Розділ 240: Море
Якісний терор. Що я завжди обмірковую, так це те, як ефективно стимулювати її зростання, коли я здійснюю терористичні атаки проти Стардаст.
— Хм…
Це був підземний комплекс Хан Со Ін, місце, яке вже певний час простоювало. Стоячи наодинці в кімнаті для нарад, яка переважно використовувалася для планування терористичних операцій, я тихо втупився в масивний екран, закріплений на одному боці стіни.
Усю стіну заповнювала величезна мапа, і на ній обличчя різних лиходіїв були позначені наче іконки.
Розташування лиходіїв S-класу, яких я виявив до цього часу. Враховуючи, що ми зараз підбираємося до хаотичної другої половини оригінальної сюжетної лінії, коли багато лиходіїв з'являються один за одним, я позначив лише тих, кого мені вдалося знайти наразі.
Моя роль полягає в тому, щоб вирішити, кого з них мені слід залишити в спокої, а кого ліквідувати замість Стардаст. Навіть попри те, що мине ще деякий час, перш ніж вони почнуть свою діяльність, я вважаю, що краще підготуватися заздалегідь. Часу може стати обмаль пізніше… і мене може тут не бути.
— Давайте поглянемо…
Пробурмотів я собі під ніс, клацаючи покажчиком. З більшістю лиходіїв Стардаст може легко впоратися, але деякі з них складні навіть для неї. Вони або непереборно сильні, наче хтось, хто просто занадто могутній, або хтось на кшталт Майстра Крику, який з'являється один раз і вбиває сотні людей.
Якщо я не подбаю про такі типи, іншого шляху немає. Оскільки Стардаст одна-єдина, я повинен із цим розібратися. Це стосується і цієї країни, якщо вона повністю піде шкереберть. В історії скільки разів Сеул був зруйнований чи завалений?
Тим не менш, думка про те, що мої дії можуть бути причиною того, що Стардаст міцно спить щоночі, додає мені сил. Люди, ймовірно, цього не усвідомлюють. Вони, мабуть, не знають, що якби я не втрутився за лаштунками, кількість смертей цього місяця була б у кілька разів вищою…? Хоч як би я міркував про це, мені здається дивом, що країна збереглася в оригінальному творі.
— Хм…
Правильно. Я припиню ці сторонні думки.
Я почав свій аналіз серйозно. Кого ліквідувати, чи варто мені вимикати трансляції для цього хлопця під час його ліквідації, чи зможе Стардаст упоратися з ним, і так далі.
Особливо враховуючи, що деякі з цих хлопців в оригінальному творі були наче ідіоти, які влаштовували терор уночі, а потім були розірвані на шматки Тіньовим Блукачем. Мені потрібно враховувати можливість того, що ці хлопці можуть здійснити терор удень через ефект метелика.
Я старанно вивчав свої спогади про оригінальний твір та дані. Перш ніж я це усвідомив, минуло вже чимало часу.
Я спирався на стіл у кімнаті для нарад, мовчки дивлячись на висновок, до якого дійшов.
— …
Хрестики були позначені на іконках майже всіх лиходіїв на мапі. Коли ці хлопці встигли стати такими потужними?
Я почухав голову. Ну, я теж маю свої причини. Коли я уявляю, як ці хлопці б'ються зі Стардаст, я мимоволі згадую їхній вигляд в оригінальному творі, і у мене починає виступати холодний піт від думки про те, як Стардаст валяється на землі…
У будь-якому разі, мені здається, що деяких із них слід виключити. Окрім випадків, коли я вирішую ліквідувати їх — якщо я вб'ю всіх цих хлопців, із ким тоді Стардаст доведеться мати справу?
О, звісно, є рішення. Я міг би влаштовувати терористичні атаки замість них.
— Ум…
Але це не так просто, як звучить.
Я замислився на мить, крутячи ручку. Моя мета у здійсненні терору багатогранна. По-перше, заявити про свою присутність як у Південній Кореї, так і в усьому світі, щоб нагадати кожному, що я лиходій, і продемонструвати свої здібності…
Найважливіше, інша мета полягає в тому, щоб допомогти Стардаст рости.
Усе правильно. Коли я здійснюю терор, я хочу дати Стардаст, яка носить червоний капюшон, можливість для зростання. Щоб зробити це, найкращий спосіб — залучити інших потужних користувачів здібностей до бійок, зокрема зосередившись на тих, у кого Стардаст може чомусь навчитися протягом місяця чи близько того.
Уже настав час для мене провести нову терористичну операцію. Але що важливіше, Катедрал уже не за горами… Ой, мені потрібно подумати про свою стратегію щодо Східноазійського лиходійського альянсу також…
Поки я поринув у думки, у двері кімнати для нарад тихо постукали.
Тук, тук.
Потім вони відчинилися, і всередину зазирнула голова Бек Ин-Воль.
— Даїне, Лі Су Бін сказала, що вечеря вже готова, тож приходь їсти з нами.
— О, справді? Уже час?
Пробурмотів я, дивлячись на час. Уже ніч. Дивно, як швидко минає час, коли ти зайнятий.
Я підвівся, вимикаючи світло, перед тим як підійти до Бек Ин-Воль.
— Звісно, Бек Ин-Воль. Ходімо.
— Гаразд.
— Угх, моя спина… Бек Ин-Воль, чим ти займалася перед вечерею?
— Я намагалася вивчати у своїй кімнаті те, що Даїн говорив мені минулого разу. Але трохи важко робити це наодинці. Чи не міг би ти, можливо, допомогти мені з цим сьогодні?
— Хм?
Після того як ми підійшли до підземного пристрою для телепортації, дорогою назад по сходах до маєтку, під час невимушеної розмови з Бек Ин-Воль, вона запитала мене про це.
Важко, ха… Що ж це я говорив їй минулого разу?
Я почав ворушити шестернями у своєму мозку, який був забитий через постійні дослідження лиходіїв, і швидко згадав. Ах, точно. Я попросив Бек Ин-Воль допомогти мені з дослідженням магічних кіл.
З огляду на наближення кризи з Місячними Вратами, природно, що саме Бек Ин-Воль тримала ключ до вирішення цієї проблеми. Як колишня учасниця «Волгванг», вона знала секту краще за будь-кого і була єдиною, хто міг розшифрувати та змінити їхні магічні кола.
Тож я поступово залучав її до передових досліджень магічних кіл, поєднуючи мої початкові знання з тим, чого навчила Чаклун.
…Мені слід скоро почати серйозні розмови з Бек Ин-Воль. Ну, наразі це похвально, що Бек Ин-Воль так наполегливо працює над навчанням, тому я безумовно повинен допомогти.
Тож коли я підняв свій погляд, я не зміг змусити себе проігнорувати благаючі очі Бек Ин-Воль.
— Звісно, після вечері я допоможу, чим зможу.
Я можу принаймні поміркувати й допомогти зі знаннями з оригінального твору.
Почувши це, Бек Ин-Воль посміхнулася й висловила свою вдячність.
…Гаразд, яскравої посмішки Бек Ин-Воль мені цілком достатньо. Залишилося ще кілька справ, наприклад з'ясувати, як маніпулювати китайськими лиходіями, але я можу впоратися з цим завтра.
З цими думками в голові я нарешті дістався кухні. Повечерявши з усіма, я пішов за Бек Ин-Воль до її кімнати, і ми провели час за спільними дослідженнями. Просто щоб ви знали, я просидів усю ніч, щоб надолужити згаяну роботу тієї ночі.
Хай там як, час минав швидко, і перш ніж я це усвідомив, день настав. Настав час відвідати регулярні збори лиходіїв. І…
[Даїне, ти ж не забув, правильно?]
— Так, Катано.
[Так. До зустрічі.]
Перед тим як вирушити на збори, я пішов зустрітися з Катаною. Ми пообіцяли зустрітися, коли відвідуватимемо Катедрал наступного разу. Точніше, ми домовилися зустрітися з Атласом, який цього разу наполегливо просив про нашу присутність.
І зараз…
— Даїне?
— Так?
— Мені здається, ми прибули.
— О, так. Ми прибули.
Загубившись у думках про сьогоднішні події, я вдивлявся в море за межами підводного човна. Проте слова Катани повернули мене до тями.
— Гаразд, давайте виходити.
— Звісно.
Тож ми скористалися підводним човном, який Атлас підготував для нас… Дуже таємнича на вигляд кришталевого кольору штука, схожа на молюска, ступила в Латіс-Сіті на чомусь. Атлас запросив мене і Катану разом, щоб ми приїхали провідати його.
Я не міг не дивуватися тому, як Атлас усе підготував. Коли ми вийшли, у самому місті не було води, і ми увійшли всередину міста.
— Вау…
— Ха-ха, це заворожує, чи не так? Я теж був вражений, коли вперше прийшов сюди.
Я озирнувся навколо, висловлюючи своє захоплення Катані. Латіс-Сіті був штаб-квартирою організації Атласа, організації «Латіс», і це було місто, засноване на самому дні моря, воістину вражаюче місто мешканців океану.
Навіть Катана, яка зазвичай була беземоційною та стриманою, була вражена величчю міста. Воно було розташоване в прозорому куполі в чистому синьому морі. Подивившись угору, море можна було побачити так, наче зараз ранок, настільки там було світло. Важко було повірити, що це глибоке море.
Цей сюрреалістичний підводний пейзаж був оточений білими будівлями, прикрашений коливаннями морських водоростей, черепахами та барвистими тропічними рибками, і був не чим іншим, як фантастичним видовищем.
…Там має бути глибоке море, але я не зовсім розумію, як там опинилися черепахи та барвисті тропічні рибки. Я просто облишив це. Це, мабуть, уподобання Атласа.
Проте, поки я дивився на місто, яке тепер стало мені знайомим після кількох візитів, Катана вдивлялася в нього з почуттям подиву. Варто зазначити, що окрім Катедралу, це був перший випадок, коли вона залишила Японію, що змусило її ще більше захоплюватися містом. Зрештою, минулого разу вона подорожувала за кордон, коли поїхала за мною до Кореї.
Супроводжувана вірним підлеглим Атласа, людиною-рибою, чиє обличчя нагадувало риб'яче, Катана з цікавістю дивилася на місто, на відміну від мене, який уже звик до цього. Ми попрямували до центрального храму, де на нас чекав Атлас, і людина-риба виступала як наш провідник.
Після нашого прибуття до центрального храму…
— Ха-ха-ха! Вітаю, мої друзі!
Атлас, який підвівся зі свого трону, тепло привітав нас сердечним сміхом.
— О, привіт…
Це була його донька, Аріель, з її довгим синім волоссям та трохи почервонілими щоками. Вона виглядала трохи сором'язливою, і вона була разом з Атласом.