Розділ 250: Пристрій зв'язку
Відтоді як я здійснив терористичну атаку на Стардаст і успішно повернувся без жодних серйозних інцидентів, минуло вже чимало часу. Проте я не міг заснути; я просто лежав там, занурившись у роздуми.
— Хаа…
Мої думки блукали казна-де, особливо в ці передсвітні години. Можливо, це через те, що зустріч зі Стардаст зробила мене емоційнішим, ніж зазвичай, або ж на мене тиснуло наближення масштабної катастрофи з Місячними Вратами.
Я відчував, як мої тривоги накопичуються сьогодні, і не міг утриматися від сентиментальності.
— Я весь наче на голках…
Здавалося, через просування в оригінальному творі чи, можливо, тому, що критична катастрофа з Місячними Вратами невблаганно наближалася, ці турботи навалилися на мене важким тягарем.
— Ну, я зроблю все, що в моїх силах…
Я міг думати лише так. Зрештою, дивлячись на сьогоднішній день, було очевидно, що її ментальна стійкість значно покращилася, польотні здібності виросли, а базові сили стали набагато потужнішими. Тож усе безперечно буде інакше, ніж в оригінальному творі. До того ж, тут є я.
Гаразд. Давайте не будемо хвилюватися про це.
Навіть якщо щось піде не так, і я не зможу закрити браму посередині, що призведе до загибелі сотень мільйонів людей, паралічу суспільної системи та зміни жанру світу на монстр-апокаліпсис… Хм…
— …
…Думки про це лише посилюють мою тривогу. Проте роздуми про найгірший сценарій також приносили певне полегшення, адже я вже вніс стільки змін до оригінального сюжету. Я зробив усе, що міг, самотужки.
Крім того, навіть якщо я не зможу зупинити катастрофу, у мене є резервний план.
Особливо враховуючи, що, за винятком катастрофічного фінального епізоду в оригінальному творі, це наймасштабніша криза, я відчував себе сильнішим. Якщо я пройду через це, то по суті підготуюся до всього.
— Так, усе буде добре…
Подумав я про це саме так.
Раптово мені на очі потрапив пристрій зв'язку, що лежав на моєму столі. Точніше, це був виділений пристрій зв'язку Стардаст, підключений прямо до неї.
— …
Я протягнув руку, здається, навіть не усвідомлюючи цього, і взяв пристрій.
Це був перший випадок від моменту нашої зустрічі, коли я мав щось, що символізувало зв'язок між мною та Стардаст.
— …Правильно.
Це викликало в мене особливе відчуття. Це відчувалося інакше, ніж усе інше, оскільки призначалося спеціально для Стардаст. Усе тому, що це ексклюзивна мережа зв'язку для неї.
Насправді це виглядало трохи дивно — щоб лиходій давав пристрій зв'язку герою. Але з іншого боку, ще більш дивно, що Стардаст прийняла його. Тим не менш, я не помилявся. Стардаст, ймовірно, засунула його кудись на інший кінець свого столу, забувши про нього вже за день. Але саме я переймався цим, і це змусило мене злегка засміятися.
— Ха-ха.
Думаючи так, я згадав, як вона вагалася, але зрештою прийняла від мене пристрій зв'язку. Навіть якщо вона може недолюблювати мене, я повинен переконатися, що захищу її. Я маю подолати цю кризу й розібратися з тим іншим хлопцем, який уже прямо на нашому порозі. Справ забагато.
Навіть якщо я їй не подобаюся, все, що я робив, було заради неї.
Тож, спираючись на підвіконня й обмірковуючи ці думки пізньої ночі, я раптово видав здивований звук.
— Хм…?
Вигукнув я від подиву, спостерігаючи, як за вікном повільно падають сніжинки.
— Це сніг.
Пробурмотів я, простягаючи руку у вікно.
Коли я торкнувся його, речовина швидко розтанула. Це красиво.
Поки я був зачарований видовищем білих, пухнастих сніжинок, що падали з темного неба, до мене раптово дійшло.
…Хіба зараз не літо?
— Чого ти тут сидиш?
— Хм…?
На даху маєтку вже було прохолодно через те, що він розташовувався на горі, а оскільки ввечері пішов сніг, я вийшов назовні в кардигані. Я сидів на даху, неуважно протягуючи руку, щоб створювати маленькі сніжинки. Я запитав Шин Рьон, яка також сиділа там і насолоджувалася снігопадом.
— Ти хіба ще не спала?
— Я не могла заснути. У мене були деякі думки в голові.
Коли я приєднався до неї й сів поруч, наш дух злегка змахнула рукою один раз. Сніжинки, які слухняно падали з неба, здавалося, припинили свій рух, наче питаючи, коли вони взагалі починалися.
— …
Під місячним світлом вона сиділа, обхопивши руками коліна, її довге чорне волосся було підколоте шпилькою. Вона вдивлялася в далеке нічне небо. Вона була драконом нашого дому й, ймовірно, найстаршою в нашій групі (з орієнтовним віком у тисячі років). Бачити її на даху на світанку, коли вона розсипала навколо сніг, було досить несподівано для мене.
Що це взагалі таке? Чи це не може бути біполярним розладом?
— Це ні разу не так…
Поки у мене виникали подібні думки, вона широко розплющила очі й відповіла мені. Ні, я ж навіть уголос нічого не сказав…
Здивований її відповіддю, я на мить розгубився, але вона глибоко вдихнула й знову заговорила зі мною:
— Іноді я просто… згадую минулі дні. Сьогодні, коли я вперше за довгий час пішла до міста й побачила людей, я згадала про жителів села, яких колись захищала в минулому.
З почуттям ретроспекції та невизначеним тоном вона вдивлялася в далеке небо, бурмочучи. Почувши її слова, я знову згадав її минуле.
Вона була драконом-охоронцем у формі духа. Вона оселилася в маленькій східній країні, прилетівши з далекого континенту. В минулому селяни охоче йшли за нею, ставлячись до неї як до своїх батьків. Звісно, з якихось причин вона заснула глибоким сном у горах, як вона вже згадувала.
— Ти дуже за ними сумуєш?
— Справа не в цьому. Минуле — це минуле. Просто…
Вона відповіла так, важко зітхнула й пробурмотіла собі під ніс:
— Просто… та дитина на ім'я Стардаст, правильно? Споглядання наполегливості цієї дитини змушує мене думати про різні речі. Зі старих часів і дотепер у цій місцевості завжди знаходився принаймні один такий індивід.
Поки вона це говорила, вона, здавалося, тихо поринала в спогади, наче старі образи спалахували в її розумі.
— Добре подбай про ту дитину.
Сказавши це, вона сперлася підборіддям на руку й з тужливим виразом обличчя втупилася в нічне небо. Її вигляд був наче картина, і я не зміг змусити себе сказати щось більше.
…До речі, того дня я підхопив застуду, мабуть, через перебування на вулиці під снігом та вітром. Звісно, Лі Ха Юль вилікувала мене, і я швидко одужав.
— Даїне, давненько не бачилися.
— Це правда.
За кілька днів я знову зустрівся з Лі Соль А після довгої перерви й сів у її кабінеті для розмови.
Природно, головна тема була про стажерів нашого другого покоління Его-Сквад.
— …Але Даїне, коли, за твоїми словами, може знову статися ця масштабна катастрофа?
— Цього року взимку.
— Так… усе правильно. Проте, навіть якщо ми наберемо нових членів зараз, чи зможуть вони дійсно добре показати себе в реальному бою?
Лі Соль А, яка переглядала документи, раптово висловила своє занепокоєння.
— Не хвилюйся. Це більш ніж можливо.
З обнадійливою посмішкою відповів я, щоб зупинити її хвилювання. Дванадцять годин щоденних спартанських тренувань можуть зробити чудового героя.
У відповідь на мої слова Лі Соль А нерішуче кивнула, її вираз обличчя показував, що вона трохи стурбована.
— Гаразд. Я зв'яжуся з усіма сьогодні й зберу їх протягом цього тижня.
— Звучить добре. Не хвилюйся.
Чудово. Ми набрали всіх стажерів для загону полювання на монстрів антиапокаліпсису, другого покоління. Щойно ми наберемо й розгорнемо третє покоління, ми будемо повністю готові.
Ретельно просуваючи справи вперед, я вирішив перейти до наступного завдання.
— Даїне, який наступний план?
— У мене? Ну, я планую зробити дещо зі Стардаст.
— З Стардаст?
Коли мене запитали про те, що я збираюся робити далі, Лі Соль А зреагувала з певним здивуванням.
— …Тільки ви вдвох?
— Ага, тільки ми вдвох.
— …Хм…
Уже зараз, якщо їхні стосунки стануть настільки близькими, це не до добра. План…
Ігноруючи Лі Соль А, яка, здавалося, пробурмотіла щось собі під ніс, наче я це почув, але водночас і не почув, я почав обмірковувати наступний крок із серйозним виразом обличчя.
Усе правильно. Причина, чому я дав Стардаст пристрій зв'язку, полягала в тому, що якщо це не зупинити зараз, пізніше виникне величезна проблема, проблема, якій може запобігти лише Стардаст.
Лицар Бога. Ось кого потрібно зупинити.
Подумав я тихо й із серйозним обличчям.
[Термінові новини: Парочка Стардаст та Егостик трендиться за кордоном ха-ха-ха]
(Фото, де Егостик тримає Стардаст на руках як принцесу)
(Фото, де вони обоє дивляться одне на одного й хихикають)
(Фото, де Егостик телефонує Стардаст)
Тепер, коли громадська безпека Японії певною мірою стабілізувалася, зріс інтерес до нашої країни.
Вони інтерпретують символи, якими ті обмінялися, та аналізують старі відеозаписи, просто божеволіючи від цього. Це епічно. Ще смішніше те, що це поширюється за кордоном. Якщо ви пошукаєте ЕгоХСтар, то вже знайдете відео та інші матеріали.
Лайк, якщо ЕгоСтар <<< Неперевершений пейринг. ха-ха-ха
=[Коментарі]=
"Ха-ха-ха"
"Хаа… Весь світ підсів на Стардаст"
"Іноземці щось знають ха-ха-ха"
"(Факти) Егостик співмешкає з іншими лиходіями"
"Гепард має стратегію пізнього старту. Коли гонка починається, гра закінчена."
"Будь ласка, біжи швидше, Стардаст!!!"
"Ха-ха-ха, самі учасники подій нічого не говорять, але чому вони б'ються між собою ха-ха-ха"
"Лайк, якщо це ірраціонально ха-ха-ха"
"О, навіть іноземці не можуть встояти перед романтикою героя та лиходія ха-ха-ха"
— Хм…
Асоціація Героїв.
У кабінеті героя А-класу Стардаст її власниця, Шін Хару, займалася розслідуванням діяльності лиходіїв, що по суті означало збір даних під час перегляду дописів спільноти.
— …Нісенітниця.
Побачивши певний допис у популярному розділі, вона недовірливо засміялася. Ах, точно. Між героями та лиходіями від самого початку не повинно бути таких стосунків.
Звісно, говорячи це…
Погляд убік —
Кожні п'ять хвилин вона продовжувала перевіряти пристрій зв'язку, наданний їй Егостиком, наче питаючи себе, чи не задзвонить він.