. Ці виродки влаштували тероризм, і люди загинули.»]
[«Виправдовувати лиходія — це переходити межу лиходійства»]
[«Ці діти збожеволіли? Вони виправдовують цього шибеника і називають його милим.»]
[«Вони такі ворожі, вони відбілюють Егостика. вввввв»]
[«Боже, Егостик призвів до нульових жертв. Ха-ха-ха-ха»]
[«Егостик — лиходій.»]
[«Мангостік — офіційний герой А-класу асоціації. Це навіть записано в СуБакДо.»]
[«Цей шибеник. Не СуБакДо, це має бути МангоДо.»]
[«Але серйозно, чому Егостик пішов туди?»]
Вікно чату все ще хаотичне.
Один із коментарів привернув мою увагу.
Чому прийшов Егостик?
Так, я маю це добре пояснити.
Якщо я зроблю неправильну заяву, люди зчинять галас і знову назвуть мене героєм.
Я закричав на Крокодила, який знову готувався бігти на мене:
— Почекай!!!! Послухай мене!!!!!!
Я знову вхопив мікрофон і голосно закричав, і тоді крокодил зупинився.
Він пирхнув носом і крикнув мені:
— Гаразд!!!!! Кажи!!!!!!!!
— Так!!!!! Спочатку дай мені відповідь!!!!!! Чому ти раптово напав на мене?
Він відповів на моє запитання зі шмиганням:
— Хіба це не очевидно? Моєю ціллю була Стардаст! Але ти, схоже, теж зацікавлений у Стардаст! Тоді ти теж мій ворог!!!!
— ……
Що це за дивна логіка?
Реакція у вікні чату також була бурхливою.
[«Цей шибеник. ввввв Цей дурний лиходій знає, що Манго любить Стардаст. вввввв»]
[«Зачекайте, як він знає, що Егостик любить Стардаст, але не знає про його здібність до телепортації? Ха-ха-ха-ха.»]
[«Двоє чоловіків б’ються за жінку»]
[«Хіба Егостик насправді не прибіг сюди заради Стардаст?»]
[«Він кликав Стардаст, але прийшов Егостик… Хоча вони називають це подружньою гармонією… Чи вони справді…?»]
[«Що відбувається між ними двома?»]
[«Таке відчуття, ніби вони знімають лиходійську версію Ми одружилися. Ха-ха-ха-ха»]
[«Серйозно ха-ха-ха. Не Ми одружилися, це реальна справа. Ха-ха-ха-ха-ха»]
[«Ну, чому він прийшов?»]
— …Ти!!! — знову крикнув я в мікрофон.
Мій голос із колонок, здається, руйнує мої вуха, але, можливо, це тільки мені так здається, правда?
— Через таку безглузду причину!!!! Ти напав на мене?!!!!!!
— Ні!!! По-перше!!!!! Хіба не ти перший сказав мені здатися?!!!!!
Я так сказав?
Я не пам'ятаю.
Просто придумаю виправдання спочатку.
— Коли це я таке казав?!!!!
Очі крокодила затремтіли, коли я вигукнув своє заперечення. Раптом він виплюнув потік слів:
— Що ти сказав?!!!! Ти сказав мені: [Слухай сюди, ти, крокодиле. Ти оточений. Здавайся прямо зараз!] Хіба ти цього не казав?!!!!!
Що з ним не так? Його мозок добре працює в такі моменти.
Поки я кліпав очима від його раптової атаки, вікно чату знову почало божеволіти.
[«Ха-ха-ха. Інший хлопець влучив прямо в яблучко, він не може знайти слів, що сказати. Ха-ха-ха-ха»]
[«Цей бісів крокодил. Чому він раптово так добре говорить? Ха-ха-ха-ха»]
[«Це транслювалося наживо. Чому він наполягає? Ха-ха-ха-ха-ха-ха.»]
[«Безсоромний Мангостік теж милий!!!!!!!! Оооооо!!!!!»]
Гм, я не повинен втрачати обличчя в такі моменти.
Я можу досягти успіху, лише якщо матиму сміливість бути товстошкірим.
У книжці з саморозвитку, яку я читав у дитинстві, був один вислів.
Життя схоже на смажений рис на залізній тарілці.
Рис, обсмажений на залізній тарілці, смачний.
Чесно кажучи, все буде смачним, якщо приготувати це на чавунній сковороді.
Те саме стосується й життя.
Якщо ти живеш із товстою шкірою, все працюватиме добре.
Згадавши це прислів’я, я зробив кам’яне обличчя і заговорив:
— Ну і що з того?!!! Я не питав!!!!!
— ……? Ти очевидно щойно запитав мене, коли ти це зробив!
— Досить!!!! Хіба не ти кликав Стардаст і раптово запитав, чи не лижеться вона і не цілується зі мною, коли вона не вийшла?!!!!! Чому ти себе відбілюєш?!!!! Вибачся!!!! Вибачся, оскільки ти образив мене!!!! Якщо ти вибачишся, я тобі пробачу!!!!!
Хлопець нарешті втратив розум від моїх слів.
— Ти, божевільний шибенику!!!!! Я дурень, що слухаю тебе!!!!! Іди під три чорти!!!!!
Коли він закінчив своє речення, у нього раптово щось з'явилося всередині рота.
Хіба це не атака?
Щойно щось почало вилітати з його рота, я телепортувався прямо на інший бік. Божевільний виродок!
Оскільки я рухався поспіхом, я випадково впустив мікрофон після телепортації. Ух, я використовував його лише кілька разів для караоке вдома. Гадаю, він уже розбився.
Коли я телепортувався в останній момент, потік води вистрілив у тому напрямку, де я стояв до цього.
Це смертоносний прийом Крокодила — Екстремальне виверження води.
Ну, так він сам назвав його в оригінальному коміксі, але в реальності це не більше ніж водяна гармата. Але якщо під неї потрапити, то помреш негайно.
Я не розумію, яке відношення мають одне до одного крокодил і стрільба водою, але в оригінальному коміксі Стардаст несподівано потрапила під це і ледь не померла. Навіть знаючи про це, я ледве можу цього уникнути.
— Ти, пацюку!!!! Не можу повірити, що ти цього уникнув!!!! — хлопець витер воду з рота і почав глузувати з мене.
Він наважується використовувати проти мене миттєву атаку?
Це справді була раптова атака, тож якби я не зміг ухилитися, я б помер.
Усередині мене закипає гнів, коли я думаю про це.
Чи він взагалі знає про безпеку? Як він сміє це використовувати?
Я не можу дозволити йому уникнути покарання за це.
Я збирався лише налякати його і відправити назад, а потім усунути в інший день.
Але давай просто зробимо це сьогодні.
Сьогодні на вечерю крокодиляче м'ясо.
Я розв’язав мішок, який ніс уже деякий час.
І почав посилювати свій телекінез. Я заряджав свій телекінез уже деякий час, зараз має бути достатньо.
Я підняв своє тіло за допомогою телекінезу.
І водночас речі, які я поклав у свій мішок, почали по черзі підніматися в повітря.
Це просто купа пістолетів та автоматів.
Парячи навколо мене в повітрі, незліченна зброя, яку я спакував, почала підніматися.
— Гей, ти, крокодиле.
Я почав заряджати зброю своїм телекінезом.
Гаразд, вони готові.
Очі крокодила почали тремтіти, коли він побачив незліченну зброю, що парила в повітрі, цілячись у нього.
Прямо перед тим, як випустити чергу з купи зброї одночасно, я сказав йому кілька слів:
— Побачимося в пеклі, ти, сучий сину.
І я вистрілив.
Бах. Бах. Бах. Бах.
Купа зброї почала стріляти водночас, і жахливий гуркіт почав охоплювати дах.
— Арггггггг!!!
Крокодил, опустивши голову і схрестивши руки, закрився і почав приймати удари.
Можливо, через те, що в нього вистрілили з надто великої кількості зброї, місце, де він стояв, почало заповнюватися пилом, і його було важко розгледіти.
Приземлившись назад на землю, я недбало кинув слово:
— З ним покінчено?
[«О… Якщо ти це кажеш…»]
[«З ним покінчено. 100% він ще не мертвий.»]
[«Але як він може бути живим після такої кількості пострілів? Ні за що.»]
[«Ні за що! Він би не вижив.»]
[«Термінові новини) Спіймали ще одного.»]
Пил уже розсіявся.
Там, де пил розсіявся, стоїть лише Крокодил, твердо тримаючись на ногах, без жодної рани.
— Ха-ха-ха-ха!!!!! Ти думав, що зможеш зробити мені боляче такою слабкою фізичною атакою? — голосно сміючись, хлопець знову подивився вперед.
Порожній дах.
Раптом зверху почувся голос:
— Я ж казав тобі, що побачу тебе в пеклі, маленьке крокодилятко.
Телепортувавшись над його головою, я врізався і жбурнув скляну пляшку прямо йому в голову.
Трісь— Скляна пляшка розлетілася на друзки, коли влучила в його голову.
— Гм?
Невстановлений зелений туман вийшов зі скляної пляшки.
Цей чоловік принюхався, гадаючи, що це таке, а потім раптово почав кричати від болю:
— ААААААААААААААААРГГГГ!
Ти чинив опір фізичним атакам?
Тоді мені просто потрібно зробити спеціальну атаку.
Скуштуй отруйного газу, ти, шибенику.