Розділ 253: Директива
— Каааааахххххххх.
Підземні руїни.
На галявині, що лежала глибоко всередині, Стардаст щосили вдарила кулаком по важкоозброєному лицарю, який лежав по центру.
— Ух.
Від того, наскільки сильно вона вдарила, по її тілу прокотилася величезна ударна хвиля.
Оскільки її удар був потужним, земля навколо неї тріснула з оглушливим звуком, щойно її кулак торкнувся цілі, перетворивши повітря на хмару пилу.
Спіткнувшись назад від удару, вона відмахнулася від пилу рукою і пробурмотіла Егостику:
— Я зробила це...?
— Не може бути.
І щойно вона почула його слова.
_Зіііііііііііі-_
З попереди пролунав дивний механічний звук, і крізь хмари пилу пробилося світло-блакитне сяйво.
— ...Ось воно.
Коротко пробурмотіла вона.
_Кванг-. Кванг-._ Звук важких кроків.
Перед Стардаст стояв масивний лицар, заввишки понад два метри, одягнений у блискучі срібні обладунки.
Блакитне сяйво його очей світилося крізь шолом дивної форми, здавалося, безжиттєво.
[Stella prodidit. Protest. Sequentia reducitur]
Потім від того, хто стояв перед нею, почувся моторошний механічний звук.
Поки вона важко ковтала слину і напружувалася при вигляді лицарської зброї, що бурмотіла собі під ніс, у її вухах пролунав серйозний голос Егостика:
— Стардаст, востаннє пояснюю: ця стародавня зброя руйнування, Лицар Бога, має певний шаблон атак. Я навчу тебе цього, а ти просто повинна слідувати за тим, що бачиш на екрані, та за моїм голосом, і тоді ти зможеш перемогти його, добре?
— ...Добре.
Почувши незвично спокійний і серйозний тон Егостика, Стардаст відповіла з ще більш серйозним виразом обличчя.
...Напевно, якщо він так говорить, то він щось знає.
І якраз коли вона була готова до бою.
[...Currens proditor remotio Program.]
Він пробурмотів щось собі під ніс, а коли закінчив, повернув голову і подивився в її бік.
Він стиснув кулаки, його ноги здійняли пил, а над його тілом зависла світло-блакитна аура.
— Гуахххххххх-
Він раптом почав бігти, наче носоріг, убік, де вона перебувала.
— Стардаст, ухиляйся вправо!
Під слова Егостика, що відлуннями пролунали в її вусі, вона стрибнула вправо.
Битва почалася всерйоз.
Або, точніше, проксі-рейд на Лицаря Бога.
На найглибшому рівні руїн була кімната, достатньо велика, щоб вмістити сотні людей.
Там Стардаст ухилялася від атак масивного паладіна, слідуючи за вказівками Егостика.
— Стардаст, зліва полетить кулак, пригни голову, потім негайно встань і вдар по зоні, що світиться, на правому плечі його обладунків. 3, 2, 1...
— Тепер він почне скажено гатити по землі, і від цього піде ударна хвиля, просто побуть осторонь секунду. Добре, ось воно йде. 3, 2, 1...
— Це третій шаблон. Він завмре на три секунди, а потім прикличе світло-блакитний дворучний меч у свою руку, але перед цим удар його ногою в живіт. Зараз!
_Каааааахххххх._
— Хмф, хмф.
Ударивши по обладунках з усієї сили, вона на мить перевела подих, поки вони відновлювалися.
....Мабуть, минула вже година, відколи вони почали битися.
Безумовно, це був сильний суперник.
Ні. Не зовсім сильний.
— ....
Якщо бути точним, він взагалі не отримує ніякої шкоди, якщо тільки ви не атакуєте його певним чином.
Це так, наче він несприйнятливий до всіх видів атак і може витримати все, що б ви в нього не кинули. Як залізна боксерська груша.
Є лише один спосіб завдати йому шкоди.
Коли він атакує її, вдарити по конкретній частині тіла в потрібний момент.
Тільки тоді він отримує шкоду.
Інакше кажучи. Якщо ви не знаєте шаблону, ви не зможете завдати йому шкоди.
"….."
Раптом Стардаст зрозуміла, чому Егостик назвав це безсмертною зброєю руйнування.
Кожен удар міг стрясати землю до самої основи, і він був несприйнятливий до більшості атак.
Чому, в біса, ця штука спить під корейською землею?
Звісно, не було часу розмірковувати над такими речами.
У неї й так було повно клопоту прямо зараз, просто роблячи те, що їй казали.
"…І все ж."
Завдяки тому, як швидко і точно він давав їй інструкції, здавалося, що досі вона могла битися без особливих проблем.
Незважаючи на те, що час для атак у проміжках був коротким, шкода безумовно накопичувалася на цьому лицарі, судячи з булькаючих звуків навколо його тіла.
— Схоже, він збирається знову піднятися на ноги.
— ...Правильно. Пхух.
І з цими словами вона зайняла позицію, чекаючи, поки він знову підніметься на ноги.
[….Grrrrrrrrrr]
З гротескним звуком срібний лицар знову підвівся.
Внутрішнє світло все ще інтенсивно горіло в його шоломі.
Однак щось було трохи інакше.
Замість звичайного світло-блакитного кольору внутрішнє світло палахкотіло помаранчевим.
...Що це таке?
Якраз коли вона збиралася поставити це питання, Егостик спокійно сказав:
— Це Фаза 2.
— Арггггггггггг!!!!!
Щойно він закінчив говорити, раптом навколо його тіла почали формуватися кілька помаранчевих лез, що світилися.
Стардаст пильно дивилася на них, важко дихаючи.
— ...Стардаст, слухай уважно.
Сказав їй Егостик більш серйозним голосом, наче намагаючись підкреслити важливість.
— Починаючи з цього моменту, його атаки будуть набагато загрозливішими та швидшими, ніж раніше, і у тебе буде коротше вікно можливостей для удару, тому відтепер я не буду давати тобі детальних інструкцій, я буду давати короткі вказівки, напівсловами, це влаштовує?
— ...Угу, звісно.
При його словах вона витерла піт з чола і кивнула.
Зараз був не час для подібних речей, і... тому що те, що він сказав, було досить корисним.
— Дякую, тоді давай почнемо. Якщо ми зможемо пройти цю чверть, ми переможемо.
І поки він це говорив.
— Крахххххххх—–!
Нарешті він випнув свої срібні груди, а навколо нього зависли прозорі помаранчеві леза.
— Пригнись.
При його коротких, але твердих словах Стардаст рефлекторно опустила голову.
_Флік._
Лезо з нізвідки зачепило місце, де щойно була її голова.
— ....Так. Ти не плануєш робити це легким.
Добре. Давай зробимо це.
З цією думкою вона попрямувала до нього.
Руїни вже гуркотіли від наслідків битви, наполовину розбиті та руйнуючись.
Тільки срібний паладін виділявся в охристому просторі, світячись чужорідним світлом, ревучи й мчачи на неї.
Його помаранчеве лезо оберталося навколо тіла, коли він наближався з величезною силою, але вона не злякалася цього видовища.
— Ухиляйся вправо, лети прямо над ним, потім відступи назад і вдар ногою.
Бо з нею був він, кому вона вірила.
Бойовий досвід Стардаст був досить великим.
Її досвід у бою у поєднанні з екстрасенсорними інстинктами робив її досить хорошим суддею в таких ситуаціях.
У такій ситуації вона мусила визнати.
— Три кроки назад.
Один, два, три.
_Бум, бум, бум._
Перш ніж вона встигла оговтатися, помаранчеві леза зметнулися вгору як з підлоги, так і зі стелі, де вона стояла.
— Кулаком вправо, як є.
І коли вона зробила, як він сказав, вона повернулася праворуч і вдарила в порожнечу.
_Шшшшшшшшшшшшшшш._
Раптом, з нізвідки, лицар вистрибнув прямо з повітря і кинувся на її кулак, зловивши його прямо і відлетівши назад на інший бік.
— Біжи і відлупцюй його!
І щойно він закінчує, вона злітає в повітря, прямо туди, де він лежить, і починає гатити його.
Поки що все йшло добре.
Егостик наказував їй робити це, і вона перестала думати і робила те, що він їй казав. Це могло бути так само просто, як затулити вуха, або так само дивно, як вдарити по повітрю.
І всі ці, здавалося б, безглузді дії, щойно вона їх виконувала, мали причину.
Щойно вона затулила вуха, її вразила таємнича звукова атака, а коли вона викинула кулак у повітря, ворог таємничим чином ударив її у відповідь.
Додайте до цього той факт, що цей засіб допомоги героям наступного покоління, переданий їй Егостиком, показував їй за допомогою червоних маркерів точно, де ухилятися або де атакувати, коли відкривалася слабкість, її дії ставали надзвичайно точними.
Дивним чином вона відчувала себе так, наче була одним цілим із ним.
Поступово вона долала цього неприступного лицаря, аж поки нарешті.
[Arg…….]
Чорний дим піднімається від тіла лицаря, його механічні руки кришаться, і тіло, здається, відмовляє йому.
Він раптом прикладає руку до своїх броньованих грудей, ніби в останній відчайдушній спробі, і його охоплює блакитна та помаранчева енергія, збираючись щось зробити.
— Зараз саме час, удар його в груди з усієї сили!
Надійшла термінова, фінальна команда Егостика.
— Хмф!
І з цими словами Стардаст використала кожну краплю своїх сил, щоб кинутися на істоту і встромити свій жовтий кулак, що світився, в її груди.
————квааааааххххххххххх.
_Пурррррррррррр._
Нарешті з величезним шумом його тіло перетворилося на пил і зникло.
— Хах... Хах... Я зробила це...?
— Так, правильно, Стардаст, ти зробила це.
— ...Ха-ха. Ха-ха.
З цими словами вона нарешті перемогла його і сіла, знесилена, на мить, щоб перевести подих.
Нарешті, нарешті, усе скінчилося...
Подумала вона, ковтаючи повітря.
Зачекай, давай зробимо перерву.
Подумала вона про себе.
_Гуркіііііііт._
— Га...?
...поки руїни не почали валитися від наслідків битви.